ВПЛИВ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ВИБОРУ НА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ЦІННОСТЕЙ ЯК ОСНОВИ ДУХОВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року Міжнародний форум «Шляхи духовного розвитку людини і суспільства», Народний університет «Духовна велич України», Товариство «Знання» України провели круглий стіл «Загальнолюдські цінності як основа духовного відродження та розбудови нової України», де з темою «Вплив цивілізаційного вибору на формування культури та її цінностей як основи духовного відродження України» виступила координатор Центру соціального лідерства-служіння ХСП Галина Канафоцька.

Тези виступу.

Питання цивілізаційного вибору країни як суб’єкта світової історії – це передусім вибір способу життя і цінностей, які є визначальними для її громадян на тому чи іншому етапі становлення держави («Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь», 2016 р.), що є політичним вибором, де «Політична спільнота знаходить своє справжнє втілення у відносинах з народом», а «Головна характеристика народу – це участь у спільному житті і спільних цінностях», де «суспільні цінності не лише зумовлюють, а водночас спрямовують різні прояви культурної сфери, економічних і соціальних інститутів, політичних рухів і режимів, законодавчої системи та інших структур, за допомогою яких суспільство набуває зовнішніх форм і постійно розвивається.» (за Компендіумом соціальної доктрини Церкви, далі КСДЦ).

Виходячи з того, що предметом політики є облаштування спільного життя, за яким передбачається забезпечення спільного блага, а найважливішими цілями культури є цілісне удосконалення людської особи і благо всього суспільства, можна зробити висновок про те, що вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні, бо скеровані на один результат, у процесі досягнення якого відбувається постійна взаємодія культурного і цивілізаційного: культура забезпечує духовне наповнення цивілізації, цивілізація забезпечує створення умов для розвитку культури.  

З огляду на те, що основа культурної складової – світоглядно-ціннісна, що дає підставу стверджувати про відсутність існування «нейтрального» світогляду і розуміти, що кожен світогляд несе власну систему уявлень про людину, її гідність, сенс її життя, покликання і т. д., можна стверджувати про потребу в апеляції до духовної спадщини українського народу, яка є наскрізно християнською, що, в свою чергу, підкріплює відповідний цивілізаційний вибір України шляхом отримання цьогоріч кандидатства у члени Європейського Союзу (далі ЄС).

Чому саме ЄС і чому це правильний політичний вибір?: – тому, що Україна поділяє спільну історію й спільні цінності з державами-членами ЄС, про що було сказано у Преамбулі Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, підписаної в 2014 році, та підтверджує європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського курсу, словами про що була доповнена Преамбула Конституції України у 2019 році.

Рухаючись цим вибором, політикам і нам усім сьогодні варто нагадати про забуті концепції Роберта Шумана, названого у 1960 році «Батьком Європи», який ще у 1958  році говорив: «Нас закликають схаменутись і задуматися про християнські основи Європи, формуючи демократичну модель управління, яка шляхом примирення переростає у вільну, рівну, солідарну та мирну «спільноту народів», котра своїм корінням сягає основних християнських цінностей.» (за «Глибоке коріння: Забуті концепції Роберта Шумана» Джеффа Фонтейна, далі «Забуті концепції Роберта Шумана») .

У статті 2 Договору про Європейський Союз сказано: «Союз побудований на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, правової держави та дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншостей. Ці цінності є спільними для держав-членів у рамках суспільства, яке характеризується плюралізмом, недискримінацією, толерантністю, справедливістю, солідарністю та рівністю жінок і чоловіків».

Коріння справжньої демократії вимагає служіння, що базується на принципі рівності, практиці братерської любові, особистій свободі та повазі до прав людини (все це є в ученнях Ісуса; демократія була «неодмінно євангельською», оскільки її основою була любов. Держава при цьому повинна працювати на спільне благо і поважати права громадян (європейські держави визнають права людини як основну цінність, ці права тепер можна знайти у Європейській конвенції прав людини). Така доктрина взаємовідповідальності стала основоположним принципом ЄС. Цей плюралістичний принцип захищає громадянське суспільство (за «Забуті концепції Роберта Шумана»), що покеровується цінностями ЄС, та які можна вважати загальнолюдськими. Сповідування, поширення і дотримання цих цінностей дозволяє не лише захищати громадянське суспільство, а й розвивати та рухати його до певного ідеалу, формуючи умови для його різнобічної діяльності, що становить найадекватніший шлях розвитку соціального виміру людської особи, яка знаходить у таких видах діяльності необхідний простір для цілковитого самовираження (за КСДЦ). «Що більше зусиль суспільство докладає, щоб досягнути усвідомлення ідеалу, до якого воно повинно прагнути, – «цивілізації любові», то людянішим стає»(Павло VІ). Європейська історія глибоким корінням сягає християнської історії. Перерізавши це коріння, Європа втратить такі ключові поняття, як рівність, людська гідність, толерантність та взаєморозуміння (за «Забуті концепції Роберта Шумана»), що однозначно унеможливить рух у напрямку досягнегнення такого ідеалу та свого духовного відродження, якого сама уже давно потребує.

Роберт Шуман говорив: «Мати європейський дух – означає свідомо належати до культурної сім’ї та бажати служити цій спільності взаємозалежно та без жодних прихованих мотивів гегемонії чи егоїстичної експлуатації інших.», «Наше століття, котре стало свідком катастроф у результаті боротьби національностей та націоналізмів, має спробувати примирити нації у наднаціональній асоціації. Ми забезпечимо повагу до різноманітності націй та їхніх поривів, координуючи їх так, як координуються регіони в межах країни.» Пропагуючи це, Шуман відчував, що бракує чогось. Одним із цих браків було недостатнє бажання глибоких внутрішніх змін у самих країнах. Жодна допомога американців, чи то економічна, чи то військова, не зможе змусити французів, німців або європейців взагалі «любити ближнього як самого себе» (за «Забуті концепції Роберта Шумана»).

Воєнні дії, що відбуваються зараз на території України, змусили  Європу пробудитися від свого «літаргічного сну» та усвідомити і почати переосмислювати стару і формувати свою нову ідеологію, базовану на «старих» концепціях взаємозалежного служіння.

«Ми повинні створити свіжу ідеологію для мільйонів європейців. Ми всі маємо змінитися глибоко всередині, щоб знайти шляхи вирішення наших найбільших проблем» (за «Забуті концепції Роберта Шумана»). Ці слова Роберта Шумана можна вважати гаслом сьогодення, як і мудрі слова, – такі актуальні зараз для України, та які є дороговказом до її духовного відродження,  проголошені ще в 1941 році митрополитом Андреєм Шептицьким: «Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відцентрові тенденції внутрішнього розладу і успішно захищати межі від зовнішніх ворогів. Такою могутньою та такою, що забезпечує щастя всім громадянам організацією може бути Батьківщина тільки тоді, коли не буде цілістю, зложеною штучно з різних і різнорідних частин, а подібним до моноліту організмом, себто тілом, оживлених одним духом, що з внутрішньої життєвої сили розвивається, доповнює внутрішні браки і з природи є здоровим, сильним, свідомим своїх цілей, не тільки матеріальним, але й моральним тілом» (Митрополит Андрей Шептицький «Як будувати рідну хату»).

Якщо «поборювати відцентрові тенденції внутрішнього розладу» – то це завдання безпосередньо України, над яким вона повинна працювати у своєму політичному та громадянському просторі, створюючи «такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя», що у перспективі допоможе «успішно захищати межі від зовнішніх ворогів», але, як свідчить практика сьогодення, лише в союзі з іншими країнами.

Ось тут і маємо добре застановитися на взаємозалежності і взаємовпливові цивілізаційного вибору України та її культурі, в основі якої цінності, що формуються чи відтворюються, якщо були втрачені,  під впливом цього вибору, та які сприятимуть духовному відродженню України.

І якщо Україна хоче бути демократичною країною в складі ЄС, то її базові цінності повинні формуватися під впливом християнського світогляду, бо за словами Р. Шумана «Демократія буде або християнською, або її взагалі не буде.» Тоді годі буде говорити про духовне відродження України, бо антихристиянська демократія переродиться у пародію, яка потоне в тиранії чи анархії  (за «Забуті концепції Роберта Шумана»).

Гарна перспектива для України – об’єднання навколо спільних цінностей та процесу їх сприйняття і поширення суспільною більшістю наших співвітчизників, що має бути задіяне і як інструмент державної політики в контексті її цивілізаційного вибору, і як фактор взаємозбагачення та пошановування відмінностей кожної людини, і як соціальний капітал сучасного суспільства, і як основа формування особистості.

І тут повинен спрацювати принцип солідарності як «один із основних християнських принципів соціальної і політичної організації суспільства», який прояснює верховенство любові. Поведінка особистості цілковито людська, якщо постає із любові, проявляє любов і впорядкована любов’ю. …любов – це єдина сила, яка може привести до особистого і суспільного вдосконалення, орієнтуючи суспільство на добро. «Усвідомлюючи Божу любов, людина осягає власну трансцендентну гідність, навчається не зосереджуватися лише на собі, а виходити назустріч іншому, творячи справжні людські відносини. Люди, оновлені Божою любов’ю, здатні змінювати правила та якість відносин і навіть суспільні структури», бо«Суспільство – це певна сукупність осіб, органічно пов’язаних між собою принципом єдності. Суспільство, як сукупність видима і духовна водночас, триває в часі: воно вбирає в себе минуле і готує майбутнє.» (за КСДЦ).

Саме пара «наявне(дійсне/реальне) – метаграничне (позамежне)»  дає можливість усвідомити світоглядно-ціннісний, людиновимірний вектор трансформації потенцій у реальність, створивши такий проект і образ оновлення буття людини у суспільстві, який дозволить винести всі граничні випробування на шляху оновлення (за «Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь»). Окрім визначення та об’єднання українського суспільства навколо спільних цінностей та наявності сформованої спільної світоглядної концепції має бути запропонований на рівні держави механізм їх впровадження, підтримки та поширення, у процесі чого буде відбуватися формування громадянської свідомості по мірі росту якої по відношенню і через призму ланцюжка: – я, сім’я, організація, нація, раса, людство, – людина постійно розширюватиме свій моральний горизонт і вибудовуватиме певну ієрархію цілей, які тарують шлях від залежності через незалежність до взаємозалежності, від самоствердження – до усвідомлення єдності буття як найвищого рівня людської свідомості, – духовності, якій притаманна повна свобода творення і за якою стоїть найвища міра відповідальності за наслідки своєї діяльності у соціумі.

Саме духовність нації визначає і забезпечує інноваційний поступ майбутнього держави, формує у перспективі економічні показники її розвитку та дає змогу визначати і забезпечувати пошуки шляхів розв’язання соціальних проблем та суспільних викликів, де проблема трансформації цінностей стає ключовою. Саме сьогодні, коли дефіцит духовної культури усвідомлюється як одна з головних перешкод на шляху оновлення суспільства, духовно-моральний розвиток особистості виступає одним із найактуальніших завдань. Практика свідчить про те, і Україна не є виключенням з цього, що саме формування і сповідування в соціумі відповідних цінностей в конкретний історичний момент його розвитку, здатні сформувати нову генерацію людей, які стануть ініціаторами і рушіями потужних суспільних змін і трансформацій. Шляху до суспільних трансформацій передує шлях світоглядних трансформацій. Цінності відіграють визначальну роль у світоглядних трансформаціях як окремого індивіда, окремих громад, так і соціуму та нації в цілому.

Зміна світогляду дозволяє рухатися шляхом цивілізаційного виробу України,

що не вступає у суперечність з архетипами її культури й особливостями ментальності її народу, а гармонійно поєднується зі сповідуваними цінностями, закладеними при створенні ЄС та означеними у статті 2 Договору про ЄС. Окрім цього, Україні є ще що запропонувати світу…

Галина Канафоцька

Be the first to comment on "ВПЛИВ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ВИБОРУ НА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ЦІННОСТЕЙ ЯК ОСНОВИ ДУХОВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ"

Напишіть відгук