Втеча від Божого суверенітету

SARS-CoV-2увірвався в глобалізований світ, нагадуючи людям, що вони не всесильні. Нова хвороба виявилася не настільки страшною, як її «малювали» у перші місяці епідемії. Одначе стрімкість поширення і відносно значима летальність виявилися достатніми, аби вказати мільйонам на те, що ні науково-технічний розвиток, ні економічне зростання не здатні подарувати людям таких гарантій комфорту і безпеки, яких вони прагнуть.

А сучасні люди прагнуть справді багато. Вони хочуть вирішувати якнайбільше.

Розвиток медицини дозволив рятувати хворих, які раніше вважалися невиліковними, і продовжувати життя тим, кого раніше могло врятувати лише чудо. Та водночас все більше країн легалізують евтаназію: бажання за всяку ціну уникнути смерті поєднується з гадкою, що можна самостійно вирішувати, коли припинити власне життя.

Щось подібне бачимо у репродуктивній сфері. З одного боку – контрацепція та аборти, ментальність, яка радикально відділяє статеву близькість від імовірності зачаття, та переконання, що батьки мають право позбавити вже зачату дитину життя. З іншого боку – різноманітні репродуктивні технології. Включно з екстракорпоральним заплідненням. Включно з сурогатним материнством. Включно з «виготовленням» дітей для пар гомосексуалістів. Все просто: людина прагне – технології дозволяють.

І ось у цей світ людей, які прагнуть вирішувати якнайбільше, увірвався маленький вірус. Якою ж була реакція на нього? Не інакшою, ніж намагання знову взяти все під контроль. Та це намагання зіграло з людьми злий жарт. Мільйони осіб виявилися позбавленими можливості просто пересуватися так, як вони хочуть, а також обмеженими низкою інших правил.

COVID-19 справді є небезпечною хворобою. Та все ж, це не та хвороба, від якої вимирають цілі села, містечка, райони, міста. І саме такій хворобі під гаслами захисту життя і здоров’я було вирішено дати бій ціною нормального існування усього суспільства.

Люди могли б сприйняти поширення коронавірусу за урок, одначе сприйняли його за виклик своїм переконанням. І це був саме той випадок, коли сторона, що хоче взяти реванш, починає поводитися ірраціональним, саморуйнівним чином, завдає собі більшої шкоди, ніж та, яка їй була завдана в ході виклику.

Я вживаю тут узагальнене поняття «люди», розуміючи, що далеко не всі були і є прихильниками думки, що задля гіпотетичного порятунку кількох десятків тисяч можна позбавляти багатомільйонне населення країни нормального життя, провокуючи значні соціально-економічні негаразди. Проте еліти, що приймали рішення, робили це не на порожньому місці – вони відштовхувалися від загальної ментальності.

Особливо виразним індикатором цієї ментальності стала розробка і впровадження вакцин. Вакцинація не розглядалася просто як прагматичний засіб. До неї ставилися з квазі-релігійним трепетом, покладали на неї надії, які покладають на месію.

Вакцини таки розробили. Деякі країни досягли дуже високих показників щеплень. Але подія месіанського визволення не відбулася. Наразі можна робити обережні висновки про те, що вакцинація зменшує статистику тяжкого перебігу захворювання. Одначе, по-перше, саме зменшує статистику, а не усуває явище. По-друге – не запобігає сезонним спалахам захворювання.

Попри скромність результатів,  надії на волюнтаристське подолання хвороби не зникли. Вакцинації 75% населення замало, люди продовжують хворіти і помирати – досягнемо показника 95%, і байдуже, якою ціною це обійдеться. Двох чи трьох доз замало – буде і четверта. А за нею, можливо, і п’ята, і шоста, і сьома, і восьма.

Вакцинація залишається предметом квазі-релігійної віри, а відтак – і прагнень навертати у цю віру. Щеплені продовжують розповсюджувати захворювання, що робить риторику вакцинування «заради ближніх» ще більш безглуздою. Вакцинуватися чи ні – це питання індивідуальної турботи про здоров’я. Проте вакцинації вимагають, ніби йдеться про щось таке, що радикально перевершує індивідуальний вимір: прийми нашу віру, здійсни обряд на честь Вищої Реальності.

Таким чином, не принісши очікуваного визволення, вакцина породила ряд нових проблем. «Нова нормальність» не випарувалася і навіть не розтала. У дечому вона навіть ще більше затвердла, адже до старих обмежень додалися різноманітні інструменти примусу до вакцинації.

Отой самовпевнений волюнтаризм, який ми бачимо у мейнстрімному способі реагування на епідемію COVID-19, є своєрідною формою язичництва. В основі такого язичництва – обожнення людиною самої себе, своїх розуму та волі. Язичництвом, зрозуміла річ, є не наука, медицина і санітарні заходи самі по собі, а надія на них як на засіб, користуючись яким, можна жити, не поклоняючись єдиному істинному Богові. А Святе Письмо запевняє нас, що язичництво буде осміяним як помилка невизнання абсолютного Божого суверенітету: «Тоді Він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали? Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возливань їхніх пили? Дивіться отже, що Я – Бог, і нема бога окрім Мене; Я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки Моєї не врятується» (Втор. 32:37-39).

Джерело

Архієпископ Вігано закликав до створення міжнародного антиглобалістського альянсу

Архієпископ Карло Марія Вігано закликав до міжнародної солідарності, спрямованої проти реалізації глобалістського порядку денного.

«Протягом двох років ми є свідками глобального державного перевороту, під час якого фінансова та ідеологічна еліта зуміла взяти під контроль національні уряди, державні та приватні установи, ЗМІ, судову владу, політиків та релігійних діячів», – йдеться у новій заяві відомого католицького ієрарха.

Архієпископ Вігано вважає, що еліти глобалістської спрямованості не зупиняться на досягнутому завдяки коронавірусній кризі, використовуючи будь-яку нагоду: «основні права, які ще вчора вважалися непорушними, були потоптані в ім’я надзвичайного стану: сьогодні це криза здоров’я, завтра екологічна криза, а потім настане інтернет-криза».

«Це світова війна, в якій всі ми є ворогами… Це війна, яка ведеться не зі зброєю, а з застосуванням незаконних норм, шкідливої економічної політики та нестерпних обмежень природних прав», – пише колишній апостольський нунцій у США.

Архієпископ визнає, що теперішня криза використовується фінансовими елітами в прагматичних цілях. Але перш за все вона посилює тенденції централізації влади у стратегічній площині.

На думку Вігано, глобальний характер викликів вимагає так само глобального реагування. «Якщо атака має глобальний характер, оборона також має бути глобальною», – пише ієрарх.

«Перед обличчям цього глобального державного перевороту необхідно створити міжнародний антиглобалістський альянс, який об’єднає всіх тих, хто хоче протистояти диктатурі, хто не має наміру ставати рабами цієї безликої влади, не бажає визнавати недійсними свою власну ідентичність, власну індивідуальність, власну релігійну віру», – пояснює він.

До праці над створенням цього альянсу архієпископ закликав урядовців, політиків, інтелектуалів та релігійних лідерів, які все ще не прийняли глобалістський порядок денний.

Нагадаємо, нещодавно архієпископ Вігано також наголосив на тому, що необхідно боротися не лише проти системи санітарних пропусків, яка впроваджується під виглядом антиепідемічних заходів, але й проти динаміки Великого Перезавантаження в цілому.

Як повідомлялося, колишній російський президент Дмитро Медведєв виступив із рядом тез, співзвучних західному глобалістсько-технократичному дискурсу. Зокрема, він наголосив на необхідності посилення наднаціональних інститутів і обмеження на їхню користь державних суверенітетів.

Джерело

Архієпископ Вігано: необхідно боротися проти Великого Перезавантаження в цілому

Боротьба проти несправедливої дискримінації під виглядом коронавірусних обмежень важлива, проте нею не варто обмежуватися.

Про це заявив відомий італійський ієрарх, колишній нунцій у США архієпископ Карло Марія Вігано.

Звертаючись у відеозверненні до учасників акції протесту проти COVID-паспортів, що проходила в Турині, архієпископ повторив свою думку про те, що численні коронавірусні обмеження реалізуються в рамках глобалістської стратегії Великого Перезавантаження, тобто синтезу капіталізму і комунізму, покликаного зміцнити становище економічних еліт, у той же час позбавляючи повноцінної власності більшу частину населення планети. Ієрарх процитував рядки відомого маніфесту Всесвітнього економічного форуму «Я нічим не володію», підкресливши небезпеку здійснення такий мрій: скасування приватної власності і запровадження базового доходу, який «дозволятиме людям орендувати будинок, виживати та купувати те, що еліта вирішила продати їм, можливо навіть сонячне світло і повітря, яким вони дихають».

«Це не утопічний кошмар, це те, що вони готуються зробити», – сказав Вігано, зауваживши, що в Італії обговорюється перегляд земельних кадастрів із подальшою реструктуризацією нерухомості.

Ієрарх також нагадав про небезпеку виведення з обігу готівки та запровадження соціального кредиту. Такі нововведення, сказав Вігано, допоможуть владі жорстко карати дисидентів за участь у нелегальній демонстрації, нелояльний допис у соцмережі тощо. «Що заважатиме їм натискати кнопку і позбавити нас можливості використовувати власні кошти тільки тому, що ми не зареєстровані в певній політичній партії або тому, що ми не поклоняємось Матері-Землі?», – звернувся до мітингарів архієпископ.

«Вони хочуть позбавити нас засобів до існування, змусивши бути такими, якими ми не хочемо бути, жити так, як ми не хочемо, і вірити в речі, які вважаємо блюзнірською єрессю», – додав він.

На основі сказаного Вігано закликав не обмежуватися протестами проти COVID-паспортів. «Якщо ми не зрозуміємо загрози, яка нависла над усіма нами, обмежившись протестами лише проти однієї деталі цього проекту (нехай і критично важливої), ми не зможемо чинити потужний і відважний опір», – ствердив ієрарх.

Нагадаємо, наприкінці минулого року архієпископ Вігано виступив із твердженням, що заходи, які позиціонуються як боротьба з COVID-19, завершать те, що почали попередні руйнівні революції: «Французька революція знищила західну аристократію. Промислова революція знищила селян і поширила пролетаризацію, яка своєю чергою призвела до лиха соціалізму та комунізму. Революція 1968 року зруйнувала сім’ю та школу. Велике Перезавантаження, якого прагне глобалістська еліта, становить собою остаточну революцію, за допомогою якої можна створити безформну та анонімну масу рабів».

Також в одному зі своїх публічних текстів Вігано підкреслив різницю між нормальним станом речей, за якого католики мають демонструвати послух світській та церковній владі, та ситуацією, яка існує сьогодні.

Джерело

Be the first to comment on "Втеча від Божого суверенітету"

Напишіть відгук