Джордан Пітерсон і компроміс: переписуючи християнство заново

Особистість Джордана Пітерсона є дуже популярною в християнських колах. Це пов’язано з тим, що він, як і Бен Шапіро, і багато інших американських консервативних інтелектуалів кинули виклик постхристиянській культурі в Америці.

Оскільки Пітерсон захищав багато цінностей, які так близькі серцям християн, він непомітно став проникати і в самі серця християн. У зв’язку з тим, що Пітерсон є психологом, а психологія займається духовними питаннями (багато в чому змагаючись із християнством), він в прямому сенсі цього слова став проповідником, таким собі духовним гуру для багатьох людей.

Пітерсон використовує ту саму термінологію, що й християни, і тому легко приймається християнами за «свого». Проблема полягає лише в тому, що він вкладає абсолютно чуже Біблії значення в такі поняття, як «Бог», «Христос», «спокута», «молитва» та інші, як ми побачимо в даній статті. Ця стаття написана не для того, щоб просто засудити, але для того, щоб попередити про небезпеку помилки.

Пітерсон − християнин?
Коли у Джордана запитали, чи є він християнином, то він сказав: «Думаю, що пряма відповідь на це – так…» [1]. Ця фраза цитується в англійській версії статті у Вікіпедії про нього і стала використовуватися багатьма для видачі бажаного за дійсне. Однак далі в тому ж діалозі у нього запитали:

«Ти віриш, що Ісус воскрес з мертвих?».

Пітерсон:

«…ну, все залежить від того, що мається на увазі під словом Ісус». І далі він говорить, що є агностиком стосовно воскресіння.

На дебатах він зазначив:

«Так, я вважаю себе релігійною людиною. Але диявол криється в деталях: в їх точному значенні» [2].

І в цьому випадку диявол дійсно криється в деталях. Як сказав Дейв Хант, міжнародний експерт з культів і Нью-ейдж, автор багатьох книг по духовному розрізненню:

«Атеїзм не є найбільшою проблемою для церкви. Нею є ті, хто сповідує помилкову релігію. Атеїста можна розпізнати, але той, хто використовує ті ж самі поняття і термінологію, але вкладає в них інші значення, обманює нас…» [3].

Нове визначення «Бога»
На дебатах з Семом Харрісом Пітерсона попросили дати визначення слову Бог. Він прочитав кілька визначень, які не мають нічого спільного з особистісним Богом і закінчив наступним:

Пітерсон:

«…Ось цікаве визначення для біолога-дарвініста. Бог – це те, що вибирає між людьми в нескінченній ієрархії людей. Люди ранжують себе згідно з ієрархією, а потім підіймаються сходами цієї ієрархії. Існують важливі принципи, що визначають вірогідність зростання: це здатність артикулювати істину, це компетентність, здатність виносити вірні моральні судження, але точно не тиранія. Якщо ви можете проявити дані якості в певній ситуації, то інші люди, так би мовити, проголосують за ваше просування вгору по ієрархії, що принципово збільшить ваш репродуктивний потенціал. Розвиток даного процесу упродовж тривалого періоду для мене закодовано в понятті, що Бог – це батько – те, що робить чоловіків привабливими в очах жінок, тому що жінка знімає вершки з верхівки чоловічої ієрархії. Питання в тому, що має бути на вершині ієрархії. На цей час це тиранія як складова патріархату, а повинна бути здатність ясно формулювати правдиву мову в ім’я загального блага».

Сем Харріс: «Я не почув про персонального Бога, який може чути чиїсь молитви, а тим більше відповідати на них. Мені просто цікаво, який відсоток віруючих уявляє собі такого Бога, якого ви зараз описали?»

Пітерсон:

«Я не знаю Сем, це хороше запитання. Коли я розмовляю з людьми онлайн і використовую подібну термінологію, мільйони людей слухають» [4].

Здається, що Пітерсона мало турбує, що багато людей, серед яких є християни, слухаючи уривки його бесід, розуміють його зовсім інакше, на що звертає увагу Харріс. Але в цьому і полягає омана, як вказував Дейв Хант. Багато незміцнених християн, послухавши цю людину, можуть сприйняти абсолютно небіблійні поняття і принципи, представлені в біблійній термінології.

Тиснучи на Пітерсона і змушуючи його розкрити свої карти, Сем Харріс продовжує вести розмову в потрібному йому руслі. Оскільки Пітерсон, по суті, пропонує радикально нову інтерпретацію християнства, замінюючи вчення Біблії на психологічну софістику, виникає питання, як дізнатися, що «інтерпретація» Пітерсона вірна. Він пояснює:

Пітерсон:

«…як бути з проблемами множинних інтерпретацій тексту? Я серйозно ставлюся до цієї проблеми, тому що множинність інтерпретацій – це дійсно не просто. Постмодерна теорія про існування незліченної кількості інтерпретацій – що з цим робити? … Я намагався використовувати підхід збігів. Я оглянув безліч релігійних систем, розглянув християнство, еволюційну біологію, філософію, нейробіологію, я вивчив літературу по емоціях і мотивації, я намагався знайти патерн, який повторювався б на всіх рівнях сприйняття… моє припущення було таке, що якщо патерн з’являється на 6 рівнях, то ймовірність його існування, незалежно від моєї божевільної інтерпретації, радикально зростає».

Харріс: «…Вам потрібно 20 хвилин, щоб визнати, що велика частина Біблії – це варварська нісенітниця…».

«Якщо у вас свій прихід з 1 людини або прихід з 1000 або з 100 000 осіб, але це зовсім не прихід якихось біблійних фанатиків, як, наприклад в моїй країні, які думають, що, швидше за все, на їх віку буде друге пришестя Ісуса, тому що насправді Він не помер, і Він буде судити живих і мертвих, і буде воскресіння, і пекельний вогонь, і все таке інше. Якщо ви не граєте на всю цю гру – визнайте це».

[Публіка голосно аплодує]
Пітерсон:

«Чому ви аплодуєте? Чому ви це робите? Що значить визнати це? Я вже озвучив своє бачення. Я не граю в релігійного фундаменталіста. Я максимально чітко відповів на питання, що я маю на увазі під поняттям Бог».

Харріс: «Мені не хотілося б переходити на єхидство, але хтось якось спитав вас: “Чи вважаєте ви, що Ісус дійсно воскрес?”. І ви відповіли: “Мені потрібно 40 годин, щоб відповісти на це питання”. Так ось на такі речі я і звертаю вашу увагу зараз. Вам не потрібно стільки часу, якщо є точна відповідь на це питання» [4].

Після короткого діалогу Пітерсон все-таки відповів точніше:

«У Біблії немає свідчень того, що Христос воскрес в буквальному сенсі» [4].

В іншому інтерв’ю Пітерсон каже:

«В історії Христа ми маємо справу з історичною особою, яка водночас міфологізована. В якомусь сенсі, Христос є з’єднанням цих двох концепцій» [5].

Біблія попереджає нас:

«Любі, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з’явилося у світі. Духа Божого (і духа омани) дізнавайтеся так: всякий дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога; А кожен дух, який не визнає Ісуса Христа, що прийшов був у тілі, не є від Бога, але він антихристів, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже він у світі» (1 Івана 4: 1-3).

Отже, Пітерсон не вірить у воскресіння, а тому відкидає центральне вчення християнства, сформульоване апостолом Павлом:

«Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;  і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом; після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам; нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові. Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву. Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили. Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша» (1 Коринтян 15: 3-14).

Пітерсон, швидше за все, спробує уявити воскресіння Христа в психологічній термінології. Однак зверніть увагу на те, що в контексті глави Павло дає ясно зрозуміти, що воскресіння з мертвих було справжньою подією. Це так само гранично ясно з текстів Євангелій.

Нове «викуплення»
На тих же самих дебатах з Харрісом Пітерсон вводить своє поняття викуплення:

«Я б сказав, що ключовим для християнства є поняття викуплення. Це непорушна істина. І якщо ми обидва згодні з тим, що вільне правдиве висловлювання здатне звести нанівець і нігілізм, і тоталітаризм, то тоді викуплення може бути втіленням за допомогою слова, і це глибока християнська істина» [4].

Біблія дає нам зовсім інше визначення цього поняття. В Біблії викуплення означає те, що оскільки ми всі грішники і порушували заповіді Божі, то згідно з Законом Божим повинні понести покарання, яке є смертю. І Бог показав нам свою любов в тому, що прийшов і прийняв це покарання за нас на хресті, тим самим викупивши нас. Кожен, хто візьме цю жертву, спасеться. А кожен, хто відкине, буде засуджений на вічні муки в озері вогняному в відділенні від Бога.

Нова «молитва»
З точки зору Пітерсона, молитва це:

«Можете самі спробувати таку вправу: потрібно сісти на край ліжка і сказати: те, що я зробив, було неправильним, і ви повинні щиро в це повірити. І тепер ви каєтеся і сповідаєтеся не комусь, а самому собі й говорите: я правда хочу зрозуміти, що я зробив не так і ще більше хочу зрозуміти, як це виправити? Я готовий прийняти будь-яку відповідь, яка мені відкриється. Спробуйте так зробити й подивіться, що станеться. Ви отримаєте відповідь на свою молитву…» [4].

Біблія ж вчить нас тому, що молитва – це звернення не до себе, а до Триєдиного Бога, який є особистістю, чує молитви й відповідає на них, так само як батьки чують прохання своїх дітей.

Нове «Буття»
Алегоризація і нові визначення понять є справою диявола, який бажає відвернути людину від істини й змусити ганятися за фантомами філософії та психології. Трагедія полягає в тому, що багато християн роблять, по своїй суті, те ж саме, коли йдуть на компроміс в книзі Буття. Вони так само як і Пітерсон вкладають абсолютно новий сенс в такі поняття як 6 днів створення або Адам і Єва. Відкинувши пряме прочитання Буття, вони поміщають в нього еволюцію і довгі епохи, міфологізуючи або аллегоризуючи історичний опис. Наприклад, Вільям Лейн Крейг говорить:

«З огляду на те, що ми маємо справу з міфоісторією… я думаю, що створення Єви з ребра Адама майже неодмінно образний опис. Навряд чи тут описана справжня операція, коли береться ребро, потім воно плаває в повітрі, формуючись в жінку. Навіть ідея того, як Бог творить Адама з землі, а потім вдихає в його ніздрі, виглядає дуже, дуже антропоморфно і образно… у нас [і шимпанзе] є загальний еволюційний предок, і Бог використовував вже існуючих гомінідів…» [6].

Тому, з точки зору Крейга, фраза «створений з праху» означає «еволюція з приматів», «день» в Бутті − це «мільярди років» і т.д. Такий підхід в книзі Буття відкриває двері для всіляких тлумачень текстів Біблії, як це робить Пітерсон. Звичайно ж, ніхто з теїстичних еволюціоністів не пропонує нам піти так далеко сьогодні. Але все починається з малого…

Томас Райт пояснює:

«…Коли антропологи говорять про міф, то вони не говорять про те, що історія несправжня, але про те, що вона наповнена силою того, як ми розуміємо себе як особистість, як суспільство…» [7].

В такому випадку, цілком прийнятний підхід Джона Уолтона:

«Коли заходить мова про створення Адама з праху і про створення Єви з ребра, що це означає? Зокрема, чи є це твердженнями, які унікальним чином застосовні тільки до Адама і Єви, або вони є твердженнями про всіх нас? Я думаю, що правильне останнє» [8].

А Джордан Пітерсон пропонує своє розуміння тексту, яке принципово мало чим відрізняється від вищенаведених і, можливо, що навіть більш глибше:

«Історія Адама і Єви – це історія виникнення самосвідомості у людства… перше, що вони роблять, – це прикриваються. Для мене це міфологічний опис виникнення культури» [9].

В іншій лекції Пітерсон каже:

«… Ми бачимо, що Бог дав Адаму завдання назвати тварин. Виходить, що поки їх не назвали, вони начебто й не існували. Автори Біблії намагаються сказати нам, що наші когнітивні невербальні здібності пов’язані з тим, як ми трансформуємо в реальності хаотичний потенціал. Ми не можемо зрозуміти що-небудь, поки у нас немає для цього назви» [10].

Алегоризація текстів призводить до того, що тепер слова витрачають своє значення, і з тексту, як з пластиліну, можна зліпити майже що завгодно. Це і робить Пітерсон, і ті, хто поширюють компроміс з довгими епохами еволюції.
Джерело: https://www.slovoproslovo.info/dzhordan-piterson-i-kompromis-perepisuyuchi-hristiyanstvo-zanovo

Особистість Джордана Пітерсона є дуже популярною в християнських колах. Це пов’язано з тим, що він, як і Бен Шапіро, і багато інших американських консервативних інтелектуалів кинули виклик постхристиянській культурі в Америці.

Оскільки Пітерсон захищав багато цінностей, які так близькі серцям християн, він непомітно став проникати і в самі серця християн. У зв’язку з тим, що Пітерсон є психологом, а психологія займається духовними питаннями (багато в чому змагаючись із християнством), він в прямому сенсі цього слова став проповідником, таким собі духовним гуру для багатьох людей.

Пітерсон використовує ту саму термінологію, що й християни, і тому легко приймається християнами за «свого». Проблема полягає лише в тому, що він вкладає абсолютно чуже Біблії значення в такі поняття, як «Бог», «Христос», «спокута», «молитва» та інші, як ми побачимо в даній статті. Ця стаття написана не для того, щоб просто засудити, але для того, щоб попередити про небезпеку помилки.

Пітерсон − християнин?
Коли у Джордана запитали, чи є він християнином, то він сказав: «Думаю, що пряма відповідь на це – так…» [1]. Ця фраза цитується в англійській версії статті у Вікіпедії про нього і стала використовуватися багатьма для видачі бажаного за дійсне. Однак далі в тому ж діалозі у нього запитали:

«Ти віриш, що Ісус воскрес з мертвих?».

Пітерсон:

«…ну, все залежить від того, що мається на увазі під словом Ісус». І далі він говорить, що є агностиком стосовно воскресіння.

На дебатах він зазначив:

«Так, я вважаю себе релігійною людиною. Але диявол криється в деталях: в їх точному значенні» [2].

І в цьому випадку диявол дійсно криється в деталях. Як сказав Дейв Хант, міжнародний експерт з культів і Нью-ейдж, автор багатьох книг по духовному розрізненню:

«Атеїзм не є найбільшою проблемою для церкви. Нею є ті, хто сповідує помилкову релігію. Атеїста можна розпізнати, але той, хто використовує ті ж самі поняття і термінологію, але вкладає в них інші значення, обманює нас…» [3].

Нове визначення «Бога»
На дебатах з Семом Харрісом Пітерсона попросили дати визначення слову Бог. Він прочитав кілька визначень, які не мають нічого спільного з особистісним Богом і закінчив наступним:

Пітерсон:

«…Ось цікаве визначення для біолога-дарвініста. Бог – це те, що вибирає між людьми в нескінченній ієрархії людей. Люди ранжують себе згідно з ієрархією, а потім підіймаються сходами цієї ієрархії. Існують важливі принципи, що визначають вірогідність зростання: це здатність артикулювати істину, це компетентність, здатність виносити вірні моральні судження, але точно не тиранія. Якщо ви можете проявити дані якості в певній ситуації, то інші люди, так би мовити, проголосують за ваше просування вгору по ієрархії, що принципово збільшить ваш репродуктивний потенціал. Розвиток даного процесу упродовж тривалого періоду для мене закодовано в понятті, що Бог – це батько – те, що робить чоловіків привабливими в очах жінок, тому що жінка знімає вершки з верхівки чоловічої ієрархії. Питання в тому, що має бути на вершині ієрархії. На цей час це тиранія як складова патріархату, а повинна бути здатність ясно формулювати правдиву мову в ім’я загального блага».

Сем Харріс: «Я не почув про персонального Бога, який може чути чиїсь молитви, а тим більше відповідати на них. Мені просто цікаво, який відсоток віруючих уявляє собі такого Бога, якого ви зараз описали?»

Пітерсон:

«Я не знаю Сем, це хороше запитання. Коли я розмовляю з людьми онлайн і використовую подібну термінологію, мільйони людей слухають» [4].

Здається, що Пітерсона мало турбує, що багато людей, серед яких є християни, слухаючи уривки його бесід, розуміють його зовсім інакше, на що звертає увагу Харріс. Але в цьому і полягає омана, як вказував Дейв Хант. Багато незміцнених християн, послухавши цю людину, можуть сприйняти абсолютно небіблійні поняття і принципи, представлені в біблійній термінології.

Тиснучи на Пітерсона і змушуючи його розкрити свої карти, Сем Харріс продовжує вести розмову в потрібному йому руслі. Оскільки Пітерсон, по суті, пропонує радикально нову інтерпретацію християнства, замінюючи вчення Біблії на психологічну софістику, виникає питання, як дізнатися, що «інтерпретація» Пітерсона вірна. Він пояснює:

Пітерсон:

«…як бути з проблемами множинних інтерпретацій тексту? Я серйозно ставлюся до цієї проблеми, тому що множинність інтерпретацій – це дійсно не просто. Постмодерна теорія про існування незліченної кількості інтерпретацій – що з цим робити? … Я намагався використовувати підхід збігів. Я оглянув безліч релігійних систем, розглянув християнство, еволюційну біологію, філософію, нейробіологію, я вивчив літературу по емоціях і мотивації, я намагався знайти патерн, який повторювався б на всіх рівнях сприйняття… моє припущення було таке, що якщо патерн з’являється на 6 рівнях, то ймовірність його існування, незалежно від моєї божевільної інтерпретації, радикально зростає».

Харріс: «…Вам потрібно 20 хвилин, щоб визнати, що велика частина Біблії – це варварська нісенітниця…».

«Якщо у вас свій прихід з 1 людини або прихід з 1000 або з 100 000 осіб, але це зовсім не прихід якихось біблійних фанатиків, як, наприклад в моїй країні, які думають, що, швидше за все, на їх віку буде друге пришестя Ісуса, тому що насправді Він не помер, і Він буде судити живих і мертвих, і буде воскресіння, і пекельний вогонь, і все таке інше. Якщо ви не граєте на всю цю гру – визнайте це».

[Публіка голосно аплодує]
Пітерсон:

«Чому ви аплодуєте? Чому ви це робите? Що значить визнати це? Я вже озвучив своє бачення. Я не граю в релігійного фундаменталіста. Я максимально чітко відповів на питання, що я маю на увазі під поняттям Бог».

Харріс: «Мені не хотілося б переходити на єхидство, але хтось якось спитав вас: “Чи вважаєте ви, що Ісус дійсно воскрес?”. І ви відповіли: “Мені потрібно 40 годин, щоб відповісти на це питання”. Так ось на такі речі я і звертаю вашу увагу зараз. Вам не потрібно стільки часу, якщо є точна відповідь на це питання» [4].

Після короткого діалогу Пітерсон все-таки відповів точніше:

«У Біблії немає свідчень того, що Христос воскрес в буквальному сенсі» [4].

В іншому інтерв’ю Пітерсон каже:

«В історії Христа ми маємо справу з історичною особою, яка водночас міфологізована. В якомусь сенсі, Христос є з’єднанням цих двох концепцій» [5].

Біблія попереджає нас:

«Любі, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з’явилося у світі. Духа Божого (і духа омани) дізнавайтеся так: всякий дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога; А кожен дух, який не визнає Ісуса Христа, що прийшов був у тілі, не є від Бога, але він антихристів, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже він у світі» (1 Івана 4: 1-3).

Отже, Пітерсон не вірить у воскресіння, а тому відкидає центральне вчення християнства, сформульоване апостолом Павлом:

«Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;  і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом; після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам; нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові. Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву. Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили. Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша» (1 Коринтян 15: 3-14).

Пітерсон, швидше за все, спробує уявити воскресіння Христа в психологічній термінології. Однак зверніть увагу на те, що в контексті глави Павло дає ясно зрозуміти, що воскресіння з мертвих було справжньою подією. Це так само гранично ясно з текстів Євангелій.

Нове «викуплення»
На тих же самих дебатах з Харрісом Пітерсон вводить своє поняття викуплення:

«Я б сказав, що ключовим для християнства є поняття викуплення. Це непорушна істина. І якщо ми обидва згодні з тим, що вільне правдиве висловлювання здатне звести нанівець і нігілізм, і тоталітаризм, то тоді викуплення може бути втіленням за допомогою слова, і це глибока християнська істина» [4].

Біблія дає нам зовсім інше визначення цього поняття. В Біблії викуплення означає те, що оскільки ми всі грішники і порушували заповіді Божі, то згідно з Законом Божим повинні понести покарання, яке є смертю. І Бог показав нам свою любов в тому, що прийшов і прийняв це покарання за нас на хресті, тим самим викупивши нас. Кожен, хто візьме цю жертву, спасеться. А кожен, хто відкине, буде засуджений на вічні муки в озері вогняному в відділенні від Бога.

Нова «молитва»
З точки зору Пітерсона, молитва це:

«Можете самі спробувати таку вправу: потрібно сісти на край ліжка і сказати: те, що я зробив, було неправильним, і ви повинні щиро в це повірити. І тепер ви каєтеся і сповідаєтеся не комусь, а самому собі й говорите: я правда хочу зрозуміти, що я зробив не так і ще більше хочу зрозуміти, як це виправити? Я готовий прийняти будь-яку відповідь, яка мені відкриється. Спробуйте так зробити й подивіться, що станеться. Ви отримаєте відповідь на свою молитву…» [4].

Біблія ж вчить нас тому, що молитва – це звернення не до себе, а до Триєдиного Бога, який є особистістю, чує молитви й відповідає на них, так само як батьки чують прохання своїх дітей.

Нове «Буття»
Алегоризація і нові визначення понять є справою диявола, який бажає відвернути людину від істини й змусити ганятися за фантомами філософії та психології. Трагедія полягає в тому, що багато християн роблять, по своїй суті, те ж саме, коли йдуть на компроміс в книзі Буття. Вони так само як і Пітерсон вкладають абсолютно новий сенс в такі поняття як 6 днів створення або Адам і Єва. Відкинувши пряме прочитання Буття, вони поміщають в нього еволюцію і довгі епохи, міфологізуючи або аллегоризуючи історичний опис. Наприклад, Вільям Лейн Крейг говорить:

«З огляду на те, що ми маємо справу з міфоісторією… я думаю, що створення Єви з ребра Адама майже неодмінно образний опис. Навряд чи тут описана справжня операція, коли береться ребро, потім воно плаває в повітрі, формуючись в жінку. Навіть ідея того, як Бог творить Адама з землі, а потім вдихає в його ніздрі, виглядає дуже, дуже антропоморфно і образно… у нас [і шимпанзе] є загальний еволюційний предок, і Бог використовував вже існуючих гомінідів…» [6].

Тому, з точки зору Крейга, фраза «створений з праху» означає «еволюція з приматів», «день» в Бутті − це «мільярди років» і т.д. Такий підхід в книзі Буття відкриває двері для всіляких тлумачень текстів Біблії, як це робить Пітерсон. Звичайно ж, ніхто з теїстичних еволюціоністів не пропонує нам піти так далеко сьогодні. Але все починається з малого…

Томас Райт пояснює:

«…Коли антропологи говорять про міф, то вони не говорять про те, що історія несправжня, але про те, що вона наповнена силою того, як ми розуміємо себе як особистість, як суспільство…» [7].

В такому випадку, цілком прийнятний підхід Джона Уолтона:

«Коли заходить мова про створення Адама з праху і про створення Єви з ребра, що це означає? Зокрема, чи є це твердженнями, які унікальним чином застосовні тільки до Адама і Єви, або вони є твердженнями про всіх нас? Я думаю, що правильне останнє» [8].

А Джордан Пітерсон пропонує своє розуміння тексту, яке принципово мало чим відрізняється від вищенаведених і, можливо, що навіть більш глибше:

«Історія Адама і Єви – це історія виникнення самосвідомості у людства… перше, що вони роблять, – це прикриваються. Для мене це міфологічний опис виникнення культури» [9].

В іншій лекції Пітерсон каже:

«… Ми бачимо, що Бог дав Адаму завдання назвати тварин. Виходить, що поки їх не назвали, вони начебто й не існували. Автори Біблії намагаються сказати нам, що наші когнітивні невербальні здібності пов’язані з тим, як ми трансформуємо в реальності хаотичний потенціал. Ми не можемо зрозуміти що-небудь, поки у нас немає для цього назви» [10].

Алегоризація текстів призводить до того, що тепер слова витрачають своє значення, і з тексту, як з пластиліну, можна зліпити майже що завгодно. Це і робить Пітерсон, і ті, хто поширюють компроміс з довгими епохами еволюції.

Нове «християнство»?
Заперечення Слова Бога може відбуватися по-різному. Одні чесно відкидають його і йдуть в світ. Але більш небезпечним для церкви явищем є відкидання, при якому людина все ще хоче, щоб її вважали християнином, але сама не вірить Слову Божому. За своєю суттю, алегоризація і міфологізація книги Буття є спробою покрити невіру і відкриває двері для подальшого руйнування християнської віри. Безсумнівно, таким як Пітерсон буде легше переконати в своїй правоті наступні покоління християн, які виросли в церквах, де відкидають пряме тлумачення перших глав Буття. Якщо початок Біблії ми розуміли неправильно, то чому ми не могли помилятися і в інших місцях? Вже на сьогоднішній день є безліч прикладів, коли християнські пастори і автори свідчать про те, що слухаючи лекції Пітерсона, вони змінили свої погляди [11], [12].

Коли фрагмент настінних шпалер відклеюється, то його слід приклеїти якомога швидше, інакше він продовжить відклеюватися ще далі. Те ж саме відбувається і з мифологізацією або алегоризацією історичного опису в Біблії. Згодом цей процес буде не зупинити, і якщо ми будемо бачити ті ж тенденції в подальшому, то в майбутньому побачимо появу нового християнства, проповідниками якого будуть такі як Джордан Пітерсон, що використовують ті ж терміни, але мають на увазі зовсім не те, що мали намір передати нам біблійні автори. Здається, що цей процес вже відбувається сьогодні, і якщо він продовжиться, то християнство в тому вигляді, в якому ми його знаємо сьогодні, припинить своє існування.

«Та Син Людський, як прийде, чи знайде віру на землі?» (Лк 18: 8).

Посилання та примітки

  1. Jordan B Peterson (Jordan B Peterson Clips), Am I Christian? | Timothy Lott and Jordan B Peterson, youtube.com, 31 aug 2017 https://www.youtube.com/watch?v=RIB05YeMiW8
    https://www.youtube.com/watch?v=RIB05YeMiW8
  2. Jordan Peterson vs Susan Blackmore • Do we need God to make sense of life ?, youtube.com, 2018 https://www.youtube.com/watch?v=syP-OtdCIho
  3. Dave Hunt (danmelius1) A Call For Reformation, youtube.com, 2012 https://www.youtube.com/watch?v=45HYE6o_ros
  4. БОГ Є? ДЖОРДАН Пітерсон vs СЕМ ХАРРІС. ВАНКУВЕР. 1 РАУНД, youtube.com, 2020
    https://www.youtube.com/watch?v=DyQX0gOZkB4
  5. Jordan Peterson (Simon Camilleri) Jesus is “too terrifying a reality to fully believe”, youtube.com, 2021 https://www.youtube.com/watch?v=mZvjZoqhiuw
  6. Відео на Ютуб: What Degree of Evolution Do You Allow for Given the Genesis Account? https://www.youtube.com/watch?v=raCC7PSrG4I
  7. N.T. Wright on Adam and Eve (BioLogos), youtube.com 2010 https://www.youtube.com/watch?v=3BP1PpDyDCw
  8. Adam and Eve: Engaging the Tough Questions (BioLogos), youtube.com, 2015 https://www.youtube.com/watch?v=wr5iT5dhaz4
  9. Історія Адама і Єви / Самосвідомість – Джордан Пітерсон (Фрагмент з Виступи, 2008 рік, youtube.com https://www.youtube.com/watch?v=Sj8-wcU4-xw
  10. БІБЛІЙНА СЕРІЯ ЛЕКЦІЙ 2: КНИГА БУТТЯ 1: ХАОС І ПОРЯДОК, youtube.com, 2020 https://www.youtube.com/watch?v=6rWu-QDrDhk&list=PLEDX369m70ig5EVRrnx3rOF_FT5Wj_i2r&index=4
  11. Christopher Kaczor, Jordan Peterson, Noah and the Flood, Aug 13, 2018 https://anglicanmainstream.org/jordan-peterson-noah-and-the-flood/
  12. How as a pastor Jordan Peterson changed how I read the Bible (Paul VanderKlay), youtube 2017 https://www.youtube.com/watch?v=CVfzXgBvu90&t

Джерело

Be the first to comment on "Джордан Пітерсон і компроміс: переписуючи християнство заново"

Напишіть відгук