ДОКИ ГИНУТЬ ПРОТИВНИКИ ЛГБТ, ДЕПУТАТИ ПРОПОНУЮТЬ ЛЕГАЛІЗУВАТИ ОДНОСТАТЕВІ СОЮЗИ

7 березня, відбулися дві діаметрально протилежні події, котрі ілюструють, в яких різних світах живуть деякі українці. Сьогодні народний депутат від «Голосу» Інна Совсун зареєструвала законопроект про легалізацію так званих цивільних партнерств для одностатевих пар. Цього ж дня відбулася поховальна церемонія чотирьох загиблих українських бійців, які виконували спеціальні завдання на території Брянської області і які багато років присвятили активізму, спрямованому проти ЛГБТ-пропаганди.

Біля Михайлівського собору об 11 ранку розпочалася поховальна процесія. Сьогодні в останню путь відправилися українські воїни Юрій Горовець «Святоша», Максим Михайлов «Непийпиво», Богдан Лягов «Аполлон» і Тарас Карпюк «Тарасій». Росіяни вбили їх на Різдво. На Михайлівській площі зібралися рідні, друзі, бойові побратими загиблих та просто небайдужі люди, які прийшля вшанувати їх пам’ять.

Поховальна церемонія на Михайлівській площі

Святоша, Непийпиво і Тарасій багато років брали активну участь в українському політичному житті, включно із Революцією гідності, а також були постійними учасниками акцій проти розбещення нації через пропаганду ЛГБТ, гендерну ідеологію та фемінізм. Всі загиблі були християнами.

У другій половині дня в інфопросторі з’являється досить епатажна новина: Інна Совсун зареєструвала законопроект про цивільні партнерства. Вона пропонує створити новий інститут «цивільного партнерства», який названий сімейним союзом (!) та матиме правові наслідки, подібні до сімейних. Таким чином, вона пропонує державі визнавати гомосексуалістів як сім’ю, хоча світова практика показує, що запровадження партнерств є лише етапом на шляху до визнання одностатевих шлюбів.

Гомосексуальний порядок денний Совсун протиставляє «pociйським скрєпам і совковому світогляду», тим самим прирівнюючи противників гомосексуалізму до проросійських елементів. Це далеко не перша маніпуляція депутата, адже свою пропозицію надати державне визнання гомосексуальним союзам вона ототожнює із турботою про армію, мовляв, якщо навіть мізерна кількість гомосексуалістів є у Збройних Силах, то держава має виконувати вимоги ЛГБТ. 

Інна Совсун і раніше виступала противником сімейних цінностей, зокрема брала участь у столичних гей-парадах. У Верховній Раді вона підтримувала різноманітні законопроекти на підтримку фемінізму, гомосексуалізму, включно із сумнозвісною Стамбульською конвенцією.

Інна Совсун бере участь у гей-параді. Київ, вересень 2021 року

Цього ж самого дня, на підтримку одностатевих партнерств висловилася і заступник міністра юстиції України Валерія Коломієць, яка опублікувала на Українській правді відповідну статтю. «Саме наше міністерство має подати законопроект про реєстровані цивільні партнерства до Парламенту цього року. Ми над ним працюємо, маємо розуміння, що і чому ми пишемо, яку філософію та смисли вкладаємо в текст та на які проміжні результати орієнтуємось». Поясеюючи, чому наразі неможливо легалізувати саме одностатеві шлюби, вона назвала наявне чітке визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки «застарілою парадигмою», яку потрібно змінювати поступово.

Серед загиблих в ході російської агресії чимало не просто противників ЛГБТ, але активних учасників заходів, спрямованих на спротив шкідливій гендерній ідеології та на захист сімейних цінностей. Це і чотири герої, яких поховали сьогодні, і представники інших організацій та конфесій, які обороняли нашу країну з перших днів повномасштабного вторгнення. Наприклад, 6 березня 2022 року, обороняючи Київщину, загинув Кирило Бабенцов, який брав участь у різних анти-ЛГБТ заходах. 27 березня 2022 року на північних підступах до Харкова загинув Григорій Тарасенко, очільник «Фрайкору» та один з лідерів спротиву пропаганді гомосексуалізму в Харкові.

Як бачимо, доки одні гинуть за майбутнє України, інші намагаються це майбутнє присвоїти. Надмірна медійна увага до гомосексуалістів у армії (яких дійсно мізерна кількість, у порівнянні із противниками ЛГБТ) є свідчення штучного проштовхування інтересів антихристиянських груп та маніпуляцією на темі патріотизму.

Джерело

Єпископ Радослав: «Як у час війни можна висувати законопроєкти, які грають на руку російській пропаганді?»

Депутатка від партії «Голос» Інна Совсун подала у Верховну Раду України законопроєкт про «реєстровані партнерства», який може зробити одностатеві співжиття в Україні легалізованими. Свою законодавчу ініціативу депутатка опублікувала 7 березня 2023 р. під хештегом «На часі», стверджуючи, що такий закон допоможе нашій державі «вирватися з pociйських скрєп і совкового світогляду», а «їхня любов — на часі». Також ця депутатка «переконана, що як суспільство, ми маємо виправити велику несправедливість, коли в частини громадян і громадянок менше прав, ніж в усіх інших». Як підтвердження «начасності» цього законопроєкту вона навела кілька цитат зі сторінки «Військові ЛГБТ» про те, як ці люди страждають, і проілюструвала фотографією «ЛГБТ-пари Павла та Владислава».

У депутатів ВРУ «є 5 днів, щоб підписати його», — зазначає Інна Совсун. При цьому вона зізнається, що «цього від нас вимагають західні союзники — і це правда, вимагають».

   

Також і Міністерство юстиції України збирається подати цього року до Парламенту «законопроєкт про реєстровані цивільні партнерства». ЛГБТ-діячі, зокрема ті, що займають високі позиції в урядових та законодавчих колах, усвідомлюють, що «закон про одностатеві шлюби» в Україні протягнутий не буде, тому назву змінили на «реєстровані партнерства», маючи на увазі саме одностатеві співжиття (оскільки інші «партнерства» в Україні просто є шлюбами для законодавства і для них не потрібно окремих законів). У планах цього законопроєкту — щоб українське законодавство зокрема визнавало одностатеві шлюби, укладені за кордоном.

Те, що Україна воює не на один фронт і не тільки у видимому світі, для сайту CREDO прокоментував єпископ Радослав Змітрович, який у Конференції єпископату РКЦ в Україні очолює Комісію у справах сім’ї.

   

— Моя найперша реакція — це здивування від появи такої пропозиції, бо в контексті війни вона дуже на руку російській пропаганді, яка саме такими пропозиціями виправдовує свою агресію проти України.

Є правдою, що чимало середовищ на Заході, які підтримують такі пропозиції, виступають саме проти допомоги Україні. Тож мене дуже дивує, що до Верховної Ради подали такий законопроєкт.

Друге здивування пов’язане з тим, що ми маємо одну страшну війну — а тепер, через такі пропозиції, створювати ще одну ділянку для конфлікту, неспокою між людьми?.. Для більшості людей в Україні це дуже дивна пропозиція, а для деяких то навіть образлива. Тому я сподіваюся, що Верховна Рада матиме здоровий глузд, звертаючи увагу на інший, більш глибокий вимір цих пропозицій — бо те, що перед нами є, це складна ситуація: з одного боку, агресія, яка хоче знищити наше існування, а з другого боку — отака пропозиція показує, що є також культурна агресія, яка намагається знищити нашу ідентичність, нашу душу.

Ми — вільні, суспільство може вибирати, і ми можемо піднести голос на підставі нашого досвіду, сотень років у багатьох країнах. Можемо поставити запитання: як ми хочемо жити — як держава Україна, як суспільство? Чи йти в напрямку гармонії з природою, що вписана в людину, також і в нашу сексуальність, у напрямку гармонії з Богом, — чи в напрямку хаосу, куди вказує така пропозиція? Хаосу, самотності, ворогування самому з собою — хоча вживається інших слів, але ж досвід по інших країнах від людей, які живуть згідно з цією пропозицією [в одностатевих стосунках] — як багато там страждань.

Підсумовуючи, я можу сказати: ми проповідуємо Господа Бога, який любить кожну людину, кожну, і переконані, що тільки контакт із Господом дає людям глибокий сенс, а також здатність прийняти свої обмеження і труднощі, і використовувати своє тіло, свою сексуальність таким чином, що це приносить повноту: повноту в особистому житті і повноту в стосунках, бо любов дається у подружжі для продовження життя. Треба говорити про це правду, і ми молимося та надіємося, що Україна не дасть вкрасти в неї цю її душу, яка дана природою та вірою.

Джерело