Як стати волонтером: історія пошуку авто для бригади, яка затопила крейсер “Москва”

Публікуємо цю історію не тільки для того, аби подякувати волонтерам, але й зі сподіванням, що для когось вона стане корисною інструкцією для добрих справ.Військові і волонтери разом наближають Перемогу України. / Фото: Колаж: Сьогодні

Кілька тижнів тому до мене звернувся мій друг, якого знаю все своє життя: виросли в одному дворі. Він – офіцер-артилерист, на фронті, на гарячому рубежі півдня, в бригаді, яка затопила крейсер “Москва” і відбила нещодавно для України острів Зміїїний.

Каже: “Потрібен пікап з чотирма провідними, щоб степами міг ганяти. Бо і розвідка, і пристрілка… Льошо, дуже треба…”

Я був у ступорі, бо ніколи цим не займався. Але “наказ є наказ”. Та й дружбу ніхто не відміняв…

Впевнений, у кожного з вас зараз є хтось в армії, на фронті: рідні, друзі, однокласники… І кожен з нас може допомогти їм. На своєму прикладі покажу найпростіший спосіб, як це можна зробити.

Справа в тому, що в бойових частинах завжди чогось не вистачає. І це не тому, що держава чи командири не допрацьовують (хоча і таке буває, звісно). Насамперед тому, що хлопці “на передку” регулярно щось втрачають: техніку, амуніцію, медикаменти… Бо вони майже щоденно під ворожим вогнем. А держава – досить неповоротка структура, на відміну від волонтерів. І в цьому сила волонтерського руху – в оперативності, бо тут майже немає бюрократії.

Як почати допомагати військовим

В моєму випадку це було просто – звернувся друг. Зізнаюсь, сам я не проявляв ініціативу, виправдовуючись перед собою тим, що працюю, і на нашому інформаційному фронті роботи вистачає. Але якщо у вас є вільний час і ви хочете допомогти – проявіть ініціативу!

З чого почати?

Напишіть у месенджерах або подзвоніть своїм знайомим, які зараз захищають нас(найчастіше військові використовують Signal), і просто спитайте: яка допомога необхідна?

Найчастіше це: медикаменти, амуніція і, звісно, техніка.

Тому для початку: складіть список необхідного.

На відео вище – процес передачі волонтерами автівки NISSAN KING CAB бійцям героїчної артбригади.

Де шукати і скільки часу це займе

На щастя, у мене адекватне керівництво. Коли я сказав начальнику про дзвінок друга, він відповів: “Якщо тобі потрібна допомога по роботі – кажи, підстрахуємо. Вважай, що це зараз твоє головне завдання – допомогти хлопцям. Зроби це!”

Авжеж. Але як?

Я пішов по знайомих. Але не по всіх. Попередньо склав список людей – зі своїх контактів у телефоні та соцмережах, які (на мою думку) можуть знати, де шукати. Вийшов, кажучи військовою термінологією, цілий “взвод” – біля 30 прізвищ.

Комусь написав, комусь подзвонив… Десь третина з них дала контакти, серед яких були: волонтери, керівники громадських організацій, благодійних фондів, підприємств, бізнесмени…

Так я створив свій ППД: “пул перспективних діячів”, куди увійшло дев’ять осіб.

Наперед скажу, що моя перша “волонтерська операція” тривала три тижні. Протягом яких я приблизно 1-2 години на день витрачав на комунікцію з військовими та людьми з мого “ППД”, на пошук необхідних документів, їх заповнення та інші організаційні нюанси.

Тобто, ніякої великої складності, просто постійно доводилося переключатися з основної справи на головну – допомогти військовим.

Знайти профільних волонтерів

З мого “пулу” досить швидко відпали непрофільні волонтери: ті, що займалися медикаментами, амуніцією, продуктами, але аж ніяк не технікою. Зрештою, мій ППД звузився до трьох осіб.

І був серед них… пастор з Вишневого – Юрій Бабинецьякий ще й голова правління ГО “Сила Змін”.

Як виявилось, він у лютому під Києвом теж давав прочуханки ворогу. Про це зараз робить сюжет ютуб-проєкт “Знаходимо відповіді з Інною Золотухіною“, яка і познайомила нас. (До речі, підпишіться на канал – колеги фіксують воєнні злочини, з перших вуст, цікаво).

Юрій спитав у мене лише, яка бригада. А, дізнавшись, відповів: “О! Зробимо! Для них – поза чергою” І зробив!

Навіть більше: не тільки потрібне авто дуже швидко знайшов, а й необхідні медикаменти в пікап завантажив, каністри з пальним, запасні колеса… Не пастор – чарівник!

Юрій Бабинець (другий зліва) разом з героями-артилеристами, які приїхали за автівкою до Вишневого.

Юрій Бабинець (другий зліва) разом з героями-артилеристами, які приїхали за автівкою до Вишневого.

З перших вуст: шо кажуть волонтери і військові

Юрій Бабинець, голова правління ГО “Сила змін”:

Гостре бажання допомагати ЗСУ в мене виникло в перші дні війни, під Мотижиним на Київщині, де вже був ворог. І коли я побачив, як наша артилерія чітко працює, знищуючи окупантів і звільняючи рідну землю, мені так захотілося приїхати до хлопців і просто їх обійняти.
Але – обійми то таке. Я тоді чітко вирішив – допомагати не тільки словами подяки, а й реальними справами. І так Бог звів, що саме артилерії ми найбільше і допомагаємо. Ми – це громадська організація “Сила Змін”, яка з 2007 року підтримує мирний люд, а тепер і військових.
З фінансуванням найбільше допомагає меценат з Фінляндії Ханну Хаукка та його канадські партнери. Ханну – відомий підприємець, керівник двох найбільших телерадіокомпаній своєї країни (Альфа-ТV і IRR-TV). Він дуже любить Україну, часто тут буває, як і його канадські друзі. Тому вони не могли залишитися байдужими до нашої біди.

Юрій та Ханну Хаукка, фінський меценат, який багато допомагає Україні.

Юрій та Ханну Хаукка, фінський меценат, який багато допомагає Україні.


– Зараз ми разом допомагаємо підрозділам ЗСУ в найгарячіших напрямках: південь, північне прикордоння, Сєвєродонецьк, Харківський напрямок, – продовжує пастор-волонтер. – І не тільки технікою – усе, що потрібно хлопцям, ми намагаємось знайти, придбати, передати. Працюємо, щоб наблизити нашу Перемогу!

Полковник Володимир В., заступник командира героїчної артбригади, яка отримала допомогу:

Велике спасибі усім, хто був задіяний у цьому процесі. Коли розумієш, який у нас тил, волонтери, журналісти, прості люди, які за першим покликом кидаються допомагати, впевненість у перемозі України тільки збільшується.
Зараз ми вже ставимо техніку на облік. І впевнений, що вона допоможе нам ще ефективніше виконувати бойові задачі.
Окреме подяка пану Юрію та його фінському колезі. Ми просили допомогти з позашляховиком, а вони проявили ініціативу – і надали нам і необхідні медикаменти, і спорядження… Дякуємо! Слава Україні!

Героям слава!

Ще декілька порад для майбутніх волонтерів

Що важливо знати, аби на ваше “замовлення” не забили досвідчені волонтери:

  • “Розпіарити” тих, кому допомагаєте. Банальний секрет “продажника” (а вам доведеться ним стати, щоб знайти “спонсорів” для допомоги військовим): знайдіть щось важливе й цікаве про ту військову частину, якій ви допомагаєте. І додавайте цю інфу при розмові з потенційними меценатами чи волонтерами. Як би це цинічно не звучало зараз, але піар ніхто не скасовував навіть у такій справі.
  • Знайдіть шаблони “Запитів” та “Актів передачі майна”. Це можна зробити в інтернеті або у знайомих юристів чи бухгалтерів. Звісно, вони майже завжди є й у профільних волонтерів. Але готуйтесь, що ви самі будете адаптовувати чужий шаблон під вашу заявку. У військових і волонтерів немає на це часу. Щоб пришвидшити процес, робіть самі. Звісно, крім підписів і печатки.
  • Закидайте сітку, щоб спіймати рибку. Не треба сподіватись на якогось одного волонтера чи благодійний фонд, бо ця справа непевна – все може зірватися в останню мить. Тому краще закидайте свої запити відразу в 5-10 “точок” – десь точно клюне. А може і в декількох місцях – і у вас буде підстраховка.

Джерело

Be the first to comment on "Як стати волонтером: історія пошуку авто для бригади, яка затопила крейсер “Москва”"

Напишіть відгук