Варто наголосити на необхідності розрізнення осіб з гомосексуальною орієнтацією та представників гомосексуального політико-економічного лобі.

Особи, що мають гомосексуальні розлади, – це лише люди, що живуть, несучи на собі хрест певного недугу, подібного до онкохворих, психічно хворих, хворих на цукровий діабет тощо. Ці люди потребують поваги, співчуття, допомоги у проходженні життєвих випробувань. Як будь-яка людина, кожен із них має право або лікувати свій недуг, або залишатися з ним. Особистість кожного із них є цінною, неповторною і унікальною, натомість їхня хвороба є типізованою, структурною і достатньо стандартною у своїх проявах. Жодна людина не може бути приниженою чи зневаженою через жодний недуг.

У сучасному світі є сили, що намагаються створити ілюзію гомосексуалізму як біологічної норми. Проте, виокремлюючи цей прояв із категорії захворюваності, вони тим самим запускають механізм логічного абсурду. Визнаючи гомосексуалізм за норму, знецінюють людську особистість та гідність, оскільки подібна «норма» призводить до визнання глухого кута даної еволюційної гілки. Бо до базових законів еволюції належить закон репродукції, тобто відтворення будь-якої живої системи собі подібної. При припинені цієї функції кожна жива система гине.

То ж для забезпечення життєздатності деформованої еволюційно неспроможної системи, необхідне розширення цієї системи. Таке розширення можна досягти лише штучним шляхом, формуючи нову популяцію технологічними методами впливу.

Саме методами штучного розширення гомосексуальної популяції за рахунок переформатування вже наявних осіб і займаються політико-економічні структури гомосексуального лобі, використовуючи для цього цілу низку деструктивних соціальних маніпуляційних технологій.

Класична маніпулятивна технологія.

У сучасному світі існує ціла низка технологій, які активно застосовуються різного роду угрупуваннями, в тому числі і гомосексуальними політико-економічними структурами, для залучення нових членів та просування власних законів. Вже на перших сторінках такого відомого і давнього твору як Біблія, ми знаходимо ідеальний опис технології маніпулятивного зведення особистості (Кн. Буття 3, 1-6) [1] . Аналіз біблійного тексту, щодо спокушання змієм жінки дозволив виявити найдавнішу формулу психологічної маніпуляції, яка забезпечується актуальною і в наш час соціально-психологічною структурою поетапного впливу на індивіда. Розглянемо цей механізм як з позиції загальної маніпуляції, так і маніпуляції гомосексуальних структур:

  1. Породження сумніву в особистості у світоглядних засадах за рахунок концентрації уваги на свого роду “актуальних” питаннях.

Найчастіше представники гомосексуального лобі використовують це у формі: «А чи ви впевнені, що держава, церква, суспільство…. здатні забезпечити людям з іншою орієнтацією рівні права?»; «А чи ви дійсно не хочете бачити як на кожному кроці гомосексуалів принижують, знущаються, вбивають?» тощо.

  1. Виклик у людини стану певного ступору чи розгубленості з подальшою підміною засадничих принципів.

Наприклад: “Ні я ж не проти людей… Моя позиція правильна. А якщо ні? А якщо я дійсно дозволяю просто знищувати цих людей… тощо”

  1. Надання частини правдивої інформації з гарантуванням можливості її перевірки.

Використовується так званий принцип “хробака” (за аналогією до риболовлі, коли рибалка закидає вудило з гачком, на якому висить хробак, а риба відсмикнувши шматок поживи, переконуються в правдивості їжі і стає готовою до того, щоб самою стати стравою).

На цьому етапі у первинній взаємодії найчастіше використовується технологія «три так». При тривалості даного етапу існує так званий період «прикормки». Де подаються «крихти» правдивої інформації. Проте цих «крихт» дається настільки багато, що утворюється ілюзія масовості. Досить часто використовується масування окремих виняткових ситуацій насильства над представниками секс меншин без акцентування істинних причин цього насильства, та зведення подій в поле гомосексуальної орієнтації, що посилюється маніпулятором використанням технології «культивування почуття провини» та технології «залякування гомофобією» (про які ми будемо говорити далі).

  1. Забезпечення перевірки особистістю наведеної інформації і переконанню в правдивості запропонованої концепції.

За рахунок цього досягається послаблення критичності в оцінюванні наступної інформаційної порції. В даному випадку найбільш часто використовують технологія «виокремленного сегменту».

  1. Повторення правдивої інформації з доєднанням до неї інформаційного потоку маніпулятивного характеру.

Більш складні форми деструктивного впливу на особистість хоча і мають подібну п’ятикомпонентну структуру впливу, проте забезпечуються розмежованістю соціального та психологічного факторів. При цьому, на соціальному рівні приводиться лише констатація певних фактів, а на психологічному рівні впливу ― особистість підводиться до самостійної маніпулятивної постановки “актуального” питання.

Технологія «три так».

Дана технологія передбачає послідовне задавання питань таким чином, щоб відповіді на них були позитивними. Три дані позитивні емоційно-забарвленні відповіді формують передумови позитивної четвертої відповіді.

Наприклад: «Гомосексуалізм існує у вищих ссавців. Існує ж? (відповідь – так). Гомосексуалізм існує у первинних племенах. Існує? (відповідь – так). Гомосексуалізм існує протягом всієї історії людства. Існує? (відповідь – так, існує). Гомосексуалізм є одним з природнім проявів людського буття. Правильно? (і автоматично формується відповідь – так, правильно). Особа, що дала дану автоматичну відповідь, навіть якщо і відчуває певні сумніви щодо даної неї відповіді, як правило, більш схильна відкинути свої сумніви, ніж відмовитися від презентативної послідовності.

Технологія «виокремленного сегменту».

Технологія «виокремленного сегменту» найчастіше використовується для посилення технології «три так», коли йдеться про досягнення більш глобального та стійкого результату, необхідного маніпуляторам для їхньої подальшої діяльності та підтримки їхніх позицій.

Зазвичай, до технології «три так» додається певна аргументована науково-доведена база, коли кожен пункт «так» підкріплюється серйозними науковими дослідженнями компетентних науковців.

І дійсно, дослідження і зоологів, і зоопсихологів, і антропологів підтверджують, що гомосексуальні прояви зустрічаються у вищих ссавців. Також дослідження антропологів, істориків, етнографів, етнопсихологів і т.д. підтверджують, що гомосексуальні прояви зустрічаються у первинних племенах. Тим паче дослідження представників різних галузей науки підтверджують, що гомосексуалізм як явище присутній у всій історії людства.

Проте висновок на кшталт: «То ж тепер ви переконалися, що гомосексуалізм є одним з природніх проявів людської поведінки, що виник в наслідок філогенезу людства і тому належить до категорії норми, як і інші види проявів людськості», – є чисто маніпуляційним.

Оскільки представлені дослідження стосувалися лише окремих сегментів наукового інтересу, що були маніпуляторами, викладеними в певній послідовності (а, відповідно, висновки були надані лише в досліджуваному сегменті), то ці висновки не придатні для узагальнюючої характеристики людського буття.

Тобто маніпулятори, подаючи результати окремих сегментарних спектрів одного сегменту, роблять висновки не для даного сегменту, а переносять їх на весь прояв життєдіяльності людства. Для того, щоб побачити маніпуляційність даного підходу, достатньо розширити інформаційний потік. І, користаючись запропонованою маніпуляторами послідовністю, при розширенні інформаційного потоку ми зможемо виявити неспроможність запропонованих висновків.

Наприклад:

  • Вбивство собі подібних існує у вищих ссавців. Вбивство існує у первинних племенах. Вбивство існує протягом історії людства. Проте узагальнення про норму вбивства як явища є абсурдним.
  • Канібалізм існує у вищих ссавців. Дане явище присутнє у первинних племенах. Канібалізм (з різних причин) зустрічається протягом історії людства. І знову ж таки, нікому не прийде в голову визнати канібалізм за норму.

Можна приводити багато прикладів, що свідчать про неспроможність маніпуляційної технології «виокремленного сегменту», і для цього, як уже говорилося вище, слід лише розширити інформаційний потік.

Технологія «Спільного пакету».

Для просування гомосексуально сприятливих законів формуються так звані «антидискримінаційні пакети», до яких входять не тільки питання сексуальної орієнтації, але й питання протидії національній, расовій, релігійній, соціальній та іншим нетерпимостям. Відповідно, при загрозі неприйняття цих законів, з огляду на тему просування сприятливого ставлення до явища гомосексуалізму, маніпуляція відбувається передусім через наголос на неприйнятті закону щодо інших запропонованих «в пакеті» верств населення. Тим самим забезпечуючи хвилю протесту проти табуювання документів прибічників інших зацікавлених сторін.

Технологія «залякування гомофобією».

Залякування гомофобією є технологічним процесом зміни свідомості, де на соціальному рівні демонструються «страшилки» з кривавими жертвами «бідних гомосексуалістів», при чому незалежно від мотивації здійсненого злочину, все подається під кутом «навмисного вистежування і знищення гомосексуаліста» (при цьому відбувається активне масування в пресі поодиноких випадків без жодної порівняльної статистики у процентному відношенні до жертв-осіб з природною сексуальною орієнтацією). На глибинному психологічному рівні здійснюється включення архітепічного образу «голого короля», тобто речення, контекст фраз, оповідей подаються таким чином, щоб у людини виникло відчуття невпевненості у власній позиції і для збереження власного соціального статусу вона починає спочатку підримувати запропоновану позицію, а потім вірити в неї.

Для прикладу. У серпні 2011 року нами був проведений соціальний експеримент. В якості експериментальної вибірки була обрана професійна група соцмережі (фейсбук) «Інститут розвитку психоаналізу».
http://www.facebook.com/groups/165829120128681/?id=230463706998555&ref=notif¬if_t=like.

Для активізації групи була запущена тема толерантності (в широкому розумінні: від біологічного до соціального явища), яка учасниками групи майже автоматично була спрямована в русло толерантності до гомосексуальних стосунків. Активними у віртуальному обговоренні стало 16 чоловік (у цілому група нараховувала на той час 275 учасників). Чотирнадцять з яких виступало за активну підтримку гомосексуалізму як явища. Обговорення тривало три дні. З кожним днем градус і нетерпимість з боку прихильників гомосексуалізму зростали. Лише два фахівція-психолога, що стали учасниками дискусії, наважилися на початку виступити з позицією протидії агресивним прибічниками гомосексуальності. Проте вони були принижені опонентами і в решті-решт вийшли з обговорення. При цьому підтримку позиції протидії маніпуляціям гомосексуальних структур висловило 36 фахівців даної віртуальної групи, але не у відкритому обговоренні, а в особистій переписці. 12 з 36 фахівців-психологів були не просто компетентними в темі, але й мали зв′язки із закордонними колегами, що займаються лікуванням гомосексуальності та надали інформацію щодо міжнародних організацій, що поділяють проприродню позицію. Проте на питання, «що заважає їм висловлювати свою активну позицію у відкритому обговоренні?» всі 36 осіб дали відповідь «ймовірність негативних наслідків для професійної діяльності, що обумовлено активністю гомосексуальних та прогомосексуальних сил».

Здійснений нами аналіз особливостей світоглядних позицій 14 прогомосексуальних фахівців-психологів (через інтернет-сайти), що взяли активну участь у достатньо нетолерантній з їхнього боку формі обговорення теми толерантності до гомосексуалізму, показало, що 11 (79%) з них зараховують себе до атеїстів, 3-є до різного роду релігійних позицій, що мають витоки з поза монотеїстичних релігій. Натомість в реальному житті за різними дослідженнями різних соціальних груп складова атеїстів містить лише 3-12%% опитуваних [2; 3].

Описаний вище приклад свідчить про те, як активна меншість формує уявлення суспільства про проблему, натомість пасивна більшість займає очікувану позицію і спостерігає «демарш голого короля».

Проте застосування самої технології «залякування гомофобією» можна відстежити по-суті у всіх публічних виступах представників гомо-лобі. Так, наприклад на конференції «Статус меншин і корінних народів в законодавстві України в контексті підготовки проекту змін і доповнень до Конституції України» (18.12.2015 р., м. Київ), що відбулася з ініціативи Конституційної комісії й Робочої групи з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина за підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя», Андрій Кравчук (Правозахисний ЛГБТ-ценр «Наш світ») в своїй доповіді «До питання конституційної заборони дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності: міжнародний контекст та аргументи для України», яка тривала 10 хвилин, встиг 10 разів вжити слово гомофобія. При цьому дане слово характеризувало виключно осіб, що не погоджуються з позицією ЛГБТ (без будь-яких ознак психофізіологічних реакцій притаманних фобічним реакціям).

Технологія культивування почуття провини.

Традиційно в межах даної технології використовується механізм за наступною формулою: «У+Ф+В=П», де У – це умовна статистика трагічних подій за останній рік в межах заявленої проблеми (при чому достовірністю і відносністю показників не переймаються); Ф – фіксація на емоційному компоненті події з акцентом заявленої проблеми як причини; В – візуалізація образу «всіх жертв» з вимогою, дивлячись їм у вічі сказати, що ця проблема не актуальна; П – почуття провини у особи і прихильність до жертв «з позиції прихильності до проблеми».

Наприклад: У – «за останній рік було вбито через гомосексуальну орієнтацію стільки-то осіб….», Ф – «А тепер станьте і подивіться на цих всіх людей: закатованих, вбитих лише за те, що вона мали інші життєві погляди…», В – «І дивлячись їм в очі скажіть, що ви проти гуманізму, толерантності…» …

Замовчування джерел фінансування й обігу коштів та їхня реальна спрямованість.

Прогомосексуальні організації акумулюють (за різними даними та джерелами) від 70 до 90% всіх світових коштів на боротьбу зі СНІДом. При цьому по розповсюдженості СНІДУ представники гомосексуальних кіл стоять на першому місці. Так, для прикладу, Стефан Мансьон (головний радник закладів охорони здоров’я Франції, директор департаменту міжнародних відносин Міністерства охорони здоров’я Франції, радник президента Червоного Хреста Франції з питань охорони здоров’я), описуючи ситуацію у Франції 25-річної давнини, чітко говорить про шляхи розповсюдження цього захворювання: «Свого часу Париж був столицею СНІДу, позаяк у нас була чимала гомосексуальна громада та високий рівень вживання наркотиків» [4]. На даний момент загальні показники розповсюдженості ВІЛ-інфекції у Франції зменшені з 0,6% до 0,4%, але в основі покращення ситуації передусім лежить результат зменшення показників серед наркозалежних.

Технологія «Псевдокультивування сімейних цінностей».

Боротьба за гомосексуальний «шлюб» насправді є боротьбою за знищення сім′ї. Узаконення гомосексуального «шлюбу» нівелює традиційні сімейні цінності, що в наступному поколінні призводить до зменшення значення сім′ї, знищення відповідальності один за одного.

Саме це й підтвердила гомосексуальна активістка Маша Гессен, журналістка, російська письменниця, яка має також американське громадянство. Вона висловила дійсні плани боротьби за впровадження одностатевих «шлюбів» (у Сіднеї): «Нам ідеться не про права гомосексуалістів на укладення шлюбу, а про те, що сам інститут шлюбу та сім’ї має припинити існування. Боротьба гомосексуалістів за шлюб зазвичай поєднується з укриванням того, що ми плануємо зробити з подружжям, коли цієї мети буде досягнуто. Розмови про те, що інститут сім’ї при цьому не зазнає змін, є неправдою… На мою думку, сім’я взагалі не повинна існувати». Вона заявила прямо і додала, що їй «подобається брати участь у творенні міфів, нібито мета є іншою» [5].

Оголошення на рівні освітніх програм родинних цінностей такими, що суперечать антидискримінаційним законам.

При цьому дітям нав’язують освітні програми із закладеною похибкою сексуальної деформації. Детальний опис цих програм і їх наслідки як для дітей, так і для сімей, що не погоджуються з нав′язуванням перверсій, детально описує в свої працях Габріела Кубі [14] на прикладі Німеччини. В Україні частково ці питання висвітлені в робота Г.Кочаряна [15], Р.Кухарчука, Ю.Шпірного та ін.

Технологія захоплення влади і переформатування свідомості засобами законодавчих ініціатив.

Закріплення в законодавстві «антидискримінаційних законів» щодо ЛГБТ – призводять до дискримінації інших верств населення, оскільки ЛГБТ намагаються в такий спосіб легалізувати різні форми насильства, зокрема, сексуальне насильство.

Яскравим прикладом сексуального насильства є гей-паради, що активно проводяться у всьому світі.

Найбільш незахищеними і вразливими до сексуального насильства є діти, оскільки вони не мають належного ні психологічного, ні фізичного резерву протидії насильнику, тому наслідки пережитого насильства проявляються не тільки в якості гострого стресу чи посттравматичного синдрому, але й у зміні базових життєвих сценаріїв. До дій сексуального насильства над дітьми зараховують, окрім прямого фізіологічного контакту з геніталіями, наступні прояви:

  • “сухий статевий акт” (коли дорослий імітує традиційний акт, але “кінчає” собі в одяг),
  • мастурбація у присутності дитини,
  • поцілунки та пестощі еротичного характеру,
  • навмисне оголення дорослого у присутності дитини,
  • демонстрація статевих органів дитині, ексгібіціонізм [6; 7].

Саме ці прояви й демонструють учасники гей-парадів у всьому світі, чинячи сексуальне насильство. Для прикладу, можна розглянути декілька довільних фотографій взятих із інтернет-простору.

Сексуальне насильство над мешканцями міста – норма гейпарадів.

Спроби законодавчої легалізації педофілії.

Питання сексуального насильства над дітьми набуває особливої актуальності в наш час, оскільки все потужніше відбувається активізація політики легалізації сексуальної взаємодії з дітьми у США та Канаді.

Під час обговорення в парламенті Канади поправки С-54 [8], що передбачає внесення до кримінального кодексу змін з приводу мінімального терміну покарання за злочини сексуального характеру проти дітей, перед чиновниками виступили психолог Монреальського університету Хуберт ван Гіджсегхем і доктор Вернон Квінсі. Вчені спробували переконати владу, що педофілія – це не психічне захворювання, а особливий вид сексуальної орієнтації, нарівні з гомо-і гетеросексуалізмом. На думку цих психологів, “лікувати” педофілів хімічною кастрацією або піддавати їх тюремного ув’язнення – просто варварство… [9]

У США існує організація “B4U-ACT”, мета якої – легалізація педофілії. В організацію входять багато шанованих психологів з Гарварду, університетів Іллінойсу і Луїсвілля. Вони називають педофілів “людьми, яких ваблять неповнолітні” і заявляють, що кримінальне переслідування таких осіб належить до “ненаукового”. Представники “B4U-ACT”, як і їхні канадські однодумці, вважають педофілію сексуальною орієнтацією. [10]

Дослідження когорти науковців С.В.Рьян (Ryan C. W.), М.Д.Хола (Hall M.D.), С.В.Річарда (Richard C. W.) показало, що гомосексуальні педофіли розбещують набагато більшу кількість дітей, ніж гетеросексуальні педофіли. За їхніми даними, гомосексуальні педофіли (відповідно до їхнього офіційного опитування) домагалися в середньому 10,7 дитини і здійснили 53 педофільські акти, тоді як ці показники серед гетеросексуальних педофілів становлять, відповідно: 5,2 і 35 одиниць. Серед педофілів-бісексуалів ці показники становлять, відповідно, 27,3 і 120. Натомість при анонімному опитуванні тих же педофілів були отримані інші показники: гетеросексуальні педофіли домагалися у середньому 19,8 дитини і здійснили у середньому 23,2 педофільні акти, тоді як гомосексуальні педофіли домагалися в середньому аж 150,2 дитини і здійснили у середньому 281,7 педофільні акти [11].

Відповідно до досліджень В.Д. Еріксона (W. D. Erickson), 86% педофілів, які сексуально використовують хлопчиків, вважають себе гомосексуалістами [12]. Різні американські дослідження дають показники, що, що 34-50%% випадків домагань до дітей з боку усиновлювачів у США мають гомосексуальний характер [13].

Безперечно, сексуальне насильство над дітьми існувало протягом всієї історії людства. Проте, розуміючи причинно-наслідкові складники даного явища, можна допомогти мінімізувати його прояви і послабити травматичність його наслідків для дітей. І велику роль в цьому процесі відіграє родина. Вона може бути фактором сприятливим для створення як деструктивного сценарію, так і стабілізуючим.

Приниження релігійних почуттів громадян країни.

Для наглядності прикладу скористаємося фотографіями із інтернет-простору, що висвітлюють глумління над релігійними атрибуватими і свідчать про дискримінацію та пропаганду ЛГБТ-дискримінації за релігійними ознаками.

Легалізація обігу порнографії та проституції, впровадження порнографії в освітній простір.

Для прикладу наведу слова заступника голови кризового центру ГО «Допоможи життю» (таку позначку має ця особа в ФБ, але назва самого центру не відповідає його дійсності, оскільки в реальності його діяльність спрямований на знищення життя, оскільки гомосексуалізм не передбачає передачі життя), який при обговоренні проблеми гомосексуалізму в соцмережах заявив: «Колись в якості реманенту використовували діафільми, тож, на мій погляд, сьогодні, на уроках Основ безпеки життєдіяльності, або під час викладання інших предметів, які мають стосунок до сексуальної освіти, треба демонструвати відверті професійно зняті порнофільми, можливо, у 3-D Imax, супроводжуючи їх академічними коментарями експертів. Також і точні предмети – математику, фізику, хімію – їх викладання теж треба прикрашати візуальними ефектами, CGI-графікою, екшн-хепенінгом, сексуалізованим перформенсом, тощо».

Подібна позиція є непоодинокою і судячи із практики психологічного консультування, подібні «освітні технології» активно пропонуються «консультантами» ЛГБТ-структур в тому числі і щодо неповнолітніх.

Технологія «успішного голосування».

Процедуру даної технології в свій час аналізував відомий американський вчений доктор Джеффрі Сатіновер. Йому вдалося простежити процедуру маніпулятивності, що застосовувалася протягом 1982 по 1998 рік, і завдяки дії якої APA прийняла рішення про виключення гомосексуалізму зі свого переліку сексуальних розладів. В американських виданнях вийшла ціла низка його робіт з даної проблематики, однією з найбільш відомих є праця «Гомосексуальність та політика правди» (1996 р.) [16]. Серед українських науковців відомі роботи професора Г.Кочаряна [17]. Серед журналістських розслідувань даної проблематики відомі статті та доповіді на різних конференціях Руслана Кухарчука та Юрія Шпірного.

Проте яскравим прикладом застосування зазначеної технології є голосування у Верховній раді за законопроект № 3442, що відбулося 12 листопада 2015 року. Попри те, що напередодні законопроект вже було відхилено згідно Регламенту Верховної Ради, за наполяганням голови парламенту Володимира Гройсмана відбувся його повторний розгляд. Лише з третьої спроби спікеру ВР вдалося зібрати голоси для повернення до розгляду цього проекту. Однак подальші чотири поспіль голосування за законопроект № 3442 (Трудовий кодекс) в цілому були безуспішні, що відповідно до статті 107 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» свідчить про факт відхилення та зняття з розгляду цієї законодавчої ініціативи. Натомість голосування не було припинене і в підсумку парламентарі з 9-ї спроби проголосували за доповнення поняттями “сексуальна орієнтація” та “гендерна ідентичність” переліку заборон дискримінації у трудових відносинах, що відбулося з грубими порушеннями регламентних процедур [18; 19].

Технологія «Вікно Овертона».

У наукових колах існує протистояння прихильників та противників ймовірності існування подібного технологічного процесу. Сам доктор Овертон (віце-президент Макінакського центру публічної політики в Мідланді, США) говорив про «Вікно можливостей», і концептуально заявляв, що всі варіанти державної політики в певній сфері можна ранжувати за шкалами оцінки допустимості ідей: немислимі; радикальні; прийнятні; розумні; стандартні; діюча норма. Рівні допустимості є дзеркальними відносно діючої норми у структурі більшої-меншої свободи. Поява і закріплення нових ідей в політиці, відповідно до моделі, відбувається при переміщенні вікна дискурсу, що дозволяє безпечно обговорювати ідеї та рішення, що вважалися до цього занадто радикальними [20]. Тому, завданням політичних маніпуляторів є зміна вікна дискурсу в політичній думці суспільства.

Незалежно від того, чи є дане «Вікно» дієвою системою політичного впливу, чи існує на рівні фантазійної гіпотези, спроби його застосування проявляються в структурі прийняття політичних рішень у цілому світі. Так, наприклад, ще тридцять років тому, суспільство не могло навіть припустити думки про ймовірність визнання гомосексуалізму за норму, а вже на початку другого десятиріччя двадцять першого століття мільйонні мітинги людей, що підтримують традиційні сімейні цінності у Франції, розглядалися урядом цієї країни як ті, що порушують права гомосексуальних осіб і розганялися силовиками подібно до збіговищ хуліганів [21]. То ж певні події, що відбуваються в просторі світової політичної арени, спонукають нас більш ретельно зайнятися вивченням даної технології.

Висновки. Гомосексуальні політико-економічні структури, що діють через різного роду громадські організації ЛГБТ-спрямування, активно використовують деструктивні маніпулятивні технології зі зміни свідомості мас для втілення власних планів щодо узурпації влади і переформатування ціннісних орієнтирів розвитку суспільства. Тож наразі проблема протидії деструктивним впливам політичних маніпуляторів набуває особливої актуальності.

Використана література:

  1. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. – Рим: United Bible Societies, 1991. – 324 c.
  2. Гридковець Л.М. Формування психосексуальної культури студентської молоді 17-19 років // дис. на здоб. наук. ст. канд. психол.наук. спец.19.00.07. – К, 2004. – 260 с.
  3. Ліщинська О. Релігійність українців очима українців. /О.Ліщинська; Український центр політичного менеджменту. – режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=71&c=1660
  4. Боротьба зі СНІДом = боротьба за права людини/ Тиждень.ua, 7.11.2011. – [електронний ресурс] http://tyzhden.ua/Society/34765)
  5. Lesbijka: Chcemy zdemontować małżeństwo/ Homoseksualna aktywistka ujawniła plan, kryjący się za „małżeństwami” homoseksualnymi.- http://gosc.pl/doc/1541683.Lesbijka-Chcemy-zdemontowac-malzenstwo
  6. Коментар до статті 156. Розбещення неповнолітніх// Юридичні послуги Online. – http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/154.php
  7. Як виявити і припинити сексуальне насильство над дітьми? //Архів статей. – режим доступу: http://arhiv-statey.pp.ua/index.php?newsid=3231
  8. Bill C-54 (Historical). Protecting Canadians by Ending Sentence Discounts for Multiple Murders Act. – access mode: https://openparliament.ca/bills/40-2/C-54/
  9. In Canada and the United States want to legalize pedophilia/ Encyclopedia of safety. – access mode: http://survincity.com/2011/05/in-canada-and-the-united-states-want-to-legalize/
  10. Рedophilia, minor-attracted persons, and the dsm: issues and controversies//DSM SYMPOSIUM. – 2011. –access mode: http://www.b4uact.org/research/past-symposium/
  11. Ryan C. W. Hall MD, Richard C. W Hall MD, PA, A Profile of Pedophlia: Definition, Characteristics of Offenders, Recidivism, Treatment Outcomes and Forensic Issues. Mayo Clinic Proceedings, April 2007, 82 (4): 457-471
  12. Erickson W. D. «Behavior Patterns of Child Molesters», Archives of Sexual Behavior 17 (1988): с. 83.)
  13. Cameron P., Are Over A Third of Foster Parent Molestations Homosexual? Psychological Reports 2005;96:275-298).
  14. Кубі Г. Ґендерна революція: релятивізм в дії/ пер. з німецької О.Степанишин, С.Матіяш; під науковою редакцією: П.Гусака. – Л., 2012. – [електронний ресурс]: http://family-institute.org.ua/tl_files/News/gabriela-kubi_gender.pdf
  15. Кочарян Г. С. Гомосексуальность и современное общество. – Х.: ЭДЭНА, 2008. – 240 с.- [електронний ресурс]: http://gskochar.narod.ru/olderfiles/1/GOMOSEKSUALNOST_I_SOVREMENNOE_OBSC-78274.pdf
  16. Satinover J. Homosexuality and the Politics of Truth. / Jeffrey Satinover. – Baker Publishing Group, 1996. – [електронний ресурс]: http://sygmabeaute.com/download-pdf/35036-homosexuality-and-the-politics-of-truth.html
  17. Кочарян Г. Cексология. Психотерапия./ Персональный сайт Кочаряна Гарника Суреновича – известного клинического сексолога и психотерапевта. – [електронний ресурс]: http://gskochar.narod.ru/
  18. Гройсман умовив: ВРУ з шостої спроби ухвалила зміни до Трудового кодексу / Інформаційний акцент. – [електронний ресурс]: http://www.akcent.org.ua/grojsman-vmovy-v-parlamentariv-z-shostoyi-sproby-vru-uhvaly-la-zminy-do-trudovogo-kodeksu/
  19. Порушуючи закон, Парламент проголосував за резонансні зміни до трудового кодексу / Інститут релігійної свободи. – [електронний ресурс]: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1625&Itemid=61
  20. Nathan J. Russell. An Introduction to the Overton Window of Political Possibilities/ Mackinac Center , published on Jan. 4, 2006. – [Electronic resources]: http://www.mackinac.org/7504
  21. Сорокіна В. Уроки Франції. Чи не прийшов час чинити опір «новому світу»? / Християнський оглядач. – [електронний ресурс]:
  22.  http://pravoslavnews.com.ua/articles/france_opir_novomu_svitu/

Джерело