Як і чому ця війна визначатиме контури майбутнього світу, де ховається диявол і чи можливий кінець світу

У війні Росії проти України журналісти цілодобово ведуть боротьбу на інформаційному фронті. Наша зброя — чесна інформація.
Ворог відібрав у нас основне джерело фінансування — рекламу.
Підтримайте Liga.net, щоб ми встояли і перемогли.

Напередодні Дня Незалежності історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак розповів, чому російсько-українська війна може стати вікном можливостей для України. Як українці стали більшими християнами за Папу Римського і пробудили Європу.

– Що нового, з вашого погляду, українці дізналися про себе під час війни?

– Не думаю, що ми дізналися про себе щось принципово нового. Просто війна як і кожна велика криза робить виразнішими речі, які до того були невиразними. Війна показала, що ми є нацією, Україна – демократією, держава і громадянське суспільство – життєстійкими, а армія – одною з найсильніших у світі. Хоча  перед війною щодо кожного пункту були сумніви. Також зникли будь-які сумніви, що Кремль дасть згоду на існування незалежної української держави.

– Чи чекають на нас нові відкриття про себе, про світ, про друзів та про ворогів?

– Я чекаю перемоги і перетворення України на центральноєвропейського тигра на зразок Південної Кореї. Не кажу, що так має конче статися – я радше про це мрію. Але бачу, як війна цю мрію наближує. Маю на увазі, зокрема, появу плану Маршалла для України.Я чекаю перемоги і перетворення України на центральноєвропейського тигра на зразок Південної Кореї

Зрозумійте мене правильно, я не вітаю війну – нема такої високої мрії, яка б виправдала жахи війни. Але не ми цю війну обирали. І якщо вона вже прийшла до нас, нам треба максимально скористатися з тих нагод, які вона перед нами відкриває.

Пробудження Європи. Історик Ярослав Грицак про відлік нового часу для України

– Війна багато змінює в нашій соціальній реальності та прискорює багато процесів. Які саме зміни здаються вам найбільш важливими та чому?

– Повторюся: план Маршалла. Справа не лише у фінансовій допомозі. Справа також у політичному ефекті. Перш за все, маю надію, що економічна допомога буде даватися за політичні реформи, у першу чергу реформу суду. По-друге, вперше за сто років Україна дістає допомогу і підтримку Заходу. До цього Україна була у геополітичній ізоляції. Багато  залежить від наших власних зусиль, героїзму і жертовності. Але у справах національної незалежності і національного успіху зовнішній фактор відіграє дуже велику роль.

– Чи можливий, на вашу думку, апокаліпсис і як далеко світ від нього сьогодні?

– Ви, мабуть, чули про  годинник Страшного суду. Стрілки на ньому невпинно наближуються до часу апокаліпсиса – віднедавна на ньому залишилося 100 секунд. Окрім того, нагадую, що на початку 2000-х років група британських експертів зробила прогноз: якщо збережуться сучасні темпи зростання економіки і населення, то до 2030 року ми будемо на порозі тихого шторму. Звісно, тоді вони не могли ще знати про війну в Україні.

Все, що має початок, матиме й кінець. Кінець світу неминучий. Визнання цього простого факту не має нас вводити у депресію. Навпаки, усвідомлення близькості катастрофи має спонукати до швидких дій. Маємо зробити все, щоб апокаліпсис не стався за нашого життя – з надією, що  наші діти і внуки робитимуть  те саме.

– Яку роль в осмисленні сьогоднішніх подій мають відігравати вищі сенси та, зокрема, такі категорії, як добро, зло, Бог?

– Війна нагадує нам, що  проблема зла є центральним питанням  історії. Про це говорила Ганна Арендт, писав Лешек Колаковський і нагадував Тоні Джадт. Але ми цих голосів перестороги старалися не чути. Наша пам’ять дуже коротка. Щоразу, коли ми справляємося з черговим вибухом зла, ми схильні про нього швидко забувати. Надіємося, що цей вибух був останнім.

Проблема сучасного світу  в тому, що ми зло релятивізуємо (тобто робимо відносним, суб’єктивним. – Прим. ред.).  Навіть Папа Римський не має мужності назвати зло злом. Він хоче з ним вести переговори, його переконувати і з ним примиритися. Українцям випало бути більшими християнами за Папу: вони знають, що зло реально існує, що з ним треба боротися і його перемагати.

Українцям випало бути більшими християнами за Папу: вони знають, що зло реально існує, що з ним треба боротися і його перемагати.

Ще одне важливе питання: чи зло є відсутністю добра чи воно існує само по собі? Іншими словами: чи диявол може сам щось творити як Бог – чи він нічого не може творити, а здатен лише псувати усе створене Богом? Відповідь маємо дати ми, українці – наша перемога покаже, що диявол страшний, але жалюгідний, бо не може перемогти.

Пробудження Європи. Історик Ярослав Грицак про відлік нового часу для України

– Під час війни підвищується ймовірність подій, які людина не здатна передбачити. Такі події мислитель Насім Талеб назвав “чорні лебеді”. З якою швидкістю літають чорні та білі лебеді? Як швидко можуть відбуватися значні історичні процеси (військові поразки, перемоги, економічні колапси)?

– Що довше триватиме війна, то більше шансів є на появу чорних лебедів. Що це будуть за події – я не знаю і не можу знати. Ніхто не може знати. В цій ситуації є єдина правильна стратегія: “На Бога надійся, але сам розум май”.

– Якось ви порівняли Україну з Палестиною часів Римської імперії. Але ж в українців ніколи не було амбіцій подарувати світові нову релігію, філософію або утопію. Яким може бути наш дар людству?

– Російсько-українська війна – це не просто війна між Росією та Україною. Це одна з тих воєн, яка визначає контури майбутнього світу. Це розуміє Путін. Він бачить себе лідером авторитарного світу, який постав проти світу першого – світу “золотого мільярду”.  Історично і географічно це є світ старої Європи та її дітей – Північної  Америки та Океанії. Путін вважає, що Заходу прийшов кінець і що його роль – цей світ прикінчити. Російсько-українська війна – це не просто війна між Росією та Україною. Це одна з тих воєн, яка визначає контури майбутнього світу.

Дійсно, Захід після розпаду СРСР став здавати позиції. На момент краху комунізму Захід опинився на вершині свого розвитку. А, як відомо, шлях з вершини іде тільки вниз.

– А насправді?

– Заяви про занепад Заходу лунають уже майже 200 років – а він все ніяк не падає. Захід не занепадає – він просто розпливається по всьому світу, а тому стає тоншим. Одною з країн “європейського розливу” є Україна. Доля України має показати, чи Захід дійсно занепадає чи прокидається.

Пробудження Європи. Історик Ярослав Грицак про відлік нового часу для України

Захід розвивається від кризи до кризи. Можна сказати, що криза – це є його друге ім’я. Але кожна нова криза завершується розв’язкою, котра творить нову якість Заходу. Філософ Володимир Єрмоленко колись про це добре сказав: історія Заходу – це історія великого емансипаційного проєкту, котрий поступово визволяє все нові й нові верстви: рабів, жінок, цілі народи.

Маю надію, що зараз з ним станеться саме те: українська війна будить його і заставляє його мобілізуватися.

Джерело