Галина Канафоцька,
автор,
розробник методики,
викладач курсу
«Лідерство – результат вільного вибору і напруженої роботи над собою.
Лідерство – питання не техніки, а характеру, питання доброчесності.
Лідерство – це ще й життєвий ідеал, оскільки специфічні чесноти справжнього лідера – великодушність і смиренність – є самі по собі життєвим ідеалом,
бо охоплюють всі аспекти життя людини і сприяють її особистісному зростанню». (А.Хавард)
«Кожен має своє особливе покликання, місію в житті.
А отже, жодної людини не можна замінити й жодне життя не може повторитися.
Тому завдання кожної людини так само унікальне, як її можливість його виконати»
(Віктор Франкл)
Даним дописом спробуємо доповнити, чи швидше, продовжити Узагальнений аналіз за результатами впровадження експериментального курсу «Лідерство-служіння», наповнивши його дещо філософським змістом в контексті розгляду програмних заяв, написання яких передувало написанню есе на тему «Що для мене означає лідерство-служіння?». Тому перш, ніж говорити про есе, написання якого було обов’язковим для усіх учасників курсу, і про яке ми говоритимемо в наступному описі, спочатку поговоримо про власні програмні заяви тих учасників, які прийняли для себе рішення їх написати. Зрозуміло, що написали їх не всі: – 10 з 18, бо це було додатковим бонусним завданням. І це є гарним показником, який можна розцінювати через призму мотивацій: зовнішньої – отримання додаткових балів, що покращують основний кількісний результат, та внутрішньої – «мене це зацікавило і я хочу це зробити задля себе, свого власного росту й розвитку, кращого пізнання самого себе і оточуючих мене людей…», що дозволяє суттєво підсилити кількісний показник ще й показником якості процесу навчання самого студента, за яким: процес змін і трансформацій форми мислення, світогляду, рівня свідомості, цінностей, принципів, чеснот, характеру; формування незалежності; розуміння та усвідомлення потреби і необхідності у взаємозалежності. І все це задля відкриття особистого лідерства і в контексті лідерства-служіння.
Цікавим фактом є те, що це додаткове завдання давалося після проходження половини тем курсу, і не всі студенти, хто виявив бажання його написати, зважили на часові обмеження його виконання, тому, для тих, хто це зробив після завершення початкового терміну здачі робіт, а також з наміром включення не лише зовнішньої, а й в очікуванні включення внутрішньої мотивації інших студентів, часові обмеження для написання програмних заяв були практично зняті шляхом постійного перманентного їх пересування ближче до завершення курсу. Чому так «не принципово», як для викладача, і, можливо, «не справедливо» по відношенню до тих, хто вклався в початково означені часові межі?: – мова тут не про оцінку і не про час, а про творчий процес і про те, як при цьому працюють принципи парадигми змін, що стосуються часу: – відбувається саме те, що могло відбутися («зараз» може являти собою сприятливе середовище, що поширюється до безмежності у всіх вимірах, де наш повний потенціал може бути виявлений саме тут і зараз); усе відбувається у потрібний час; усе закінчується у потрібний час. Як це не виглядає парадоксально, але саме ці принципи дають змогу зрозуміти, що творчість має свій власний ритм. Є він і у груп. Це передбачає, що коли мова йде про творчий взаємообмін і духовне дослідження, час – не суддя. У творчому процесі – свій власний відлік часу, і наше завдання – зробити найкращий внесок і влитися у потік творчості, коли він почнеться, що і було дозволено студентам в часових межах курсу. Тому дуже хочеться сподіватися, що й у тих, хто ще не готовий був писати власну програмну заяву, у потрібний для цього час і у сприятливому для цього середовищі через включення внутрішньої мотивації відкриється творча складова, що дозволить все-таки прописати бачення своїх перспектив через призму вибудовування своїх взаємовідносин з іншими та в контексті лідерства-служіння.
Відповідь на питання «Чому в контексті лідерства-служіння?» потребує не лише трактування понять через призму лідерства як категорії управлінського характеру, а ще йчерез призму філософського трактування, що й дозволить нам зрозуміти сутність лідерства, за чим прослідковується необхідна умова для написання програмної заяви: – відкриття свого особистого лідерства з подальшим скеровуванням його в русло лідерства-служіння.
Виходити потрібно з того, що людина – це не лише індивідуум, а особа. Термін «особа» означає «природу, наділену розумом і вільною волею» (Іван ХХІІІ). Тому поняття особи значно перевершує поняття суб’єкта, який проявляє себе у потребах суто матеріального характеру. «Людина існує, перш за все, як центр свідомості і свободи. Однак, не розум, свідомість чи свобода визначають людину, навпаки: людина становить основу дій розуму, свідомості і свободи», що дозволяє їй усвідомлювати саму себе, як особу, і свої вчинки та бути відповідальними за них. Адже свобода не бере своє абсолютне і безумовне походження із самої себе, а із життя, котре є водночас її обмеженням і можливістю (за Компендіумом соціальної доктрини Церкви, далі КСДЦ). Саме пізнання власних меж підносить нам в дар не лише свободу як цінність, а ще й смирення, що й дає нам відчуття цілісності, впевненості, цілеспрямованості й дозволяє реалізувати власний творчий потенціал та власне бажання діяти. Свобода – це не вседозволеність, це розуміння власних меж, це відповідальність за наші рішення і наші дії. Вона, як цінність, народжується і зростає із внутрішнього джерела любові, як й інші цінності, що впорядковують життя людей в спільнотах, в яких створюють умови, що сприяють цілісному розвитку кожної особи, та в яких дбають про спільне благо. Але якою б активною не була діяльність окремої людини у спільноті, в якій дбають про її цілісний розвиток, вона не дозволить людині реалізуватися повністю, доки людина не подолає споживацьку ментальність і не прийме ментальність безкорисливості й дару, яка цілковито відповідає її сутності і суспільному покликанню. І тоді в спільнотах з’являться можливості для побудови ідеального суспільства «цивілізації любові». «Що більше зусиль суспільство докладає, щоб досягнути усвідомлення ідеалу, до якого воно повинно прагнути, – «цивілізації любові», то людянішим стає»(Павло VІ, КСДЦ).
Саме пізнання власних меж творить і забезпечує нашу свободу, завдяки чому ми створюємо і отримуємо можливості для досягнення наших мрій. Водночас (за А. Хавардом) духовне смирення дозволяє нам усвідомити необхідність самовдосконалення з тим, щоб ліпше служити іншим, психологічне ж смирення дозволяє нам відкрити в собі сили й здібності, з допомогою яких ми повинні служити іншим.
Таким чином ми підійшли до сутності лідерства і його фундаментів, які чудово розкрив Александр Діанин-Хавард у своїх книгах «Моральне лідерство» і «Створений для величі», не оминаючи при цьому Христа і християнство. Саме за А.Хавардом ми і протрактуємо ці поняття. Сутність лідерства: – великодушність і смиренність, які є в основному чеснотами серця, а фундаменти лідерства: – розсудливість, справедливість, мужність і виваженість, які є в основному чеснотами розуму і волі. Великодушність народжує високі задуми, а смиренність направляє ці задуми в русло служіння іншим. Коли лідер служить іншим своїм серцем, розумом і волею, він віднаходить зміст і цінність власного життя. Він відчуває й переживає велич людської гідності та містичну нитку, що зв’язує воєдино все людство. Практикувати смирення – означає служити іншим і дозволяти іншим служити тобі. Багато людей через брак смиренності не хочуть, щоб їм служили. Як наслідок вони не дозволяють іншим реалізувати себе як особистість. Такі чесноти, як великодушність і смирення – це необхідні умови особистісної самореалізації. Оскільки життєвим ідеалом для людини є лідерство, то саме ці специфічні чесноти –– це вже життєвий ідеал. Особиста досконалість – ось вища мета великодушності, основою якої є довіра до іншої людини, переконаність у початковій її величі. Великодушність більшою мірою, ніж будь-яка чеснота, спонукає до дії і тому є вищою формою людської надії. Дія – плід надії. Чим сильніша надія, тим вища мета. Великодушність стимулює надію, дає їй усепоглинаючу силу. Надія скерована на величезне добро попри існуючі труднощі. Великодушність не задовольняється тим, що розпочинає: вона завершує. Практика специфічних християнських чеснот віри, надії й любові значною мірою впливають на лідерство. Людина може і повинна базувати свої вчинки на розсудливості, мужності, виваженості і справедливості, але своє буття вона може базувати лише на великодушності й смиренності – на ідеалах величі й служіння, на ідеалах лідерства. Великодушність – це прагнення жити повноцінним життям, смиренність – це прагнення любити і жертвувати собою задля інших. Лідерство – результат вільного вибору і напруженої роботи над собою. Лідерство – питання не техніки, а характеру, питання доброчесності.
Лише у свободі ми здатні рухатися назустріч іншим, пізнавати інших, відкриватися їм та формувати взаємну довіру і повагу одне до одного, що в результаті спільної діяльності на спільне благо забезпечує ефект синергії: – приносить плід у сто крат більший від «зерна» нашої свободи, переданого нам як дар для того, щоб ми змогли зреалізувати свою місію і покликання. «Покликання – це заклик до того, щоб мислити, відчувати і діяти відповідним чином; місія – це заклик до того, щоб робити відповідну справу. Покликання – це наш спосіб буття; місія – це наш конкретний і специфічний внесок у загальний добробут. Покликання – це божественний заклик; місія ж часто є результатом суто людського розуміння. Покликання формує контекст, у якому ми усвідомлюємо і реалізуємо свою місію. Без покликання лідерство втрачає сенс; без місії ж лідерство втрачає зміст.» (А. Хавард).
Без розуміння понять, що подані вище, було б складно підійти до розуміння потреби і необхідності в написанні власної програмної заяви.
Для того, щоб швидше ввійти в суть питання і зрозуміти, про що ж саме йдеться мова, надамо трішки більше інформації про саме додаткове завдання, розроблене до теми «Тайм-менеджмент четвертого покоління», що було логічним продовженням попередньої теми «Рух до власної зрілості та цілісності», яку студенти повинні були опрацювати самостійно, а також попрактикуватися в індивідуальних міні-тренінгах, які передбачали визначення своєї цілі, проактивності та центру свого життя, без виконання чого програмну заяву написати практично неможливо, бо потрібно було розібратися зі своїм колом впливу, цінностями, чеснотами і принципами.
Дещо з вихідних положень додаткового завданняна розробку і написання власної програмної заяви (філософії):
«Починати з думкою про мету означає розуміти, до чого ви прямуєте, щоб мати змогу збагнути, де ви перебуваєте тепер.
Ми можемо бути або втіленням нашого власного проактивного задуму, або втіленням задумів інших людей.
Найефективніший із відомих способів починати з думкою про мету — розробити власну програмну заяву, тобто філософію.
Ми живемо у світі, де домінує ліва півкуля, де бал правлять слова, логіка й виміри. Що більше можливостей правої півкулі ми зможемо застосовувати, то повнішою буде наша здатність візуалізувати, синтезувати, виходити в уяві за межі часу й нинішніх можливостей, уявляти цілісну картину того, що ми хочемо робити й ким хочемо бути в житті. І саме тут ми застосовуємо свій дар уяви, щоб подумки уявити бажану кінцеву мету й скерувати до неї свої починання — це й становить сутність письмової особистої програми. Але понад усе ваша програмна заява стане вашим баченням і цінностями, перенесеними на папір. Вона стане критерієм, за яким ви оцінюватимете все інше в житті.
Особиста відповідальність (чи проактивність) є фундаментально важливою для першого етапу творіння. Та поки ви не усвідомите, що ви відповідаєте за власне життя, що ви програміст, перейти до написання програми не зможете.
Програмна заява — це не те, що можна написати за один вечір. Для неї потрібен глибокий самоаналіз, ретельний аналіз, вдумливе формулювання й часто – багаторазове переписування, щоб програмна заява набула остаточної форми.
Ефективна мета зосереджена передусім на результатах, а не на діяльності. Вона визначає, до чого ви хочете прийти, і в процесі допомагає визначити, на якому етапі шляху ви перебуваєте. Вона дасть вам важливу інформацію про те, як дістатися до пункту призначення, і повідомить, коли ви туди прибудете. І зрештою, мета інтегрується в щоденну діяльність, і ви станете проактивними, керуватимете своїм життям, щодня отримуватимете результати, які допоможуть вам втілити вашу програмну заяву.»
Виконання завдання передбачало рух за певним інтегралом, який починався з думки про мету, а далі: – через визначення свого центру, з якого приймаються власні рішення, здійснювався перехід на центр принципів, через призму якого потрібно було розглянути усі інші центри (опис передбачав зосередження на тому, якими хочемо бути (характер) і що хочемо робити (свої внески та здобутки), а також на цінностях і принципах, на яких базується спосіб бути й робити; далі визначалися важливі ролі у житті та довготермінові цілі, яких хотілося б досягти в кожній з цих ролей, та здійснювався перехід до короткотермінових цілей (особистого тайм-менеджменту). В кінці пропонувалося намітити собі проект, що буде реалізуватися в найближчому майбутньому, до якого потрібно застосувати принцип уявного творення, а також записати бажані результати й дії, що приведуть до цих результатів.
Водночас, як помічні для роботи, були наведені приклади програмних заяв з книги Стівена Кові «7 звичок надзвичайно ефективних людей», на матеріалах якої, в основному, й розроблялися означені вище теми й тренінги до них.
Виходячи з різності кожного з учасників курсу «Лідерство-служіння», а також неповторності й унікальності кожної особи, програмні заяви досить різнилися одна від одної, як по формі написання, так і за своїм змістовним наповненням: – кожен мав змогу проявити свою творчу складову і у притаманний йому спосіб це описати.
Нижче наведені декілька різних за подачею і формулюванням програмних заяв, написаних студентами, без означення, ким саме вони написані. Деякі програмні заяви наведені майже повністю і майже в оригіналі, з деяких зроблені окремі витяги. Але, яким би чином це не було зараз тут наведено, усі вони свідчать про те, що сучасна молодь є свідомою того, про що пише, до чого прагне й в який спосіб має намір цього досягнути, і не без впливу на це того інструментарію, який був запропонований саме курсом «Лідерство-служіння».
Отже, – витяги з програмних заяв студентів:
Один зі студентів написав свою програмну заяву в досить оригінальному віршованому форматі (скорочено):
Я вчуся думати і прямо, і діагонально, і по кривій.
Я не даю людям померти від перенавантаження.
З мого рота не лізе брехня, лише правда.
….
Читач. Шукаю цікаве й рідне.
Лінтюг. Не нудьгую.
Особистість. Міцний горішок.
Ось ще один коротенький витяг з віршованої програмної заяви однієї студентки:
Я — жінка.
Я створена, щоб любити.
Світ, себе і кожну мить.
Я дарую любов.
Не просто на словах, а в щоденних діях.
Бо я — жінка. Особлива. Як і кожна жінка на цій землі.
Щаслива я подарую щастя світу.
Наступні приклади програмних заяв більш систематизовані і прописані по місії, діям, ролям, цілям.
Одна студентка написала так:
Моя місія – розкрити власний потенціал та робити життя людей, які навколо, кращим.
Щоб виконати цю місію:
Я роблюдобрі справи. Я витрачаю багато часу, сил та енергії на благодійність, бо розумію, що починати потрібно з себе.
Я жертвую. Я витрачаю багато ресурсів на те, щоб зробити життя інших кращим.
Я надихаю. Стараюсь показати кожному на власному прикладі, наскільки добро змінює світ навколо нас.
Я впливаю. Я роблю все, щоб вплинути на людей та показати їм, що робити добро легко, що це і є життя.
Пріоритетними для досягнення моєї місії є такі ролі:
Сестра: я проводжу багато часу з своїм молодшим братом та показую на власному прикладі, до чого варто йти та на що витрачати свою енергію, я завжди поряд, коли йому потрібна підтримка та порада.
Студентка. Я сумлінно навчаюсь для кращого майбутнього та щоб показувати правильний приклад молодому поколінню.
Джерело змін. Я активно беру участь у благодійних акціях в моєму місті, які з часом змінять все.
За подібним інтегралом прописана наступна заява одного студента:
Моя місія – робити кращим життя інших людей та просувати добро в світ.
Щоб виконати цю місію:
Я роблю добрі справи. Я допомагатиму кожній людині за можливості, яка тільки захоче цієї допомоги.
Я жертвую. Я присвячуватиму кожну хвилину свого вільного часу, якщо комусь знадобиться моя допомога.
Я надихаю. На власному прикладі я показую своїм родичам, близьким друзям, що можна завжди чогось навчитися, можна приносити добро в будь-якій ситуації.
Я впливаю. Те, що я роблю приносить добро, і тим самим добре впливає на інших людей.
Брат. Я допомагатиму своїй сестрі в навчанні, у всіх її починаннях.
Християнин. Господь може розраховувати на те, що я буду нести у світ добро, не несучи зла.
Сусід. Буду хорошим сусідом, завжди вітатись з ними, не обговорювати їх за спиною.
Студент: Я щодня вивчаю щось нове, цікаве та важливе. Це стосується не тільки мого факультету, а й загалом.
Джерело змін. Я сприяю покращенню спільноти УКУ.
Одна з головних проблем, що постають, коли люди намагаються досягти більшої ефективності в житті, полягає в тому, що вони недостатньо широко мислять. Вони втрачають відчуття пропорції, рівноваги, природної екології, необхідних для ефективного життя. Занурившись у роботу, вони можуть забути про своє здоров’я. Задля кар’єрного успіху можуть знехтувати найціннішими стосунками у своєму житті.
Один зі студентів спробував у своїй програмній заяві прописати, як можна дотримуватися у своєму житті певної рівноваги між певними його категоріями. Тому його заява більш розлога і деталізованіша, можна навіть сказати: – з присмаком здорового прагматизму, прописана наступним чином:
Моя місія – робити світ кращим та отримувати за це винагороду, на яку я заслуговую (моральну, духовну, матеріальну).
Для мене виконання цієї місії означає:
- Докладати всіх можливих зусиль для досягнення справжніх важливих цілей.
- Думати про цінність моїх справ – в першу чергу для суспільства, потім – для себе.
- Жертвувати короткостроковим заради довгострокового.
- Своїми діями надихати та створювати хороший приклад для оточення.
Мої найголовніші ролі як особистості:
Громадянин: Я повинен приносити користь своїй країні та всьому світові у довгостроковій перспективі, адже це є основною моєю цінністю.
Сім’янин: Я маю віддавати себе сім’ї та близьким, адже вона слугує найкращим довгостроковим джерелом натхнення, мотивації та щастя.
Студент: Навчання є необхідним для досягнення моїх цілей – не лише на рівні університету, але й на рівні добровільного самовдосконалення.
Лідер: Маючи прекрасну можливість перебувати на лідерській позиції, я маю цінувати це та використовувати для створення цінності заради всього оточення.
Здоров’я: Для того, щоб я міг реалізовувати свої цілі та бути якомога ефективнішим у всіх своїх ролях, мені потрібно берегти свої ресурси. Завжди пам’ятати про довгострокові плани і не жертвувати своїм здоров’ям. Практикувати щоденні заняття спортом хоча б у вигляді мінімальних вправ чи прогулянки. Спати щонайменше 8 годин на добу і слідкувати за своїм раціоном.
Такий спосіб життя дасть мені сильне тіло для майбутніх здобутків.
Люди: Піклуватися про найближчих для мене людей і проводити з ними вдосталь часу. Підтримувати зв’язок з бабусями і дідусями, завжди бути добрим сином/братом/внуком. Допомагати своїй сім’ї у вирішенні проблем, якщо такі виникають, а також ставати ближчим і відкритішим до інших людей. Допомагати і піклуватись, по можливості, про всіх, хто мені зустрінеться.
Цей аспект дасть мені душевний спокій, а також соціальний капітал.
Подорожі: Завжди досліджувати нові місця в Україні та світі, ніколи не засиджуватись на одному місці і завжди пізнавати щось нове. На нашій планеті надто багато прекрасного і неймовірного, щоб ігнорувати це. Подорожувати з друзями, з сім’єю і наодинці. Підкорювати вершини і проїжджати цілі континенти.
Подорожі і дослідження дають мені емоції та враження, які живитимуть мене та робитимуть моє життя якскравим та більш вартісним.
Розвиток: Прогрес у всьому, що я вже роблю, і навчання новим навичкам. Спробувати якомога більше нового і постійно вчитися.
Це те, що не даватиме мені застрягнути на місці і завжди рухатиме мене вперед.
Підтримувати баланс у всіх цих аспектах і ставити собі особисті та професійні цілі.
А ось програмна заява студентки, яка вже, схоже, остаточно визначилася з центром свого життя. Вона виглядає так:
Моя мета полягає у досягненні способу життя правильної християнки, що виконує усі Божі заповіді, що є чиста духом.
Усі свої рішення й цілі я встановлюю із центру, який лежить всередині моєї особистості.
Але головним центром всього для мене є Бог. Від Нього іде вплив на все моє життя.
Щоб бути достойною цього життя, мені потрібно показати, що я маю у собі достойні якості, які б були варті Божої уваги і любові до мене.
Для досягнення своєї мети я вкладаю у свій духовний розвиток багато сил ще з самого дитинства, але з приходом дорослішання приходять зміни у життя, що певним чином віддаляють мене від Бога. Щоб знищити це віддалення, мені потрібно бути більш строгою у своїх принципах і більш впевненою у своїй вірі. Я хочу досягти того ідеалу людини, яку можна назвати справжньою і достойною. Багато потрібних якостей у мене вже є, але я можу більше допомагати людям, частіше відвідувати церкву, незважаючи на нестачу часу.
Як донька я дарую щастя своїм батькам, які вірять у мої сили більш за все.
Як подруга я підтримую внутрішній спокій своїх друзів, надихаю їх хорошими емоціями.
Як сестра я завжди готова віддати будь-що задля добробуту рідної людини.
Як християнинка я приношу у цей світ добро й зміни на краще у сторону віри й об’єднання світу.
Бути чесною.
Бути доброю.
Бути розуміючою.
Бути співчутливою.
Давати поради.
Вміти слухати і чути.
Навчатися з кожнем днем.
Дарувати усмішку іншим.
Не судити з першого погляду.
Дякувати.
Допомагати.
Жертвувати.
Створити щось краще для людей. Щось, що змогло б стати в пригоді для всіх тих, хто переживає труднощі. Для всіх, хто потребує підтримки. Чи то матеріальної, чи фізичної.
Об’єднати людей.
Як бачимо, програмні заяви демонструють нам дещо більше від здобуття диплому чи матеріальної вигоди.
Знову нагадаємо: – учасниками курсу були студенти Гуманітарного факультету та факультетів Суспільних наук, Прикладних наук та Наук про здоров`я за спеціальностями Системний аналіз, Комп’ютерні науки, Політологія, Право, Психологія, Культурологія. І в жодній заяві не було прописано про майбутню професійну діяльність за спеціальністю, яку здобувають студенти, але про свої стосунки і позитивні взаємовідносини з іншими, – тими, хто перебуває в колі їхнього впливу. Студенти зрозуміли, що працюючи в самісінькому центрі свого кола впливу, вони його розширюють. Те, що перебуває в центрі нашого життя, і буде джерелом нашої впевненості, чітких орієнтирів, мудрості й сили. Ці чотири чинники взаємозалежні. І жоден із них не вимагає підходу «все або нічого».
Написання програмних заяв студентами першого року навчання – гарна перспектива на майбутнє, що зовсім не виключає необхідності продовжувати працювати над собою, над формуванням своїх чеснот і цінностей, над розумінням важливості вибудовування взаємовідносин з іншими в спосіб, який веде до усвідомленої взаємозалежності через формування довіри і поваги, що і забезпечує в кінцевому результаті, як особистий, так і спільний ріст та розвиток у процесі досягнення бажаних перспектив і стратегій.
Колимиговоримо про формування чеснот і цінностей, то маємо чітко усвідомлювати, що водночас говоримо й про традиції й внутрішню культуру того етосу, в якому перебуває особа в певний період свого життя, та в якому забезпечує власний рух до своєї зрілості й цілісності. УКУ, предовсім, – університет цінностей. І значною мірою саме Світоглядне ядро скеровано на те, щоб не втратити цієї ключової особливості. «До недавнього часу засвоєння студентами етосу УКУ відбувалося, як правило, стихійно і принагідно до певних обставин. Сьогодні, однак, коли спільнота Університету стрімко зростає, нам мало покладатися на добру волю ентузіастів. Адже, як наголошено у нашій місії, цінності Університету слід не лише декларувати – ними треба жити. УКУ має бути майданчиком, де католицька думка і соціальне вчення Церкви входять у діалог з усіма формами знань у науковій, професійній, мистецькій й інших галузях людської діяльності. І Світоглядне ядро покликане довести, що це справді можливо.» (Мирослав Маринович).
І схоже на те, що більшість студентів першого року навчання вже розуміють принципи, на яких базується життя спільноти УКУ, що й було продемонстровано в їх програмних заявах. І тут пряма відповідь на питання: «Чому саме лідерство-служіння?»: – бо в основі життя спільноти УКУ лежить християнський принцип служіння ближньому, в якому плекають особисте духовне життя і поважають індивідуальність і цінність кожного, та в якому дбають про спільне благо. Мета Світоглядного ядра саме й орієнтована на цілісний розвиток: не лише інтелектуально та професійно, але й плекати у студентів усвідомлення власної відповідальності та вміння будувати своє життя на християнських цінностях та принципах спільного блага й людської гідності. «Утверджувати найбільшу цінність людини – гідність людської особи – це «важливе, у певному сенсі центральне й об’єднуюче завдання служіння людському роду» (КСДЦ). А «Цілісне удосконалення людської особи і благо всього суспільства – це найважливіші цілі культури. … Формування ж культури, здатної збагатити людину, вимагає участі цілої особи, яка через культуру виявляє свою творчість, розум, знання світу і людей, а крім того, використовує свою здатність до самоконтролю, самопожертви, солідарності і готовності утверджувати спільне благо». «Дійсно, в осерді культурного питання знаходиться моральне значення, яке, своєю чергою, живиться релігійним значенням і сповнюється у ньому» (КСДЦ). І що більше ми вчимося і будуємо свої стосунки та взаємодіємо з іншими, опираючись на певні цінності й принципи, то краще бачимо й розуміємо оточуючий нас світ, бо починаємо розуміти, як працює їх сповідування та дотримання на забезпечення наших перспектив.
Без сумніву можна впевнено свідчити про позитивний вплив курсу «Лідерство-служіння» на формування зрілості студентів, на зміну їхньої форми мислення, на ріст їхнього рівня свідомості, на відкриття ними особистого лідерства та їхнього руху до усвідомленого лідерства-служіння скрізь, – там, де перебувають зараз, і де перебуватимуть у перспективі.
Наступного разу ми поговоримо про роздуми студентів з есе на тему «Що для мене означає лідерство-служіння?», написання якого передбачало розкриття особистого розуміння лідерства-служіння кожним з учасників курсу «Лідерство-служіння».
Тож слідкуйте за нашими дописами.
Далі буде …