Ми часто стикаємося з реаліями дезінформації, фейкових новин та теорій змови. Соціальні медіа відкрили новий світ зв’язку та доступу до інформації. Але попри все те добро, яке ці інструменти можуть принести в наше життя, ці переваги також дорого коштували самому фундаменту правди в наших суспільствах сьогодні. Часто, коли надходять екстрені новини, а багато подробиць ще невідомо, розгортаються бойові лінії та висуваються теми для розмови, оскільки багато хто в нашому суспільстві бореться за вплив, владу чи контроль над іншими.


Пропаганда і дезінформація не є новими явищами, але в технологічно розвиненому суспільстві вони загострюються. Ці похідні правди не просто зводяться до одного виборчого блоку чи навіть певної політичної ідеології. За словами [Жака] Еллюля – одного з найбільш прозорливих діячів і проникливих спостерігачів культурних і моральних зрушень, що відбуваються у 20-му столітті з розвитком сучасних технологій, – вони пронизують усе суспільство і часто перебувають поза межами суспільної свідомості. Але ці поняття набули особливої актуальності з появою платформ соціальних мереж і легкістю поширення неперевіреної інформації в масах.

В епоху соціальних мереж окрема людина, яка не має жодних реальних повноважень чи авторитету в суспільстві, може неправдиво стверджувати, що щось є фейковою новиною, або поширювати теорію змови без жодних реальних засобів правового захисту чи підзвітності. Те, що колись було винятковою прерогативою уряду та різних суспільних інституцій, які мали доступ до технологічних інструментів – таких як радіо, преса та кіно, – тепер доступне будь-кому зі смартфоном і риторичною кмітливістю. Цей помітний зсув у демократизації комунікаційних технологій у поєднанні з руйнуванням традиційних контролерів у суспільстві допоміг відкрити нову еру пост-правди.

Розпад істини


Історично розпад традиційних форм істини та моралі розпочався з піднесенням емпіризму в епоху Просвітництва та усвідомленням неспроможності традиційної релігійної віри та середньовічної філософії забезпечити порядок і мир у дедалі більш плюралістичному суспільстві. Відбувся цілеспрямований поштовх до технологічних і наукових інновацій майже у всіх сферах життя, що спричинило хвилю культурних, політичних і соціальних змін, з якими суспільство намагається впоратися і сьогодні. В епоху Просвітництва сучасні наукові дослідження почали вкорінюватися, оскільки людство прагнуло зрозуміти біологічні та культурні основи нашого світу і те, чому речі працюють саме так, а не інакше. Але невдалою течією просвітницького мислення була відмова від релігії та віри як моральної та епістемологічної основи суспільства.

Ніл Постман стверджує, що цей потяг до емпіризму та раціоналізму зрештою призвів до подальшої відмови від багатьох традиційних механізмів контролю істини та підриву довіри до таких інституцій, як церква, уряд та преса. Постман спирається на роботу Бенігера та його обговорення різних механізмів контролю, які допомогли побудувати наше інформаційне суспільство.

Суспільство більше не мало спільного розуміння істини, якщо її не можна було емпірично перевірити за допомогою науки. Не дивно, що такий розвиток подій мав охолоджуючий і дезорієнтуючий ефект на багатьох людей, які намагалися сприйняти повноту реальності за межами фізичного світу. Однією з найтрагічніших втрат для цивілізації стала масова відмова багатьох від попередніх основ моралі та істини.

Цей перехід до емпіризму також породив нову течію мислителів, які шукали емпіричну основу для моралі в “новій науці про мораль”, яку Джеймс Девідсон Хантер і Пол Недєліскі влучно описують у своїй праці “Наука і добро”. Вони роблять висновок, що ця зміна в нашій культурі багато в чому призвела до прийняття нігілістичного утилітаризму сьогодні, оскільки не існує реальної моральної епістемологічної основи для судження про те, що є правильним і неправильним.


Використання соціальних мереж


Як описують дослідники комунікацій Йохан Фаркас і Янник Шоу, повторюючи слова Постмана, “традиційні вартові істини, такі як редактори, журналісти та публічні інтелектуали, втратили свою монополію на суспільні питання, і в цьому процесі так звані зловмисники й дезінформовані громадяни почали поширювати власну брехню, обман, ненависть, пропаганду і фейкову інформацію в небачених раніше масштабах”, що значною мірою пов’язано зі зростанням використання населенням соціальних медіа.  Далі вони стверджують, що “правда і розум були витіснені альтернативними фактами та індивідуальними відчуттями”, що, своєю чергою, змушує декого стверджувати, що сама тканина демократії розривається.

Публічний богослов Рассел Мур описує це пост-правдиве розуміння індивідуального чуття як основи істини як відродження “світської Азуза-стріт”, де особисті почуття моралі та істини цінуються як більш впливові, ніж традиційні джерела. Мур має на увазі знамените п’ятидесятницьке відродження Азуза-стріт, яке відбулося в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, між 1906 і 1915 роками.


Зростання виразного індивідуалізму в поєднанні з роздвоєнням правди й моралі призводить до виникнення суспільства пост-правди, в якому інтуїція та особисті бажання переважають над відчуттям реальності та правди в суспільстві. Це явище в поєднанні з розвитком підривних технологій – таких як телебачення, інтернет, соціальні мережі – є ідеальним рецептом для нинішнього клімату дезінформації, теорій змови та пропаганди, який переживає суспільство.

Джерело