Святий Хосемарія Ескріва: шлях апостольства в миру

Сьогодні пропонуємо увазі читачів окремі фрагменти з книги «Шлях» святого Римсько-Католицької Церкви Хосемарії Ескріва де Балаґера. Ці рядки адресовані до тих, кого у лоні Церкви іменують мирянами. Просто читайте, приймайте і дійте.

Отож Шлях:

1. Хай твоє життя не буде безплідним. – Стань корисним. –
залиш слід. – Освіти все довкола смолоскипом своєї віри та любові. Своїм апостольським життям зітри липкий брудний слід, залишений нечестивими сіячами ненависті. – і запали всі земні шляхи вогнем Христа, що його ти носиш у своєму серці.

7. Не плекай містечкового духу. – Збільшуй своє серце, допоки воно не стане вселенським, «католицьким». Не махай крилами, наче курка, якщо можеш здійнятися в небо, немов орел.

16. Хочеш бути пересічним? Ти… один із натовпу!? Але ж ти народився, щоби стати лідером! Серед нас немає місця літеплим. Упокор себе – і Христос знову запалить тебе вогнем Любові.

18. Ти вперто намагаєшся бути мирським, легковажним і поверховим, бо ти боягуз. Хіба не боягузтвом є твоє небажання виступити проти себе самого?

21. Відмовки. – Тобі ніколи не бракуватиме приводів, щоби ухилитися від виконання свого обов’язку. Безліч розумних нісенітниць! Не зважай на ці дурниці. – Відкинь їх і візьмися за свій обов’язок.

32. Ти не станеш лідером, якщо люди для тебе – лише трамплін для власного звеличення. – Станеш лідером, коли прагнутимеш урятувати всі душі. Ти не можеш відвертатися від людей: у цьому служінні ти повинен прагнути зробити їх щасливими.

54. Компроміс? – Це слово є у словнику лише тих, хто не бажає боротися: ледачих, лицемірів та боягузів, оскільки вони знають заздалегідь, що будуть переможені.

77. «Дотримуватися життєвого плану, розкладу – це так нудно!» – кажеш мені. А я відповідаю: «Тобі нудно, бо тобі бракує Любові».

80. Упорядковуючи своє життя, ти помножуєш свій час, отже, стаєш здатний віддати Богові більшу хвалу, більше працюючи у служінні Йому.

112. Мені подобається, що ти прагнеш «амбітної покути»: за все людство! , як ти мені казав. – Добре. Але перш за все – за свою надприродну і кровну родину, за народ країни, яка є нашою Батьківщиною.

121. Потрібен хрестовий похід мужніх і чистих, аби протистояти діяльності тих, що вважають людину за худобу, і аби знищити її результати. – І цей хрестовий похід є вашою справою.

178. Коли ти бачиш убогий дерев’яний Хрест, самотній, занедбаний, нічого не вартий… і без Розіп’ятого – не забувай, що цей Хрест є твоїм Хрестом: щоденним, прихованим, без блиску і втіхи… який чекає на Розіп’ятого, котрого там немає: і цим Розіп’ятим повинен стати ти сам.

204. Як багато тих, що дозволили би прибити себе на хресті перед здивованим поглядом тисяч глядачів, проте не можуть знести у християнському дусі щоденних прикрощів! – Подумай, отже, що є героїчнішим.

251. «Завтра!»: іноді це може бути розсудливістю» дуже часто це є прислівником переможених.

253.Живи добре «сьогодні», не згадуючи про «вчора», яке вже минуло, і не турбуючись про «завтра», яке може ніколи для тебе не настати.

265. Діти… Як вони намагаються триматися гідно у присутності своїх батьків!
І царські діти у присутності свого батька-царя, як вони стараються зберегти свою царську гідність!
А ти… хіба ти не знаєш, що завжди перебуваєш перед Великим Царем, своїм Отцем-Богом?

280. Якщо втратиш надприродний вимір свого життя, твоє милосердя стане філантропією; твоя чистота – благопристойністю; твоїм умертвіння – безглуздям; твоя дисципліна – бичем; а всі твої вчинки – безплідними.

334. Ти молишся, умертвляєш себе, працюєш у тисячі апостольських починань, але не навчаєшся. – Немає з тебе ніякої користі, якщо ти не змінюєшся.
Навчання, будь-яка професійна формація є для нас безмірно важливим обов’язком.

335. Для сучасного апостола година навчання є годиною молитви.

336. Якщо ти покликаний служити Богу своїм розумом, учитися – твій найважливіший обов’язок.

337. Ти часто приступаєш до Святих Таїнств, молишся, зберігаєш чистоту… але не вчишся. – Не кажи мені, що ти добрий: ти тільки «добренький».

359. Уклади надприродний мотив у свою щоденну професійну працю – і ти освятиш її.

365. Якщо відчуваєш поштовхи бути лідером, твої прагнення мають бути такими: серед братів бути останнім, серед інших – першим.

367. Найдобірніший, найсмачніший делікатес, якщо дати його (ніде правди діти) свині, перетвориться у кращому разі на свинину.

371. Коли люди з поганою професійною репутацією розвивають бурхливу діяльність, очолюючи демонстрації релігійності, хіба не хочеться тобі сказати їм на вухо: «Будь ласка, будьте трохи менше католиками!»

372. Обіймаючи офіційну посаду, ти маєш не тільки права, але й певні обов’язки.
– Ти сходиш зі свого апостольського шляху, якщо, занурившись у в апостольську працю – чи виправдовуючись нею, – залишаєш невиконаними обов’язки, що відповідають твоїй посаді. Адже ти втрачаєш професійний престиж, який саме і є «наживкою» для «рибалки людей».

394. Компроміс є очевидним знаком відсутності істини. Людина, яка йде на компроміс щодо ідеалів, честі або Віри, є людиною… без ідеалів, без честі й без Віри.

409. Не забуваймо, що наша сповидна чеснота святости не багато варта, якщо вона не поєднана з основними християнськими чеснотами. – Це так само, як прикрашати себе розкішними коштовностями поверх спідньої білизни.

415. Не придавай великого значення тому, що світ називає перемогами чи поразками. Як часто переможений виявлявся переможцем!

418. Таємницею, що надає справжньої цінності найскромнішим, навіть найпринизливішим речам, є Любов.

427. Господи, вчини мене поміркованим і виваженим у всьому…тільки не в Любові.

429. Все, що робиться в ім’я Любові, стає прекрасним і величним.

470. Але…які засоби ми маємо? Ті ж самі, які мали Петро й Павло, Домінік і Франціск, Ігнатій і Франциск Ксаверій: Розп’яття і св. Євангеліє.
– Невже тобі їх замало?

473. Відкинь геть той розпач, що походить з усвідомлення власної нікчемності. – Це правда: твоє фінансове становище становить – нуль…, твоє становище в суспільстві – ще один нуль…ще нуль – у чеснотах, ще один – в обдарованості…
Але попереду тихнулів стоїть Христос… І яке величезне число у підсумку!

479. Не звертай уваги. «Розсудливі» завжди називали справи Божі безумством.
– Уперед! Будь відважним!

484. Будь знаряддям: золотим або сталевим, платиновим або залізним…великим або малим, тонким або грубим…
Корисні всі: кожен із них має своє призначення. Так само у земних справах: хто наважиться сказати, що пила теслі менше потрібна, ніж пінцет хірурга?
– Твій обов’язок – бути знаряддям.

618. Тобі нашіптує ворог: «Невже ти будеш слухняним… навіть у таких «сміхотворних» дрібницях?» Ти ж, з Божою допомогою, відповіси: «Я, буду слухняним…навіть у таких «героїчних» дрібницях».

684. Твій талант, твоя привабливість, твої можливості…змарновані: ти більше ними не користуєшся.- Докладно продумай те, що сказав один духовний автор: «Не змарнується ладан, принесений в жертву Богу. Прославиш Бога більше,принижуючи свої таланти, ніж їх даремно застовуватимеш».

700. Погоджуюся: багато тиску ззовні – , і це тебе частково виправдовує. Але є також внутрішня згода – добре замислись над цим: там я не бачу виправдання.

708. Світ, диявол і плоть – це авантюристи, які, користуючись слабкістю дикуна в глибинах душі твоєї, хочуть, аби в обмін за нікчемне брязкальце задоволенняи – нічого не варте -, ти віддав їм чисте золото, перли, діаманти та рубіни, просочені живою і спасенною кров’ю твого Бога, ціну і скарб твоєї вічности.

709. Чуєш! – «За інших обставин, на іншому місці, на іншому рівні чи з іншою професією ти приніс би набагато більше користі. – Твої таланти не потрібні, щоб робити те, що ти робиш зараз!»
Я ж кажу тобі ось що: ти подобаєшся Богу саме там, де Він тебе поставив… А те, що тобі спало на думку, є очевидним диявольським навіюванням.

728. Всю нашу силу ми отримали в борг.

761. Вільна людино, візьмвіддайся добровільному служінню, щоб Ісус не мусив казати про тебе так, як розповідають, Він сказав про інших Матері Терезі: «Терезо, Я хотів… Але люди не захотіли!»

801. Усе ще відлунює в цілому світі це божественне волання: «Я прийшов огонь кинути на землю, – і як Я прагну, щоб він уже розгорівся!»- А поглянь: він уже майже згас… А чи не наважишся ти роздмухати це полум’я?

813. Усе робіть задля Любові. – На цьому шляху немає дрібниць: – усе велике. Витривалість у малих речах заради Любові є героїзмом.

815. Ти справді хочеш бути святим? Виконуй щомиті свої дрібні обов’язки: роби, що повинен робити, і вкладай себе в те, що робиш.

817. «Велика» святість полягає у щохвилинному виконуванні малих обов’язків.

825. Наполегливість у точному виконанні своїх щохвилинних обов’язків. – Ця праця – смиренна, одноманітна, мала – є молитвою, вираженою в ділах, яка готує тебе до благодаті іншої, омріяної тобою праці: – великої, та всеосяжної.

828. Ти отримав важкий досвід: не забувай уроку. Ти сьогодні так серйозно злякався (це очевидно), тому що кожного дня був боягузом у малому.
Ти «не зміг» перемогти у великому, тому що «не хотів» перемагати в малому.

830. Не будь … глупим: насправді ти – щонайбільше – маленький гвинтик у великому починанні Христа.
Але знаєш, що трапиться, коли гвинтик трошки недокручений, або коли вискочить із свого місця? Розхитаються частини більших розмірів, або вийдуть з ладу зубчаті колеса. Зупиниться робота. – Можливо, цілий механізм стане непридатним.
Яка серйозна справа – бути маленьким гвинтиком!

831. Апостольська душе, серед своїх ти наче камінь, що впадав у озеро. Словом і прикладом утвори навколо себе на перше коло…і ще, і ще… Щоразу ширше.
Чи розумієш тепер велич своєї місії?

832. Як панує у світі прагнення переміни місць! – Що б сталося, якби кожна кістка, кожен м’яз людського тіла замість призначеного йому місця хотів зайняти інше?
Це – єдина причина неспокою в світі. Витривай на своєму місці, мій сину: і там … скільки праці зможеш виконати задля плідного царювання нашого Господа!

835. Світити як зірка… прагнеш висоти, бути світлом, що палає в небі?
Краще горіти, як смолоскип, непомітно запалюючи вогнем кожного, кого торкаєшся. – Це твоє апостольство, саме для цього ти є тут, на землі.

848. Ти хочеш бути мучеником.- Мучеництво поруч з тобою – лише простягни руку: бути апостолом і не називати себе апостолом, бути місіонером – з місією – і не називати себе місіонером, бути людиною Божою, а виглядати людиною мирською: пройти непоміченим!

905. Патріотичний запал – гідний похвали – спонукає багатьох людей перетворити своє життя на «служіння», на «військову службу».- Не забувай, що Христос також має свою «військову службу» і людей, обраних для Свого «служіння».

914. Яку жалість викликають ці натовпи- з усіх соціальних прошарків, вижчих, нижчих, середніх – без ідеалів!- Таке враження, що вони не знають, що мають душу: вони…табун…скупчення…стадо…
Ісусе, з допомогою Твоєї милосердної Любові, ми перетворимо табун на військо, скупчення на бойові лави, … а зі стада виберемо й очистимо тих, хто не бажає надалі залишатися нечистим.

916. Господи, зроби з нас божевільних, чиє божевілля настільки заразливе, що приваблює багатьох до Твого апостольського служіння.

926. Ти питаєш мене, і ось моя відповідь: твоя досконалість полягає в тому, щоб жити досконало в тому місці, з тим фахом і на тій посаді, куди Бог своєю владою поставив тебе.

929. У тебе на грудях хрест?.. Добре. Але… ще хрест на твоїх плечах, хрест у твоїй плоті, хрест у твоєму розумі. – Таким чином ти житимеш через Христа, з Христом та у Христі: тільки так ти станеш апостолом.

937. Ніколи не будь людиною довгих справ і коротких молитов.

939. Чоловіки і жінки, живіть у миру, але не ставайте мирськими.

955. У своїх апостольських починаннях не бійся зовнішніх ворогів, хоч би якими могутніми вони видавалися.- Ось справді грізний ворог: – твій брак «синівства» і «братерства».

967. Немає сенсу завзято братися до числених зовнішніх справ, якщо тобі бракує Любові.- Це те ж саме, що шити голкою без нитки.
Шкода, якщо зрештою виявиться, що ти здійснював «своє», а не Його апостольство.

975. Відновлення християнського духу в народних святкуваннях та звичаях – це невідкладна справа. – Конче потрібно запобігти тому, щоб перед публічним розвагами була альтернатива виглядати або як дурість, або як поганство.
Проси у Господа робітників для цієї необхідної праці, яку можна було б назвати «апостольством розваг».

 

ДОВІДКА: Хосемарія Ескріва народився 9 січня 1902 року в родині маранів (євреїв-християн) в місті Барбастро, в провінції Уеска. У віці 15 або 16 років він відчув покликання до служіння Господу і вирішив стати священником. З 1918 року навчався у семінарії у Логроньо, а потім, з 1920 року продовжив навчання у семінарії св. Франциска у Сарагосі, де з 1922 року обіймав посаду настоятеля. У 1923 році, не перериваючи богословських студій та з дозволу церковної влади, навчався у Сарагоському університеті на факультеті цивільного права. 20 грудня 1924 року був посвячений у диякони, а 28 березня 1925 року став священиком.

Він почав своє служіння в маленькому приході Пердігера, що належить до Сарагоської дієцезії. Потім виконував обов’язки священика в Сарагосі. Навесні 1927 року, з дозволу архієпископа, переїхав до Мадрида, де розгорнув священичу роботу в різних соціальних групах, приділяючи особливу увагу бідним жителям міських околиць, а також невиліковно хворим і вмираючим у лікарнях і притулках. Він став капеланом Опіки над хворими — благодійної установи при Апостольських сестрах Пресвятого Серця Ісуса. Водночас він викладав в Університетській академії, продовжував роботу над докторською дисертацією з цивільного права, яка могла бути закінчена тільки в Мадридському університеті.

2 жовтня 1928 року святий Хосемарія Ескріва заснував організацію лат. Opus Dei — укр. Справа Божа.

У 1934 році засновник Opus Dei був призначений ректором Фундації святої Єлизавети. Коли в Іспанії почалася громадянська війна, він з великим ризиком для життя виконував свій священицький обов’язок в Мадриді, а пізніше в Бургосі.

14 лютого 1943 року він заснував священиче Товариство Святого Хреста, невіддільно пов’язане з Opus Dei і яке дозволило висвячувати священиків з мирян — членів Opus Dei. Надалі священниче товариство Святого Хреста дозволяло священникам із різних єпархій поділяти духовність і аскетику Opus Dei та шукати святості у виконанні свого священничого обов’язку суто під керівництвом своїх єпархіальних єпископів.

У 1946 році отець Ескріва обрав своєю резиденцією Рим, де й залишався до кінця життя. З Риму він надихав і спрямовував поширення Opus Dei по світу. До моменту смерті свого Засновника Opus Dei налічував більше 60 тисяч членів представників 80 національностей.

Святий Хосемарія Ескріва був консультантом Папської комісії з автентичної інтерпретації Кодексу Канонічного Права та Святої конгрегації семінарій і університетів, почесним прелатом Його Святості й почесним академіком Папської Римської Теологічної Академії. Він був також Великим канцлером Наваррського університету (Памплона, Іспанія) і П’юрського університету (П’єпі, Перу).

Хосемарія Ескріва помер 26 червня 1975 року в Римі та був похований під вівтарем церкви церкви Пресвятої Богородиці — володарки миру (Regina Pacis) у Римі. 15 вересня 1975 року наступником засновника був одностайно обраний мосеньор Альваро дель Портільо (1914—1984), його найближчий співробітник протягом багатьох років.