Абортовані діти: кров, що кличе про помсту до Неба

Нещодавно соціологічною групою «Рейтинг» було проведено опитування  «Україна на карантині: моніторинг загально-громадських настроїв». Дослідження проводилось 10-12 квітня серед 2 тис. українців в віці від 18 років і старше, у всіх областях, крім ОРДЛО і Криму, методом телефонного інтерв’ю. Зокрема, задавалися питання щодо доцільності легалізації сексуальних послуг, грального бізнесу та вживання марихуани з метою наповнення державного бюджету. Було отримано такі результати.

На сьогоднішній день 65% респондентів відповіли, що вони проти легалізації ринку сексуальних послуг, «за» проголосували 24% громадян, ще 11% співрозмовників не змогли відповісти на це питання. Згідно дослідження 55% респондентів не підтримують легалізацію грального бізнесу. 33% повідомили, що вони за те, щоб казино працювали в рамках закону, 12% співрозмовників не змогли дати відповідь на це питання. Крім цього, 49% опитаних виступили проти легалізації марихуани в медичних цілях, підтримують таку ​​ідею 39%, 12% співрозмовників не змоги відповісти на це питання.

Відповідно до результатів соціологічного опитування, проведеного компанією GfK Ukraine у 2013 році, 95% українців у тій чи іншій мірі виступають проти одностатевих шлюбів. При цьому, 79,4% респондентів у віці старше 16 років відповіли, що вони проти будь-яких сексуальних стосунків між людьми однієї статі, а також: 59% респондентів, які не підтримують узаконення одностатевих шлюбів, вважають подібні стосунки аморальними та розпусними; майже 46% опитаних не хочуть, щоб одностатевi пари подавали поганий приклад дітям; на думку 40% респондентів, це суперечить релiгiйним або церковним настановам; майже 25% не підтримують таких шлюбів через те, що при узаконенні шлюбів одностатеві пари захочуть всиновлювати дітей, а вони проти того.

За сім років, які минули з моменту вказаного опитування, ситуація з настроями українців щодо ЛГБТ кардинально не змінилася: дослідження американського Pew research center «Громадська думка в Європі через тридцять років після комунізму», проведене у 2019 році, виявило, що серед європейських країн в Україні найнижчий рівень сприйняття гомосексуальності: тільки 14% опитаних відповіли, що ЛГБТ мають бути прийняті суспільством. Водночас, чітке заперечне «ні» на це ж запитання цього року відповіли 69% респондентів в Україні.

Отже, як бачимо, прихильників традиційних цінностей у зазначених вище сферах суспільного життя серед українців станом на сьогодні все ж більшість. Хоча в подальшому ситуація може значно погіршуватися, зокрема, з огляду на цілеспрямовані спроби масштабної імплементації так званої «гендерної ідеології» у законодавство нашої країни і свідомість її громадян. І Церква просто не має права у цьому контексті поводити себе інертно та обмежуватися напівмірами – відповідь християн на такого роду явища має бути однозначною, гучною і безкомпромісною, а за потреби набирати форм громадянського протесту.

Але є одна сфера у житті нації, де щодо проявів масового смертельного гріха існує своєрідний мовчазний консенсус серед  переважної більшості українців і навіть певної частини людей, які називають себе християнами. Ця сфера – абортивне вбивство ненароджених дітей. Лише за офіційною статистикою, яка значною мірою не відображає реального стану справ, співвідношення переривань вагітності до усіх зачать становить 22%. Якщо ж врахувати незареєстровані випадки медичних абортів та абортивну практику із застосуванням різноманітних видів контрацепції, то втрати української нації за останні десятиліття є фатальними. В свою чергу якщо оцінити потенційну кількість людей, які в наступних поколіннях не будуть народжені абортованими у ці роки дітьми, то цілком коректно говорити про добровільне самогубство нації, співставне з тотальним геноцидом. У житті України це  один з найкритичніших проявів «цивілізації смерті», про яку у свій час говорив Йоанн Павло ІІ, характеризуючи сучасний стан буття людства. Це прокляття, яке лежить на українцях уже протягом багатьох десятиліть, а кров мільйонів свідомо убитих нашими руками невинних ненароджених дітей кличе про помсту до Неба. Адже по своїй істинній суті абортивне вбивство є нічим іншим як відродженим через віки людським жертвоприношенням сучасним «богам» деградуючої людської цивілізації.

На думку християнських експертів, за час самостійності України співвідношення показників народжуваності та смертності істотно не змінювалися. За неофіційною статистикою, за 28 років в Україні було зроблено до 40 млн абортів. Щоб ситуація змінилася на краще, коефіцієнт народжуваності в країні має бути 2,5 дитини на одну родину, а щоб рівні зросли, цей показник має бути 3 дитини. Сьогодні лише у 5 областях України — Закарпатській, Одеській, Київській, Вінницькій та Рівненській – на одну родину припадає 1,5 дитини. В інших регіонах цей показник це нижчий, зокрема, у Кіровоградській області народжується людей утричі менше, ніж йде з життя. За даними ООН, у 2050 році в Україні буде близько 32 млн людей, зменшення буде майже на 20 %. Якщо у найближчі два роки в країні нічого не змінювати, цю динаміку вже не можна буде зупинити. Буде перейдено точку неповернення.

Проблема абортів має різні грані свого вираження. Зокрема, мова може йти про світоглядно-моральну грань, матеріально-фінансову грань та глобально-цивілізаційну грань.

Щодо світоглядно-моральної грані, то отець-паулін Юстин Міщенко так пише з приводу цього диявольського феномену:  «Суспільство ХХІ сторіччя має безліч ознак важкої хвороби. Ці ознаки – контрацептивна ментальність, абортивна діяльність, техніки штучного запліднення, “епідемія” депресивних станів, суїциди та евтаназія, гомосексуальні статеві зв’язки або сексуальна невизначеність та експерименти – великою мірою є наслідками гонитви за приємностями. Все це не було би можливим у такій великій кількості, якби нове людське життя не було оголошене  загрозою, якби людина підсвідомо не відмовилася сама від себе. Чи можливе “лікування”? Святий Йоан Павло ІІ стверджував, що лише повноцінна родина, відкрита на життя, є майбутнім як Церкви, так і загалом здорового людського суспільства.

Цивілізацію смерті випереджує контрацептивна ментальність (різні форми штучного запобігання зачаттю). Сьогодні діти вже від юного віку виховуються так, аби вони чим раніше засвоювали різні способи запобігання зачаття, а одночасно вчилися життю задля приємності та без відповідальності. Це, буцімто, має запобігати абортам. У дійсності ж виявляється, що великий процент тих, хто погоджується на аборт, – саме ті люди, які раніше активно використовували протизаплідні засоби. Безвідповідальність настільки захоплює, що, коли неочікувано з’являються ознаки вагітності, людина в паніці прагне лише одного – знищити те, що стоїть на заваді приємності без зайвих клопотів. Знищити свою дитину¹.

Контрацептивна ментальність не існувала би так масштабно, якщо б не використовувала різні форми маніпулювання. Насправді бо під плащем різного виду аргументів на кшталт свободи і т. п. прагне донести до свідомості, що дитина – ворог, від якого треба захищатися. Дитина буцімто краде час, гроші, кар’єру, популярність, здоров’я, свободу… Можна ще довго вираховувати “загрози” практично для всіх дійсностей людської діяльності. Тоді як багато фармацевтичних компаній в цей час рахують шалені прибутки від продажу як контрацепції, так і контацептивно-абортивних засобів, які вже не тільки запобігають заплідненню, але провокують смерть дитини на найбільш ранніх стадіях розвитку».

Позиція Католицької Церкви з приводу абортивного вбивства ненароджених дітей достатньо ясно виражена у проповіді ще одного отця-пауліна – Романа Лаби. Пропонуємо переглянути коротке відео цієї проповіді:

Щодо матеріально–фінансової грані, то тут все доволі просто і прозоро: у світі існує величезна індустрія з багатомільярдними оборотами, основний бізнес якої – сіяти смерть ненародженим дітям. Це стосується і галузі медичних абортів, і фармацевтичної галузі, і галузі з виробництва різноманітних контрацептивних засобів, і галузі штучного запліднення. Судіть самі: лише міжнародний абортивний гігант  International Planned Parenthood Federation  заявив, що через пандемію коронавірусу в 64 країнах світу були закриті 5633 стаціонарні та мобільні аборційні клініки та консультаційні пункти, зокрема, стаціонарних абортаріїв по всьому світу  закрито 546, у  тому числі 208 в Європі. А не варто також забувати і про широке використання так званих «абортивних відходів» у виробництві певних медичних препаратів та косметичних засобів – бізнес, що за своїм цинізмом пробиває навіть безнадійно обміліле у сучасному світі моральне дно. Зокрема, нещодавно з’явилася інформація про спробу використання низкою фармацевтичних компаній абортивних  матеріалів плоду при розробці вакцини проти коронавірусу COVID-19. За  статистичними даними у світі смертність лише від зареєстрованих медичних абортів майже у п’ять разів перевищує смертність від голоду, майже у шість разів – смертність від раку, у дев’ять разів – смертність від паління, майже у двадцять разів – смертність від алкоголю, у двадцять п’ять разів – смертність від СНІДу, у тридцять разів – смертність від ДТП. Не зважаючи на закриття багатьох абортаріїв в період пандемії коронавірусу COVID-19, лише зареєстрована кількість абортів у світі за перші три місяці цього року склала орієнтовно 10 мільйонів. Всі подібні цифри – це в кінцевому підсумку гроші, які зароблені на крові беззахисних дітей у світі, що остаточно з’їхав з глузду.

І врешті глобально-цивілізаційну грань. Важливо зазначити, що аборти як поширене суспільне явище стали відомі людству лише у ХХ-ому столітті. При цьому, вперше вони були легалізовані тільки у 1920-ому році у радянській Росії. А далі, як і попереджала Марія у Фатімі відносно наслідків ненавернення Росії до Бога, уже у другій половині століття, особливо після так званих «студентських революцій» наприкінці 60-хх у ключових європейських країнах, абортивне вбивство ненароджених дітей почало поширюватися у «вільному світі» та стрімко ставати невід’ємною складовою домінуючої світоглядної матриці у свідомості колись християнських народів. «Абортивна культура» під сумнозвісним девізом «Моє тіло – моє діло» гармонійно увійшла в загальний контекст «цивілізації смерті» поряд із так званою сексуальною «свободою», гендерними збоченнями, зневагою до інституту родини, фімінізмом, запереченням християнських цінностей, розмиванням національної ідентичності, жадобою до споживання та задоволень, лівацького суспільною парадигмою.

Однак, може все ж виникнути логічне запитання: чому все таки абортивне вбивство так швидко поширилося на всіх континентах і брутально завоювало відповідні командні висоти у свідомості і способі життя землян? Принаймні частина відповіді на це запитання міститься у такому: абортивне вбивство увійшло у більш широкий контекст так званої «теорії перенаселення» планети», яку сьогодні активно просувають у світовий порядок денний як провідні міжнародні організації, так і аналітичні хаби типу Римського Клубу чи Більдерберзької групи. Вчення Томаса Мальтуса чи сучасна «доктрина золотого мільярда» уже знаходять своє втілення у міхнародних пактах типу Каїрської Програми Дій 1994 року, які приймаються під егідою ООН та ВООЗ з метою запровадження світових програм у сфері «народонаселення, репродуктивного здоров’я і планування сім’ї». При цьому, фактор тотального скорочення народжуваності населення трактується в якості однієї з базових передумов досягнення належного рівня економічного, соціального і освітнього розвитку націй. Адже ресурсів планети уже у найближчому майбутньому критично не вистачатиме з огляду на існуючу динаміку зростання людської популяції. Однак, правда в тому, що   вчені уже аргументовано довели: наша планета може прогодувати 25 мільярдів людей, а перенаселення земної поверхні є просто міфом.

З метою детальнішого ознайомлення із зазначеною проблематикою, пропонуємо ознайомитися з матеріалом, наведеним нижче.

Чому твердження про перенаселення планети це міф? Як його спростувати?

Автори: Steven W. Mosher and Anne Roback Morse from Population Research Institute

В часі пандемії COVID-19 можна почути фрази на кшталт “людство – це найстрашніший вірус на планеті”, “людина довела планету до екологічного колапсу”, “вірус – це боротьба планети проти перенаселення”.
В цих роздумах ясно читається, що якби не було так багато людей і такого навантаження на екосистему, то… От невідомо, які б райдужні перспективи чекали вже не таке чисельне людство, але чітко констатується думка, що людей забагато.
Як ми знаємо, одні із перших історичних роздумів про перенаселення містяться ще в епосі про Гільгамеша. Тобто вже більше 4000 років повторюється ідея контролю народжуваності.
Перенаселення, хоч прямо це не озвучується, вважають аксіомою, доконаним фактом, який не потребує доведення. Через різні канали суспільству прищеплюється думка про те, що мати більше двох дітей – безвідповідально, не користуватися контрацептивом – нерозумно, забороняти аборти чи не знімати заборон на аборцію – несправедливо по відношенню до жінок, адже “моє тіло моє діло”. А також треба поважати бажання людини померти, і право дітей отримувати знання про секс і презерватив в ранньому віці, а ще знайомити їх з ідеєю трансгендеризму.
Отож, різні заходи, але спільна мета, принаймні одна із важливих цілей, контролювати, а краще зупинити зростання населення.
Ми знайшли статтю – короткий буквар під назвою «Як розвінчати міф про перенаселення за допомогою трьох легких кроків».

Перш ніж ми почнемо, давайте визначимо перенаселення. Перенаселення описує ситуацію, коли кількість людей виснажує ресурси в закритому середовищі, так що планета вже не може підтримувати це населення.
Уявімо собі, що наш офіс був би замкнутим середовищем. Очевидно, що я та мої колеги дуже швидко вичерпали б наявні ресурси: холодильник буде випорожнений, вода в кулерах – випита, а кисень – витрачений.
Очевидно, що в моєму кабінеті є занадто багато людей на одиницю природних ресурсів, але я не намагався усунути їх, щоб забезпечити власне виживання. Я не запускав стерилізаційну кампанію проти своїх молодших колег і не заохочував старших стрибати з вікон. Чому?
Ну, звичайно, мене стримує католицьке моральне вчення. Але окрім цього, я знаю, що мій кабінет не є закритим середовищем. Також більшість випадків не сприймається як загроза перенаселення, наприклад, переповнені міста чи бідні країни. Жодне з них не є закритим середовищем.

Інші випадки фальшивого перенаселення трапляються, коли людина створює штучно закриті середовища. Якби хтось зачинив мене в моєму кабінеті, більшість людей не вважали би причиною моєї смерті “перенаселений кабінет”, а шукали би вбивцю – жорстоку особу, яка мене зачинила. Аналогічно, якщо урядова політика перешкоджає транспортуванню їжі туди, куди потрібно в розпорядження тих, хто голодує, політика, а не «перенаселення» є причиною голоду.

Крім того, перенаселення визначається як проблема, що створюється кількістю людей, а не їхньою поведінкою. Якби кожна людина вимагала свого континенту чи острова, світ здався б дуже перенаселеним.

“Їжі недостатньо!” З часів Томаса Мальтуса, який жив на початку 1800-х років, люди похмуро передбачали, що кількість людей перевершить продовольчі запаси, внаслідок чого виникне катастрофічний голод. Однак у світі зараз виробляється достатня кількість їжі, щоб прогодувати 10 мільярдів людей, а нас всього 7 мільярдів. Тобто, працюючи, 7 мільярдів людських розумів виробляють достатню кількість їжі для 10 мільярдів людських тіл. [1] Уявіть, скільки їжі ми можемо виробити з 10 мільярдами розумів!

“Але в світі ще є голодні люди!” Так, голод залишається проблемою в деяких частинах світу, але його не викликає кількість людей. Коментуючи нещодавній сомалійський голод, міжнародна гуманітарна організація Oxfam заявила: “Голоди – це не природні явища, вони є катастрофічними політичними невдачами”.

“Ну, нам пощастило з “зеленою революцією”, і виробництво їжі збільшилося, але ми не можемо розраховувати, що щось подібне повториться!” Чому ні? Немає підстав думати, що людині не вистачає винахідливості. Більша кількість населення означає більше можливостей для наукового співробітництва та розширеної спеціалізації, що призводить до таких наукових стрибків уперед.

«Гаразд, але люди зараз перебувають на вищому ланцюзі харчування, ніж це було в усі попередні епохи. Ми не можемо продовжувати так харчуватися, щоби при цьому вистачило всім”. Звичайно, люди в розвинених країнах їдять більше м’яса, яке вимагає набагато більше енергії на з’їдену калорію, ніж якщо би ми їли зерно і рослинні білки. Але це не означає, що нам не вистачить їжі. Ми їмо продукти з більшими енергетичними витратами, оскільки вони відносно дешевші, ніж раніше. Якщо ціна на ці продукти падає, а не росте, це означає, що їх стає більше, а не менше. За даними Всесвітньої служби освіти, “всесвітнє сільське господарство сьогодні виробляє на 17% більше калорій на людину, ніж 30 років тому … Цього достатньо, щоб забезпечити кожній людині в світі принаймні 2720 кілокалорій (ккал) в день”.

“У нас не вистачає води!” Океани покривають 70% поверхні планети до середньої глибини 6000 футів. Ось чому земля виглядає синьою з космосу. Ви не можете використовувати або знищувати воду; ви можете лише змінити її стан (з рідкого на твердий або газовий) або забруднити її таким чином, щоби вона стала непридатною для вживання.

“Але свіжої питної води недостатньо для всіх!” З 1900 року виведення прісної води зростало набагато швидше, ніж зростало людське населення. Виведення прісної води з 1900 року збільшилося в сім разів, тоді як населення світу зросло лише в чотири рази. [2] Це говорить про те, що наша можливість доступу до корисної води збільшується швидше, ніж зростає населення.

“Скажіть це людям, що живуть в пустелі!” Ви праві, брак води – серйозна гуманітарна проблема. Але це не питання перенаселення. Вода, хоч і є скрізь, однак може бути важкою для переміщення для тих, хто її потребує, отже, іде мова про місцевий дефіцит води. Як заявляє Карен Баккер (2003): “Вода дорога для транспортування щодо вартості на одиницю об’єму, що вимагає великих капітальних вкладень в інфраструктуру, мережі, які діють як ефективний бар’єр. ” Іншими словами, нам потрібно більше дамб, каналів та трубопроводів, а не більше абортів, контрацепції та стерилізації.

“Але ми зростаємо експоненціально!” Гм … Ні. Людська популяція зростає, але точно не експоненціально. Насправді наші темпи зростання знижуються. У період з 1950 по 2000 рік населення світу зростало зі швидкістю 1,76%. У період з 2000 по 2050 рік очікується, що зростатиме на 0,77%. [3] Так, так, оскільки 0,77% більше нуля, це позитивний темп зростання, і населення світу продовжуватиме зростати.
Більша частина цього зростання відбуватиметься за рахунок країн, що розвиваються. Очікується, що тривалість їхнього життя збільшиться в наступні 50 років, що сприятиме зростанню їхнього населення. Турбуватися потрібно не про зростання Африки, але про занепад Європи. Доповідь ООН під назвою “Світове населення до 2300” малює картину майбутнього Європи, якщо показники народжуваності Європи не піднімуться вище сучасних рівнів: “Згідно з демографічною статистикою 2000-2005 рр. та при збереженні наявних тенденцій на момент 2300 року кількість населення ЄС впаде до  59 мільйонів. Близько половини країн Європи за таким сценарієм втратять 95 або більше відсотків свого населення, а в таких країнах, як Російська Федерація та Італія, залишиться лише 1% їхнього населення ”.

Іншими словами, французи, німці, італійці та британці практично припинять своє існування.

Інші веселі думки:

• Людські знання можна передавати через письмове та усне слово таким чином, що еволюційних чи біологічних переваг не може бути.
• Демографи вважають, що принаймні 20 мільярдів людей жили на землі між 8000 роками до н.е. і до Різдва Христова (Правильно, думка про те, що половина всіх людей, які коли-небудь жили, в даний час живі – це міф!)
• Планктон складає в 3 рази більше біомаси, ніж всі 7 мільярдів людей разом.
• Кожен чоловік, жінка та дитина на землі могли мати два з половиною гектару землі.
• Кожен чоловік, жінка та дитина на землі могли мати чверть гектару плодючої ріллі.
• Якби ми поставили всіх людей світу плечем до плеча, як на концерті “Окенау Ельзи”, то всі б умістилися в місті Києві та його сателітах.
• Близько 48% всіх людей проживають у країні, де народжуваність не перевищує рівень смертності
• Загальний коефіцієнт народжуваності 2,53 дитини на жінку.
• До 2050 року, за прогнозами, Нігерія матиме більше населення, ніж США.

ОТЖЕ БОРІМОСЯ ЗА КОЖНЕ НЕНАРОДЖЕНЕ ЖИТТЯ…

БО КОЖНЕ З НИХ – ЦЕ ВИПЛЕКАНИЙ БОГОМ ВСЕСВІТ…