Ось уже три роки у мені відчайдушно змагаються двоє: один з них – Ісус, а інший – Зилот. Вони обидва кличуть мене на війну. От тільки війна у них різна.

Андрій Оленчик
Андрій Оленчик

Війна Зилота мені зрозуміла і очевидна, моя душа вимагає людської справедливості, а моя плоть прагне фізичної дії. На війну Ісуса кличе мій дух,  волаючи з останніх сил до мого куцого християнства. А бідний мій розум уже знемігся, втрачаючи останні залишки миру та намагаючись віднайти хоча би якийсь компроміс між воюючими в мені субстанціями. Врешті решт доводиться визнати, що компромісу не буде. Необхідно робити вибір. Це географія серця, а не плоті. Де би я не знаходився фізично, я іду або по грішній землі, або у Небесах. Недаремно у індійському кастовому суспільстві брахмани (жерці) та кшатрії (воїни) – це різні касти. Кров і сльози, рясно пролиті за ці роки тривалістю у десятиліття, кличуть мене. Але Зилот та Ісус пропонують якісно відмінні шляхи  і по якому з них піти – справа особистого розпізнання кожного. Єдине, на що я не маю права, то це стояти на місці:

«Кожний з нас несе відповідальність за спасіння ближнього». Св. Іван Золотоустий

Тридцять років мого буремного самурайського дитинства, бойової армійської юності та мазохістських професійних звитяг протистоять неповним десяти рокам невпевнених спроб наблизитися до образу учня Христа. Однак, я остаточно обрав Барикаду Ісуса на Духовному Майдані, а згодом Його Окоп на Духовній Війні Сходу, – невидимих, але таких безкінечно абсолютних, що матеріальна реальність видається на їх фоні лише міражем. Останньою краплею, що переважила шальки терезів у моєму внутрішньому ристалищі, стала розмова з одним із «непримиримих моджахедів» тоді ще мирного Євромайдану, яка відбулася за кілька годин до початку бойових дій на вулиці Грушевського. Він із слабо приховуваним жалем повідав, що від рішучих силових дій відносно влади їх утримує лише присутність на Майдані Церкви. Я пригадую також і іншу розмову того дня: із жінкою, що вперше в своєму уже дорослому житті тут, на Майдані, вивчила молитву і раз за разом проголошувала її із сяючими очима, намагаючись обійняти та обігріти кожного, кого зустрічала. Дві правди двох достойних людей, які ще два місяці тому були кимось іншим. Вся країна була іншою. Весь світ був іншим:

«Страшний в нас голод на любов! Причина того ясна: через поширене беззаконня охолонула в нас любов до багатьох». Св. Василій Великий  

Звична  рівновага порушена і ми поступово, але невідворотно занурюємося у темряву, у якій нема істинної перспективи. Час глибокодумного розважання та натхненного розпізнання категорично закінчився. Пора вмикати Світло:

Йн, 1

  1. У ньому було життя, і життя було – світло людей.
  2. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

Спостерігаючи за подіями останнього часу,  починаю чітко усвідомлювати, що без Перемоги на Барикаді та в Окопі Ісуса, не буде успіху і на барикадах та в окопах людських, не зважаючи на кров і страждання стількох синів і дочок мого народу. Бо допоки з обох сторін цих барикад та окопів воює ненависть, страх і непрощення – реального успіху не буде, хто би в кінцевому результаті не здобув «пірову» перемогу у політико-суспільному вимірі. А нам всім  насправді потрібна Перемога Божої Справедливості. Без цього ніяк і нікуди.  Це мій кривавий фронт, воюючи на якому ризикуєш бути незрозумілим для одних і неприйнятим для інших, однак це битва за них усіх та за їх ще ненароджених дітей. Хоча насправді так хочеться героїчної простоти і однозначності цілей на шляху Зилота. І так не хочеться  бути обпльованим і проклятим, плетучись із хрестом на спині по дорозі на Голгофу. Але для мене іншого шляху сьогодні нема:

«Ніщо так не притаманно християнинові, як бути миротворцем. (Мт. 5:9), і за це Господь обіцяв нам найбільшу нагороду». Св. Василій Великий     

Отож Війна. Війна у духовному просторі. Війна не з переляканими політиками, озвірілими силовиками, безликими «тітушками», зазомбованими «сепарами» чи підступними окупантами. Війна з самим князем цього світу, який і є першопричиною та джерелом того самого страху, озвірілості, безликості, засліплення та підступу: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6:12). До цього я покликаний як воїн Христовий. Тут моє місце, яке обрав не я, а мене було обрано.

Читайте також: АНДРІЙ ОЛЕНЧИК: “УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: ДУХОВНИЙ ВИМІР”

Ця Війна має свої тактичні правила і закономірності оперативного маневру, які ще доведеться в повноті осягнути. Ось деякі з них, що є актуальними особисто для мене.

І. Мій ворог підступний і небезпечний моїм невір’ям та моєю духовною самовпевненістю і розслабленістю волі. Іншої влади він не має, крім тієї, яку я сам йому віддаю, відкриваючи простір для дії:

1 Петра,5:

  1. Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.
  2. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.

Мт 17

  1. Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.
  2. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.”

Відбивай напади невидимих ворогів, веди боротьбу проти ворожих сил, відганяй їх передусім від власної душі, щоб не мали до тебе доступу, а згодом від тих, що будуть до тебе прибігати, і виберуть тебе провідником у боротьбі, яких наукою збережеш від злого.  Св. Василій Великий

Маємо діло з дуже лихими, небезпечними, хитрими, безсовісними ворогами, що держать вогонь у своїх руках і намагаються запалити вогнем Божу святиню, оту, що всередині. Ці вороги сильні, ніколи не сплять, вони безтілесні і невидимі. Св. Іван Ліствинчик

2. Слід бути належним чином озброєним:

Еф. 6

  1. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.
  2. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости
  3. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру.
  4. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого.
  5. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.

3. Слід стерегтися надлишкових емоцій та пристрастей, особливо гніву, і намагатися повсякчасно зберігати внутрішній мир:

Ворог правди щодня вступає з нами у  велику і різнорідну боротьбу. З наших пристрастей він кує стріли проти нас самих, і від нас бере раз у раз силу, щоб нам шкодити. Св. Василій Великий

Пристрасті – це тирани. Якщо будемо ними погорджувати, то станемо великими. А якщо будемо звільняти від них себе або інших, то станемо ще більшими. Св. Іван Золотоустий

Треба дуже спокійно, второпно, наскільки це можна в даних обставинах, не дати себе опанувати пристрастям, емоціям. Бо тільки спокоєм, рішучим спокоєм можемо себе оборонити. блаж. Любомир Гузар

Через гнів гострять мечі, людська рука допускається убивства. Через нього брат не знає брата, батьки і діти забувають свою природу, бо ж розгнівані не знають себе самих, а слідом за тим – нікого зі своїх. Св. Василій Великий

Гнів не дозволяє бачити, але ніби під час нічної битви закриває очі і вуха, і веде туди, куди захоче. Звільнім себе від того демона, розтрощмо його, коли він на нас нападає, поставмо на своїх грудях знак хреста, наче б уздечку на нього. Св. Іван Золотоустий

4. Слід не концентруватися виключно на видимих проблемах та  реакції людей, а повсякчасно зберігати Божий оптимізм та вірити у Боже провидіння:

Ніщо не діється без причини, ніщо не випадкове, все має в собі приховану мудрість. Св. Василій Великий

Більше можна довіряти вітрові і написові на воді, ніж людському щастю. Св. Григорій Богослов

Кожен повинен стерегтися, щоби у житті не йти проти здорового розуму. І хоч би навіть довелося чинити опір всім людям, попасти в неславу, виставити себе на небезпеки задля справедливості і чесноти, то й тоді не слід відступати від того, що ми раз визнали за правдиве і чесне. Св. Василій Великий

Як ті, що мають слабкі очі, відвертають свій погляд від яскравих речей, а залюбки дивляться на зелень і квіти, так і душа не повинна дивитися тільки на сумні речі та займатися сьогочасними злидням, але мусить звертати своє око на правдиве добро і про нього роздумувати. Св. Василій Великий

Не опирайся на тілесне, не шукай людської слави, бо тілесний не розуміє справ духовних( 1 Кор. 2:14): «Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого». Св. Василій Великий

5. Слід практикувати істинний патріотизм в Божому розуміння цього слова:

Християнин може і повинен бути патріотом, але його патріотизм не може бути ненавистю. І не сміє накладати обов’язків, які б противилися вірі. митр. Андрей Шептицький

Чи тільки ті є мучениками, що пролили кров? Ні, ними є ті, що ведуть богоугодне життя. Св. Теодор Студит

Звідки черпає силу увесь народ, як не з патріотизму? А патріотизм є тим вищим і благороднішим, чим більше опирається на Божому законі. Бо що ж в’яже всіх громадян в одно, як не любов до батьківщини? І що є найбільшою силою суспільства, як не саме згода і єдність його членів? А найкращу цю згоду та єдність знайдете у християнській любові. митр. Андрей Шептицький

Отож я озброююсь, займаю своє місце у Христовій бойовій фаланзі і вступаю в бій з невидимим ворогом, щоби здійснилися слова пророка для моєї землі:

Йоіл, 2

  1. Тоді Господь почав ревнувати за свій край і пощадив народ свій.
  2. І відповів Господь і сказав своєму народові: «Ось я пошлю вам хліб, вино й олію, і ви насититеся ними. Я вас не видам більш поганам на наругу.
  3. Північного – я відверну від вас далеко, і прожену його в землю суху та спустошену: крило його переднє до східнього моря, а заднє -до західнього моря. І здійметься від нього сморід, і сопух піде від нього вгору, бо величався вельми.

І ще про Світло:

Ісаї 9:

  1. Народ, який в пітьмі ходить,  Світло велике побачить; і над тими, хто сидить у  краю тіні смерти, Світло засяє над ними!
  2. Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють під час жнив, як тішаться в час, коли ділять здобич!
  3. Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамену його, жезло його пригнобителя, як за днів Мідіяна.
  4. Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров’ю, стане все це пожежею, за їжу огню!

Все насправді лише розпочинається. Це виникло не вчора і закінчиться не завтра. Але сьогодні для для мене існує лише тут тут і зараз. Духовний щит поступово, але невпинно устилає своїм покровом окопи, викопані в землі і серцях людей. Саме так, як ще нещодавно духовний майдан покривав барикади на вулицях наших міст. А там, на горизонті, уже розгорається вогонь Божого світанку…