Атомний вибух у Хіросімі: Чудо від Богородиці

Нещодавно минуло 75-річниця з жахливої трагедії японського міста Хіросіми – американського атомного бомбардування 6 серпня 1945 року. У перші секунди після вибуху загинуло від 70 до 80 тисяч мирних мешканців, а ще 140 тис пізніше від наслідків радіації. Офіційні дані говорять, що 90% будівель міста було зруйновано. Але трагедія Хіросіми має й іншу сторону.

Четверо єзуїтів – Хьюго Ласаль (Hugo Lassalle), Хьюберт Шиффер (Hubert Schiffer), Вільгельм Кляйнсорг (Wilhelm Kleinsorge) та Хьюберт Чешлик (Hubert Cieślik) проживали 70 років тому недалеко від майбутнього епіцентру вибуху атомної бомби, а саме біля костелу Внебовзяття Найсвятішої Марії Діви в Хіросимі.

Вони якраз починали снідати, було близько 8 години ранку. Отець Хьюберт через багато років згадував: «Несподівано пролунав потужний вибух. Невидима сила підняла мене в повітря, почала кидати і крутити, неначе осінній листок». Довкола залишився тільки попіл.. Незважаючи на це отець Чешлик писав у своєму щоденнику, що отримав тільки декілька поранень від уламків скла. Єдине ушкодження отримав о. Шіффер, на якого впала стіна.

Ані потужний вибух, ані температура в 2500 градусів за цельсієм, ані навіть сильне опромінення не завдало значної шкоди здоров’ю священиків. Для всіх експертів залишається загадкою, чому жоден із чотирьох отців навіть не був забруднений атомним випромінюванням і чому їхній парафіяльний будинок все ще стояв, а всі інші будинки навколо були зруйновані та спалені. У своєму коментарі професор Стівен Райнхарт, фізик з Департаменту Оборони США, написав: «Будинок, де жили єзуїти, без усякого сумніву мав бути знищений. В таких умовах вижити просто не можливо. Ніхто не міг залишитися живим у радіусі одного кілометра. Та й навіть в радіусі 10-15 кілометрів від епіцентру вибуху теж».

Діагнози лікарів раз за разом попереджували отців про можливі наслідки пережитого: загальне ослаблення організму та передчасна смерть. Протягом наступних років їх оглядали більше ніж 200 разів, проте лікарі так і не знайшли жодних ознак опромінення.

Слід зауважити, що вони перебували у зоні найбільшого ураження. Після атомного бомбардування о. Шіффер прожив ще 33 роки.  Але й інші члени єзуїтської спільноти, ніколи не мали жодних проблем зі здоров’ям після пережитого атомного вибуху. У 1976 році під час Євхаристійного конгресу в Філадельфії отець Шиффер розповів своє свідоцтво. Свідчив про те, що всі його брати живі (отець Хьюго Ласаль помер пізніше всіх у 1990-му, коли йому було 92 роки!).

Це чудо о. Шіффер приписував заступництву Фатімської Богородиці, яку він в особливіший спосіб почитав щоденною молитвою Вервиці. Отці-єзуїти не сумнівалися, що це було справжнім чудесним втручанням. «Бо ми жили закликом, висловленим у Фатімі, щодня молились розарій!» – говорили вони.

На фото вище чотири монахи, сфотографовані біля їхнього вцілілого будинку.