З початком війни у 2014 році на фронт за покликом серця потекли струмочки, а потім і цілі ріки з тисяч бійців – добровольців. Вони в умовах фактичної відсутності регулярної армії зі зброєю в руках встали на захист своєї землі і за підтримки свого віддзеркалення в тилу – волонтерського руху, по суті і значною мірою визначили подальший перебіг подій у цій епохальній битві двох світоглядно і просторово різних цивілізацій.

Але крім воїнів і волонтерів на цій війні з’явився ще один чисто український феномен, третя грань добровольчого руху – капелани. Їх були сотні. Протестанти, католики, православні. Більше ста капеланів – добровольців були об’єднані у Міжконфесійному Батальйоні Військових Капеланів, який навесні 2016 року трансформувався у Корпус Військових Капеланів, структурний підрозділ Християнської Служби Порятунку. Капелани були разом з бійцями усі ці роки у всіх гарячих точках та на всіх ділянках фронту. Але їх зброєю були молитва і Слово Боже, а їх полем битви стала духовна реальність та душа кожного українського воїна.

Нещодавно у Житомирській обласній раді було відзначено невелику групу добровольців. Серед них і два наших побратими, бойові капелани Християнської Служби Порятнуку Олексій Поляков і Борис Пушкель. Вітаємо вас, брати, і у вашій особі всіх капеланів ХСП. Божих благословінь і захисту у вашому подальшому служінні.