Всевидяче око: за крок до точки неповернення

Системи все більш пильного стеження і контролю впроваджуються під вивіскою турботи про благо суспільства, зокрема боротьби з правопорушеннями. Але наслідком цього впровадження може стати радикальне обмеження свободи.

Спілкуючись із журналістами, керівник Національної поліції у Львівській області Олександр Шляховський заявив, що прагне «тотальної системи» відеонагляду.

«Я хочу тотальну систему. Я хочу таку систему, яка в повній мірі відповідала б нашому запиту як працівнику поліції», – сказав Шляховський, говорячи на тему розширення мережі відеонагляду.

Коли мова зайшла про відеостеження на дорогах, поліцейський наголосив журналістам: «Ви зараз акцентуєте увагу на камерах, які націлені на фіксацію порушень в сфері перевищення швидкості. А я націлений зовсім на інше – я націлений на фіксацію транспортних засобів, фіксацію осіб, які перебувають в тому чи іншому місці».

Питання контролю за масами людей обговорюється в Європі та Америці. Любителі прогресу обіцяють знищення злочинності внаслідок відстеження дій кримінальних елементів (для чого і потрібні камери на вулицях). Консерватори слушно побоюються неконтрольованих наслідків і технократичного рабства.

Та загалом обидві сторони виходять із моделей ймовірного, трохи фантастичного майбутнього. Тим часом, починаючи з 2014 року, систему тотального контролю (так званого «соціального кредиту») намагається запровадити Китайська народна республіка.

Система передбачає збір інформації про всі дії громадян (аж до рівня «доніс до урни – викинув сміття»). Відповідно надаються бали, що в теорії мають забезпечувати додаткові соціальні можливості для законослухняних та ініціативних людей. На практиці, як бачимо по локальному застосуванню (з 2017 року по окремих містах, з 2020 планувався перехід всієї КНР) забезпечується небачений раніше контроль уряду за діями людей. Особливо жорсткі прояви спостерігаються в Синцзян-уйгурському автономному районі, де фактично відбувається політика культурного етноциду уйгурів-мусульман.

З іншого боку, КНР намагається експортувати свій досвід. Під впливом породженої епідемією паніки це може стати значно простіше. Побоювання викликає не просто демографічна та економічна потуга КНР –  країни, що бореться за світове лідерство. Тривожними є аналогії з XX століттям – як і тоді, комуністична диктатура апробовує нові соціальні практики, що в подальшому (в рафінованому вигляді) експортуються на Захід. Як це було з ідеями сексуальної свободи та викоріненням впливу релігії, адже в СРСР ці ідеї розвивали вже 1920-х (хоч прихід Сталіна до влади дещо змінив ситуацію), тоді як США і Європа чекали ще чотири десятиріччя.

Західні країни критикують китайську систему, однак в погоні за цінностями безпеки все більш схильні жертвувати свободою індивіда. Тому, цілком ймовірно, після обкатки і загортання у більш витончену обгортку, ці практики перекочують до Європи.

Як це може відбуватись, бачимо на прикладі окремих держав китайської сфери впливу.

Китай завів багато «васалів». Особливо в Африці, що стала епіцентром зусиль в рамках китайської стратегії «Один пояс, один шлях», яка передбачає формування системи з приблизно 65 держав Азії, Африки та Європи (Білорусь), орієнтованих на китайські ринок та політичне домінування. Цікаво подивитись, які «досягнення» імплементують китайці.

Наприклад, в  Зімбабве після листопадового перевороту 2017 року і приходу до влади Емерсона Мнангагви відбувається посилення взаємовідносин із Китаєм. У 2018 році підписується угода з китайською корпорацією CloudWalk про розміщення камер по країні з системою розпізнавання облич і формування національної бази даних.

В CloudWalk, до речі, було інвестовано близько 300 млн дол. урядом провінції Гуанчжоу. За твердженням експертів, подібні системи можуть у тому числі (за вкладеними алгоритмами) розпізнавати окремі соціальні групи, зокрема етнічні меншини.

Звісно, і абсолютизувати китайський вплив теж не варто – на ринку технологій спостереження знаходять своє місце ліцензії технологій, імпортованих зі ЄС та США. Однак політичний приклад та ідеологічне оформлення переважно транслюються саме з Пекіна.

Загалом більшості африканських держав не вистачає технологічних ресурсів та достатнього рівня охопленості населення, аби впроваджувати китайські практики. Однак на рівні політичної філософії сама ідея поступово легітимізується.

Наприклад в Кенії висловлюються думки про китайську модель соціального кредиту як засіб боротьби з корупцією. Її просував Пітер Кагванія – директор Африканського інституту політики. Для неї навіть знаходять історичні «передумови» в африканській політичній традиції, зокрема возвеличенні Справедливості/Маат в Давньому Єгипті. Звісно, Кагванія критикує зловживання накопиченими «big data» з метою обмеження доступу дітей низькобальних громадян до шкіл чи переслідування громадських активістів. Однак дикий капіталізм та розгул корупції – інший полюс зла. Тому варто шукати золоту середину, що забезпечить «цілісність» суспільства (що в якості мети зафіксована навіть в кенійській Конституції).

На відміну від Уганди чи Зімбабве, де диктатори вже впроваджують обмежені китайські технології (зокрема розпізнавання облич на вулиці), Кенія як більш наближена до демократії не може собі цього дозволити. Але саме гуманістичне міркування про плюси та мінуси в довготерміновому вимірі значно гірше за забаганки окремих автократів. Бо продукує ті ідеї, що стануть фундаментом нових тюрем.

Китайська модель – це приклад того, як на практиці відбуватиметься діджиталізація всього соціального процесу. Що казковіша технологічна утопія, то більше зла приносить її практична реалізація. Сама ідея тотального контролю та загального збору інформації полегшує маніпулювання соціумом та позбавляє особистість залишків приватності, сприяючи демонстративно «правильній» поведінці.

Все це не може не турбувати християн.

Комуністичний Пекін лишається ворожим не тільки до мусульманської меншини уйгурів, але й до місцевих християн, передусім католиків.

Католицька Церква перебуває у КНР практично у катакомбному становищі. Звісно, останніми роками Ватикан намагається знайти консенсус із Китаєм, виявляючи певну дипломатичну підтримку у світі в обмін на обіцянки внормувати канонічну ситуацію з єпископатом. Тим часом справжнє лице Комуністичної партії Китаю демонструють нові призначення в Гонконгу. Зокрема однією із найбільш впливових осіб держави, секретарем пекінського управління у справах Гонконгу і Макао став Ся Баолун. Раніше він «прославився» у провінції Чжецзян, де знищив сотні християнських церков та хрестів.

У своїй антихристиянській політиці китайський режим має можливість використовувати високі технології спостереження за населенням. Не виключено, що у випадку перейняття китайського досвіду ці технології будуть використовуватися проти християн і на Заході.

Необхідна мобілізація зусиль, аби не дозволити тенденціям, що дали про себе знати під час теперішньої епідемії, перерости у повноцінну тиранію.

Про це в інтерв’ю німецькому виданню Deutsche Wirtschafts Nachrichten заявив відомий католицький ієрарх Карло Марія Вігано. Інтерв’ю також було перекладене англомовними ресурсами.

За словами архієпископа, 2020 рік продемонстрував «як легко глибинна держава може нав’язати “тиранію здоров’я” мільярдам людей».

Як і в попередніх коментарях щодо COVID, Вігано наголосив на соціально-економічних наслідках реагування еліт на епідемію, зокрема на небезпеці запровадження безумовного базового доходу для населення, яке збідніє внаслідок спричиненої локдаунами економічної кризи. Також ієрарх згадав про небезпеку запровадження «паспортів здоров’я».

«Ми повинні діяти так, аби те, що встигло відбутися дотепер, не могло досягти своєї кінцевої мети. Ми можемо і маємо засуджувати брехню та обман, які нам пропонують щодня ті, хто вважає нас дурними рабами», – сказав архієпископ і закликав небайдужих оскаржувати незаконні розпорядження у судах.

«Якщо ми зможемо твердо стояти і не відступати перед цими викликами диктатури, глибинна держава відступить, чекаючи більш сприятливих часів, і ми таким чином встигнемо запобігти встановленню тиранії. Одначе, якщо ми занедбаємо цю справу, ми зробимо реалізацію цього пекельного плану незворотньою», – зазначив Вігано.

Зауважимо, що відомий католицький інтелектуал Роберто де Маттеї в одній нещодавніх доповідей закликав не узалежнюватися від теорій, які не можна переконливо довести, а просто виходити з того, що епідемія створила для руйнівних сил «вікно можливостей». Серед поточних наслідків епідемії де Маттеї згадав руйнування малого і середнього бізнесу, суттєве падіння рівня доходів представників середнього класу, сплеск безробіття, неспроможність держав подолати кризу самостійно – спираючись на власний національний бюджет.

Як неодноразово повідомлялось, у країнах Західної Європи поліція вдається до жорстких дій стосовно громадян, які не підтримують чинних санітарно-епідемічних заходів. Випадки жорстокого розгону мирних демонстрацій та масових арештів траплялися, зокрема, у Бельгії та Нідерландах.

Згідно з даними Міжнародної організації праці, локдаун став одним із основних чинників втрати чверті мільярда робочих місць, що вчетверо більше, ніж під час фінансової кризи 2008-2009 років.

Джерело – Політична теологія:

https://politteo.online/novyny/odyn-iz-kerivnykiv-naczpolicziyi-ya-hochu-totalnoyi-systemy-videonaglyadu/

https://politteo.online/materialy/totalne-stezhennya-bezpeka-chy-antyutopiya-velykyj-kytajskyj-eksperyment/

https://politteo.online/novyny/arhiyepyskop-vigano-proczesy-vstanovlennya-tyraniyi-mozhut-staty-nezvorotnimy/

Be the first to comment on "Всевидяче око: за крок до точки неповернення"

Напишіть відгук