Капелани 2014 року…

Ігор Шторм

Командир ХСП

Знову дорога на Донбас, ніч. Шум двигуна і чим ближче до пункту призначення, тим сильніше починє свою стару пісню асфальт, яким роками пересувались танки, бетери, саушки, залишаючи після себе вкарбовані в дорогу послання, тривожний шум, пісню війни..

Ті, хто хоч один раз був на передку, добре вже знають ці завивання донбаських доріг. Вони підіймають з душі забуті епізоди, обличчя людей, вже далекі спогади і відчуття початку війни…

Починаєш згадувати перші ротації, перший страх, тривогу і неосяжний хаос, який поглинав кожного, хто одним із перших пірнув у цю безодню 2014 року.

Перші ротації… Абсолютне нерозуміння ситуації, інтуїтивний, майже підсвідомий рух вперед і не зовсім реальне розуміння з чого треба починати, як діяти. Кожна ротація – білет на потяг, можливо лише в одну сторону… Тяжкі ночі, безкінечні блокпости, і постійні роздуми, що робити далі, як і чим допомогти нашим хлопцям, де взяти гроші, як себе поводити, з чого починати… Неймовірно потужні виклики випали на долю перших військових капеланів 14-го року! Тисячі питань, тисячі нелегких і не до кінця зрозумілих викликів! Несамовита відповідальність за життя людей, яких ти направляєш в різні точки війни.

Все в перший раз. Без досвіду, розуміння, як правильно зробити, без найменшого натяку на якусь безпеку, чи професіоналізм. Тільки поштовхи серця давали сили і розуміння, сміливість і волю. Прорвемось! І проривались по всій лінії АТО в найстрашніші роки війни, не зважаючи на нерозуміння ближніх і засудження  пасторами в своїх помісних церквах.

Але хто перший зробить ці кроки? Хто перший стане прикладом і покаже ту справжню дорогу покликання християн на війні?

Хто перший прочитає молитву покаяння біля важкого 300-го, який вже за мить стане 200-тим?

Хто перший буде витягати закривавлених людей з їхньої хати після прольоту 120 мм? Хто перший під обстрілами привезе хліб до села, яке вже практично стерли з мапи України російські найманці?

Але ми вистояли, незважаючи ні на кого, і ні на що! Ми вижили, хоча у нас стріляли і брали в полон! Ми вистояли разом з Господом заради нашої країни і наших хлопців. Ми були їм підтримкою в найважчі моменти життя, в найтрагічніший період нашої країни.

У Божій Церкві завжди є ті, хто приймає неочікувані та страшні виклики, хто завжди має в серці готовність віддати найдорожче, не дивлячись ні на що!

Капелани 2014 року – жива Історія справжнього, українського християнства, дорогоцінні сини Бога Живого! Вони дали відповідь на найголовніше запитання  віруючої людини: «Ти готовий віддати своє життя за те в що, чи, точніше сказати, в Кого ти віриш?» І дати чесну відповідь всім своїм життям!

Війна…

А дорога вже добігає свого кінця, повертаючи думки нинішню реальність,  знову починаючи співати свою стару пісню далекого 2014 року.