«Для кожного з нас, пересічних громадян, я хочу сказати, що ми не повинні забувати, що війна триває, вона не закінчилась», – розповів Борис Пушкель, військовий капелан Християнської Служби Порятунку, у програмі «Очима експертів» на Телеканалі СК1.

Далі, пряма мова капелана:

«Війна триває, вона не закінчилась. Ця війна дуже підступна, зараз вона навіть більш підступна, ніж у 2014-2015 роках. Тоді було все зрозуміло: там ворог, тут ми. Розриваються міни, снаряди…

Зараз вона підступна тим, що, наче б то, тиша, але кожну мить може щось прилетіти. Це й міномети і ствольна артилерія, все, що завгодно. Снайперська війна. Військовий просто вийшов, а снайпер його застрелив. Хлопці гинуть.

Дуже підступна війна і дуже крихкий мир.

Для кожного з нас – пересічних громадян, я хочу сказати, що ми не повинні забувати, що війна триває, вона не закінчилась. Ми повинні розуміти і поважати тих, хто захищає нашу країну. Не потрібно абстрагуватися і закритися від цього. Воно, звісно, боляче, але нам треба змінити наш світогляд, зрозуміти – це війна і вона буде тривати ще не відомо скільки, але, швидше за все, вона буде тривати довго.

Нам потрібно перебудувати своє серце, свій дух. Найперше, ми повинні поважати тих, хто воює. Щодня вони ризикують життям. Неправильно казати, що вони там стоять, але вони отримують гроші. По-перше, вони не отримують там великих грошей. По-друге, вони там стоять заради нас з вами.

Російській Федерації та путіну зараз вигідно, щоб був крихкий мир, який може порушитись в будь-яку мить. Тоді кожен з нас повинен буде стати на захист України. Ми це повинні розуміти.

Треба цінувати тих, хто зараз на передовій. У Святому Письмі написано: «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх». Ці люди це роблять. Ті, хто живе на мирній території повинні розуміти і поважати це.

Я багато чую таких  думок: «у них з головою щось не те, чого вони туди їдуть, краще тут заробляти гроші і т.д.». Люди, зрозумійте, що ми, крім Бога, нікому не потрібні. Ми не потрібні ні Польщі, ні Сполученим Штатам. Ми потрібні нашій країні, а наша країна потрібна нам. Треба міняти наш світогляд.

Війна – дуже страшна річ. Хлопці звикають до цього. Але війна – горе, бруд, кров. Це жахливо.

Я тактичний медик. Я не рахую скількох я врятував, я рахую скількох я не зміг врятувати. Це болюче, коли ти бачиш очі твого побратима і розумієш, що ти його вже не врятуєш.

Я розкажу одну історію. На передовій. Ранок. Прилетіла міна. Один з побратимів не встиг заховатися. Його розірвала ця міна. Коли я вискочив з окопа, то  побачив, що його вже не врятувати і він буде жити буквально 3-5 хвилин. Як священник я помолився з ним. Йому було 32 роки і єдине, що він мені сказав: «Я хочу жити». Він, на жаль, помер. Але своїм життям він зробив вклад у нашу країну, у нас з вами. Щоб ми тут були духовними людьми, людьми, які поважать один одного, людьми, які поважають військових.

Я віруюча людина. Мир, спокій, надію дає мені молитва, Святе Письмо, яке я читаю щодня. Це те, що рятує мене. Всім людям я хочу сказати, щоб вони зверталися до Бога. Тільки Він єдиний, хто може допомогти, може дати мир в будь-якій ситуації. У якій би темряві ми б не були, Він наповнить нас своїм світлом.

Нехай Бог буде присутній завжди у ваших сім’х, у ваших родинах, у вашій праці та вашому щоденному житті».