Як відомо, Польща має одне з найбільш антиабортивних законодавств Європи. В цій державі заборонено вбивати ненароджених дітей, окрім випадків зґвалтування, загрози життю матері та генетичних відхилень. Тривалий час захисники життя боролися за скасування останньої легальної умови, бо це потенційно могло зменшити кількість абортів на 98%, адже абсолютна більшість переривань вагітності відбувалася з цієї причини.

22 жовтня Конституційний суд Польщі ухвалив рішення, яким визнав неконституційним дозвіл вбивати дітей із генетичними відхиленнями. Це питання було винесене на розгляд ще 2019 року, і нарешті суд більшістю ухвалив остаточне рішення — євгеністичні аборти суперечать польській Конституції: нормам, що гарантують право на життя, повагу та захист людської гідності та право захисту від дискримінації.

Суть і символізм цього рішення чи не найкраще прокоментував депутат польського парламенту Томаш Зімковський: «Сьогодні в пам’ять про святого Івана Павла II на його Батьківщині цивілізація Життя торжествує над цивілізацією Смерті. 22 жовтня 2020 року увійде в історію. Ми закінчуємо з вбивством беззахисних, зі спадщиною тоталітарних режимів ХХ століття».

Та не всі поляки вітали торжество життя. Рішення Конституційного суду викликало чимало критики з боку прихильників абортів, включно з опозиційними політиками й низкою публічних персон. Того ж дня у Варшаві відбулися пікети прихильників абортів, які навіть супроводжувалися сутичками з поліцією.

Але за що вони борються? З одного боку, зрозумілим є використання феміністками судового приводу для чергового підняття теми нелегальності переривання вагітності, Однак сам привід стосується дуже слизької для ліволібералів теми — захисту меншин.

Борці за «соціальну рівність» та адепти різноманітності дуже часто експлуатують людей з інвалідністю. Та вони потрібні їм лише коли йдеться про наочність представленості меншин, але реальний статус і гідність людей з інвалідністю стає каменем спотикання, коли мова заходить про їх банальне виживання.

Сучасний світ презентує гарну картинку: суспільство інклюзивності і толерантності турбується про кожного, не залежно від його ознак меншини. Але реальність доводить, що все зовсім не так. Насправді тисячі людей з інвалідністю тихо вбивають лише через їх особливості. Дуже популярно сьогодні показати дівчину із синдромом Дауна, яка крокує подіумом чи малює картини, але ніхто не покаже ще не народжену дитину із аналогічною хворобою, яку розірвали на частини, бо її батьки так вирішили, бо суспільству вона не потрібна.

Закони, що виокремлюють людей з інвалідністю в категорію, яку можна вбити — це буквально політика євгеніки, селекції людей. Світ переживав це, наша цивілізація пройшла через це, але так і не винесла уроків. Сьогодні люди продовжують розглядати інше життя через призму комфорту і корисності (такий собі гуманізм без гуманності). Нинішнє рішення польського Конституційного суду — це дуже багато кроків вперед, в порівнянні з українським законодавством щодо абортів. У нашій державі будь-яка жінка може вбити дитину до 12 тижнів вагітності, а багато з них і до 28. Ці закони, що легалізують масові вбивства, неодноразово пропонувалося переглянути, однак такі ініціативи депутатів завжди їх колеги чи ЗМІ маргіналізували і далі подання законопроекту вони не заходили.

В свою чергу Європейський парламент має намір оголосити резолюцію, що критикує Польщу у питанні абортів. «Ми вирішили підготувати якомога швидше потужну резолюцію проти заборони абортів, що ламає основні права жінок», – зазначила Евелін Регнер, євродепутатка, що займається питаннями рівності. За інформацією радіо RMF FM, голосування щодо цієї резолюції може відбутись в середині листопада, а потім – на найближчій пленарній сесії ЄП. Ймовірно, що на підтримку резолюції, яка підтримує вбивство ненароджених дітей, можуть виступити більшість євродепутатів. Частина депутатів ЄП вважають, що Конституційний Суд не має відповідної легітимізації і не є незалежним.

Варто зазначити, що раніше речник Європейської комісії Крістан Віганд у відповідь на питання про рішення Конституційного Суду Польщі зазначив, що питання абортів залишається в компетенції держав-членів. «Відповідно до трактатів, ЄС не має компетенції у справі законів, що стосуються абортів. Законодавство у цій сфері належить державам-членам», – сказав він, додаючи, що Комісія має застереження щодо функціонування і незалежності самого Суду, пише pch24.pl.

А в цей час в Польщі феміністи, ЛГБТ та різного роду «ліваки»  зривають богослужіння, громлять храми та оскверняють католицькі святині. Незважаючи на те, що такі дії заборонені Карним кодексом, лівацькі провокації підтримують журналісти, політики та знаменитості. Уже в неділю 25 жовтня в Польщі відбувалися масові радикальні лівацькі напади на церкви та феміністичні провокації. Найбільш серйозні перешкоджання Літургії відбулись в катедрі у Познані, базиліці в Ґданську, а також в інших відомих храмах по всій країні. Завдяки позиції вірних у деяких місцях не дійшло до осквернення і переривання молитви у храмі. Зокрема так було в церкві Святого Хреста у Варшаві, вхід до якого обороняла група чоловіків із Сторожі Маршу Незалежності, пише pch24.pl. А увечері 26 жовтня у сутички переросла спроба нападу ліваків на храм св. Олександра, що на Площі трьох хрестів у Варшаві. Від численного натовпу церкву захищали близько пів сотні чоловіків. Екстремісти кидали у бік захисників храму каміння та петарди. Захистити церкву від нападу вандалів вдалося завдяки футбольним вболівальникам, які прийшли підтримати оборонців.


Отож у ці дні по всій Польщі вірні Католицької Церкви разом з поліцією обороняють свої храми від агресивних нападників, що скандують гасла «Це не ви будете народжувати трупів», а також інші гасла, що ображають правлячу партію і церковну владу.

Також прихильники абортів вдаються до блокування доріг. Крім Варшави блокування вулиць відбувається у Вроцлаві, Кракові, Щецині, Ополі, Білостоці, Познані.

Західні та українські ліберальні ЗМІ говорять про події у Польщі з явною симпатією до лівих бунтарів. Про те, як ситуація виглядає зсередини країни, у короткому інтерв’ю «Політичній теології» розповів Маріан Паніц.

За фахом пан Маріан є митцем, а впродовж останніх років активно виступає як блогер, в тому числі протидіючи лівій дезінформації.

Він також є прихильником українсько-польського порозуміння, зокрема спричинився до донесення до польської аудиторії сучасної української консервативної думки стосовно консолідації наших народів.

Наскільки можна зрозуміти, дивлячись із України, зараз до активного протистояння на вулицях польських міст залучені вузькі сегменти суспільства. З одного боку це феміністки та представники інших радикальних лівацьких середовищ. З іншого – активні віряни та члени патріотичних організацій. Наскільки це протистояння зачепило широкі маси польського населення? Чи можна припускати, що число учасників вуличних акцій буде зростати?

Ситуація є динамічною. Гадаю, з кожним днем все більше людей будуть готовими захищати Церкву та, загалом, наші святощі від лівацького варварства. І сьогодні – якусь хвилину тому – відбувся виступ президента ПіС та віце-прем’єр-міністра Ярослава Качинського із закликом взяти участь у акціях захисту (ми спілкувалися з паном Маріаном пізно ввечері 27 жовтня. – ПТ). Він закликав усіх членів ПіС та всіх польських патріотів бути готовими. Тому я думаю, що кількість захисників буде швидко зростати. А чи збільшиться кількість бунтарів – мені важко сказати. Гадаю, не дуже.

Як, на Вашу думку, консервативні сили можуть покращити ситуацію в суспільстві і обмежити вплив ліво-ліберальної пропаганди? 

Перш за все шляхом розвитку власних потужних і високоякісних ЗМІ: і друкованих, і цифрових. Громадського телебачення недостатньо. Має бути певний спосіб подолати цю величезну на сьогоднішній день перевагу ліво-ліберальних ЗМІ, більшість із яких перебувають у руках потужних іноземних компаній, особливо німецьких.

Говорять про реполонізацію ЗМІ, але це дуже складне і навіть досить ризиковане починання: вереск світового лівацтва та лібералів був би величезним. На мою думку, краще просто створити привабливу альтернативу. Звичайно, якщо щось можна вирвати з німецьких рук – наприклад, регіональні ЗМІ, які зараз повністю належать не надто могутній німецькій медіагрупі Verlagsgruppe Passau – то чому б і ні?

Крім того, звичайно, потрібна консервативна противага у сфері високої культури, де зараз домінує лівиця: театри, образотворче мистецтво та художня література. У нас, звичайно, є чудові консервативні письменники, художники та музиканти, але їх дуже погано рекламують. Це потрібно змінити. Також потрібна популяризація польської культури назовні, адже вона теж кульгає.

Чи отримують середовища, які сьогодні влаштовують акції протесту, фінансування та іншу підтримку з-за кордону? З тієї ж Німеччини?

Безперечно, так! Крім того, вони мають потужну пропагандистську підтримку в основних німецьких ЗМІ. Переглядаючи їхні засоби масової інформації – а я це роблю щодня – складається враження, що для них це майже внутрішня справа, що Польща це ніби їхній непокірний 17-й бундесланд (до складу ФРН входять 16 земель-бундесландів. – ПТ).

Також у них є численні фонди в Польщі, громадські організації, різні інститути з величезними коштами, і, мабуть, ніхто не наївний, аби вважати, що вони не використовують їх для підтримки опозиційних рухів. Очевидно, що все це відбувається цілком відкритим чином далеко не завжди. Але ми знаємо і такі приклади, коли вони роблять це відверто і нахабно. Крім того, у заявах багатьох німецьких політиків (не кажучи вже про ЗМІ) дуже часто постає питання про необхідність чи навіть обов’язок усіляко підтримувати польську опозицію як гаранта демократії в Польщі.

Нарешті, не варто забувати про корумпування німецькими грантами польських вчених, письменників та людей культури. Все це відбувається у величезних масштабах. У нас у країні вже ціла армія юргельтників  так ми їх називаємо,  і я ризикну сказати, що все це є банальною німецькою п’ятою колоною в Польщі (термін «jurgieltnik» відсилає до реалій XVIII століття, коли чимало високопосадовців Речі Посполитої були платними агентами інших держав, передусім Росії. – ПТ).

Наскільки монолітною у контексті абортів та інших викликів є Католицька Церква Польщі? Чи не існує там середовищ, які так чи інакше шукають діалогу з лівими силами – так, як це є в багатьох країнах Заходу?

На жаль, монолітною вона не є. Вистачає ієрархів, не кажучи вже про звичайних священиків, які готові йти на компроміс із лівими, мабуть і в питанні абортів. Кажу «мабуть», бо я недостатньо заглиблювався у проблему.

У нас є священики-дисиденти. Це відомі і гротескні постаті: священник Леманський, отець Крамер, священник Артур Вежбицький – викладач Католицького університету в Любліні, який високо оцінює поведінку такого собі Марґо – надзвичайно агресивного лівого активіста, що вважає себе жінкою (йдеться про ЛГБТ-активіста Міхала Шутовіча, який відзначився спробами налагодити пропаганду гомосексуалізму та трансгендерності серед дітей, паплюженням релігійних об’єктів та хуліганськими діями відносно діячів пролайф. – ПТ).

Звичайно, у нас цей процес не зайшов так далеко як, наприклад, у Німеччині, де ієрархи на чолі з кардиналом – nomen omen – Марксом найохочіше впускали б до Церкви і благословляли всі ліві новації включно з вінчанням гомосексуалістів. Не кажучи вже про священство жінок.

Джерела:

https://politteo.online/materialy/marian-panicz-do-akczij-pryhylnykiv-abortiv-prychetna-liberalna-pyata-kolona/

https://politteo.online/novyny/u-polshhi-nabyraye-obertiv-livyj-teror-viryanam-dovodytsya-syloyu-zahyshhaty-vlasni-hramy/

https://www.facebook.com/105076539610808/posts/3444662975652131/

https://www.facebook.com/105076539610808/posts/3447366845381744/

https://www.facebook.com/105076539610808/posts/3449438491841246/

https://slovoproslovo.info/v-polsch-zaboronili-aborti-pri-viyavlenn-vrodzhenih-vad-u-ploda/

https://www.facebook.com/1449749398610176/posts/2700277070224063/

https://sobor.com.ua/news/u-polshi-mitinguvalniki-proti-zaboroni-abortiv