Інститут «Ordo Iuris» оприлюднив аналітичну записку, присвячену планам Фонду народонаселення ООН (UNFPA) щодо просування програм так званої «сексуальної освіти».

Безпосереднім предметом дослідження стали рекомендації, видані UNFPA у 2020 році.

Ці рекомендації доповнюють документ «Всебічна освіта щодо сексуальності», опублікований ЮНЕСКО у 2018 році. В «Ordo Iuris» наголошують, що, незважаючи на спротив багатьох країн, Фонд народонаселення продовжує намагатися просувати цей документ на всіх можливих рівнях. Метою нових рекомендацій є реалізація цілей документа засобами, альтернативними шкільній освіті, – в межах домашньої освіти, проведення літніх таборів, роботи молодіжних центрів тощо.

«Самі автори визнають, що “гендерна” концепція сексуальності не є у школах загальновизнаною. Передбачена рекомендаціями позакласна робота спрямована на те, аби обійти шкільні освітні програми, які обмежують ідеологічне виховання дітей», – зазначають у «Ordo Iuris».

«Найбільше заперечень, пов’язаних із ідеологічним баченням людської статевості та сексуальності, що пропагується у рекомендаціях, викликає настанова “виховувати” дітей на основі надзвичайно заідеологізованої концепції гендеру, згідно з якою гендер – це просто соціальне поняття, а людська статевість урешті-решт визначається суб’єктивними почуттями», – говориться в резюме дослідження.

Окрім спрямованості документа UNFPA на популяризацію гендерної ідеології, викликає занепокоєння і загальна парадигма настанов. Спираючись на попередні дослідження, автор аналітичної записки наголошує, що реалізація такої парадигми статевого виховання призводить до зростання показників підліткових абортів, венеричних захворювань, сексуальних злочинів.

Рекомендації були розроблені в рамках прийнятого у 2015 році «Порядку денного в області сталого розвитку на період до 2030 року». У їхній розробці крім самого Фонду народонаселення брали участь Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий фонд ООН та Об’єднана програма ООН із ВІЛ/СНІД. В «Ordo Iuris» підкреслюють, що в документах всіх цих організацій можна знайти «ідеологічний порядок денний, який часто не пов’язаний із початковими цілями цих організацій». Йдеться, зокрема, про популяризацію абортів та задоволення вимог руху ЛГБТ.

Варто зауважити, що посиленню ініціатив ООН, спрямованих на впровадження ЛГБТ-ідеології, може посприяти політика адміністрації Джо Байдена. На початку лютого Байден підписав меморандум про залучення США до просування ЛГБТ-ідеології в глобальному масштабі. Документ передбачає використання міці США на міжнародній арені та коштів американських платників податків для всестороннього утвердження ідей ЛГБТ у зарубіжних країнах. Йдеться про включення ЛГБТ-тематики у програми фінансової допомоги, розвиток прихильних до ЛГБТ структур національного та міждержавного рівнів, а також безпосередній тиск проти іноземних урядів.

Наприкінці лютого Сенат США затвердив висунуту Байденом кандидатуру Лінди Томас-Грінфілд на посаду постпреда при ООН. Томас-Грінфілд відома своєю відданістю просуванню абортів та ЛГБТ-ідеології. Ставку команди Байдена на Томас-Грінфілд ще в листопаді 2020 року привітали у горезвісній «Planned Parenthood».

Окрім ООН, у промоцію руху ЛГБТ все більш агресивно включаються структури ЄС. Так, у листопаді минулого року Європейська комісія оприлюднила «Стратегію ЛГБТКІ-рівності на 2020-2025 роки». З-поміж іншого програмний документ містить декларацію намірів криміналізації у масштабах усього ЄС публічного неприйняття ЛГБТ-ідеології. Також значна частина стратегії присвячена темі «шлюбів» осіб із сексуальними відхиленнями з акцентом на можливості для утворених таким чином «сімей» мати дітей (шляхом усиновлення, сурогатного материнства тощо). 

У відповідь на посилення просімейної політики окремих країн ЄС та обмеження вседозволенності ЛГБТІК, зокрема у Польщі та Угорщині, ліберальні сили Європарламенту 11 березня вирішили спробувати обмежети просімейний рух та з трибуни європарламенту оголосили Євросоюз “зоною свободи ЛГБТІК”

За відповідну резолюцію, яка є нібито символічною, проголосували 492 депутати, 141 виступив проти, 46 утрималися.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на пресслужбу Європарламенту.

Польша повстає проти ЛГБТ

Нагадаємо, що З березня 2019 року понад 100 польських регіонів, округів і муніципалітетів ухвалили постанови, проголосивши себе вільними від “ідеології” ЛГБТІК. Згідно з цими постановами, місцеві органи влади повинні утримуватися від заохочення поширення пропагування ЛГБТІК-людей і мають відмовлятися від фінансової допомоги організаціям, які виступають за недискримінацію і рівність.

Ліберальне крило депутатів Європарламенту обурило таке рішення поляків, що відмовилися ЗАОХОЧУВАТИ ПОШИРЕННЯ ЛГБТІК. Європарламентарі оголосили, що такі дії показують, що ці “зони” є частиною більш широкого контексту, в якому ЛГБТІК-спільнота в Польщі піддається посиленій дискримінації і нападам (тобто якщо ви не заохочуєте пропагування ЛГБТ, то це уже дискримінація).

У відповідь на це у резолюції Європарламенту декларуються такі принципи:

“ЛГБТІК-люди по всьому Євросоюзу повинні користуватися свободою жити і публічно демонструвати свою сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність, не побоюючись нетерпимості, дискримінації або переслідувань, а влада на всіх рівнях в Європи повинна захищати і просувати рівність і фундаментальні права всіх, в тому числі ЛГБТІК“, — заявили депутати Європарламенту.

Які небезпеки резолюції ЛГБТ та що робити Україні

Дана резолюція, що подається більше як символічна, насправді показує ті орієнтири, до яких прагнуть ліберальні та ЛГБТ-сили в Європі. І хоча сьогодні вони звучать як декларація позиції, але, судячи з усього, наступним кроком може бути зобов’язання країн до обов’язкового виконання цих положень.

Зокрема, варто звернути увагу на те, що ЛГБТ-сили вимагають надати їм право публічно демонструвати свою сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичністьТобто людям недостатньо, аби їм дозволили жити зі своєю сексорієнтацією: вони хочуть її публічно демонструвати всім навколо, зокрема дітям, а це відповідно підрозуміває мабуть і рекламу такого способу життя.

Окрім цього є ще одна вимога: «..влада на всіх рівнях в Європи повинна захищати і просувати рівність і фундаментальні права всіх, в тому числі ЛГБТІК». Судячи з останніх подій та законів, нині під цим лозунгом прикривають виключно права ЛГБТІК та хочуть у майбутньому зобов’язати всі державні органи бути інструментом по просуванню ЛГБТ. Адже якби тут йшлося про рівність прав, то тоді б мали рівнозначно поважатися права релігійної спільноти, яка проти гендерної ідеології та складає домінуючу більшість порівняно з ядром ЛГБТ. Однак складається таке враження, що всім противникам збочень просто хочуть заборонити законами критику.

Враховуючи зазначене, нині в Україні однаково захищені законом всі верстви населення, незалежно від вірувань чи якоїсь орієнтації, і потреби міняти цей баланс нема. Окрім цього, потрібно активно захищати свої сімейні цінності та не допускати, аби антиконституційні ідеї про одностатеві відносини змогли прижитися в Україні.

Рухаючися в Європу, Україні треба рівнятися на Польшу з її сімейними цінностями, а не на ліберальні країни, адже міцна родина це та цінність, яку потрібно відстоювати та захищати. Також важливо на всіх рівнях декларувати урядовцям та депутатам, що нам, як виборцям та батькам, важливо, аби вони відстоювали сімейні цінності.

Тим часом, протести, що розпочалися у Польщі у жовтні минулого року, – це сексуальна революція.

Про це заявив польський актор Яцек Понедзялек. Не приховуючи симпатій до лівих демонстрантів, актор заявив, що їхні протести «пробудили надії на зміни».

«У Польщі розпочалася повзуча – через пандемію – сексуальна революція. А це означає, що те, що відбулося на Заході в 1968 році, має статися і тут», – сказав Понедзялек у інтерв’ю.

Актор висловив незадоволення тим, що у Польщі панує «католицький режим». Серед причин незадоволення він згадав несприйняття консервативними політиками ідей ЛГБТ.

Особливо різко Понедзялек відгукнувся про міністра освіти Пшемислава Чарнека. Зокрема, він спробував висміяти думку Чарнека про користь для освітньо-виховного процесу використання текстів Івана Павла II.

Як повідомлялося, рівень релігійності поляків продовжує падати. Всього за один рік кількість поляків, які регулярно беруть участь у недільній Літургії, знизилася на 1,3%. У 2019 році цей показник становив 36,9%, а роком раніше – 38,2%. У 2010 році недільну Месу регулярно відвідували 41% мешканців Польщі.

Восени минулого року депутат від правлячої польської партії «Право і справедливість» Бартломей Врублевський заявив, що консервативні сили залишаються занадто пасивними у культурному протистоянні. За його словами, прийшовши до влади у 2015 році, націонал-консерватори з ПіС спромоглися досягти значних успіхів у соціальній та економічній сферах, одначе зараз їм необхідна стратегія відстоювання власного порядку денного у ціннісних питаннях.

Тим часом, Disneyland відремонтував тематичний парк в Гонконзі і тепер він є місцем “гордості різноманітності”. Парк знову відкритий у лютому 2021 року. Були влаштовані вебінари “Різноманітність” та “Інклюзія”, які допоможуть “процвітати в новій нормальності” після пандемії.

Disney чітко пристосовується до модних і “прогресивних” тенденцій та змінює свої казки з точки зору політичної коректності, гендеризму та ЛГБТ. 

“Дні гордості” були запроваджені, наприклад, в європейському парку розваг поблизу Парижа. Після першого послаблення карантину 15 липня відбувся перезапуск тематичного парку Disney у Франції: “магічна гордість”, веселкові атракціони… У зв’язку з відновленням роботи парк розваг також опублікував рекламу, повну елементів ЛГБТ-пропаганди. 

“Одного разу прийде мій принц”, – сказала не Білосніжка-дівчина, а … Білосніжка-хлопець. Роком раніше, той самий Парк у червні відсвяткував “місяць гей-прайду”, організувавши “чарівний парад”. Слід, однак, додати, що подібні паради тривали протягом багатьох років в інших парках світу.

Однак французький гей-журнал “Têtu” засудив “відсутність належної репрезентації ЛГБТІ-спільноти” серед пропонованих тематичних визначних пам’яток поблизу Парижа. 

 У листопаді 2020 року Disney вирішив додати примітку до деяких своїх фільмів, попереджаючи глядачів, що твори можуть “містити застарілі культурні уявлення”. Особливо мова йшла про “расистські стереотипи” в контексті руху Black lives matter. У нових постановках героїв вже супроводжує, наприклад, “група друзів різного походження”.

Відкрите суспільство Джорджа Сороса та Фонд Білла та Мелінди Гейтс фінансово підтримують Раду Європи. Однак чи це суто благодійність? Здається, Рада Європи “відкрита” для приватного фінансування. Однак невже справа не в посиленні впливу конкретних приватних осіб?

ЄСПЛ вже перебуває на базі Сороса, нині Рада Європи

Кілька місяців тому в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) вибухнув скандал із розкриттям подібного впливу мільярдера. Мережу зв’язків розкрив французький адвокат доктор Грегорі Пуппінк. Тепер Пуппінк з річних звітів Ради Європи виявив, що Відкрите суспільство Джорджа Сороса та Фонд Білла та Мелінди Гейтс є двома найбільшими приватними донорами організації. Обидва фонди надали Раді Європи майже 1,4 млн євро у 2004–2013 рр. Та майже 690 000 євро у 2006–2014 роках. Відкрите суспільство також підтримує різні ініціативи Ради Європи.

Починаючи з 2015 року, слідів прямого фінансування більше немає, оскільки Рада Європи створила окремий фонд для таких добровільних позабюджетних внесків і не потребує включення цих грошей у свої звіти. Однак це не означає, що їхній потік висох. Пуппінк здивований тим, що міжурядова політична організація погоджується на приватне фінансування. Лист надіслано 48 послам Ради Європи з проханням оприлюднити всі документи, що стосуються цього фінансування.

Фінансове проникнення міжнародних організацій

Проблема стосується не лише Ради Європи, а й, наприклад, Міжнародного кримінального суду, який у 2017 році отримав 115 000 доларів від Відкритого суспільства, також ВООЗ і навіть ООН. Фонд Гейтса був другим за величиною донором ВООЗ відразу після … бюджету США.

Бюджет ВООЗ базується на добровільних внесках, тобто пожертвах фондів та урядів. Цей спосіб фінансування викликає питання щодо політичної незалежності організації. Саме через міжнародні організації «прогресивні» донори хочуть досягати свої глобальні цілі. Наступ “благодійників-мільярдерів” – це спроба отримати глобальний політичний вплив в обхід демократичних механізмів контролю.

Крім того, механізми та цілі таких операцій все більше приховуються. Вся справа майже нагадує “вічний двигун”. Саме Відкрите суспільство отримало 32 мільярди доларів з 1984 року, а потім передає їх “обраним правам людини, ЗМІ та політикам”. Цей феномен описаний у книзі Гаетана Клікенвуа “Приватизація прав людини” (Кембридж, 2020).

Особисті зв’язки

Колишній генеральний секретар Ради Європи Торбьорн Ягланд назвав Джорджа Сороса своїм “добрим другом”, а інші, такі як Комісар Ради Європи з прав людини до 2018 року Нільс Муйжнієкс, був, наприклад, програмним директором Сороса. Друзі Сороса – Жан-Клод Юнкер та Мішель Бачелет, Верховний комісар ООН з прав людини. Таких прикладів набагато більше.

Раніше доктор Пуппінк опублікував звіт про вплив Сороса на Європейський суд з прав людини. Це показало, що за останні десять років 22 зі 100 постійних суддів мали зв’язки із сімома НГО, що фінансуються Соросом, які передавали справи до Суду. Цей конфлікт інтересів відбувся безпосередньо під час суддівства: 12 з 18 суддів були безпосередньо пов’язані з Відкритим суспільством, інші через дочірні компанії. Суд не відповів безпосередньо на ці твердження. Слово взяла уповноважена Віра Йоурова, яка заявила, що “Комісія не сумнівається в цілісності та незалежності Європейського суду з прав людини”.

Грегорі Пуппінк, директор Європейського центру права та справедливості (ECLJ), дав інтерв’ю з цього приводу тижневику “Valeurs Actuelles”, в якому детально обговорює фінансові механізми таких операцій. Він зазначає, що це спосіб досягнення певних цілей в обхід механізмів демократичного контролю.

Селфі Сороса

На запитання про зв’язки, наприклад, європейських комісарів із Соросом, Пуппінк каже, що контекст можна пояснити численними спільними фотографіями Віри Йоурової з “угорським благодійником”. Сама вона заявляє, що «цінності В(в)ідкритого суспільства є основою дій ЄС». Європейський комісар з питань бюджету та адміністрування Йоганнес Ган, Австрія, також має подібні фотографії із Соросом. Доктор Пуппінк цитує його слова, що “завжди добре зустрітися з Джорджем Соросом, щоб обговорити наші спільні зусилля для прискорення реформ для створення відкритого суспільства на Балканах та в Східній Європі”.

У період з 2014 по 2018 рік Джордж Сорос та його лобісти щонайменше 64 рази мали робочі зустрічі з комісарами та вищими чиновниками Європейської комісії. Багато президентів та урядів європейських країн не зазнавали такої честі та відкритості. Пуппінк прямо пропонує дуже сильну та привілейовану лобістську позицію для Сороса та його активістів. Це мережа впливу, побудована над національними політичними інститутами. Це мережа ідеологічних, фінансових та часто дружніх зв’язків. Вся система спотворена своєрідною “приватизацією прав людини” такими організаціями, як Відкрите суспільство.

Як гомосексуальні мільярдери купують культуру, а католики здаються без бою

Гомосексуалістів часто представляють як переслідувану «сексуальну меншість». Насправді за ними стоять мільйони доларів, призначені для ЛГБТ-пропаганди.

Як зазначив Джозеф Ендерс з організації «Church Militant», у Сполучених Штатах «содомія та перелюб – це найбільш пропаговані гріхи… Усього за 15 років сприйняття цього питання докорінно змінилося завдяки надзвичайно заможним особам, які проводять дуже ефективну рекламну роботу, яку, як правило, реалізують заможні ЛГБТ-еліти».

Серед «ультрабагатих» гомосексуальних мільярдерів, які проникають в «нормальні інституції», намагаючись проштовхнути всередині них ЛГБТ-програму, Ендерс наводить як основний приклад Джона Страйкера, спадкоємця фірми «Stryker Coroporation», яка виробляє медичні прилади. Його «Arcus Foundation» зібрав «півмільярда доларів з часу свого заснування 2000 р.». Метою фонду Страйкера є релігійні громади. Як каже сам фонд: «Робоча група «National LGBTQ Task Force», довгостроковий партнер фонду «Arcus», отримала фінансування для створення та зміцнення мостів між ЛГБТ-громадами та релігійними громадами».

Зокрема «Arcus Foundation» зацікавлений у зміні вчення Церкви про аборти, гомосексуальні «шлюби» та гендерну ідеологію. Кошти фонду також надходять до католицьких дисидентських організацій, таких як проабортивна організація «Catholics for Choice», прогомосексуальних груп «Dignity USA» та «New Ways Ministry», а також «Call to Action».

Як пише Ендерс, нещодавно «Страйкер подарував організації «American Civil Liberties Union» гігантську суму 15 млн доларів, спеціально призначену для боротьби з релігійною свободою християн у США». За словами Ендерса, нещодавня заява Ватикану, в якій засуджується благословення гомосексуальних пар, стала бар’єром щодо атак Страйкера на католицьку релігію.

Розмірковуючи про те, чому Католицька Церква зазнає невдач у цій боротьбі з промоторами содомії, публіцист стверджує, що просто «Церква взагалі не бореться», а єпископи не такі «завзяті», як пропагандисти гріха, і залишаються в обороні.

На його думку, винні також миряни, які не сприяють цій боротьбі, адже є «католицькі мільярдери, актори та люди, що мають вплив на культуру». Тож «католики повинні будувати власну інфраструктуру і вдаряти з силою ЛГБТ там, де болить – в їхню гордість». Ендерс вважає необхідним називати речі своїми іменами і засуджувати зло гомосексуалізму, водночас черпаючи натхнення з вчення св. Петра Даміані, який писав, що гріх содомії «приносить смерть тілу і знищення душі», пише pch24.pl.

Джерела:

https://politteo.online/novyny/v-oon-gotuyut-gendernu-indoktrynacziyu-molodi-cherez-mehanizmy-pozashkilnogo-vyhovannya/

https://sobor.com.ua/news/zona-svobodi-lgbtik

https://www.rodyna.org.ua/parky-disnei-mistse-lhbt-indokrynatsii-ditei-yak-tse-pratsiuie/

https://politteo.online/novyny/polshha-nazdoganyaye-1968-rik-vklyuchno-z-seksualnoyu-revolyucziyeyu-yaczek-ponedzyalek/

https://www.rodyna.org.ua/yak-pryvatyzuiutsia-prava-liudyny/