Іслам у Європі: ціна втрати ідентичності

«Християнські громади намагаються вирішити зростаючу напруженість у Швеції між мігрантами та корінними мешканцями країни. Але насправді вони мало що можуть зробити», – сказав католицький диякон Бьорн Хоконсон в інтерв’ю SIR. Він зізнається, що, гуляючи вулицями Мальме, складається враження, що він перебуває десь на Близькому Сході чи на Балканах. Кількість мігрантів збільшується, а корінних шведів стає все менше.

На його думку, проблеми викликані фанатиками, які хочуть перенести конфлікти з інших країн до Швеції. Вони використовують для цього молодих людей, підбурюючи їх до нападів на поліцію, підпалів машин та антисемітизму. “Я одягнений як католицький диякон, і я не боюся виходити на вулиці, але якби я був одягнений як ортодоксальний єврей, я міг би почути негативні коментарі або зі мною могло би трапитися щось гірше”, – зізнається Бьорн Хоконсон.

На його думку, проблема полягає в тому, що з 1990-х років Швеція прийняла багато мігрантів, але не змогла їх інтегрувати. Вони отримали гроші та квартиру, але роботи не знайшли. Так підростає друге покоління безробітних. Це соціальна бомба уповільненої дії. Він визнає, що держава багато зробила для інтеграції. Є мовні курси, є мусульманські наукові установи, які отримують значну допомогу від держави. “Але є також дивні групи, які збираються у підвалі, і ніхто не знає, що вони там проповідують”.

З іншого боку, нетерпимість серед корінних шведів також зростає. За словами Бьорна Хоконсона, навіть “демократи” та ліві партії розмовляють мовою вкрай правих в цій країні. У всіх проблемах лежить імміграція, а те, що є виключно шведським, ідеалізується. Антиміграційні настрої занадто сильні, щоб політики могли їх ігнорувати. Проблема злочинності перекриває все це. “У Мальме поліція більше не контролює місто чи принаймні деякі райони. Страх зростає, часом гинуть невинні люди, в тому числі і діти », – додає диякон, який служить у цьому місті.

На цьому фоні уже й не так маргінально виглядає заклик нового політичного об’єднання Швеції «Арабська партія»: «Арабська партія просить всіх шведів, які не приймають цінності різноманітності, відмовитися від громадянства і покинути країну. Вам нема чого тут робити, ваша Швеція, яку ви хотіли б повернути, пішла назавжди», – йдеться в повідомленні, опублікованому на офіційній сторінці об’єднання в Facebook.

У партії також запропонували організувати спеціальний еміграційний проект для шведів, «яким не подобається ситуація в країні» і надати фінансову компенсацію тим з них, які покинуть країну добровільно.

«Якщо мультикультуралізм комусь не підходить, то суспільство може допомогти з еміграцією, – зазначив секретар партії Крарія Аль-Хамед. – Ми хочемо розробити еміграційний проект і укласти угоди з країнами, які можуть представляти інтерес для шведів, такими як Польща, Таїланд, Нова Зеландія або іншими більш однорідними і менш релігійними країнами. Ми бачимо, що багато шведів і особливо пенсіонери хотіли б переїхати, але вони не можуть собі це дозволити, і ми їм допоможемо ».

Політичне об’єднання «Арабська партія», сформоване влітку 2020 року з метою представляти інтереси арабів, що проживають на території Швеції, позиціонує себе як релігійно незалежне, яке має «соціалістичну орієнтацію з певними капіталістичними елементами». Партія має намір зареєструватися у виборчому органі Швеції, щоби брати участь в парламентських виборах в 2022 році.

Чому таке можливе у колись християнській Європі? Тому що переважна більшість європейських народів за останні десятиліття пройшли стрімкий шлях секуляризації та втрати своєї християнської, а часто і національної ідентичності. Як наслідок, вакуум, утворений компроміснітю та інфантильністю Церкви, методично перетравлює повзуча ісламізація. Яскравий приклад цієї тенденції – Франція.

Французьке суспільство за останні десятиліття глибоко дехристиянізоване. Особливо це стосується молоді до 25 років. Лише чверть з них охрещені, а п’ята частина вважає себе католиками. Нещодавнє дослідження, проведене на замовлення часопису Le Monde, є свідченням десекуляризації у Франції. Вони підтверджують, наприклад, що лише 2% французів ходять до церкви щонеділі, і лише 56% знає напам’ять молитву Отче наш.

Соціолог Жан Рейсон дю Клезі досліджує процес секуляризації у Франції. Він зазначає, що відхід католиків від Церкви безумовно пов’язаний зі змінами, що відбулись у суспільстві. Однак важливу роль відіграло ставлення самих сімей, які нехтували переданням віри новим поколінням. Неправильна стратегія також застосовувалася в катехизації. Було занадто мало віри і занадто багато суто гуманістичного змісту, говорить Дю Клезі:

“Це пов’язано зі змінами в самій Церкві. Починаючи з 1970-х років, деякі католики мають проблеми з передачею віри своїм дітям. Деякі католицькі сім’ї вирішили, що підростаючі покоління повинні обирати свій власний духовний шлях. Як наслідок, вони перестали передавати віру своїх батьків, говорить Ватиканському радіо Дю Клезі. – Відсутність інтересу до віри серед молоді також породжує питання щодо якості катехизації та душпастирської допомоги. Лише 20% молоді у віці до 25 років вважають себе католиками, і багато з них отримували освіту в католицьких школах. Це показує, що душпастирство в школах не зміцнює їхню віру. Можливо, тому що вона є занадто гуманістичною, зосередженою на цінностях солідарності, гостинності, щедрості, отже, ідеях, які, можуть існувати без суто релігійного дискурсу. Отже, молоді люди відчувають, що їм не потрібне християнство, оскільки вони можуть жити за цими цінностями без віри. Вони просто не розуміють, що нового віра може внести у їхнє життя ».

Чи в стані титульні колись переважно християнські нації чимось реально відповісти здавалося би невідворотній ісламській експансії? В стані, але за умови, якщо Церква та інститути світської влади будуть не лише усвідомлювати існуючі загрози і виклики, але й будуть готові сміливо протистояти їм.

* Через кілька днів після того, як турецький уряд перетворив базиліку Святої Софії (Haghia Sophia) на мечеть, емір Шарджі, султан Аль-Касімі, вимагав “повернення мечеті Кордови мусульманам”, що було би подарунком від іспанської адміністрації, адже християни не заслуговують цієї святині, оскільки вона належить мусульманам “.

Мер Кордови застеріг політиків від дискусій щодо громадського майна храму. Вони повинні бути обережними, “особливо коли з’явився емір іноземної країни, який намагається втручатися у внутрішню політику, говорячи нам, що робити з нашим міським майном”. Нинішні дискусії щодо права власності у Департаменті підтримують такі претензії, які має Аль-Касімі. “Як мер, я буду захищати наше місто, і якщо хтось прийде ззовні, щоб сказати, що робити, він зустрінеться із закритими дверима. Сподіваюсь, уряд зробить те саме ”, – сказав Хосе Марія Беллідо.

Будівництво мечеті в Кордові розпочалося в 786 році. Раніше використовувались християнські будівлі, зокрема церква св. Вінсента Мученика. Наступні мусульманські правителі розширювали храм, поки він не зайняв площу в 23 тисячі. квадратних метрів. Це була одна з найбільших будівель у мусульманському світі. Після Реконкісти мечеть мали зруйнувати, але з часом її перетворили на собор. Відтоді за ним постійно доглядає католицька церква. В останні роки ліва влада Андалусії пробувала відібрати майно Церкви і хотіла взяти будівлю під контроль. У 2019 році мечеть-собор відвідало 2 мільйони людей.

** Жан Рейсон дю Клезі зазначає, що, незважаючи на радикальну секуляризацію в останні десятиліття, католицизм продовжує залишатися важливим фактором у французькому суспільстві. Це також пов’язано з новим ставленням практикуючих католиків, які, усвідомлюючи зміни, стали тим, кого Бенедикт XVI назвав творчою меншістю. «Католицизм став меншістю, але залишається присутнім у французькому суспільстві, і як це не парадоксально, ця присутність є більш очевидною, ніж у 1970-х роках, коли католики були більшістю. Наприклад, під час останніх президентських виборів католики були дуже активними в політиці, чого не було протягом кількох десятиліть. Це тому, що вони зрозуміли, що вони меншість. Як меншість вони краще організовують вплив, тоді як раніше, коли вони були більшістю, і не відчували потреби захищати власні інтереси, домовлятися про свою підтримку в обмін на обіцянки щодо консервативних чи біоетичних питань “.

*** Зростає число мусульман, які приймають християнство. У католицькій церкві Франції колишні мусульмани вже складають 10%. Дорослі просять про хрещення. У протестантських громадах їх удвічі більше. Прийняття віри в Христа означає великі жертви для новонавернених. Теоретично в ісламі відступництво карається смертю. На практиці їх, як правило, виключають із сім’ї та оточення. Тому їм потрібна допомога інших християн.

Марк Формегер вказує на це. До минулого року протягом 14 років він був директором французького відділення папської асоціації “Допомога Церкві в нужді”. Цього року він очолив нещодавно створену місію Ісмерії з метою допомоги новонаверненим. У назві місія посилається на ім’я дочки каїрського султана, яка жила наприкінці XI століття. Її батько відправив її до трьох ув’язнених франкських лицарів, щоб переконати їх прийняти іслам. Лицарі розповіли їй про християнство, і тоді їй явилася Богоматір. Ісмерія прийняла християнство і разом із лицарями втекла до Франції.

Марк Формегер зазначає, що сьогодні ми маємо справу зі зростаючою хвилею мусульманських переходів у християнство. Масштаби цього явища непропорційні зусиллям самої Церкви, яка в останні десятиліття підходила до місіонерської діяльності дуже стримано, особливо серед мусульман. Тим часом кількість переходів продовжує зростати. За підрахунками, лише в Ірані сьогодні налічується щонайменше 800 000 конвертитів, а в Індонезії навіть 6 млн. Формегер визнає, що це явище важко пояснити. Все вказує на той факт, що саме Христос із особливою силою притягує до себе послідовників Мухаммеда. Також правда, що мусульмани мають особливу духовну чутливість. Часто трапляються випадки приватних одкровень Ісуса чи Марії. З іншого боку, молоді мусульмани в країнах з більшістю мусульман все частіше відчувають розчарування своєю релігією. Багато з них приходять до атеїзму, тоді як інші навертаються інтерес до християнства.

У будь-якому випадку, колишні мусульмани зазвичай потребують конкретної допомоги після навернення, і цим займається Місія Ісмерія. У Франції вона намагається створити мережу парафіяльних та релігійних громад, здатних приймати новонавернених, одночасно надаючи їм необхідну підтримку. Іншим аспектом роботи місії Ісмерія є роздуми про сам іслам. За словами Формегера, це необхідно, оскільки іслам став табу у Франції. Журналісти та публіцисти бояться піднімати цю тему в публічних дебатах, щоб їх не звинуватити в ісламофобії, – додає директор місії Ісмерія в інтерв’ю для часопису La Nef.

Джерело:

https://www.rodyna.org.ua/

Be the first to comment on "Іслам у Європі: ціна втрати ідентичності"

Напишіть відгук