Галина Канафоцька, координатор Центру соціального лідерства ХСП, про просвітництво в умовах суспільних трансформацій і політичних виборів

Департамент зовнішніх зв’язків УГКЦ організував проведення круглого столу на тему: «Від свідомого виборця до відповідального політика» з циклу «Засади довіри до влади», що відбувся в Укрінформі.

Метою заходу було обговорення та визначення найбільш важливих складових виборчого процесу в Україні, зокрема: усвідомлення відповідальності виборця-християнина за власний голос, а політика-християнина – за дотримання християнських цінностей у своїй політичній діяльності; вдосконалення законодавства; широке просвітництво задля позитивного впливу на перспективи забезпечення процесів переходу влади від управління суспільством до служіння йому та інше.

Серед інших, у круглому столі взяли участь: Віталій Кривицький –  єпископ РКЦ, головуючий у ВРЦІРО; о. Олекса Петрів – митрофорний протоієрей, к.ю.н., керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні; Василь Костицький – доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, академік Національної академії правових наук України, голова Асоціації Українських Правників.

До обговорень на круглому столі також була запрошена Галина Канафоцька – координатор Центру соціального лідерства ХСП.

Нижче подані тези її виступу, підготовлені до круглого столу.

Галина Канафоцька

Просвітництво в умовах суспільних трансформацій і політичних виборів

Формування нової системи економічних відносин та зміна суспільно-політичних орієнтирів уже призвели до кардинальної переоцінки цінностей у громадян України, що, у свою чергу, призводить до змін всієї системи соціальних відносин.

Продовження поширення соціального цинізму через брак довіри до влади через відсутність позитивних змін і передвиборчих стереотипів (типу «від нас нічого не залежить»).

Будучи певним віддзеркаленням політичних, економічних, ідеологічних процесів, мораль здійснює зворотній вплив на ці процеси.

Цінності і  відповідно їм сформована суспільна мораль – феномен конкретно-історичний. Морально-етична спроможність громад і індивідів, які їх формують, суттєвим чином позначається на особливостях конкретного (в національно-історичному відношенні) громадянського суспільства.

Продовження руйнування соціального капіталу (війна, виїзд за кордон).

Відкриті комунікації сприяли виходу різних процесів за межі нашої держави і забезпечили взаємодію соціальних спільнот на горизонтальному рівні по всьому світу.

З’явився новий цивілізаційний аспект: виявлення і запозиченння з розвитку інших систем нових ресурсів, можливостей, нових інструментів і механізмів для їх ефективного використання в Україні

Постійна взаємодія культурного і цивілізаційного: культура забезпечує духовне наповнення цивілізації, цивілізація забезпечує створення умов для розвитку культури …

Термін «культура» від латинського «cultura» – обробка, виховання, освіта, розвиток, шанування. За загальноприйнятим визначенням (1985 р. конференція ЮНЕСКО) культура – це комплекс духовних, емоційних та інтелектуальних рис суспільства на конкретному історичному етапі його розвитку. Тобто системоутворюючим елементом поняття культури постає категорія світогляду.

Як поєднати цивілізаційний розвиток і культуру? І чи може це бути політичним проектом і кінцевою метою чергових виборів? І при яких умовах таке поєднання здатне спрацювати? А може мета все-таки людина? Бо поєднання цивілізаційного розвитку і культури спрацює лише за умови гідної самореалізації людини в соціумі, розкриття її потенціалу та примінення нею дарів, що дозволить їй почуватися гідною і щасливою. Це водночас і забезпечить збалансований зв’язок і взаємозалежність між культурою і цивілізацією. Гідна, самозреалізована людина здатна творити і підтримувати саме демократичне суспільство.

Україна обрала євроінтеграцію з наміром вступу в ЄС. Коріння справжньої демократії ЄС: принцип рівності, практика братерської любові, особиста свобода, повага до прав людини.

Держава повинна працювати на спільне благо і поважати громадян. Така доктрина взаємодоповнюваності стала основоположним принципом ЄС, який захищає громадянське суспільство, опираючись на цінності: свобода, рівність, солідарність/єдність, мир

Демократичне суспільство не знищує свободу в обмін на добробут, а творить економічну, політичну і духовну свободу особистості, що є умовою її розвитку і запорукою того, що система не скотиться до авторитаризму і тоталітаризму.

Справжня демократіїя покеровується принципом любові до ближнього (ЄС) – «Люби ближнього свого як самого себе» (великий європейський експеримент) і вимагає служіння.

Цивілізаційний вибір формується політикою держави, яка обирає водночас і спосіб життя та відповідні цінності незалежно від зовнішньоекономічної інтеграції. Це вибір не місця у світі, а своєї власної парадигми і стратегії власного поступу у світі. Такий вибір має стати результатом широких суспільних дискусій та консенсусу політичних еліт і народу.

Реальна сучасна боротьба – це боротьба за свідомість людей.  Інструментарій у цій боротьбі: інформація, освіта/просвіта, виховання/культура/цінності.

Гідна самореалізація людини зумовлюється не споживанням, а творчістю, стаючи при цьому цінністю, а не засобом володіння чимось . Для усвідомлення і розуміння цього потрібне просвітництво.

Цивілізаційний вибір і розвиток можливий за умови реальної консолідації гідно самореалізованих громадян країни. Тоді відповідальність буде не лише за владою, а за усім суспільством. Це змінить життя на основі обраних цінностей не якогось абстрактного виборця, а реального громадянина. Тоді заданий політиками і громадянами цивілізаційний напрямок розвитку країни через ціннісну складову гармонізуватиме з архетипами культури й ментальністю нашого народу.

Кожна культура у творчості її представників має здійснити свою, закладену в її глибинних основах місію збагачення загальнолюдської культури.

Саме освітньо-просвітницькі програми в період сучасних суспільних трансформацій, і особливо під час політичних виборів, повинні включитися в процеси забезпечення формування  нового рівня свідомості та можливостей для змін способу мислення, цінностей, а відтак  і  життя людини в соціумі, її гідної самореалізації.

Філософія такого просвітництва повинна опиратися на Соціальне вчення Церкви, викладене в «Компендіумі», яке засвідчує, «що різнобічна діяльність громадянського суспільства – насамперед волонтерських організацій і кооперативних об’єднань у приватно-соціальному секторі, який скорочено називається «третім сектором», аби відрізнити його від держави і ринку, – становить найадекватніший шлях розвитку соціального виміру людської особи, яка знаходить у таких видах діяльності необхідний простір для цілковитого самовираження.

Поступовий вихід соціальних ініціатив за межі державної сфери відкриває можливості для активної присутності і прямої дії громадян, перебираючи на себе функції держави. Це важливе явище часто здійснюється у неформальний спосіб і творить нові позитивні перспективи для реалізації прав людини, якісно збагачуючи демократичне життя, і показує, що моральна основа будь-якої суспільної дії – це розвиток людської особи, а також визначає норми суспільної діяльності: вона повинна відповідати істинному благу людства і прагнути створити умови, що дозволять кожній людині реалізувати своє цілісне покликання.

Присутність мирян у суспільній сфері – це служіння, знак і вираз любові, що відповідним чином проявляється в сімейному, культурному, трудовому, економічному і політичному житті.

Вибори – це здача іспиту суспільства на свою зрілість, який українське суспільство провалює вже 28 років, випрацювавши (для виправдання такого провалу) навіть певні стереотипи, якими стала  покеровуватись більшість виборців, і які можна розвінчати лише в процесі підготовки виборця до виборів.

Ключову роль у  такій підготовці повинно зайняти просвітництво, яке сприятиме забезпеченню організованого суспільного інтересу до виборів і допоможе виборцям зрозуміти суть демократичних виборів та сформувати суспільний запит на політика, за якого він свідомо і відповідально проголосує. Але не лише як за особу, а за розроблену ним програму (цивілізаційний проект), – не декларативну, а реальну і можливу для реалізації в конкретній громаді чи соціумі.

Якщо виходити з того, що політика є те, що стосується нас всіх, то ми є складовою і чинником впливу на системи, в яких живемо і які створюємо. Тож у першу чергу маємо змінюватися самі й стати тією зміною, яка сприятиме оновленню цієї системи з наповненням її відповідним ціннісним контекстом

І чомусь історично складається так, що саме Українська Церква у своєму служінні українському народу чи не найбільше вболіває за долю України і займається просвітою українців. Згадаймо великий приклад такого служіння своєму народові Патріархів Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого і Любомира Гузара. Прообразом того, що повинно стояти в основі досягнення певних ідеалів: – духовність й освіта/просвіта, стало одночасне закладення, будівництво і завершення Йосифом Сліпим (за 2 роки на висланні після 18 років радянських таборів) у Римі Храму Святої Софії, як прообразу Софії Київської, і Католицького університету. Сучасна Українська Церква гідно продовжує їх справу, підтвердженням чого є Звернення Синоду Єпископів УГКЦ  не лише до вірних, а й до всіх громадян України з нагоди Президентських виборів. Свої Звернення з приводу виборів Президента в Україні до своїх вірних і усіх співвітчизників також оприлюднили Священний Синод Православної Церкви України і Конференція Римо-католицьких Єпископів України.

Центральна категорія політики – влада. Об’єктивна влада – сума всіх можливостей у розпорядженні тих, хто при ній. Суб’єктивна влада – сума тих можливостей, якими ми плануємо обмінюватися. Якою є сума суб’єктивних можливостей, що забезпечується нашою гідною творчою самореалізацією, такою можна заповнювати об’єктивну владу. І якщо хочемо якісного морального і духовного оновлення політики, то маємо бути свідомі того, що все це має прийти в політику ззовні як сума наших суб’єктивних можливостей. Ця сума залежить від кожного з нас і водночас від тих, з ким будуємо взаємовідносини. Бо лише єднаючись у своїй різності і взаємозалежності з іншими, ми здатні чогось досягти.

Саме просвітництво здатне включити механізм свідомого руху від залежності через незалежність до взаємозалежності. Незалежність – це вже досягнення. Взаємозалежність – це вибір, який здатні зробити лише незалежні люди.

Просвітництво здатне призвести до позитивних змін не лише під час підготовки до виборів, а й спричинитися до змін у всіх сферах людської життєдіяльності: в процесах світоглядних змін; в освітніх трансформаціях; в оновленні християнської родини; в громадських ініціативах; в організаційному розвитку громадянського суспільства. Але саме просвітництво у передвиборчі періоди може вплинути на перспективи забезпечення процесів переходу влади від управління суспільством до служіння йому.