Ось уже третій рік служіння Християнської Служби Порятунку на прифронтових територіях Донбасу. Один із центрів ХСП діє у «сірій зоні» у секторі Маріуполя, охоплюючи своєю діяльністю більше десяти сіл. Системна євангелізаційна, виховна та освітня робота з місцевими дітьми, пастирська та гуманітарна опіка над багатодітними родинами та людьми похилого віку, утворення та супроводження мережі біблійних груп, проведення євангелізаційних курсів «Альфа» та сесій Школи християнського життя і євангелізації, залучення та підтримка служіння священників у справі забезпечення доступу місцевих мешканців до Святих Таїнств – все це стало повсякденною працею для місіонерської команди ХСП-Маріуполь. За тридцять місяців служіння у ротаціях у зазначеному центрі взяли участь десятки римо-католицьких священників та сестер – черниць, протестантських служителів та світських католиків.
Особливе місце серед більш, як сотні ротаційних служителів займають римо-католицькі черниці, люблячі серця яких зігрівають всіх, хто цього потребує, а їх невтомні руки не цураються будь-якої роботи. Вербістки, селезіанки, назаретянки, кармелітки, канонічки… – представниці близька десяти жіночих чернечих згромаджень побували у секторі відповідальності ХСП під Маріуполем. І ось нова символічна віха – співслужіння із сестрами – шаритками. Особливість співпраці між ХСП і цим згромадженням полягає в тому, що ротації сестер-шариток триватимуть неперервно протягом всього 2019 року. Всього відбудеться дев’ять ротацій по шість тижнів кожна. У цьому служінні візьме участь вісімнадцять сестер – по дві на ротацію. Значення цієї події важко переоцінити. Господь знову і знову дає підтвердження, що ХСП – це діло не людських рук, а Справа Його Провидіння.
Довідка: Дочки́ милосердя, дочки милосердя св. Вікентія де Поля, вікентіанки, сірі сестри, шарітки, (фр. Filles de la charité de Saint Vincent de Paul, FdC) — католицька жіноча конгрегація, заснована святими Вікентієм де Поль та Луїзою де Маріяк в XVII столітті. Дочок Милосердя, разом з чоловічою конгрегацією лазаристів часто називають вікентіанами.
Дочки милосердя — товариство апостольського життя, тобто його члени не приносять чернечих обітниць. В XX столітті дочки милосердя були однією з найчисельніших жіночих згромаджень. В 1998 р. вони налічували 24 982 сестри і 2757 домів по всій земній кулі.
Члени товариства приносять обітниці бідності, чистоти, послуху і служіння бідним. Головні напрямки діяльності конгрегації — догляд за хворими, освіта бідняків, опіка над сиротами та людьми похилого віку.
Нова конгрегація була заснована св. Вікентієм де Поль і герцогинею Луїзою де Маріяк в 1633 р. Заснувавши суспільство дочок милосердя, вони зуміли перевернути всі уявлення про жіноче монаше покликання, яке до цього моменту означало лише життя в строгому затворі за стінами монастирів. Св. Вікентій де Поль так охарактеризував новий рух — «їх монастирем будуть домівки хворих, їх капелою — парафіяльна церква, їх келією — винаймувана кімната, їх гратами — страх Божий».
Дочки милосердя стали першим з багатьох жіночих діяльних рухів, чиї члени, приносять обітниці, проте живуть і діють в миру.
Спочатку головним завданням сестер була допомога хворим удома, але незабаром поле їх діяльності дуже розширилося. Сірі сестри (як їх називали люди за кольором їх облечення) почали виховувати дітей-підкидьків. Вони взяли на себе піклування про каторжників, і з 1656 р. сестри надають допомогу пораненим на полях битв. В 1652 р. обитель дочок милосердя вперше була заснована за межами Франції — в Польщі, після чого конгрегація швидко поширилася по всій Європі.
В XIX і XX століттях дочки милосердя працювали, в основному, в медичних установах, безкоштовних школах, дитячих садах, притулках.
Деякі дочки милосердя стали мученицям під час великої французької революції, переслідування християн в Китаї в XIX столітті, іспанської громадянській війни в 30-х роках XX століття.
Тішуся цій новині неймовірно!!! Слава Господу !!!