Ігор Леньо: “Сім’я перед викликом різних залежностей: їхні духовні корені та пошук виходу”

24 березня ХСП організувала у Домі отця Піо тренінг на тему: «Сім’я перед викликом різних залежностей: їхні духовні корені та пошук виходу».

Його провів Ігор Леньо, науковий працівник Інституту родини та подружнього життя Українського Католицького Університету (УКУ), Львів

“Розмову  про залежності треба розпочинати, насамперед пригадуючи правду про людину, вказану у Святому Письмі, вже у першому розділі «Буття»:

«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Буття, 1:28)

Наповнюйте, впорядковуйте і пануйте – таким є завдання від Бога для людини.

Панувати у своєму житті, влаштовувати його (мати відповідальність за себе і за свою сім’ю, за середовище, природу та ін). Власне, у відповідальності полягає гідність людини.

До гріхопадіння людина була здатною контролювати себе, вона керувала, володіла собою, була у гармонії.  У людини не було роз’єднання на рівні душі, тіла і духа. І у цьому полягала її гідність. Гріх руйнує як внутрішню гармонію, так і гармонію у стосунках між чоловіком, жінкою, дітьми, що призводить до конфліктів. Але проблема була не лише у гріху, а в тому, що людина повинна була вчитися над ним панувати.

Що таке залежність?

Кожна людина у житті зустрічається із залежностями.

Залежність – це контроль негативних емоцій за допомогою залежної поведінки.

Залежність – це щось (річ, тип поведінки), що нас контролює, поневолює і перешкоджає бути нормальною людиною, почуватися задоволеним собою та своєю поведінкою. Поневолююча поведінка володіє людиною, перешкоджає їй бути самостійним актором (вирішувати, що я у даний момент хочу і що у моїх силах у будь-який момент припинити свою неправильну поведінку).

Будь-яка залежність вважає, що себе контролює, а насправді вона постійно поглиблюється. Якщо її не припинити, то це буде постійним скочуванням донизу.

Причини залежності

Коли людина не може себе реалізувати у світі, чи потерпіла якусь серйозну кризу і не змогла з неї вийти, у такий спосіб відбувається втеча від реальності як спосіб вирішення цієї проблеми.

Бог так створив людину, що від сотворення вона шукає блаженство. І кожна особа природно має у собі тугу за раєм. У стосунках, у житті усі ми шукаємо щастя, і кожен має про нього своє уявлення. Але існує і спільне, загальнолюдське бачення щастя  – здоров’я, успіх, нормальні стосунки, відсутність конфліктів.

Залежна людина за допомогою залежної поведінки добивається пікових емоційних станів і фізичних відчуттів як найвищої насолоди. Оскільки пікові емоційні стани зумовлюються гормонами, мають біохімічну природу, тому впливають і на тіло (посилене серцебиття), і на емоції  (розслаблення, ейфорія, або тривога).

Відзначили, що у критичних екстрених умовах залежна людина набагато швидше здатна знайти вихід, аніж здорова. Це пояснюється тим, що залежні люди призвичаїлися до емоційних пікових станів, водночас для здорової людини вони приносять стреси і страхи (наприклад, смерть близьких).

Залежні люди (алко, нарко) не бояться смерті. Страх смерті приходить тоді, коли людина усвідомлює, що вона вже не може зістрибнути із своєї залежності і що їй потрібна серйозна реабілітація.

Рівні впливу залежностей:

4. Тілесний

3. Психічно-емоційний

2. Мисленнєвий

1.Духовний

Тілесний

Залежність на тілесному рівні негативно впливає на ритм життя, порушення сну, зміну стану здоров’я, сприяє токсикації організму (наркотична, нікотинова залежність, медикаментозна та ін.), призводить до перевиснаження і хронічної втоми, депресії, знеохочення життям.

Психічно-емоційний рівень

Залежна поведінка, з одного боку, дає пережити емоційні відчуття того, що я – Цар, а з іншого, має надзвичайно шкідливі наслідки для здоров’я тіла і душі.

Поведінка людини пов’язана з емоціями (гнів, радість, тривожність, незадоволення, відкинення/прийняття, страх, нудьга).

Здорова людина, наприклад, при відчутті тривожності буде шукати її причину, щоб взяти себе в руки і контролювати. Важливо не втікати від негативних емоцій у залежність.

А залежна людина контролює себе, свої емоції за рахунок своєї залежності. Залежна людина живе у дисонансі із своїми емоціями.

Якщо людина більше 6-ти годин в день працює за комп’ютером, і з них 2 години витрачає на власні інтереси, не пов’язані із потребою, це визначається як комп’ютерна, інформаційна залежність.

Емоційний план лікується здоровим хобі та здоровим способом життя, з метою врегулювання емоцій.

Мисленнєвий рівень

Насправді залежності – є хворобою мислення, які походять від того, що людина не змогла реалізуватися у житті, не знайшла друзів, не відчула у потрібний момент підтримки і сприйняття оточення.

На цьому рівні дуже виразно простежуються залежності людини через певні схеми, моделі мислення.

Також за допомогою залежної поведінки людина наче контролює власне життя і одночасно може добиватися пікових насичених емоційних та тілесних пережиттів.

Проблема залежних людей – здатність на рівні мислення оправдати будь-яку свою залежну поведінку. Залежні люди – дуже розумні, вони завжди можуть оправдати свою поведінку. Якщо на інтелектуальному рівні їх переконувати про їхні залежності, це їх ніколи не переконає.

 Етапи залежності:

  1. Експеримент (я контролюю залежність, і від цього виникає духовна гордість)
  2. Негативні емоції. Вони ще далі заганяють людину у зневіру (відчай, ненависть до себе). Коли залежна людина бачить, що через її поведінку її не сприймає навколишнє середовище, відчуває, що вона вже не така, як інші, у неї від безсилля з’являється відчуття ненависті до себе та сором. У цьому стані людина потребує сторонньої допомоги, реабілітації. Руйнування моральних законів формують у людині почуття сорому. І замість того, щоб звертатися по допомогу, людина із сорому, розпачу, ненависті навпаки заперечує свою проблему.  Адже думає, що вона досконала і себе контролює. І таке мислення ще далі поглиблює її залежну поведінку, яка її поступово топить. Залежна людина хоче сама справитися власними силами у тому, що потребує сторонньої допомоги. Це можна назвати духовною гордістю. Людина відчуває, що власними силами здатна повністю вийти із залежності. Але насправді це є міфом.
  1. Духовний рівень – це первинний рівень.

У ієрархії рівнів впливу залежностей найважливішим є духовний стан серця людини. А вже потім це серце відображається через мислення та емоції, а тілесний рівень лише підпорядковується цьому процесу. Тілесний рівень лише реагує на неправильне мислення та неправильні емоції. Психологія до певної міри дивиться на цей процес фрагментарно, вважаючи, що ми можемо паралельно лікувати тілесний рівень – медициною (хімічними речовинами), емоції – психологічно (навчання правильних емоційних реакцій), мисленнєвий – зміною схем мислення, а духовний рівень – зверненням до духовних осіб.

Проте важливо під час лікування не розчленовувати людину, а поєднати ті всі складові для спільного пошуку виходу разом із залежною людиною. Власне, у цьому полягає християнський підхід зцілення.

Наслідки залежності

Залежність створює людині проблеми, насамперед, б’є по самооцінці і відчуттю гордості та гідності, контролює, руйнує фінансово, знищує стосунки, створює на емоційному рівні проблеми (нема злагоди із собою). Залежності мають негативні наслідки на всі складові нашого характеру та відчуття нашого буття як людини.

Але так як людина не існує ізольовано від суспільства, то найважливіше, що під час залежності вона відчужується від самої себе (в нутрі відчуває надрив, певний надлам, розуміє, що є у конфлікті із самою собою, виявляє роздвоєння особистості), а згодом на рівні спільнотовому, сімейному досвідчує певні проблеми. У такий спосіб потерпає найближче оточення залежної людини, страждаючи на  співзалежність.

Причини

Стрес, непорозуміння, пережиття у дитинстві серйозної емоційної травми, насильство (словесне, емоційне)  – класичні причини виникнення залежностей. Проте у кожній залежності є дефіцит любові, визнання, прийняття.

Залежності у дитинстві виникають із позиції, що любов батьків треба заслуговувати. Часто батьки самі формують таке ставлення у дітей. Якщо дитина не дотягує до тих стандартів, правил, які їй виставили батьки, вона некомфортно почувається і має відчуття, що не є гідною любові. У такої дитини гідність пов’язується з тим, як середовище і батьки до неї ставляться. Часто і батьки, і вчителі нав’язують дітям комплекс успішного учня. Коли ж діти не  можуть його досягти, почуваються ображеними. Так само, як дитина у дитинстві прагне заслужити любов батьків, так само вона намагається у подружньому житті заслужити любов чоловіка чи жінки.

Діти, які звикли, що любов треба заслужити, найчастіше проявляють свій протест втечею у гаджети. Якщо батьки не приділяють дітям  достатньо уваги, між ними і дітьми порушується зв’язок. Таким чином підлітки, у яких багато вільного часу, починають втікати у  соціальні мережі, де вони шукають відчуття власної вагомості, прагнуть створити імідж власного визнання серед оточення. Залежна поведінка дітей – це німий крик батькам, що у своїх стосунках з ними щось не допрацювали.

Якщо у сім’ї не цінувалося, ким ти є по-справжньому, тоді ти будеш створювати власний імідж різними способами. Так починається у дітей війна викликів, які свою незалежність, дорослість демонструють залежною поведінкою. У цьому проявляється їхня духовна гордість і бажання справжньої любові.

А справжня любов має бути безкорислива, як служіння. Лише тоді людина почувається щасливою.

Причиною залежності також є брак (незрілість) відповідальності чоловіка у сім’ї. Коли у сім’ї виникає певна проблемна, конфліктна ситуація, то зрілий чоловік покликаний її вирішувати, проговорити з дружиною про витоки цієї проблеми. Але часто чоловік, щоб позбутися відповідальності, увесь свій вільний час утікає у певну залежність. Наприклад, люди, які вдаються до алкогольної залежності, шукають свою значущість, гідність, образ героя, кидаючи виклик суспільству – «Я – герой у власних очах», бажаючи продемонструвати, що є такими, якими є.

Письменник Ф.Достоєвський досліджував тему самогубців. Він вважав, що основна проблема самогубства у тому, що людина може кинути Богу духовний виклик: я настільки могутній, що можу у будь-який час сам вкоротити собі життя.

Процес зцілення

Зцілення від залежностей вимагає лікування за класичним варіантом, базуючись на програмі «12 кроків» Асоціації анонімних алкоголіків. За цією методою також успішно лікуються анонімні алкоголіки, наркомани, сексоголіки. Лікування залежного обов’язково вимагає спільноти.

Духовні аспекти залежності

Духовний аспект залежності пояснює уривок Святого Письма, зокрема, Перше послання апостола Павла до Римлян (1:18-32).

Щоб прийняти Євангеліє, у людини повинна відбутися внутрішня зміна. Апостол Павло пояснює, у чому має полягати така зміна.

«Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою, 19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.  Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.  Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.  Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,  нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.  Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке». (1:18-32)

У цьому уривку вказаний повний вимір залежностей.

Божий задум створив нас для любові, щоб наше серце любило Бога, любило ближнього, любило моральну правду, чинячи добрі учинки. Після гріхопадіння у людському серці зародилася пожадливість. Бог вклав у людське серце сильне бажання, але воно має бути скероване на любов до Бога і до людини. Пожадливість – це сильне бажання у серці, скероване не на Бога, а на творіння, і не для того, щоб це творіння полюбити, а щоб його перетворити на свою власність, на річ, яку можна використати. Так, із серця з’являється егоїстична любов.

У Євангеліє від Луки (19, 15-16) йдеться:

«І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. Він до них промовив: Я вельми бажав їсти цю пасху з вами, перш ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не завершиться в царстві Божім».

У перекладі слово вельми хотів – означає дуже хотів. Справжня любов без захоплення (як чоловік жінкою) неможлива. Справжня любов починається від захоплення красою тіла іншої людини, красою її гідності, унікальності. Ерос – це визнання краси іншої людини і поцінування, а не використання. Так само і з Богом. Наприклад, Марія, яка мала сильне бажання до Бога, мала той самий ерос, але чистий – замилування красою Бога. І тому цей ерос, сильне бажання, є складовою любові. Проте людина після гріхопадіння це бажання скерувала не на Бога, а на творіння. Саме воно стало причиною відходу від Бога.

Ідоли серця

Св.Августин пише, що світ навколо нас є подарований Богом, а людина, опанована гріхом, хоче цей подарунок використати для себе.

Усі гріхи беруть початок із серця. Це означає, що людина перестала бажати Бога, а бажає Його творіння. Це торкається не лише матеріальних речей, добробуту, а також життєвого комфорту, статусності, забезпеченості, доброго працевлаштування. Усе це може зруйнувати стосунки у сім’ї, коли у ній існує неправильна ієрархія цінностей. І починається з бажань, які йдуть з серця. Апостол Павло визнає це, кажучи, що коли через гріх змінюється наше мислення, так само міняються наші прагнення. Виключаючи із свого життя Бога, ми виключаємо усі Його моральні закони.  Грішник – це той, хто не визнає Бога, а є сам як мікробог, який вважає, що може самостійно влаштовувати своє життя. Якщо є мікробог, тоді людина не боїться залежної поведінки, вона готова експериментувати у своєму житті, прагне випробувати життя, спробувати найвищого рівня насолод. Вона не прагне виконати місію, яку їй Богом закладено, а хоче робити те, що їй хочеться.

Грішник – це позиція «я є бог», коли людина є розпорядником свого життя, сама вирішує, що є добрим, а що є злом для неї.

На сьогодні ця грішність називається толерантністю, або ліберальною теологією, суть якої полягає у тому, що кожна людина має свою правду, а єдиної правди немає. Немає визнання, що є Бог-творець, який встановив базові моральні закони. Бо моральні закони для сучасної людини-грішника  її поневолюють. Насправді Бог дав ці заповіді, щоб подарувати нам свободу, визволення. У період падіння у гріх, людина починає боятися Бога, починає сприймати моральний закон як обмеження свободи. Грішник – це людина, яка кидає виклик Богові і власним моральним законом вирішує, що для неї добре.

Усі залежності починаються з того, що у нашому серці живе багато ідолів. Ідолопоклонство – це не лише видиме поклоніння певному ідолу, але й прив’язка душі до того, що для людини є надзвичайно важливим.  Воно існує у серці на рівні думок, ідей, цінностей,  які ми дуже цінуємо, але які не звірили з Божою правдою, Божим Словом. І саме вони дають нам відчуття, що ми є господарями власного життя, що й призводить до експериментів з власною поведінкою.

Які це цінності? Бажання успіху, кар’єра, самореалізація, знання, швидке збагачення (особливо для сучасної молоді) та ін.

Вони є шкідливими у тому, що не дають нам правильного розуміння в ієрархії цінностей. На рівень Бога і Його моральних заповідей ми ставимо земні цілі, які теж необхідні, але які займають неправильне місце у ціннісній  піраміді.

Наприклад, нинішня молодь не сприймає слів «маєш щось зробити». Вона вважає, що ці речі застаріли, а батьки, які цього дотримуються, живуть у середньовіччі. У такій ситуації важливіше є показувати молоді приклад своїм життям, аніж говорити про це.

На сьогодні дуже поширеним є агностицизм  — філософський погляд, який стверджує, що  істинне значення певних тверджень, зокрема, існування Бога,  людині неможливо осягнути. Люди, прихильники цього світогляду, шукають Бога найрізноманітнішими способами,  читаючи різну літературу. У цьому криється неабияка небезпека, адже зараз з’являється багато нео-релігій, дуже небезпечних, у яких є сплав східного і західного світогляду, new egе та ін. Усі ці нео-релігії створюють з людини бога, утверджуючи грішника, що він є маленьким богом своєї планети, а всі інші мають йому служити. Це призводить до пастки неправильного мислення, а далі – до залежностей.

Святий Йоан пише, що найбільший гріх – невіра в Бога. Чому так стається, бо ми вже віримо у своїх божків, і для Бога у серці немає місця. Із лукавства, захланності, злоби, заздрості та інших гріхів виходять ідоли серця, які не дають нам повірити в Бога. Людині видається, що віра в Бога забирає у нас контроль над власним життям.

Прийняти Бога – це не лише визнати Його своїм Спасителем, але й довірити Йому контроль над своїм життям. А це доволі важко.

Щоб вилікувати залежність, треба зруйнувати усі ідоли свого серця.  У кожної залежної людини є власні ідоли – наприклад, бажання визнання. Від ідолів серця людина звільняється протягом життя.

Єпископ Радослав Змітровіч розповідає про ідолів серця на реколекціях для руху «Домашня церква». Про них значно раніше також говорили протестанти Жан Кальвін, Мартін Лютер (основна ідея – прийшовши до Бога, треба зректися усіх уявлень про своє життя).

Ідоли існують і нас поневолюють. І ми є рабами своїх уявлень у різних сферах свого життя (стосунки із жінкою, виховання дітей, стосунки у суспільстві).

У стосунках ми маємо бути відкриті до творчості, щоб наші уявлення про дійсність, яка є навколо нас, не поневолювала. Проблема у тому, що ми дійсність вкладаємо у певні шаблони і схеми, які потім потрібно руйнувати. І руйнувати їх допомагає лише Бог. Якщо духовна сфера не впорядкована, то всі інші сфери ми будемо впорядковувати силою власної волі.

У нас немає внутрішньої сили подолати залежність. Має бути лише співдія Божої благодаті і людської волі.

Кроки виходу із залежності:

1.Визнати проблему

  1. Примиритися із собою (Сповідь духівнику)

Є три сфери впливу на нас: знищене гріхом тіло, знищене гріхом серце, диявол. Диявол найбільше протистоїть, коли людина відкриває правду про свої проблеми, гріхи. Злий дух атакує нас по наших улюблених гріхах, за які ми тримаємося і не бажаємо віддати. Тому важливо відкривати свої гріховні бажання перед сповідником, проливати на них Боже світло.

Евагрій Понтійський у своїй книзі «Слово про молитву» пропонує вести в думках духовну боротьбу на кожну гріховну думку (спокусу) і оновлювати своє мислення цитатами із святого Письма.

  1. Примиритися з іншими (Простити людей, які нас образили, і яких ми образили та відновити завдану шкоду. Адже кожна залежність руйнує стосунки).

Поставити Бога на перше місце – означає, що Бог перший шукає нас. І проводячи через складні ситуації у нашому житті, шукає нас, пропонуючи допомогу. Найбільша проблема – що ми не можемо відчитати ці знаки. Людина, заплутавшись у залежностях, часто опускає руки, ображається на Бога і близьких. У наверненні до Бога важливо пізнати, що Бог нас любить.

Є таке поняття кайрос, що Бог сходить до нас. У такі моменти важливо нагадувати собі ті пережиття, що Бог любить нас. У наверненні – напочатку Богу належить 100-відсоткова ініціатива, який приходить і говорить, що любить нас таким, яким ми є у тій проблемі, у якій ми опинилися.

Бог вірить, що у залежній поведінці ми насправді шукаємо Його, просто обрали не той шлях. Шукаючи радість, щастя, свободу, гарні відчуття, насправді ми шукаємо Бога, який може нам дати їх по-справжньому.
А далі уже починається співпраця людини з Божою благодаттю.

Людина має 2 природи. Стара – гріховна, і нова. Щоб нова природа зростала, потрібна співпраця з Богом завдяки вірі, практиці духовного життя, святим таїнствам. Нова людина оновлюється правильним мисленням, цінностями. Через Євхаристію ми приймаємо реальне справжнє Боже Життя, яке нас зцілює. І це є справжніми ліками зцілення від залежності. Але щоб прийняти ці ліки, потрібне усвідомлення проблеми, розкаяння, сповідь і спільнота підтримки. Ми стаємо Богоносцями, бо носимо реального живого Бога в собі, який нас зцілює.

  1. Бути вдячними

Важливим також є принцип вдячності. З вдячного серця народжується навернення до Бога.

  1. Мати друга-наставника

Залежній людині дуже важливо мати наставника, який би підтримував її у дорозі до звільнення.

  1. Заміщати негативні схеми поведінки позитивними.

Щоб позбутися типових негативних схем поведінки залежної людини, їх треба заміщати аналогічними позитивними схемами поведінки. Як саме? Жити чеснотами. Сповідувати (проголошувати у молитві) відповідні чесноти. Навики залежної поведінки залишаються, але слід проголошувати, що Бог може це змінити.

Віра, надія, відвага, смирення, любов, дисципліна, підзвітність духовній людині, яка опікується узалежненим, терпеливість, усвідомлення і далі – служіння у спільноті тим, хто залежний, адже служачи іншим, ми звільняємо самих себе – ось шлях, яким варто йти.

Для видужання обов’язково потрібне середовище, де підтримають, молитовні спільноти, товариства узалежнених (наприклад, АА, анонімні наркомани) і віра в молитву. А молитва – ламає гори”.

 

 

1 Comment on "Ігор Леньо: “Сім’я перед викликом різних залежностей: їхні духовні корені та пошук виходу”"

  1. Товариства узалежнених…
    А товариства вільних від залежності, що підтримують людину саме як незалежні? Ну, товариші, сусіди, колеги на роботі, нарешті спільнота, що формується в домі молитви – як би він не називався і до якої б конфесії не належав.
    Йдемо далі: віртуал. Хіба віртуальна спільнота тут не могла б внести дещицю?

Напишіть відгук