Якщо коротко, то просто чергова ротація. Звичайні будні за незвичайних умов. Природні процеси, що йдуть під впливом надприродного втручання Бога. Уже звичні за роки війни речі, до яких по справжньому так і нереально звикнути. Навколо все та ж безлюдна сплюндрована війною місцевість, де давно відсутня діловита щоденна метушня людей.

Тут серед цієї пустки існуємо ми, часто відчуваючи себе справжніми стакерами у зоні відчуження від всього людського. І завдяки цьому на цій землі присутня Україна. І віримо, що приступній Бог.

Тут всюди поруч смерть.

Кожну мить ті, хто воює тут, готові до того, щоби самому стати черговою жертвою смерті або ж принести її своєму невідомому та незнайомому опоненту.

Але смерть тут не має абсолютної влади. Життя триває і постійно заявляє свої законні права на панування на цій землі і в житті присутніх тут людей. І вдень, і уночі.

Життя у всіх його формах та виявах.

У тому, щоби підтримувати та розширювати територію торжества Життя тут, на фронті, і полягає наша місія – місія капеланів.

А там, на горизонті, знову зав’язується бій.

І так буде тривати ще не один день. Спочатку на землю спускатимуться сутінки:

Щоби потім неодмінно наставав світанок.

А цей світанок у свою чергу започатковував новий день. Ще один день, дарований нам Господом.