Люцифер: генеза глобальної містифікації

Очевидно, що принаймі у середовищі так званої “білої цивілізації”, яка переважно має християнські корені, знайдеться не так багато людей, які жодного разу протягом життя не чули би про існування сатани хоча би на рівні міфу. Інша справа, що саме вони чули і врешті решт яке світоглядне сприйняття зазначеного персонажу сформувалося у цілих поколінь чи націй. Неважко переконатися в тому, що протягом кількох минулих століть з початком так званої Епохи Відродження образ сатани завдяки старанням багатьох філософів, митців і громадських діячів став не таким однозначним і акцентованим. Більше того, цей образ частенько набував відтінків героїзації чи романтизації, утопаючи у сутінкових напівтонах і екстравагантних іграх розуму. Людство уже заплатило надзвичайно високу ціну за таку ліниву і лукаву розслабленість. Але не менше на кону у цьому трагікомічному водевілі ще попереду. Отож присвятимо трохи часу та уваги, щоби разом дещо нагадати – правду про Бога, нас і сатану. Бо сказано: «І спізнаєте правду, і правда визволить вас.» (Йоана 8:31).

Думається, що немає сенсу зайвий раз акцентувати особливу увагу на особі люцифера. Так, він існує та воює з нами, але цей персонаж в будь-якому випадку не заслуговує на те, щоби надовго та занадто прискіпливо концентруватися на його постаті. Єдиний, хто за будь-яких  обставин заслуговує на таку увагу, є Господь. Згадаймо хоча би один із епізодів в житті єврейського народу, який після сотень років єгипетського рабства мандрував по пустелі в пошуку Землі Обітованної:

Числа 21:6-9

«І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

Як бачимо змії, які тут є образом бісівського поріддя, жалили людей, призводячи до їх смерті фізичної. І очевидно, що атака змії була можливою через існування проблем духовних, які давали простір для демонічної дії в житті людини. Однак, у відповідь на прохання Мойсея, Бог не прибрав з-під ніг людей цих ядовитих гадів. Натомість був виготовлений мідяний змій, який був виставлений на високій жердині – образ Ісуса Христа на хресті. І той, хто дивився на Ісуса і зором духовним, і зором тілесним, будучи досяжним для атак змій, водночас був неуразливим для дії зміїного яду. Головне у потрібний момент не вдивлятися під ноги, повністю зосереджуючись на особі Ісуса.

І все ж, не зважаючи на сказане вище, нам варто дещо знати про диявола та його тактику для того, щоби зменшити йому поле для маневру у наших життях, життях наших родин, спільнот, націй.

***

 Отже колись його звали Люцифер, що перекладається як «світлоносний» або «ранішня зоря» (від лат. lux «світло» + fero «несу»). Тоді він був величним архангелом і вірним слугою Бога. Але потім він, а за ним і третина ангелів збунтувалися і увійшли у протистояння з Господом. Причиною бунту стала людина, утворена з тлінного праху на відміну від досконалих духовних істот – ангелів. Адже незбагненним чином саме людина незаслужено удостоїлася нечуваного дару – увійти у сопричастя  з самим Богом у Святій Трійці та розділити з Ним Його Сутність – Абсолютну Любов. Так Люцифер став сатаною, тобто противником (від івр. ‏שָׂטָן‏‎ śāṭān, арам. שִׂטְנָא sāṭānā, геез. śayṭān) або іншими словами дияволом, тобто наклепником (від грец. Διάβολος). В ісламі він отримав Ім’я «ібліс», який вважається утвореним з вогню джином, що відмовився коритися наказу Бога поклонитися разом з ангелами  людині через те, що вважав Адама нижчим створінням. В результаті сатана та ангели, що послідували за ним – демони, були скинуті із Неба на землю. З того моменту згідно концепції, виробленої 325 року на Вселенському соборі в Нікеї, на землі завдання сатани полягає у спокушуванні людей та схилянні їх до гріхів, внаслідок чого їхні душі після тілесної смерті позбавляються вічного блаженства в раю і потрапляють на вічні муки до пекла. Так сатана до сих пір мстить людству за визначене Богом для людей Покликання, а самому Господу намагається довести, що Той колись помилився, обравши людину та зневаживши, як видається дияволу, ангелів.

У Біблії ім’я «сатана» зустрічається 52, а диявол – 33 рази від 2-ої книги Самуїла і до Одкровення Йоанна Богослова. Крім цього, персонажі, найбільш близькі за суттю до диявола, згадуються у Біблії тричі: у книзі Буття — змій-спокусник із забороненим плодом, у Новому Завіті — Князь світу цього, у Апокаліпсисі Іоанна Богослова — дракон, що буде скинутий з небес.

Нам також варто знати про цю істоту ще дещо. Так, він – противник. Але насправді уже переможений противник. Переможений Кров’ю Ісуса Христа на хресті. З моменту його зради і відстпуництва сатана ніколи не мав власної сили і влади. Весь цей час після падіння з висоти покликання Божого Архангела по своїй суті він залишався злиденним жебраком, нікчемним вигнанцем, підступним сепаратистом, пройдисвітом, лузером і шулером. Не більше. Він став князем цього світу лише тому, що Адам оступився тоді, у Едемському саду. Господь створив світ, у якому ми перебуваємо на своєму земному шляху, для людини і передав авторитет управління та розпорядження ним Адаму. Адам, в свою чергу відступивши та відділившись від Бога, втратив цей авторитет, давши простір для дії сатани та його слуг. Однак Жертва Ісуса Христа обнулила ситуацію і відновила споконвічний статус-кво згідно Божого Задуму. Ще старозавітній пророк так писав про це:

Ісаї 14:11-15

«Твоя пиха й музика на гарфах у Шеол провалилась; постіль твоя – черва, хробаки – твоє покривало. Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці? Як тебе повалено на землю, тебе, що підбивав усі народи? Ти ж говорив у своїм серці: ”На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю й возсяду на горі зборів, на краю півночі. Зійду на вершок хмар, зроблюсь, як Всевишній”. Та ось ти в Шеол провалився, в яму преглибоку»

Хтось задасть логічне запитання: чому ж до сих пір ми бачимо справи сатани у нашому світі, які з року в рік множаться багатократно? Чому він і далі значною мірою залишається князем цього світу? Чому апостоли закликали нас до обережності і готовності до протистояння дії темних сил:

Ефесянам 6:12

«Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах»

 1 Петра,5,8-9

«Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі»

А в іншому місці апостол Павло говорить:

Ефесянам 6:13,14

Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.

А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого.

Отже не бійтеся, бо Той, хто з вами – сам Ісус. Але остерігайтеся, озброюйтеся і будьте готові відбивати атаки сатани. Сатани як рикаючого лева. Але ж після Перемоги Ісуса  він є лише шолудивим і облізлим кошаком. Чому ж він знову і знову постає у образі лева? Відповідь проста – це ми робимо його таким, як колись Адам. Ісус перезавантажив реальність. Але більшість з нас надають перевагу свідомо чи неусвідомлено жити у тій, уже неіснуючій реальності, де сатана князює, а люди залишаються рабами беззаконня і гріха, його рабами. Сатана, як і завжди раніше, не має жодної власної сили і влади, крім тієї, яку ми, сини і дочки Адама по плоті, віддаємо йому, не перебуваючи в гідності синів і дочок Бога по духу. І цю владу і силу сатана використовує у безліч способів, але завжди лише з однією-єдиною метою – продовжувати невпинно руйнувати взаємовідносини людей з Богом через вчинення людьми гріха. Бо гріх – це ніщо інше, як добровільне і свідоме прийняття нами рішень, які суперечать характеру таких взаємовідносин, а значить перешкоджають їх відновленню і розвитку, віддаляють нас від Люблячого Серця Отця, викривляють і спотворюють у нашому сприйнятті Образ Божий і, як наслідок, наш власний образ. Недаремно слово «гріх» в буквальному перекладі звучить як «непопадання в ціль»:

Йоанна 10,10

«Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати»

 2 Коринтянам 4,4

«…у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий»

 

«Диявол – наш невблаганний ворог. Він веде з нами непримириму боротьбу. Ми не клопочемося стільки про наше спасіння, скільки він про нашу загибель… Диявол багато нам обіцяє, але не для того, щоб нам дати, а щоб від нас взяти»

(Св. Іван Золотоустий, Гомілія 13, на Мт.4,1).

«Відбивай напади невидимих ворогів, веди боротьбу проти ворожих сил, відганяй їх передусім від власної душі, щоб не мали до тебе доступу, а згодом від тих, що будуть до тебе прибігати, і виберуть тебе провідником у боротьбі, яких наукою збережеш від злого»

(Св. Василій Великий)

Наш гріх поступово, але невпинно змінює все. Буквально все. Католицька Церква розрізняє чотири наслідки гріха: особистий (людина втрачає цілісність і гармонію, якою була наділена споконвічно внаслідок творення по образу Божому); соціальний (руйнуються взаємовідносини між людьми в родині, громаді, соціумі, спотворюються їх суть і покликання); церковний (руйнується Церква як містичне Тіло Христове, до якого ми всі належимо з моменту хрещення); космічний (сіється прокляття на землю, флору і фауну, весь оточуючий нас світ, незбагненні глибини космосу).

У Біблії є багато підтверджень сказаному вище, починаючи з розділу третього Книги Буття. Все суще, віддаляючись від Бога, втрачає свою ідентичність, спотворюється, деградує і поринає в хаос. Це повною мірою стосується ангелів та людей. Так Люцифер і ангели, які пішли за ним, пройшли страшну еволюцію від прекрасних і досконалих духовних істот до мерзенних і жахливих створінь. Так і люди, котячись під укіс в протилежний бік від Божого Престолу, втрачають свою споконвічну природу у духовному, душевному і тілесному вимірах. Люди, які на початку були безсмертними і не знали хвороб, а потім з покоління в покоління поступово втрачали тривалість віку і здатність протистояти фізичним немочам та смертоносним епідеміям. Люди, які погрузли в ненависті, страху, відчаї, заздрощах, злиднях, взаємному винищенні, соціальній несправедливості і егоїстичному протистоянні. Люди, які сплюндрували навколишній світ і стали жертвами все частіших кліматичних аномалій, природніх катаклізмів і техногенних катастроф. Люди, які знецінили та дозволили деградувати інституту родини, прирікши свої нації на вимирання і експансію з боку ісламських емігрантів. Люди, які на певному етапі зіткнулися у раніше абсолютно дружній до них живій природі з перетвореними істотами: червами-паразитами, тваринами-вампірами, хижаками–канібалами. Все це – наслідки гріха, який множиться і розростається як ракові метастази у всіх куточках світу та у всіх сферах земного буття. Це війна, яку веде сатана проти людей та проти Бога. П’ять із семи «гір», на яких базується сучасна цивілізація (державна влада, бізнес, медіа, мистецтво і розваги, освіта) уже значною мірою підкорені слугами сатани і слідують курсом руйнування Божого Задуму щодо людства та світу. Шоста «гора – родина, знаходиться сьогодні під нечуваним руйнівним тиском (гендерна ідеологія, експансія доктрини ЛГБТ, пропагування контрацепції і абортів, укорінення інституту так званого «цивільного шлюбу» тощо). А сьома «гора» – релігія, потребує негайного лікування від синдромів Лаодикії та Ієзавелі. Недаремно в свій час Папа Іоанн Павло II назвав існуюче сьогодні суспільство «цивілізацією смерті».

Отже наше покликання, як закликав апостол Павло, «боротися… проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах». Яким чином? На противагу прокляттю сіяти благословення, нівелюючи наслідки гріха у всіх його вимірах через освячення землі та людей. І ця битва починається в першу чергу з кожного з нас і в кожному з нас. Досягаючи успіху у цій особистісній битві, ми цим самим змінюємо духовний баланс у всьому світі та у житті всього людства.

Характер та правила цієї особистісної битви базуються на розумінні того факту, що, як уже зазначалося вище, гріх – це особисте, добровільне і свідоме рішення людини всупереч Божому Задуму. Рішення, оскільки  саме воно є проявом права вільного вибору, яке дарував Господь лише людям та ангелам. Всемогутній Бог не втручатиметься у процес реалізації цього права, оскільки безмежно поважає і любить людину, потребуючи її особистого, свідомого та добровільного вибору на користь Небес. Він волів прийти на землю у людській подобі та померти на хресті радше, ніж безпосередньо втрутитися у  вибір людини. Бо таким є  особистий, добровільний та свідомий Вибір Господа. З іншої причини, але так само і сатана потребує рішення людини, бо, на відміну від Бога, він волів би нав’язати людині свою волю, але знову таки на відміну від Господа не має на це ні влади, ні сили. Тому сатана діятиме обманом, спокусою, наклепом, провокуванням і підбурюванням, щоби спонукати людину прийняти потрібне йому рішення як вияв її суверенної волі. І саме так здійсниться гріх:

«Спочатку приходить на ум тільки думка, потім живий образ, опісля вподобання і грішне бажання, а під кінець згода волі. Так помалу лукавий ворог цілий влазить, якщо від початку йому не противитись… У всякій спокусі і прикрості віддаймо покірно наші душі у Божі руки, бо Він спасе й підніме вгору тих, які мають покірні серця…

(Тома Кемпійський, «Наслідування Христа»  кн.1, гл.13)

 Так власне і повелося з моменту падіння Адама і Єви у Едемському Саду:

 Буття 3:6

 «Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував»

Все це у житті працює доволі просто за усталеною схемою. Мільйон можливих комбінацій, а схема одна. Скажімо, маємо справу з походом людини до ворожки. Спочатку у людини виникає нав’язлива потреба про щось важливе для неї дізнатися за допомогою окультних практик. Далі – вільний вияв волі: людина приходить до слуги сатани, щоби взяти участь у певному духовному процесі. Отримавши таким чином згоду на дію в житті людини, ворожка під диктовку демона проголошує відповідну програму, водночас відкриваючи ті чи інші сфери життєвої дійсності цієї людини для реалізації зазначеної програми демонічними силами. А згодом проголошені ворожкою слова дивовижним чином матеріалізуються, утверджуючи людину у певних переконаннях і настановах. І не важливо, чи досягнуті таким чином зміни імпонують уявленням людини про її особисте благо чи благо її рідних. Важливо те, що такі зміни безперечно ведуть її в протилежний бік від зустрічі з Живим Богом.

Отже тактичним завданням сатани є пробудження вподобання чи бажання, яке ґрунтується на страху, гніві, образі, заздрощах, гордині, егоїстичному устремлінні, потягу плоті, жадобі, душевній рані тощо, щоби таким чином спровокувати згоду волі – гріх:

 «Ворог правди щодня вступає з нами у  велику і різнорідну боротьбу. З наших пристрастей він кує стріли проти нас самих, і від нас бере раз у раз силу, щоб нам шкодити»

(Св. Василій Великий)

 «Гнів не дозволяє бачити, але ніби під час нічної битви закриває очі і вуха, і веде туди, куди захоче. Звільнім себе від того демона, розтрощмо його, коли він на нас нападає, поставмо на своїх грудях знак хреста, наче б уздечку на нього»

(Св. Іван Золотоустий)

 «Маємо діло з дуже лихими, небезпечними, хитрими, безсовісними ворогами, що держать вогонь у своїх руках і намагаються запалити вогнем Божу святиню, оту, що всередині. Ці вороги сильні, ніколи не сплять, вони безтілесні і невидимі»

(Св. Іван Ліствинчик)

 Коли виникає гріх під впливом сатани, зіпсованої плоті чи деградуючого світу, невідкладно та неминуче наступають наслідки – з’являється і простір для дії темних сил, своєрідний офшор у лоні Царства Божого на землі. І якщо християни не воюватимуть за постійне розширення меж цього Царства, то самі вони скоро остаточно ризикують опинитися у духовних резерваціях.

* * *

Протягом тисячоліть протистояння сатани людям та намагання помститися Богу, диявол використовував різні тактичні схеми для пристосування та забезпечення схильності людської свідомості до гріха. Ось кілька з них, які особливо активно застосовувалися ним протягом останніх століть:

 

Тактика 1: сатана – абсолютне зло.

Саме абсолютне. Настільки ж абсолютне як і добро, джерелом якого є Бог. Таким чином робиться спроба утворення у масовій людській свідомості образу біполярного духовного світу, де темний центр сили мало чим поступається центру сили, який уособлює Господь. А значить сатана є реальним гравцем на полі формування світопорядку як в духовному, так і матеріальному вимірі, значить він володіє автономною владою і силою, значить він репрезентує певну систему духовних цінностей та ментальних істин, значить він може бути предметом поклоніння, служіння і пізнання. Крім цього, така формула дає ще одну перевагу: якщо Бог є творцем всього сущого, то значить, за умови існування об’єктивної субстанції зла, Він є також творцем і цього явища.

Але справа в тому, що об’єктивно зла не існує. Загальновідома філософська дилема, яку асоціюють з Альбертом Ейнштейном, полягає в тому, що реально існує лише Добро, яке є гранню сутності і наслідком присутності Бога, а злом називають той стан, коли абсолютно та об’єктивно існуючого Добра в тій чи іншій ситуації є критично мало. Так само як у фізичному світі не існує темряви чи холоду, а самі їх поняття є лише відносними і описовими. Об’єктивно існують лише  світло і тепло, які можна виявити і виміряти. А раз зло є чисто умовним поняттям, то все питання очевидно полягає в тому, наскільки всеохоплюючою і повною є присутність Бога. І якщо концентрація такої присутності є низькою, то це в першу чергу пов’язано з людським гріхом і його прогресуючими  наслідками. І саме цю хворобу, яка передусім має духовний характер, треба  повноцінно лікувати. А де ж тут сатана? Дивимся смислову розшифровку його імені:

Диявол (Сатана, ангел Темряви; єврeйське satan, грецьке – diabolos) – духовна особистість, що перебуває в активному повстанні проти Бога і керує багатьма бісами:

  • головний ворог добра, наклепник, недруг,противник, перешкода, ворог, нашіптувач, звинувачувач,
  • той що злословить, сварить, нападає, перечить, звинувачує,
  • той хто ненавидить, говорить наперекір,
  • той хто прирікається, сперечається, впертий суперник (як головний ворог), що противиться.

Однокореневі єврейські слова:

– satam – ворогувати, таїтись у засаді, перешкоджати у дорозі

– sitnah – скарга, наклеп, донос і виступ проти (письмовий).

Неважко переконатися, що в персоні сатани ми не зустрічаємо нічого абсолютного, самодостатнього,  та незаперечно об’єктивного. Наклепник, нашіптувач, імітатор, шулер, брехун, злодій, підступний нападник – це його суть. Він не в стані нічого творити. Навіть більше – він не в стані самостійно нічого руйнувати без посередництва людини, без гріховних проявів її вільної волі, без її духовного падіння і душевної деградації.

 

Тактика 2: сатани не існує.

Тактика проста і безпомилкова – людині не має сенсу остерігатися і протистояти підступам з боку того, кого не існує. І знову ж таки ефективний ментальний удар з метою викривлення Образу Отця в очах людини. Адже, якщо сатани не існує, то, як говориться, на все воля Божа – в тому числі на війни, епідемії, злидні, хворобу рідних, приниження гідності, соціальну несправедливість тощо. В цьому випадку ми маємо справу з жорстоким і далеким богом, який неминуче та болісно карає за все, що не вписується у самовільно встановлені ним правила і приписи. Крім того, якщо нема сатани, то немає і пекла з усіма витікаючими звідси висновками та світоглядними установками. Але правда полягає в тому, що існують і сатана, і пекло. У Старому Заповіті вказівки на існування сатани зустрічаються нечасто. Однак, у Новому Заповіті такі вказівки стають частими та промовистими:

 … Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. (Матея 4,1)

Ті, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. (Лука 8,12)

Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. (Йоана 8,44)

Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя. (Одкровення 2,10)

 Чому так? Одне з пояснень є наступним: у Старому Заповіті Бог знаходиться на Небесах, в той час, як сатана, ховається в тінях земних рельєфів, зрідка потрапляючи у світлові промені, що походять від діючих у силі Святого Духа Божих пророків. Але у Новому Заповіті, коли Бог приходить в особі Ісуса на землю, і Царство Боже починає явно і потужно проявлятися у цьому світі, сатана не може приховати своєї присутності і так би мовити підривної діяльності. Після П’ятидесятниці, коли будь-яка людина отримує привілей і покликання бути хрещеною Святим Духом, сатані стає реально тісно, хоча і залишається ще дуже багато людського матеріалу для маніпулювання і ведення духовної партизанської війни. І він надалі розвиває та видозмінює свої тактичні прийоми та схеми.         

 

Тактика 3: сіра зона.

Ця тактика полягає у розмиванні у свідомості людей чітких меж між тим, що належить Богу і тим, що суперечить Божій Природі. Це світ напівтіней і понятійних компромісів. Наприклад, відома історія про Гарі Потера, яка тріумфально крокує по планеті і уже завоювала уми сотень мільйонів дітей. Там є два табори чарівників, одні з яких вочевидь претендують на роль світлих і позитивних героїв, а інші представляють злу та темну сторону. Однак, добре відомо, що будь-які окультні чи езотеричні практики є знаряддям сатани. Читаємо у Біблії:

 Галатів 5:19

«Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»

 Одкровення 21:8

«А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга     смерть!»

 Ми тут не бачимо жодних винятків чи натяків на неоднозначне трактування суті та природи чарів, під яким би соусом не подавалося це смертельне блюдо. Давайте оглянемося навколо: всюди знаходитимемо приклади процвітання східних медитативних, оздоровчих та бойових практик, дитячої анімації голівудської випічки про монстрів та вампірів, телешоу з екстрасенсами, кабалістичних червоних ниток на зап’ястях рук, засилля у інформаційному просторі астрології, проявів  давніх язичницьких традицій чи святкування новомодного хелоуіну, масового і багатоканального проапгування культури ЛГБТ  і т.д, і т.д. Серед людей, які прямо чи опосередковано у всьому цьому задіяні, знайдеться небагато тих, хто свідомо бажає підпасти під вплив чи тим більше служити демонічним силам. Але, на жаль, у випадку таких людей все відбувається саме так. Чому це стало можливим? Тому що протягом століть у суспільній свідомості дуже обережно, але послідовно формувалася своєрідна «сіра зона» у понятійному апараті та ціннісній сигнальній системі стосовно духовної сфери. Воістину є правильною думка про те, що сатана ніколи не веде нас від видимого добра до видимого зла, а цей процес виглядає як постійне, але малопомітне  скочування від більшого добра до добра меншого. І в якийсь момент абсолютно прогнозовано проходить зміна якості і полюсності сприйняття тих чи інших явищ чи процесів. Як показує досвід, достатньо двох-трьох поколінь, щоби внаслідок проведення цілеспрямованої та осмисленої кампанії завантажити ментальну «сіру зону», піднявши на необхідну висоту планку терпимості чи навіть лояльності до раніше неприйнятних духовних чи моральних постулатів. Наприклад, в умовах сучасної України є всі ознаки того, що подібна кампанія уже розпочалася щодо інституту ЛГБТ та пов’язаних з ним  збочень. Робоча фабула кампанії – неприпустимість дискримінації і боротьба за рівні права для всіх людей, незалежно від статі, раси, мови, віросповідання і … сексуальної орієнтації.

 

Тактика 4: королівство кривих дзеркал.

Як уже зазначалося вище, сатана не в стані творити. Зате він в стані імітувати, фальсифікувати, виготовляти фальшивки, які при ослабленні духовного зору не завжди просто відрізнити від оригіналу. Така фальсифікація може мати місце як в глобальних процесах, які визначають майбутнє людської цивілізації в цілому, так і в житті окремої людини, родини, спільноти. Часто застосуванню даної тактики можуть передувати прояви інших тактик, згаданих вище. Наприклад, подивимся, як це працює в житті макроспільнот – націй.

Після завершення II світової війни зародилася ідея утворення Євросоюзу, який за початковим задумом мав стати територією Царства Божого на землі. Адже батьки-засновники Євросоюзу, які переважно були християнськими демократами, зокрема такі, як  француз Робер Шуман, німець Конрад Аденауер чи італієць Альчіде де Гаспері, мріяли про об’єднану Європу, яка мала у всіх ключових аспектах суспільного життя першочергово базуватися на християнських цінностях та бути якісно новою спільнотою народів, що нещодавно пережили жахи найстрашнішої в історії людства війни. З цього зароджувався ЄС наприкінці 40-х.  Але після так званих «студентських революцій» кінця 60-х ці ідеї та цінності були підмінені і сфальшовані наступним поколінням європейських політиків, як правило, «лівого» спрямування. Буквально протягом кількох десятиліть. Це відбулося так непомітно і віртуозно, що Церква, зайнята шліфуванням ритуальних горшків та уражена фальшивою толерантністю і суспільною апатією, просто проспала цей процес. І мова йшла про рівність людей, про соціальну справедливість, про свободу особи. От тільки Бога в цьому усьому з кожним витком дегенеративної спіралі ставало все менше і менше. А чим все закінчилося на сьогоднішній день, ми всі прекрасно бачимо. Скажімо, як це мало місце з руйнуванням основоположного для існування християнського світу інституту родини: спочатку здавалося би невинна боротьба обмеженого кола маргіналів за лояльне і терпиме відношення до представників так званих сексуальних меншин, згодом абсолютно необов’язкове законодавче закріплення цієї так би мовити «рівності» у сферах цивільних і трудових правовідносин, освіти та охорони здоров’я, потім   вірусне поширення так званої «гендерної ідеології» та узаконення «цивільних партнерств», а уже буквально за лічені роки – легалізація одностатевих шлюбів і надання їм права на усиновлення дітей. І це ще далеко не кінець. Воістину число Божої повноти «7» і число сатанинської присутності «6» візуально з точки зору формальної логіки знаходяться зовсім поряд, але є діаметрально протилежними і розділеними прірвою з точки зору духовної математики.

Але щось подібне відбулося не лише із ліберальним Заходом. На Сході православна Російська імперія була зметена «привидом комунізму, який бродив по Європі. Але ж комунізм по своїй світоглядній суті так нагадує вмілу імітацію цивілізації, яка будується на християнських цінностях. Про стан сьогоднішньої РПЦ можуть бути різні думки – надто багато в свій час було розстріляно і згнило в гулагівських таборах священиків, які становили духовний цвіт цієї церкви. Але очевидним є той факт, що в оточенні кремлівського карлика просто зашкалює концентрація окультистів далеко не дрібного калібру, часто вихідців із кагебе, яке фахово займалося такими практиками ще у часи нині уже покійного «совка». Пригадуєте той «добрий і милий» новорічний фільм «Чародії», який регулярно з’являвся на голубих екранах 80-х? Чи доводиться дивуватися ментальному феномену уведення цілої нації у певну паралельну реальність у сприйнятті світу та себе у ньому всього за якихось два десятиліття? Питання швидше риторичне. Тим більше, що у попередньому столітті ми уже мали можливість спостерігати подібний феномен, наприклад, у Німеччині 30-х – там відзначилися засекречені ідеологічно-окультні підрозділи Аненербе, яка в свою чергу була серцем орденської організації, відомої під назвою СС (Захисні Загони).

Отже так працює «королівство кривих дзеркал» від найбільшого шулера і наперсточника в історії цього та того світу – сатани. Реальність непомітно перетворюється в «матрицю», а більшість людей про це навіть не здогадується. І все це почалося ще тоді:

Буття 3:1, 4-5

«З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?                                                                                    

І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете як Бог, що знає добро і зло”

Як бачимо, підміна реальності у цьому світі і у наших життях розпочинається сатаною з руйнування реальності засадничої – реальності взаємовідносин з Богом і перебування у Його присутності, де панує довіра, мир і гармонія. А далі, коли ми вже засліплені і відділені від Господа, сідаємо із сатаною за стіл, щоби зіграти з ним у партію покеру, для противника залишається  лише діло техніки. Прямо як у японському прислів’ї, яке характеризує вершину майстерності обману: вийняти око у коня так, щоби він цього не помітив. І насправді все це робиться з єдиною метою – потім звинуватити людину перед Богом у невірності і відступництві, щоби приректи людину на пекельну вічність і дошкулити та довести Богу, що Він помилявся, коли створив людину за Своїм Образом і обрав її для Сопричастя з Собою, а згодом понизився до людської подоби, щоби дати людству порятунок. Саме так символічно починається найдавніша книга Старого Заповіту – Книга Йова. І проти сатанинського прокурорського обвинувачення нас може захистити лише один Адвокат – Ісус Христос:

Одкровення 12:10   

«І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч»

Але Ісус не лише є нашим Адвокатом і Щитом. Він на власному прикладі показав, як стояти у духовній боротьбі через укорінення в Слові:

Матея 4

«1. Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його.

2 Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів.

3 Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.”

4, А той. відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.”

5 Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму

6 і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.”

7 А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.”

8 Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу,

9 кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.”

10 Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити”.

 Більше того, Ісус закликає нас не просто оборонятися, а й атакувати, бо Він уже дав нам для цього Владу, Силу і Помазання:

Луки 10:16-20

«Хто слухає вас, Мене слухає; а хто гордує вами, Мною гордує; а хто гордує Мною, гордує Тим, Хто послав Мене.”

Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за Твого імени.” Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.

Ось Я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”

 

Так що до бою, Воїни Христові. Прийшов час повернути Богу землю, світ і душі.

Be the first to comment on "Люцифер: генеза глобальної містифікації"

Напишіть відгук