Християнська Служба Порятунку приходить на прифронтову землю для того, щоби залишитися з людьми, що на ній проживають, і в міру можливості служити їм та являти Боже Милосердя. От і в Мар’їнці група служителів ХСП обладнує свій місіонерський центр, що покликаний стати форпостом Божої Присутності у цьому багатостраждальному місті. Служителі, слідуючи споконвічній апостольській традиції, обладнують центр своїми руками та благословляють його своїм серцем.

Це скромне приміщення стане місцем постійної молитви та духовної звитяги за мар’їнську землю. І саме звідси Любов Божа потече до людей через конкретні справи милосердя.

До літньої жінки, оселю якої ворожі снаряди перетворили на руїну.

До матері-одиначки, яка самостійно виховує двох доньок.

До дітей з малоімущих родин, які мріють про такі звичайні та буденні для дітей з мирної території речі.

До сироти, який спраглий батьківської уваги та повчання.

До песіонерки, яка переймається, як дожити до наступної пенсії.

До православного священика, який бідкається, як йому дістатися до тих, хто потребує сповіді та причастя.

До дітей із сиротинця, які уже пізнали жах війни протягом їх такого короткого життя та відчайдушно прагнуть тепла і радості.

Адже насправді дітям треба так небагато, щоби знову розправити свої юні крила.

Дорога служителів ХСП у Мар’їнці триває. І провадить вона туди, куди прямує сам Ісус.