Озброєння Христового воїна у духовній битві: подорож сторінками Біблії

За час служіння Християнської Служби Порятунку на лінії розмежування та  на прифронтових територіях Сходу ми повною мірою досвідчили, що одним із першочергових покликань Христової Церкви Останніх Часів є ведення повномасштабної духовної війни. Духовна війна – це не абстракція чи метафора,  це абсолютна і аутентична реальність. Реальність, яка часто визначає хід подій у реальності фізичній та матеріальній. Прикладів, що ілюструють істинність даного твердження, у історії людства безліч. Ось один із них – біблійний:

Вихід, 17

  1. Сказав Мойсей до Ісуса: “Вибери собі людей та вийди вранці в бій з Амалеком; я ж стану на вершині горбка з жезлом Божим у руці.
  2. Зробив Ісус так, як повелів йому Мойсей, і почав битися з Амалеком. А Мойсей, Арон та Хур вийшли на вершину горба.
  3. І сталось: як піднімав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав гору Амалек.
  4. Коли ж руки Мойсея обважніли, взяли камінь та й підклали йому, і він сів на ньому; Арон же і Хур підтримували йому руки, один з одного боку, другий з другого. Так руки його витримали твердо до заходу сонця.
  5. І розгромив Ісус Амалека й його людей вістрям меча.

Отже унікальним та першочерговим завданням християн в сьогоднішніх реаліях нашої країни є утримання духовного фронту, на якому ми покликані протистояти силам зла, темряви та ненависті. Саме це є запорукою перемоги на таких фронтах, як здобуття миру на Донбасі, подолання корупції, формування реальної національної ідентичності, протистояння сповзанню суспільства в прірву гендера і знищення інституту родини, подолання соціальної несправедливості, порятунок навколишнього середовища… І сказано:

Еф. 6:12

Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах»

Ці начала, власті, правителі – слуги люцифера, уже переможеного внаслідок Смерті і Воскресіння Ісуса Христа. Будучи безсилим, він черпає свою силу у беззаконні людей. Тому цей світ потребує захисту і заступництва з боку християн, кожний з яких без винятку покликаний бути воїном на цій Війні:

1 Петра,5

  1. Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.
  2. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.

А як відомо, кожний воїн має бути належним чином озброєним. Не виняток і участь у Духовній Війні Останніх Днів. Так сказав сам Бог через свого апостола:

Еф. 6

  1. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.
  2. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости
  3. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру.
  4. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого.
  5. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.

Цікавим є те, що словосполучення «повна зброя», вжите у українському перекладі,  з грецької мови у цьому фрагменті буквально перекладається як повна екіпіровка важкого римського піхотинця. Павло звертався до сучасників зрозумілою для них мовою символів, оскільки як самі римляни, так і всі підкорені ними народи прекрасно знали призначення та тактичні характеристики кожного з елементів озброєння римського легіонера. Отож вслід за апостолом почергово розглянемо кожний елемент та спробуємо розпізнати те, що Павло намагався цим сказати ефесянам.

 

Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші…

Типовим елементом одягу для легіонерів, як і для всіх римлян того часу, була довга туніка, яка, як правило, сягала до колін. Однак, в бою вона сковувала рухи і знижувала маневреність воїна. Тому в процесі підготовки до участі у бойовому зіткненні, легіонери піднімали туніку та закріплювали її на тілі у такому положенні за допомогою пояса. Так забезпечувалася свобода пересування воїна на полі бою. Так само, як і правда / істина повинна давати нам свободу руху на ристалищі Духовної Війни.:

Ин, 8

31. І казав Ісус до тих юдеїв, яувірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми

32. і спізнаєте правду, і правда визволить вас.».

Істина в даному випадку – це не певна “об’єктивна реальність” у людському сприйнятті, здобута зусиллям людського інтелекту та волі. Це перш за все Істина, Об’явлена Згори, яка має Абсолютний Сенс: про те, хто такий Бог, хто такий я і хто ми з Богом один для одного. Це – Керигма, яка є основою, наріжним каменем, центром системи координат у нашому житті. Саме це робить людину вільною від зранень, спокус, обставин, страху, марнославних ілюзій  – і дає людині істинний Мир.

 

Вдягнувшись у броню справедливости…   

Металева броня (кольчуга, панцир) легіонера важила біля десяти кілограмів, але була дуже зручна і досить ефективно захищала основні життєві органи, в першу чергу, серце, від колючих і рубаючих ударів мечем, а також суттєво послаблювала силу удару дротиків чи списів.

Поняття «праведність» чи «справедливість» у посланнях Павла майже завжди означає не  благочестивість і досконалість думок та вчинків людини відповідно до приписів закону, а її правильні взаємовідносини з Богом – відносини не засудженого злочинця перед лицем Суворого Судді, а улюбленої дитини в обіймах Люблячого Отця. Це і є істинна броня для серця людини – утримувати його в єдності із Серцем Бога через Кров Ісуса Христа. Із крапель цієї Крові викувана наша броня справедливості. І сказано:

Галатів 3:27

Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися

Якщо відносини з Богом порушуються чи замулюються, ми вдаємося до таїнства покаяння і примирення, щоби відновити міць і блиск пошкоджених ланок нашої броні.

 

і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру

Сандалі легіонера (калига) мали товсту підошву без каблука, яка кріпилася до ноги сіткою з полос із шкіри навколо п’ятки і ступні, залишаючи пальці відкритими. Це взуття було дуже зручним та міцним, витримуючи піший марш на відстань до шестисот кілометрів.

Як правило, вважається, що в цьому місці з Писання Павло говорить в першу чергу про проповідування Євангелія світу, бо це звичайний спосіб прояву віри для будь-якого християнина:

Рим.10:9-10

Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

А це в свою чергу передбачає необхідність тривалого та комфортного пішого пересування, для чого потрібні міцні ноги та відповідне взуття:

Ісая 52: 7

Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!

Або:

Наума 1:15

Ось на горах ноги благовісника, що звіщає про мир: Святкуй, Юдо, свята свої, виконуй присяги свої, бо більше не буде нікчемний ходити по тобі, він витятий ввесь!

А далі:

Рим. 10:15

І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!

Але також відповідно до загального контексту даного фрагменту очевидно мова йде також про  здатність християнина встояти на непевній, слизькій та мінливій поверхні світу, про стійкість завдяки укоріненню в Євангелії, тому що саме так ще можна перекласти з оригіналу слово «готовність». Тоді слова Павла могли би звучати приблизно так: “Тож, вистойте… взувши ноги в укоріненість в Євангелії миру”:

1Кор. 15:1

Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте».  

Хтось спитає, а де ж у цьому випадку безпосередня аналогія з алегоричним прототипом, тобто взуттям легіонера – калигою. Насправді вона пряма: підошва сандалій легіонера була укріплена цвяхами, які формували своєрідні шипи і надавали воїну дивовижну стійкість на полі бою незалежно від погодних умов та особливостей рельєфу.

 

А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого

Щодо щита у цьому фрагменті  вживається грецьке слово “туреос”, що вказує не на маленький круглий щит, який застосовувала римська кавалерія, а на великий чотирикутний римський щит “скутум”, яким послуговувалася важка римська піхота. Він важив близько десяти кілограмів і досягав одного метра двадцяти сантиметрів у висоту та вісімдесят сантиметрів в ширину, тобто закривав воїна майже повністю. Технологія виготовлення скутума  з кількох шарів дерева, сиром’ятної шкіри та бронзи забезпечувала йому вражаючу міцність. Легіонери дуже дорожили своїми скутумами, берегли та доглядали за ними – адже в бою цей щит був запорукою виживання.

Слово «віра» у даному фрагменті розуміється Павлом як повна довіра Ісусу Христу і якщо це дійсно так, то Він є нашим непробивним щитом на мінному полі спокус і гріха:

Пс.28:7

Господь то моя сила й щит мій! На нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я; тим і радіє моє серце, і я його вихваляю піснею моєю.

Легіонер виставляв щит між собою і небезпекою, управляючи ним. Ми не управляємо Ісусом, а самі постійно пересуваємося, слідуючи за Ним, щоби Він постійно знаходився між нами і нашим духовним ворогом. Слідуємо не у фізичному плані, а в плані духовному, спрямовуючи наш внутрішній зір та слух виключно на Ісуса, часто всупереч логіці та відчуттям. Ми повністю довіряємо Йому і покладаємося на Його захист.

До речі, в буквальному перекладі мова йде не про розпечені стріли, які метає в нас диявол, а про палаючі дротики. Римський дротик  – “пілум” – складався з двох частин: довгого дерев’яного древка довжиною біля  одного метра і металевого вістря такої ж довжини. Часто вістря пілума було також обмотане палаючою паклею, що значно посилювало його вражаючу силу. Важкий пілум пробивав будь-який щит і застрявав в ньому таким чином, що воїн змушений був кинути щит, залишаючись беззахисним вже на початку бою. Будь-який щит крім римського скутуму. Як і у Духовній Війні ніщо і ніхто не може стримати розпечені стріли диявола, крім Імені Ісуса. Як це працює на практиці? Біблія містить багато прикладів застосування «щита віри» по апостолу Павлу. Ось один з них – старозавітній:

Числа 21

  1. Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
  2. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк.” І Мойсей помолився за народ.
  3. Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.”
  4. І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.

Як відомо, мідяний змій на стовпі є старозавітним прототипом Ісуса на Хресті. Отож закон «щита віри» діяв завжди, але проявився у повноті з моменту Смерті та Воскресіння Ісуса. Більше того, з цього моменту ми прийняли від Ісуса Христа Його Силу та Його Владу, бо сказано:

Луки 10:19

Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить.

І те, чи працюватимуть в нашому житті та через нас у світі ці Владі і Сила, залежить лише від одного  – від дієвості нашого персонального «щита віри».

 

Візьміть також шолом спасіння

Шолом римського солдата виготовлявся із заліза, а в середині оброблявся м’яким матеріалом, що дозволяло витримувати як вагу самого шолома, так і ворожих ударів. Очевидно, що шолом був призначений для захисту голови легіонера під час бою. Подібно і «шолом спасіння» зберігає нашу ментальність, нашу свідомість, наш інтелект, нашу волю, нашу психіку від небезпек в процесі неперервної духовної боротьби.

У своїх посланнях апостол Павло говорить про спасіння, яке було уготоване нам Господом споконвічно і для якого ми всі були вибрані через жертву Ісуса Христа:

Еф. 1

  1. Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові.
  2. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі,
  3. на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині.
  4. У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті,
  5. що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі.

Отже спасіння це безцінний і незаслужений дар. Але це дар, який сам по собі без нашої участі не проявиться та не укоріниться в нас. Ми маємо його прийняти, звершивши (здійснивши практично) своє спасіння. Не заробити справами, потугами і зусиллями, а просто усвідомлено, у гармонії душевної сфери, інтелекту та волі відкритись йому назустріч і зробити його видимим у нашому житті, давши можливість досягнути, осяяти і перетворити наше серце. Адже Бог наділив нас правом вільного вибору і не діятиме у житті людини без її свідомого дозволу та запрошення.  Але Він незмінно та невтомно відповідає на наш найменший порух у Його напрямку. А далі розпочинається рух назустріч, який знову таки не наша заслуга, але можливий лише по Його благодаті:

Фил 2

  1. Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,
  2. бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

Просто пригадаємо історію ізраїльського народу, який був виведений Господом з Єгипту через Мойсея. Факт порятунку з єгипетського рабства реально здійснився. Однак, їх свідомість залишалася свідомістю раба і вони так і не увійшли в Землю Обітовану, померши у пустелі протягом сорока років блукань. Факт спасіння ізраїльського народу не став фактом спасіння кожного із ізраїльтян. Цей не географічний, а ментальний бар’єр подолали уже їх діти, народжені вільними людьми.

До речі, римський легіонер одягав шолом безпосередньо перед лицем небезпеки, оскільки в ньому було занадто спекотно, щоби носити його постійно. Так і християни «включають» своє свідоме прийняття, безумовну ментальну згоду та незаперечну впевненість у спасінні перед лицем інтелектуальних викликів випробувань волі і душевних спокус. А все решту – прерогатива серця.

 

і меч духовний,  тобто слово Боже

Апостол Павло говорить про конкретний меч, який був на озброєнні римських важких піхотинців – про «гладіус хіспанікус»  (короткий  – довжина клинка 40–55 см., вузький – ширина клинка 5,5-7,5 см., двосічний, вага близько 1 кг.). Цей меч не був пристосований для важких рубаючих ударів. Він був призначений для нанесення в першу чергу колотих, глибоко проникаючих ударів, як правило, в серце, і був смертоносною зброєю в умілих руках у ближньому бою як в обороні, так і в наступі.

Аналогію Слова Божого з мечем проводить не лише Павло. Пізніше читаємо у Одкровенні:

Одкр. 1:16.

і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його – як сонце, що сіяє в силі своїй.

А нижче таке:

Одкр. 19:15

З уст його виходить меч гострий, щоб ним поражати народи; і він пастиме їх жезлом залізним, і він топче винотоку з вином палкого гніву Бога Вседержителя.

Про яке Слово Боже йдеться у цьому випадку. Очевидно, що не про «логос», тобто певну інформацію, яку ми сприймаємо ментально. Мова йде про «рема», здатне проникати до глибин людського серця і пробуджувати його духовне начало. Саме так сталося під час проповіді Петра в день П’ятидесятниці: «Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» (Ді. 2:37) Насправді більш точний переклад слова «розжалобилися» у цьому тексті це «укололо» або навіть «прокололо наскрізь». Слово-рема прошило їх серце, викликавши навернення до Бога. Ця властивість Божого Слова була відома ще пророкам Старого Завіту:

Ісаї 55:11

Отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав.

Слово Боже є реальною зброєю в боротьбі із темними силами. Найкращим прикладом є поведінка Ісуса під час Його духовних змагань із сатаною у пустелі, коли у відповідь на «спокусливі» пропозиції з боку лукавого Ісус промовляв «написано…» і цитував Писання, обороняючись і водночас наносячи нищівні удари у відповідь. Воістину промовистими є такі слова:

Євр 4:12

Бо Слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча. Воно проходить аж до розділу душі і духа, суглобів та кістяного мозку і розрізняє чуття та думки серця.  

 

А також спис молитви

Слід зазначити, що крім зазначених вище шести елементів озброєння римського легіонера, є ще один обов’язковий елемент такого озброєння, який з певних міркувань Павло залишив поза увагою у переліку. Це спис – пілум (дротик), про якого уже згадувалося вище. Пілум рідко використовувався у ближньому бою, а в першу чергу був метальним знаряддям, тобто наступальною зброєю. Кожен легіонер мав по два пілуми. З допомогою особливого ременя — аментума — легіонер міг метнути його на 50—60 м. Легіон починав бій залпом пілумів з 50 метрів, потім — з відстані 20—30 метрів — слідував новий залп. Після цього військо вступало у рукопашну.

Що ми можемо уважати за аналогію для пілума у озброєнні духовного воїна? Спис молитви. Молитви атакуючої –  ходатайственної, заступницької, картографічної, зцілюючої, звільняючої. Молитви, що змінює реальність як у світі духовному, так і світі фізичному. Молитви, яка позбавляє захисту духовного ворога і робить його безпомічним у ближньому бою, а наші удари мечем – Словом Божим невідворотними. Недаремно Павло зразу після перелічення елементів Божої зброї говорить таке:

Еф 6:18

Моліться завжди в Дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих.

І Павлу співзвучні численні фрагменти у Новому Завіті:

Матея 26:41

Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.

Луки 6:28

Благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.

1Сол 5:17

 Моліться без перерви. 

Якова 5:16

Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу.  

 

Отож до зброї, воїни Христові. Це наша Битва і наша Перемога у Христі.

Хочеш знати більше про ХСП?
Підпишися на новини та отримуй оперативну інформацію про служіння ХСП