Папа Іван Павло ІІ: смерть, що дарує життя

2 квітня минає 15 років з дня смерті св. Папи  Івана Павла ІІ. Це непересічний день для служителів Християнської Служби Порятунку, оскільки саме Іван Павло ІІ є одним із святих покровителів ХСП, в першу чергу служіння її благовісників – капеланів, рятувальників, місіонерів, євангелістів-пілігримів. Тому є невипадковим, що  саме служителі ХСП нещодавно склали основу першої в Україні хоругви Ордену Лицарів Івана Павла ІІ, яка постала у базовій для ХСП римо-католицькій парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви (настоятель зазначеної парафії водночас є духовним асистентом ХСП та капеланом хоругви Ордену).

Як відомо, Кароль Войтила, або ж як його знає більшість – Папа Іван Павло ІІ – у 1978 році став 264-им Папою Римським. Він став першим в історії Папою слов’янського походження і першим за 455 років, хто не мав італійських коренів. Кардинал Кароль Юзеф Войтила відомий також як філософ, теолог, драматург, поет, педагог. Все життя його девізом були слова, вимовлені під час першої папської меси 22 жовтня 1978 року: “Не бійтесь! Відкрийте двері для Христа”. Понтифікат Івана Павла II тривав 27 років, ставши одним з найтриваліших в історії Католицької Церкви – до 2005-го. Під час його понтифікату понад 300 мільйонів людей стало католиками. Після обрання Кароль Войтила взяв собі ім’я Іван Павло ІІ на знак поваги до свого попередника, Івана Павла І, який очолював Святий Престол лише 33 дні. У цей час Церква перебувала у важкому стані, позаяк масовими ставали секуляризаційні процеси, відтак потребувала нових стратегій у релігійному житті. Як і його попередник він намагався скромно триматися на своїй посаді: Іван Павло II відмовився від церемонії коронації, замість якої була здійснена проста інтронізація, говорячи про себе, він використовував займенник “я” замість “ми”, як це було прийнято в королівських осіб і попередніх очільників Ватикану. Відмовлявся він і від носіння папської тіари і постійно підкреслював зміст титулу папи Servus Servorum Dei (з лат. — “раб рабів Божих”).

Королева Єлизавета II і Папа Іван Павло II у Ватикані, 17 жовтня 1980 року © Anwar Hussein/WireImage

Для його понтифікату характерними були дві визначальні риси: значна кількість опублікованих праць (одних лише енциклік було 14) та постійні апостольські візити в Італії та до країн, де проживали католики (близько 250 поїздок, у тому числі 104 закордонних з відвідуванням 129 країн, не рахуючи повторних, і 1022 міст). У 2001 році Іван Павло ІІ відвідав Україну, де відправив меси у Києві та Львові, а також очолив божественну літургію східного обряду.

До речі значною мірою дозвіл на легалізацію в СРСР діяльності Української греко-католицької церкви у свій час був отриманий саме внаслідок зустрічі понтифіка з Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим 1 грудня 1989 року.

13 травня 1981 року на Івана Павла ІІ було скоєно замах членом турецького ультранаціоналістичного угрупування Мехметом Алі Агджою, в результаті якого Папа був важко поранений. Він пережив 5-годинну операцію і, незважаючи на велику крововтрату, вижив, й на четвертий день після замаху заявив, що пробачає свого кривдника. Через два роки Папа відвідав його у римській в’язниці і після 20-хвилинної розмови заявив: “Я говорив з ним як з братом, до якого маю повну довіру”.Понтифікату Івана Павла ІІ були притаманні активні екуменічні відносини. У 1979 році він відвідав Стамбул, у грудні 1987 року в Рим з візитом прибув Константинопольський Патріарх Димитрій, а в червні 1995 року — Константинопольський Патріарх Варфоломій І і тоді ж було підписано спільну заяву. У 1988 році делегація Ватикану взяла участь у святкуванні тисячоліття хрещення Русі. Налагоджувались стосунки і з протестантськими церквами. У 1980 році Ватикан відвідала британська королева Єлизавета ІІ, а через два роки вперше за майже півтисячоліття з моменту відділення англіканської церкви від католицької Папа Римський відвідав Великобританію, де разом з архиєпископом Кентерберійським Робертом Рансі підписав спільну заяву. У Римі побували лютеранські делегації. Іван Павло II був першим понтифіком, який відвідав православну країну (Румунія, 1999 року), лютеранську церкву (Рим, грудень 1983 року), переступив поріг синагоги (Рим, квітень 1986 року) та ввійшов в мечеть (Дамаск, травень 2001 року).

Виділявся Іван Павло ІІ і вибаченнями за помилки зроблені католиками, зокрема, перед китайцями, індіанцями, африканцями, юдеями (всього близько 100 вибачень з різних причин). Завдяки йому Католицька церква прийняла такі епохальні рішення, як реабілітація Галілео Галілея. Визнав він також вину Католицької церкви за масове знищення протестантів у Франції під час Варфоломіїівської ночі.

Помер Папа у віці 84 років від важкої недуги – хвороби Паркінсона і гострого інфаркту міокарда. Його похорон став наймасовішою церемоніальною подією в історії людства: 4 мільйони паломників проводжали понтифіка в останню путь, 300 тисяч осіб прийшли на траурну літургію, 2 мільярди глядачів стежили за похороном у прямому ефірі. На церемонію з’їхалися понад 100 глав держав та урядів із 176 країн. Івана Павла II було канонізовано у рекордний час – за 9 років після смерті. 19 квітня 2005 року новим Папою Римським був обраний німецький кардинал Йозеф Ратцінґер, що взяв ім’я Бенедикт XVI. За його понтифікату 1 травня 2011 року Іван Павло ІІ був беатифікований, а вже за його спадкоємця Папи Франциска — 27 квітня 2014 року канонізований.

Хоча Папа і був дуже сучасним і відкритим, він залишився вірним традиційним християнським цінностям. Іван Павло засуджував гомосексуалізм, аборти, розлучення, дошлюбні і позашлюбні зв’язки та контроль над народжуваністю.  “Запам’ятайте, ніколи не пізно змінити своє життя, впустити Христа у свій дім, навчитися бути терплячими, бути собою і не відрікатися від істини”, – таку пораду давав понтифік тим, хто звернув зі шляху істини.

Він завжди говорив, що для християнина ситуація ніколи не безнадійна. «Будьте добрими до світу, навіть якщо він готовий розіпнути вас, навіть якщо світ відвертається від вашої допомоги і відповідає лицемірною жорстокістю на ваше милосердя,
– казав Іван Павло. “Я благаю вас! Ніколи, ніколи не втрачайте надії, не майте сумнівів, ніколи не втомлюйтеся і ніколи не сумуйте. Не бійтеся”, – закликав він християн.

Окрім того, завжди наголошував та закликав ніколи не переставати мріяти, адже мрії – це “еліксир молодості”. “Не зраджуйте своєму покликанню, адже тільки тоді можна бути у гармонії з собою, коли ти займаєшся тією справою, яку любиш”, – говорив Папа. А також додавав: «Не бійтесь ризикувати заради доброї справи, не лякайтеся, коли потрібно відстоювати справедливість, цурайтеся лицемірства та зла».

Родину Папа називав найціннішим скарбом. Він закликав оберігати її та вірити у щиру та жертовну любов. “Всім чоловікам та жінкам довірено завдання створити їхнє власне життя: у певному сенсі вони мають перетворити його на твір мистецтва, на шедевр”. Як функціонує сім’я, так функціонує народ і так функціонує весь світ, у якому ми живемо, підкреслював він. “Повага до людської гідності кожної жінки – є обов’язком кожного чоловіка. Любов між чоловіком і жінкою є неможливою без жертв і самозречення”, – казав Папа Римський.

Чимало уваги понтифік акцентував на війнах, нагадуючи, що війни – це поразка людяності. Соціальної справедливості не можна досягти жорстокістю. Жорстокість знищує те, що хоче створити, – наголошував Папа.

Про важливу роль Папи Івана Павла ІІ у розвалі комунізму і звільненні від комуністичної ідеології Центральної та Східної Європи говориться у фільмі: “Звільнення континенту: Папа Іван Павло ІІ та падіння комунізму”, який можна переглянути на сайті Кіріос.

 

1 Comment on "Папа Іван Павло ІІ: смерть, що дарує життя"

  1. Виктор Хотемской | 03/04/2020 at 09:24 | Відповіcти

    на долю Иоанна ПавлаII выпала не легкая миссия гибели коммунистического лагеря и полного безбожия в Советском союзе и ослабления веры в мире , Иоанн Павел II пронес свою миссию пастора церкви достойно рискуя жизнью. Царствие ему небесное и вечная память и почитание на земле!

Напишіть відгук