Брат Вадим (Орден Братів Менших Капуцинів) продовжує ділитись своїми враженнями від зустрічі з мешканцями прифронтових населених пунктів (попередня розповідь була про поїздку в Новогригорівку). Цього разу він разом із рятувальниками Християнської служби порятунку (ХСП) відвідали сім’ю у селі Сопино.

Далі пряма мова б. Вадима.

«Мир вам.

Сьогодні ми відвідали одну сім’ю у селищі Сопіно. Коли ми ввійшли у маленький коридорчик їхнього убогого помешкання, до нас збіглися з усмішками і радісними вигуками усі мешканці квартири. Насамперед мене вразило, що ці люди справді тішаться з того, що ми прийшли до них. І ця радість виникала не через те, що ми щось принесли їм із собою, а її причиною є те, що ми про них пам’ятаємо і не залишаємо їх самих з їхньою бідою. Ці щирі люди, самі не мають надлишкових продуктів, але не зважаючи на це, одразу накрили на стіл і захотіли поділитися із нами усім тим, що мають.

Найбільше мою увагу привернула маленька дівчинка Аліна, котра не зважаючи на свою невиліковну хворобу промінювала величезну радість і любов до всіх оточуючих людей, навіть до мене, котрого бачила уперше. Якби сьогодні хтось спитав мене, що таке любов, то я би показав їм малу Аліну. І так справді, цей промінь любові Бога, котрий б’є з цієї маленької дівчинки, запалює любов’ю навколишніх і спонукає до конкретних вчинків милосердя.

Після радісної забави з Аліною і Світланою (старшою сестрою Аліни, котра зробила для мене у цьому часі браслет) та чаювання, ми разом з мешканцями цієї сім’ї молилися до Доброго Бога дякуючи за Його любов і турботу про менших світу цього, просячи також про опіку і над ними.

Під час молитви не важко було звернути увагу на те, як вони щиро дякували Богу за усе добро, що отримують від тих, кого Бог покликав до служіння їм, про котрих багато хто вже і забув.

Бог є Любов, а любов не забуває про своїх…

З молитвою брат Вадим».