Послання до церкви в Лаодикії: це звернення до сучасних християн

Як відомо, у другому та третьому розділах Одкровення від Іоанна Богослова, містяться послання Ісуса Христа до Семи Церков. Кожна з Церков отримує своє власне повідомлення від Господа: Ефеська – про необхідність повернення до першої любові, Смірнська – про необхідність збереження вірності  у часи випробувань та зневаги, Пергамська – про необхідність відмови від хибного вчення, Тіатирська – про необхідність розпізнання і протистояння духу Єзавелі, тобто духу розділення та блуду, Сардиська – про необхідність звільнитися з полону самообману та викривленої самооцінки, бо «Ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий», Філадельфійська – про необхідність  укорінитися та перемагати силою Слова Божого.

Все сказане для шести Церков, перелічених вище, тією чи іншою мірою є актуальним для Церкви Христової від самого початку Останніх Днів, тобто з дня П’ятидесятниці. Однак, особливе значення для сучасних християн має послання сьоме – до Церкви Лаодикійської. Це єдина Церква, яка не удостоїлася навіть натяку на похвалу чи схвалення. Навіть церква в Сардах і то виявилася в кращому становищі, хоча і сказано до неї, що вона не жива, а мертва. І в той же час, саме Лаодикійська Церква удостоїлася прямих слів любові, найбільшої кількості порад і найбільших обітниць.

Отже що ж говорить Господь лаодикійцям:

Одкровення, 3

  • І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого.
  • Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий.
  • Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх.
  • Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий.
  • Раджу тобі купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг.
  • Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся.
  • От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною.
  • Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його.
  • Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

Лаодикійська Церква.  Духовна безликість та  безхребетність.   Церква, яка не знає своєї справжньої оцінки в очах Божих, а для світу вона не значить уже нічого. Ідеальний стан для забезпечення широкого оперативного простору для сил темряви. Але найбільша трагедія такої Церкви полягає в тому, коли вона свою незрячість та духовну убогість щільно покриває власною гординею та самовпевненістю. Ритуальне поклоніння, усталений порядок, досконалі канони – все на своїх місцях. Все виблискує у променях релігійної величі і підкоряється виплеканому людьми закону. В Ім’я Бога. Бога, який став заручником у власному Храмі. Однак у Господа і для такої Церкви є можливість для покаяння. Якщо ж цього не станеться – вона буде «вивергнута з уст Господніх».

 

Що ми власне знаємо про Лаодикію з історії? Лаодикія знаходилася на території сучасної Туреччини на відстані шести кілометрів східніше місцевості Денізлі. У часи Римської імперії, коли було написане Одкровення – велике процвітаюче місто. Остаточно Лаодикія перестала існувати після землетрусу у 14-ому ст. Сьогодні у цьому місці не проживає жодного постійного мешканця. Залишилися лише руїни і спогади. В свій час місто було побудоване на місці древнього грецького поселення Діополіса, що в перекладі з грецької означає  «лучезарний» або «божественний». Це сталося у 250-ому р. до н.е. за наказом сирійського царя Антіоха ІІ, який назвав нове поселення на честь своєї дружини Лаодики. З грецької мови Лаодикія перекладається як «байдужість», «толерантність»,  «суд народу, а точніше суд над народом». Божественний початок, який врешті завершується судом, запустінням та забуттям. Матеріальна Лаодикія не уникнула саме такого розвитку подій. Але Лаодикія духовна, яка тліє і гниє у Тілі Христової Церкви,  покликана до іншого. Яким чином? Саме про це говорить Ісус у своєму посланні, звертаючись до лаодикійців зрозумілою для них мовою. Отже слідуємо за Христом крок за кроком.

  1. Перш за все Господь представляється і самоідентифікується:

І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого.

Цей «авторський підпис» Ісуса був відомий лаодикійцям із листа, який був раніше спрямований колосянам і, як і просив Павло, був прочитаний також і їм:

Колосянам, 4

  1. І як цей лист буде прочитаний у вас, зробіть так, щоб він був прочитаний і в лаодікійській Церкві, а лист Лаодікеї щоб ви також прочитали.

А у згаданому листі було, зокрема, сказано таке:

Колосянам, 1

  1. Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,
  2. бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.
  3. Він раніш усього, і все існує в ньому.

В ті часи практично не було шансів на те, що Іоанн знав про зміст листів, написаних Павлом відповідним церквам. Тому лаодикійці, почувши вірш 14 від Іоанна, мали зрозуміти, що в ньому від свого власного імені до них звертається сам Ісус, про сутність якого як Початок Створіння попередньо повідомив Павло.

  1. Ісус ставить діагноз:

Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. 16. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх.

Справа в тому, що у Лаодикії були суттєві проблеми із джерелами питної води. Холодна вода, яку лаодикійці у різний спосіб намагалися доставити з інших місцевостей, швидко нагрівалася, псувалася  і втрачала свою здатність  до вживання. Намагалися лаодикійці зберегти якість води в процесі транспортування і через спроби спрямувати у місто воду з гарячих мінеральних джерел – на відстані восьми кілометрів від Лаодикії на горі у місті Ієраполі, назва якого з грецької мови перекладалася як Священне Місто, якраз знаходилися саме такі джерела. Однак, гаряча вода, протікаючи через долину річки Ліки, перш, ніж досягти Лаодикії, значно охолоджувалася і в результаті мала неприємний теплий присмак, який ставав особливо нестерпним у літній час. Ця вода могла також стати і джерелом поширення інфекцій та виникнення епідемій, особливо у спекотну пору року. Цю проблему лаодикійці намагалися вирішити за допомогою побудови, як і в інших містах, водопровідної системи, але тут досягнути бажаного результату не вдавалося. Це було зумовлено тим, що побудований водопровід потребував постійних чисток та ремонтів – вода з мінеральних джерел містила багато кальцію і труби швидко звужувалися і виходили з ладу. Внаслідок всього переліченого вище, питна вода у Лаодикії була мерзенною на смак і її через літеплість в умовах спекотного клімату хотілося просто «вивергнути з уст». Отже ця алегорія була абсолютно зрозумілою лаодикійцям і в тому випадку, коли Ісус говорив про духовний стан їх власної церкви – відсутність джерел, з яких витікатиме  цілющий струмінь духовної води – Вільного Дихання Святого Духа.

  1. Передумова:

Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий.

Ісус знову говорить до лаодикійців  зрозумілою для них мовою.

Бідний…

На той час Лаодикія була одним із найпотужніших фінансових центрів Римської Імперії. Це було зумовлено, як вигідним географічним розташуванням, так і багатством місцевих мешканців. Багато відомих діячів Риму прибували саме у Лаодикію, щоби отримати кредит чи здійснити розрахунок за своїми акредитивами.

 

Сліпий…

Лаодикія славилась по всьому античному світу своєю медичною школою. Імена деяких з лікарів Лаодикії навіть вибивали на монетах за правління імператора Августа. У цій школі, яка переважно займалася лікуванням офтальмологічних хвороб, був розроблений знаменитий фрігійський порошок для очей. В основі порошка була висушена, тобто попередньо обезводнена грязюка з термальних джерел Ієраполя., яку в подальшому змішували з водою до утворення глинистої консистенції. Так на світ з’являлася всесвітньо відома очна мазь, яка приносила лаодикійцям шалені доходи.

Голий… 

В околицях Лаодикії розводили особливу породу овець – їх шерсть була не лише надзвичайно м’якою, у чому ці вівці перевершували навіть знаменитих мілетських овець, але й шерсть лаодикійської породи була виняткового кольору воронячого крила. З такої шерсті виробляли найдорожчі і найпопулярніші у імперії тканини. Особливою популярністю користувалися туніки з лаодикійської шерсті під назвою Trimita. Тому і саме місто Лаодикія нерідко іменували Trimitaria.

Ось вони – три стовпи багатства і могутності Лаодикії. На цих стовпах трималася самосвідомість і самооцінка її мешканців. Попри все винятком не стали і місцеві християни як у житті матеріальному, так і значною мірою у житті духовному. Лаодикія в силу своєї комерційної та торгової специфіки була дуже толерантним і ситим містом. Тут не переслідували за віру. Тут не любили різких контрастів і дискомфортних викликів, цінуючи спокій і стабільність, даровані золотом і владою. Тут можна було продовжувати жити своїм звичним життям, відвівши Богу, якого нещодавно прийняли внаслідок апостольської проповіді, роль дорогої декоративної вази на родинному каміні. Це абсолютно влаштовувало лаодикійців. Але АБСОЛЮТНО не влаштовувало Ісуса.

  1. Тому Господь дає лаодикійцям шість порад, які є своєрідними сходинками чи послідовними витками спіралі:
  • купити золото; ● купити білий одяг; ● купити очну мазь; ● стати ревним; ● покаятися; ● відкрити двері Христу, яких в них стукає.

Порада перша:

купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів (Откр. 3:18).

Про яке золото власне тут йдеться? Відповідь дає апостол Петро:

1 Петра

  1. щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа

Отже віра. Віра як безумовна і абсолютна згода розуму та волі людини з тим, що проголошує Керигма, та з Обітованнями Божими.  І через цю згоду як крізь відкриті ворота Єрусалиму Ісус входить прямо в наше серце, переображуючи його. Це не під силу самій лише людині. Але це можливо для розуму і волі, очищеним Вогнем Святого Духа.

Порада друга:

купити від мене  одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї.

Шукаємо підказку у Писанні і знаходимо, зокрема, таке:

Одкровення 19

  1. Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця і дружина його приготувалася
  2. І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же – це праведність святих

Праведність святих. Не праведність їх вчинків, думок, вольових зусиль, душевних поривів. Праведність самих святих, яка полягає у правильній настанові нашого переображеного серця у його взаємовідносинах з Серцем Ісуса, з яким людське серце покликане бути у Сопричасті. І відбілити наш одяг може лише Кров Спасителя.

Порада третя:

і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг.

Шукаємо аналогію очній мазі у Біблії. І читаємо, наприклад, ось це:

1 Йоана 2

  1. Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте.
  2. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди.

Помазання від Святого Духа. Це і є наша очна мазь, яка дозволяє пробудити наш духовний зір, бачити і чути Божу Волю, відкриватися на неї, приймати і зрощувати Його Дари.

Завершивши «купівлю» віри, праведності та помазання, уже насправді повною мірою оплачену Жертвою Ісуса Христа, ми входимо у черговий виток руху по спіралі вгору, викурюючи Святим Духом «дух літеплості».

Порада четверта:

Тож будь ревний

Що значить бути ревним за формулою Ісуса? Це значить бути готовим діяти в Силі Святого Духа, реалізуючи Волю Отця на шляху виконання Христового Доручення. Діяти тут і зараз, без компромісів і зволікань. Так, як це робив Він:

Йоанна 2

  1. і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж.
  2. І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав.
  3. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!»
  4. Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене».

І перший бій на цьому шляху доведеться провести з метою очищення Храму, яким є ми самі. Щоби далі Господь через нашу пробуджену ревність повів нас далі по апостольському шляху, освячуючи землю та повертаючи в Лоно Отця людські душі.

Порада п’ята:

покайся…

Це значить звільнися і звільни. Розчисти завали непрощення, прокляття, ненависті, тлінності, марноти у житті – своєму, родини, громади, нації, людства. Вирівняй дорогу для Ісуса, який готовий увійти у Славі, Силі і Владі. Вдруге і востаннє, щоби врешті залишитися у Вічності. Отож хай сказане Слово стосується кожного з нас:

Йоанна 1

  1. Промовив: «Я – голос вопіющого в пустелі: Вирівняйте Путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав.

Порада шоста:

…стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною…

А тепер відкриваємо двері і зустрічаємо Царя. Не лише для того, щоби з Ним повечеряти. Але й для того, щоби після цієї вечері одягнутися у похідний одяг воїна – пілігрима та вирушити з Ісусом на Духовну Війну Останніх Днів. Переможну війну.

І тоді сьомий виток спіралі Святості:

Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його.

Ці слова сказані наприкінці третього розділу Одкровення. А далі на початку розділу четвертого говориться так:

Одкровення 4

  1. Відразу я став у дусі; і от престол стояв на небі, а на престолі – сидячий.
  2. І цей сидячий був подібний з вигляду до каменя яспіса і сардія, і райдуга навкруг престола, подібна виглядом до смарагду.
  3. Навкруг престола – двадцять чотири престоли, і на престолах – двадцять чотири старші, сиділи, одягнені в одежі білі, і на головах їхніх вінці золоті.
  4. Від престола виходять блискавиці й голоси і громи; сім світочів огненних палають перед престолом, які є сім духів Божих.
  5. Перед престолом – наче море скляне, подібне до кришталю, а в середині престола і навколо престола чотири істоти, повні очей напереді й ззаду…

Так завершиться етап Церкви, Об’явленої у Святому Дусі. Так розпочнеться етап Церкви, Звершеної у Славі. Саме до такого фіналу закликає Господь всю Христову Церкву. Послання до Лаодикії – це історія не загибелі і відторгнення. Це історія безмежної Любові і Прийняття. От тільки чи почують  християни сучасності цей Заклик?..

Be the first to comment on "Послання до церкви в Лаодикії: це звернення до сучасних християн"

Напишіть відгук