Відповідальність як відповідь Богу…

Галина Канафоцька,

координатор Центру стратегічних комунікацій

та моделювання ГО «Християнська Служба Порятунку»

Відповідальність… І зразу згадала розмову з владикою Богданом (Дзюрахом) на Коляді у Патріарха, в якій говорили і про відповідальність. Я вдячна владиці за те легке і зрозуміле змістовне наповнення цього терміну, – це наша відповідь Богу за примінення  наших талантів, якими Він нас обдарував. Саме в такому контексті хочеться говорити про відповідальність як про відповідь Богу за наслідки наших рішень та примінення своїх дарів у тому часі, в період якого ми живемо і діємо. Найкращим прикладом і демонстрацією такої відповідальністі була Революція гідності. Про це навіть було знято документальний фільм, де люди на дерев’яних брусочках писали, скільки часу вони можуть служити спільній справі своїм даром (грати на музичних інструментах, співати, читати вірші, навчати, малювати, різьбити, готувати, спілкуватися, ділитися досвідом, молитися тощо..). Це була нова культура людських відносин і взаємодії, основа якої – усвідомлена взаємозалежність і солідарність, в якій кожен своїм даром спричинявся до загальної справи не за примусом, а з власної ініціативи шляхом відкриття своєї внутрішньої мотивації до служіння задля перспектив, що стоять за цивілізаційним/політичним вибором України, бо політика, за словами Святішого Отця Папи Франциска, є для миру, якщо вона виражається у визнанні харизм і здібностей кожної особи. А в осерді культурного питання знаходиться моральне значення, яке, своєю чергою, живиться релігійним значенням і сповнюється у ньому. Революція гідності стала тим середовищем формування нового рівня свідомості українців та такої культури, яка через можливість давати  і приймати участь у великій спільній справі, збагачувала людину, бо дозволяла їй проявляти власну творчість, знання, навички і водночас використовувати свою здатність до самоконтролю, самопожертви, солідарності і готовності утверджувати спільне благо. Церква не стояла осторонь подій, що відбувалися на Майдані, і запропонувала ті принципи і цінності, опираючись на які можна побудувати суспільство, гідне людини. Один із цих принципів, принцип солідарності, в певному сенсі, включає в себе всі інші: це один із основних християнських принципів соціальної і політичної організації суспільства. Постійно хочеться оперувати посиланнями на Компендіум соціальної доктрини Церкви, бо він найкраще пояснює, як і де діє це соціальне вчення. А діє воно там, де християнське життя і свідомість перетинаються з реальним світом, і стосується індивідуумів, родин, працівників культурної, соціальної сфери, і політичного, державного апарату – усіх тих, хто прагне реалізувати його на практиці, привнести в історію. І саме воно пропонує зі скарбів вчення Церкви те, що «має на меті допомогти всім нашим сучасникам – вірують вони в Бога чи визнають Його неявно, – щоб вони ясніше усвідомили повноту свого покликання, краще пристосовували світ до найвищої гідності людини, прагнули до більш глибокого значення братерства і, керуючись любов’ю, великодушними спільними зусиллями вирішували невідкладні потреби нашого часу». «Усвідомлюючи Божу любов, людина осягає власну трансцендентну гідність, навчається не зосереджуватися лише на собі, а виходити назустріч іншому, творячи справжні людські відносини. Люди, оновлені Божою любов’ю, здатні змінювати правила та якість відносин і навіть суспільні структури», а різнобічна діяльність громадянського суспільства при цьому становить найадекватніший шлях розвитку соціального виміру людської особи, що знаходить у таких видах діяльності необхідний простір для цілковитого самовираження (за Компендіумом соціальної доктрини Церкви).

Блаженніший Любомир Гузар свого часу сказав: «Ми починаємо розуміти фразу, яку раніше сказав папа Венедикт XVI, що кожного разу, коли хтось усвідомлює свою гідність – це є справжня революція. Ми щоразу глибше розуміємо, що тоді на Майдані український народ виставив певну парадигму своєї нової епохи, в яку ми входимо. Це є парадигма, яка справді може назватися парадигмою свободи та всього того, з чим вона є пов’язана. Бо ми розуміємо, що свобода – це не тільки відсутність зовнішнього примусу чи системи, яка обмежує твою свободу думки та дії. Свобода – це є духовна категорія.

Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи… боїмося бути свобідними, боїмося наслідків нашої свободи, бо це означає відповідальність.»

А закінчити хочеться ще однією тезою Блаженнішого: «Я не бачу необхідності у “третьому Майдані”. Але я бачу необхідність, щоб був завершений другий Майдан. На мою думку, другий Майдан продемонстрував нашу гідність, нашу повагу до людської особистості і до бажання створювати нову Україну. Необхідно завершити другий Майдан, і третього вже ніколи не буде потрібно…”

Насправді, коли ми вже пробудилися до свободи, маємо перестати боятися бути свобідними, маємо перестати боятися наслідків свободи, бо маємо бути відповідальними: – здатними давати відповідь Богу…

Джерело: Наш Собор

Be the first to comment on "Відповідальність як відповідь Богу…"

Напишіть відгук