13 вересня 2016 р. у Києві, в офісі релігійної місії Карітас-Спес, єпископ Станіслав Широкорадюк — ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії та відповідальний від РКЦ за військове капеланство при Міністерстві оборони, провів організаційну зустріч римо-католицьких військових капеланів України. На сьогодні їх уже налічується 17.

Про перебіг цієї зустрічі, учасників та напрацювання CREDO розповів головний військовий капелан Львівської архидієцезії РКЦ о. Іван Заяць.

— Це була перша зустріч такого формату. Раніше ми зустрічалися з єпископом Станіславом кожний на своїй території. А цього разу зібралися капелани з усіх дієцезій. Ми обрали заступників відповідального за військове капеланство РКЦ. Ними стали о. Роман Лаба OSPPE (перший заступник) та о. Едвард Кава OFMConv (другий заступник).

Також були присутні о. Павло Горай SAC, о. Юрій Сіцінський SAC, о. Роман Стадник, о. Анатолій Білоус.

Ми ставили собі за мету вирішити якомога більше питань, пов’язаних із нашим служінням, обговорити проблеми, стратегію розвитку українського військового капеланства. А найголовніше — ми отримали змогу поділитися досвідом, який здобули за останні роки кожний на своєму місці служіння. Не всі наші капелани їздять у зону АТО, оскільки немає такої потреби, хоча свого часу ми «штурмували» єпископа Широкорадюка проханнями дозволити нам такі поїздки. Але тут позиція єпископа чітка: кожний капелан має свої, не менш важливі обов’язки, такі як духовний супровід військовослужбовців на полігонах, духовний супровід родин військовослужбовців, організація гуманітарної допомоги, підтримка вдів та сиріт, — і це не менш важливе та потрібне служіння. А в зону АТО їздять капелани, які мають на це дозволи військового командування, ознайомлені зі специфікою таких поїздок, мають відповідні запрошення та навички поведінки у кризових ситуаціях. Серед наших капеланів це о. Лаба та о. Кава.

P60913-115530

Серед інших справам був обговорений герб військового капеланства РКЦ в Україні. Вибрали остаточну версію, яку подамо на затвердження Конференції єпископату. Також обговорили питання щодо посвідчень військового капелана. Загалом, наша зустріч стала першим кроком у напрямку опрацювання єдиної форми служіння, вироблення певних загальних, спільних для всіх інструкцій та положень. Обговорювали можливість запросити фахівців та проходити кваліфікаційні тренінги під їхнім керівництвом. Адже інституція капеланства не є чимось новим у світі й ми можемо скористатися досвідом та практичними знаннями тих країн — де ця традиція не переривалася, як у нас, через що тепер ми змушені відроджувати капеланство в умовах війни. Багато говорилося про те, щоби створити базу даних, надати доступ до інформації про те, де і яким чином можна знайти найближчого військового капелана, щоб військовослужбовець, який перебуває на ротації, мав необхідну йому духовну опіку й доступ до Таїнств у своєму обряді.

Словом, ще є над чим працювати. Було прийнято рішення проводити такі зустрічі двічі на рік, визначено напрямки розвитку служіння та пріоритети. Ми не зупиняємося, навпаки; адже те, що серед воїнів кількість римо-католиків є відносно невеликою, зовсім не означає, що вони не потребують своїх капеланів. І ми готові зробити все від нас залежне, аби хлопці не зневірювалися, аби почувалися захищено та не хвилювалися за свої родини. Ми молимося та захищаємо.

Єпископ Станіслав Широкорадюк також сказав кілька слів про зустріч капеланів:

— Зустріч ця була дуже важливою. Всі наші капелани — волонтери. І я був приємно вражений тим, скільки приїхало представників від кожної дієцезії. Нам усім було важливо почути хоч короткий звіт про те, хто що робив за цей час, хто скільки разів і де саме побував. Нам доводиться постійно проявляти ініціативу і я дуже задоволений, що наші капелани такі ініціативні, що мають налагоджені контакти і їздять всюди, де є католики, навіть туди, де їх дуже мало, а часом і зовсім немає. Але капеланів уже запрошують, бо знають, що можуть на них розраховувати.

Ми опрацювали програму регулярних зустрічей, щоб мати змогу допомагати одні одним. Я почув проблеми капеланів, які вони змушені вирішувати, також і фінансові, — адже всі поїздки відбуваються за їхній рахунок, а це далеко і їздити туди недешево.

Також ми обговорили певні специфічні речі, що стосуються нашого служіння, спільно помолилися, поділилися здобутками. Обрали моїх заступників — дуже компетентних капеланів. Я побачив, що праця є, попри те, що не маємо великих можливостей, бо священиків мало і віддати частину їх армії було би дуже важко. Але наша присутність — важлива, і я у цьому переконаний, я чую це також і від військового командування. Особливо Генеральний штаб просить, щоб наші священики були присутні, бо бачать, що Католицька Церква відіграє позитивну роль.

Я задоволений перебігом цієї інформаційно-ділової зустрічі. Часи непрості, служіння в АТО є складним, і я особливо вдячний священикам, які взяли на себе місію військових капеланів.

P60913-120017-15

Джерело: CREDO

Хочеш знати більше про ХСП?
Підпишися на новини та отримуй оперативну інформацію про служіння ХСП