Верховна Рада  6 червня підтримала за основу законопроект № 10244−1, котрий врегульовує взаємодію держави та релігійних організацій у питанні військового капеланства.
За відповідне рішення проголосували 227 народних депутатів. Законопроект був зареєстрований у ВРУ 23 квітня 2019 року за законодавчою ініціативою депутатів О. Білозір, Т. Ричкової, Ю. Тимошенка, П. Унгуряна, А. Герасимова, Ю. Мамчура, В. Єленського та С. Євтушка. Тепер триватимн підготовка законопроекту до другого читання у відповідних парламентських комітетах. Проект був погоджений з Всеукраїнською Радою Церков і Релігійних Організацій (ВРЦРО).
У пояснювальній записці до законопроекту, зокрема, сказано таке:

«Проект Закону України “Про військове капеланство” розроблено з метою сприяння забезпеченню конституційних прав військовослужбовців та працівників Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення на свободу світогляду і віросповідання…

Проектом Закону України пропонується закласти правове підґрунтя для створення військового капеланства (служби військового духовенства, капеланської служби), при якому посади військових капеланів не будуть входити до штатів військових частин (органів, підрозділів)…

Законопроектом визначено, що військове капеланство – діяльність капеланських об’єднань, військових капеланів та військових капеланів-волонтерів із забезпечення реалізації права на свободу віросповідання, душпастирської опіки особового складу Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення;

Передбачено, що безпосередньо душпастирську опіку особового складу здійснюватимуть військові капелани (військові капелани-волонтери), визначено їх права та обов’язки, а також регламентовано їх підпорядкування капеланським об’єднанням (релігійним об’єднанням)…

Законопроект встановлює, що в релігійних організаціях створюються капеланські об’єднання, з якими Міноборони, відповідні органи управління ЗСУ та інших військових формувань та правоохоронних органів спецпризначення укладають генеральні угоди душпастирської опіки. Порядок укладення таких угод визначить Кабмін…».

Довідка: До початку війни на Донбасі в Україні не існувало офіційного інституту військового капеланства. Однак священнослужителі різних конфесій та деномінацій  працювали серед військовослужбовців на волонтерських засадах в рамках діяльності утворених у внутрішній структурі церков та релігійних об’єднань організаційних підрозділів співпраці із силовими структурам. Після початку війни, з весни 2014 року, десятки, а потім сотні  священнослужителів та пастирів розпочали за власною ініціативою їхати в зону АТО  і таким чином намагатися духовно і морально підтримати українських військових в екстремальних умовах бойових дій. Так розпочався добровольчий капеланський рух, який вилився у існування низки капеланських батальйонів та утворень. На той час найбільшим з них став Міжконфесійний батальйон військових капеланів (об’єднував близько 150 капеланів із шести конфесій та деномінацій), який навесні 2016 року трансформувався у Корпус Військових Капеланів Християнської Служби Порятунку.  Їх завданням стала духовна, психологічна, гуманітарна підтримка українських бійців зі складу регулярних військових формувань та добробатів. Згодом з початком діяльності у цій сфері Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України (РДпО) розпочався процес впорядкування і легалізації капеланського служіння у військових підрозділах. Тепер військові священики (капелани) — це фізичні особи, які запропоновані релігійними організаціями – членами РДпО, пройшли відбір і призначені на посади працівників Збройних Сил України для задоволення релігійних потреб особового складу.

З метою забезпечення конституційного права громадянина на свободу віросповідання (статті 35 та 64 Конституції України) Кабінет Міністрів України у своєму розпорядженні від 02.07.2014 року за №677-р розробив та затвердив положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі.

Основним призначенням військового священика (капелана) є релігійна опіка особового складу Збройних Сил України та членів їх сімей з метою заохочення, поглиблення релігійного життя, сприяння укріпленню позитивних рис характеру та моральних цінностей.

Напрямами діяльності капелана є:

  1. задоволення релігійних потреб військовослужбовців;
  2. релігійно-освітня робота;
  3. індивідуальна душпастирська опіка особового складу;
  4. соціально-доброчинна діяльність;
  5. душпастирська опіка сімей військовослужбовців та ветеранів.

Основними завданнями військового священика (капелана) є:

  1. організація та проведення молитов, богослужінь, благословінь, урочистих і поминальних заходів та інших релігійних обрядів і культів, пов’язаних із задоволенням релігійних потреб військовослужбовців, а також визначними #державними та релігійними датами;
  2. ознайомлення військовослужбовців з основами релігійного вчення;
  3. виховання у військовослужбовців високого патріотичного почуття та бойового духу на основі морального і духовного потенціалу релігійної та культурної спадщини українського народу;
  4. виховання у військовослужбовців толерантного ставлення до людей з інакшими світоглядними та релігійними переконаннями;
  5. ознайомлення особового складу з історією національного, культурного та релігійного становлення української державності;
  6. допомога військовослужбовцям у розвитку їх особистих та колективних моральних якостей: братерства, мужності, хоробрості, відповідальності, поміркованості, жертовності, дисциплінованості, розсудливості тощо;
  7. налагодження партнерських відносин з представниками релігійних організацій різних конфесій, які діють у місцях дислокації військових частин;
  8. забезпечення військовослужбовців релігійною атрибутикою, духовною літературою та іншими речами, потрібними для задоволення їхніх релігійних потреб;
  9. участь у реабілітації військовослужбовців, які потребують психологічної допомоги;
  10. душпастирське піклування про членів сімей військовослужбовців;
  11. надання всебічної душпастирської опіки та турботи всім військовослужбовцям і членам їх сімей;
  12. формування серед військовослужбовців братерських відносин на засадах принципів солідарності, гуманності та почуття священності військового обов’язку.

Підготовка військових священиків (капеланів) здійснюється релігійними організаціями та Міністерством оборони України.

Кожна релігійна організація (конфесія) самостійно забезпечує загальну богословську підготовку кандидатів на посади військових священиків (капеланів) у відповідних духовних навчальних закладах – духовних академіях, університетах, інститутах, теологічних факультетах, семінаріях, медресе тощо. Перед призначенням на посаду військових священиків (капеланів) кандидати, подані релігійними організаціями, повинні пройти курс навчання у вищому військовому навчальному закладі (військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу) за програмою, яка включає основи військової справи, військово-гуманітарну та військово-психологічну підготовку.

Капелани повинні взаємодіяти із військовим командуванням у питаннях дотримання розпорядку життєдіяльності військових підрозділів, організації та забезпечення своєї діяльності серед військовослужбовців, користування капітальними культовими спорудами на землях оборони, призначеними для релігійної опіки особового складу та підпорядковуватися керівництву своєї релігійної організації в питаннях, що стосуються релігійного життя, духовних і богослужбових практик, проповідництва, церковного права, релігійної традиції і календаря, відносин з іншими релігійними організаціями.

В умовах особливого періоду, бойових дій та в інших непередбачуваних випадках капелан забезпечує підтримку всіх військовослужбовців, які перебувають у зоні проведення операції. При цьому індивідуальні релігійні потреби військовослужбовців, які не належать до його військової частини, мають задовольнятися, виходячи з наявності часу, ресурсів та можливостей бойової обстановки та наказів військового командування. Військовому священику заборонено брати безпосередню участь у бойових діях та мати зброю. Він не може бути залучений до чергувань, нарядів, виконання бойових завдань, проведення службового розслідування та інших дій, не сумісних з діяльністю військового душпастиря.

Основною вимогою для кожного капелана є обов’язкове схвалення його кандидатури у лавах релігійної організації, до якої він належить. Керівництво конгрегації повинно визнати священика гідним звершувати це служіння. Духовний сан і пасторський досвід є цьому підтвердженням.

Капелан повинен бути готовий допомогти людині, яка цього потребує, у будь-який час дня або ночі. Служіння капелана передбачає ненормований графік, що може спричинити певні незручності і вплинути на фізичний стан священика. Однак, лише через самопожертву можливо показати гідний приклад християнина і у всій повноті продемонструвати оточуючим Божу любов. Здатність спілкуватись з людьми з будь-якого суспільного прошарку – найбільш важлива умова для хорошого капелана. Священики, що працюють у лікарнях, в’язницях та на військових базах, зобов’язані взаємодіяти з людьми з різним релігійним вихованням чи, взагалі, з відверто атеїстичними поглядами. Навіть якщо релігійні погляди капелана суттєво відрізняються від поглядів оточуючих, важливо бути відкритим для прийняття всіх видів релігійних переконань. Капелани повинні бути гнучкими і мудрими у висловлені своєї позиції, вони повинні залишатись люб’язними і чуйними, наскільки це можливо. Капелани покликані надавати допомогу, підбадьорювати і надихати людей, з якими вони тільки що познайомились. Мета капеланського служіння – побудувати глибокі і змістовні стосунки, через які Господь буде надихати людей і допоможе вистояти у дуже важких обставинах. Для цього необхідне уміння налагоджувати такий тип стосунків за дуже короткий проміжок часу. Капелану необхідно захищати себе від духовної виснаженості.