Благословенне служіння (Дайджест ХСП №89)

Події з 1 по 9 червня

Християнський Миротворчий Корпус

1 червня

Християнська церква “Спасіння” у Вишневому. Зустріч з єпископом Юрієм Бабинцем, Дмитром Лапіним та відомим фінським волонтером Хану Ханукою. Знаємо, що ця зустріч принесе щедрі плоди для нашої спільної справи – служіння Україні на Божу Славу. Дякуємо нашому капелану Віктору Чернявському за організацію зустрічі.

   9 червня

Парафія Христа Царя Всесвіту у Хмельницькому. Основна координаційна гуманітарна база ХСП протягом цієї фази війни.Про їх титанічну працю на благо армії, біженців і людей на прифронтових територіях колись буде сказано достатньо. Колись, після Перемоги.

А поки що велика подяка Богу за настоятеля парафії та бойового капелана отця Миколу Лучинського, за лідера команди миротворців “Воїни Гедеона” Мар’яну Сенчук і за кожного з двадцяти чоловіків та жінок, які у ці воєнні місяці вклали своє серце і руки у спільну справу.

Сьогодні наш дитячий центр “Ковчег Миру” у польському Буянові відвідав Ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії  РКЦ єпископ Павло Гончарук, який опікувався центром під час його служіння у Піонерському під Маріуполем. З Божою допомогою наш Ковчег Миру незабаром знову повернеться на українську землю…

Корпус Військових Капеланів

1 червня

#FrontlineHelp and #ХСП Церква з військом!Прийняв в центрі віддав на сході. Проголошуємо Перемогу від Господа в Україні!

2 червня

ХСП Житомир – Хмельницький.Дякуємо Господу і дякуємо Римо-Католицької Церкви «Христа Царя Всесвіту» та настоятелю о.Миколі Лучинському за генератор, радейки і ще багато іньшого і дуже корисного для наших бійців. А також за продуктові набори і набори з побутовою хіміею від  братерскоі организації Лицарів Колумба. #разом_до_перемоги

3 червня

Служіння у зоні війни. Там де вогонь…

Трішки про себе.Останній рік почала задаватися питанням – якого я роду, якого я коріння. З дитинства відрізнялася від свого оточення,начебто така як усі,але все ж таки інша,інші цінності,погляди,думки. Народжена тут на Донбасі, рідне місто Авдіївка – можно сказати корінна донеччанка,але якось внутрішньо відрізнялася від інших,це не було проблемою,але робило мене немов не з серед своїх. З дитинства мені подобалося все що пов’язано з Україною,традиції, вбрання особливо пісні,їх я навіть співала у школі з радістю на виступах). Про родинні зв’язки не піднімалися питання,бабусів та дідусів не пам’ятаю зовсім,бо була дуже маленькою коли їх не стало. Росла як і усі тут,хоча українська у школі була набагато краща по оцінках ніж російська), дуже відрізнялася). З початком цієї війни,постійно подумки задавались питання,чому з люттю в душі відстоюю Україну тут,хоча народжена на “Донбасі”? Моє оточення не добре ставилося до мене з цього приводу,то коли я була поряд на питання АТО зі мною намагалися не розмовляти, бо починалася перепалка. Спочатку допомогла цивільним вижити,потім цивільні та військові,а коли почалась повномасштабна та відкрита війна – лише військові.  Що це? Все що за рік вдалося дізнатися з маминої розповіді, що мій пра пра дідусь по батьку був козаком і є одним із тих ,з кого почалося існування Авдіївки. Мій дідусь і батько на власні очі бачили другу світову війну, батько був дитиною під окупацією. Про бабусю зовсім нічого не відомо,тільки те,що вона померла,коли було троє дітей маленьких. Пра дідуся та бабусю по лінії матері було вбито під Києвом ( це їх рідна земля), а залишок їх родини примусово вивезені в табори Сибіру,там і померли. З ними і вивезений був мій дідусь ще дитиною,потім йому змінили призвище та знищили докази його справжнього походження (. Батьків моєї бабусі примусово разом з дітьми вивезли також до росії з Харківщини ( це їх батьківщина). Там вже вони між собою познайомилися, одружилися,народили 6 дітей і коли з’явилася можливість повернутися до України переселилися до горлівки. Познайомилися мої батьки ,коли почали строїти завод АКХЗ на ньому ж і відпрацювали все життя.  Це все що вдалося дізнатися(.  Нажаль не збереглися ніяких документи,що дізнатися більше про свій рід. Я намагалася щось розкопати, підняти архиви,але в нас вже йшла війна і багато чого не можливо було дізнатися,да і хто буде шукати якісь спогади коли бахає за вікном. Нажаль цього вже не дізнаюся, але тепер я 100% розумію своє ставлення- код української нації не можна стерти чи розірвати, він у моїй крові!!! Це генетичне коріння і воно міцніше за метал!!!Ми обов’язково переможемо!!!Вірте у ЗСУ України!!!

4 червня

Поїздка до військових. Там є мій друг.  Вийшло зібрати дуже багато хороших речей і дуже вчасно тепловізор, квадрокоптер, бронежилети, аптечки, продукти, Євангеліє та ще всяке різне). Хлопці роблять дуже важливу та круту роботу. Молилися з ними, спілкувалися і класно провели разом час. Хай Господь вас береже, хлопці.  Обіймаємо вас молитвами і до зустрічі. Все буде Україна.

Чергова міссія капеланського десанту на духовну підтримку наших воїнів.Наш бус заряджений на повну.Наші брати та сестри, волонтери та благодійні фонди, просто небайдужі сердця не здаються та не втомлюються!Ми пишаємось нашим народом. Перемога скоро буде!

Псалми 120

1 Свої очі я зво́джу на го́ри, звідки при́йде мені допомо́га, —

2 мені допомо́га від Господа, що вчинив небо й зе́млю!

3 Він не дасть захита́тись нозі́ твоїй, не здріма́є твій Сто́рож:

4 оце не дріма́є й не спить Сторож Ізра́їлів!

4 червня

Пропонуємо вашій увазі звернення про допомогу,  для нашого побратима, українського воїна та батька чотирнадцяти дітей Володимира Блажеєва.

https://www.facebook.com/crsua/videos/2874378762855699

5 червня

Капеланська команда, яка недільного дня послужила бійцям автобату. Хай Господь благословить вас, хлопці, на фронтових дорогах.

7 червня

Корсуни Микола і Павло. Батько і син. Капелани. Одна місія на двох.

Возможно, это изображение 2 человека и военная форма

9 червня

Наша Єврейська Самооборона і Взаємодопомога. Гідність і відвага.

9 червня

Їздили командою, на двох бусах, із семи людей до Авдієвці, Новогродівки та Шевченка. Привезли допомогу людям, які живуть у підвалах, старичкам у хоспісі, дітям у двох селищах та нашим військовим. Завезли багато продуктів, ковдр, постільної білизни, солодощів, бронежилети, каску, тактичні окуляри, тепловізор та Євангеліє. На зворотному шляху відвідали два шпиталі, де лежать наші двое друзів, один з осколками і контузією, інший теж з контузією. Війна триває і кожний робить те, що вміє і те, що йому під силу, хай кожний буде на своєму місці. Боже благослови Україну, розбий ворога і даруй нам перемогу.

Молитовний Щит

1 червня

Чоловіча Розарійна Молитва

3 червня

Перша п’ятниця місяця. Традиційний молитовний вечір з Пакути. Група литовських та українських служителів молилися онлайн через зум. Ще десятки служителів з обох сторін брали участь у молитві через трансляцію в ютубі. Разом стояли в духовному проломі за Україну.

5 червня

Пройшов черговий семінар формації “Гора Пророка”. Працювала команда в парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви. Близько сорока духовних воїнів брали участь через зум.Бог прожовжує навчати свою молитовну армію.

7 червня

Парафія Пресвятої Діви Марії Матері Церкви, каплиця отця Піо.

Традиційна щомісячна Євхаристія за участю київської штабної команди ХСП. Молилися у червневих намірах Християнської Служби Порятунку. Освячували служіння і заступалися за служителів.

7 червня

Чергове молитовне включення з України в рамках багатонаціонального марафону, організованого Міжнародним Християнським Посольством в Єрусалимі (ICAJ). Спільно молилися протестанти, месіанські євреї і католики.За Україну. За Ізраїль. За Церкву.

8 червня

Команда капеланів і молитовників після служіння в одному із військових підрозділів. Молитва, прослава, проповідь…Божий підрозділ, після виконання бойового духовного завдання.

Возможно, это изображение 7 человек, люди стоят и на открытом воздухе

Християнський Соціальний Простір

3 червня

Мали привілей взяти участь у  святкуванні чергової річниці Радіо Марія, з якою ХСП пов’язує тривала традиція спільного служіння на Славу Божу. Дякуємо команді отця Олексія Самсонова за відкритість до співпраці.

ХСП- ОЛСЙПІІ

4 червня

Перша субота місяця. Чоловічий Розарій за Україну та її народ. Триває війна фізична. Триває війна духовна.

Корпус Миротворців ХСП Тиврів

5 червня

Миротворець В’ячеслав Панченко: “В теперішній час війни і час випробувань, що Нам зостається: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов. Саме Вона керувала мною (вела мене) вступити до корпусу ХСП і бути корисним, бути допомогою, як для наших захисників – воїнів, так і для знедолених мирних мешканців. Бо що може бути більшим за любов до Батьківщини, любов до ближнього і, хто як не Господь, є прикладом, як потрібно любити – віддавши своє життя за Нас і хто, як не Церква, вчить і допомагає все більше її відкрити в собі!”

Be the first to comment on "Благословенне служіння (Дайджест ХСП №89)"

Напишіть відгук