Вони рятують не тільки тіло, а й душу

Світова пандемія та поширення нового захворювання ковід-19 поставило перед людством багато запитань, які потребують перезавантаження та глибшого розуміння. Милосердя, уважність один до одного, людське спілкування, ‒ усі ті життєві речі, які нам часто здаються банальними, під час локдаунів стали справжньою розкішшю та отримали інше переосмислення.

Марія Павлюх

Громадські діячі, благодійники, волонтери і священники об’єднуються задля важливої місії – підтримати один одного у важкі хвилини та випробування.

Обласна інфекційна лікарня у Львові, що знаходиться на Пекарській, переповнена хворими на ковід-19. Хворі потребують не тільки тілесного зцілення, а й душевної підтримки. Розгубленість, хворобливість, невпевненість, страх – це ті почуття, які відчувають хворі інфекційної лікарні. З особливою радістю хворі чекають відвідин медичних капеланів, які проводять у лікарні служіння. Літургія, сповідь та особиста розмова для хворих на ковід-19 приносять велике полегшення та вселяють віру у видужання. Інфекційна лікарня відкрита на релігійне служіння під час пандемії. Медичні капелани є справжніми героями, які, наражаючись на небезпеку хвороби, допомагають людям, виконуючи свій християнський обов’язок, лікуючи, в першу чергу, їхні душі.

Пандемія відкрила для служіння традиції Римо-Католицької Церкви, зокрема, медичного капеланства. Медичні капелани у період важкої хвороби виконують не тільки обов’язки священника, проводячи Літургію, а й також психолога, який допомагає та розраджує хворих під час лікування. Спілкування з хворими, підтримка під час хвороби їх та членів їхньої родини, − найважливіші обов’язки медичних душпастирів. Перебування у лікарні серед важкохворих потребує великих зусиль від священника, адже його костюм складається із багатьох компонентів, а безпечна поведінка – особливих навиків.

Отець Збігнєв Савчук, капуцин, надягає важкий захисний костюм в інфекційній лікарні, який складається з тринадцяти частин: костюм, халат, дві пари рукавичок, маска, респіратор, чепчик, захисні окуляри, щиток, бахіли. Це необхідно для безпечності, щоб відвідувати хворих. Священник добре знає правила поведінки під час перебування у відділені, а також дбає про очищення літургійних предметів дезінфекційними засобами.

Костюм важкий, проте монах не зважає на незручності, оскільки ставить перед собою мету − допомогти людям. На запитання, чи він боїться зараження, Збігнєв Савчук відповідає словами Папи Франциска, про те, що «відвідини ближнього під час пандемії – це вияв любові і добрий приклад служіння на парафії». Також душпастир переконаний, що потрібно дотримуватися безпечних правил поведінки серед мирян і не легковажити засобами особистого захисту, зокрема вакцинацією.

Протягом свого медичного служіння капелан Збігнєв бачив різні випадки захворювання, спілкуючись з людьми. На його думку, осіб, які потрапили у лікарню з важкою формою ковід-19, охоплює страх, а також великий жаль, що не дотримувалися засобів захисту та не вакцинувалися вчасно. Їм самотньо, оскільки близьких і родичів до них не пускають, тому медичний душпастир залишається єдиною близькою людиною, з якою можна поспілкуватися. В умовах особистої кризи, ‒ це єдиний вихід для людини знайти внутрішній спокій і бажання видужати.

Покликання до медичного душпастирства о. Збігнєв збагнув під впливом настоятеля парафії св. Йоана Павла ІІ Григорія Драуса. Захоплюючись особистим прикладом свого наставника, священник відкрив потребу служити людям, не тільки у лікарнях, а й також у приватних відвідинах вдома. Дотримуючись санітарних норм, медичний капелан виконує власне покликання з любов’ю та радістю.

Пам’ятаючи слова св. Йоана Павла ІІ про любов до ближнього і велику місію медичного душпастирства, римо-католицькі священники охоче служать у лікарнях. Римо-католицька парафія святого Йоана Павла ІІ активно підтримує медичне душпастирство.

Настоятель парафії, референт у справі медичного душпастирства, отець Григорій Драус був одним із перших священиків, який взяв на себе обов’язок допомагати хворим на ковід-19. Він проводить зустрічі для молоді та мирян, навчаючи їх любові до ближнього під час епохи пандемії. На його думку, важливо нагадувати людям про те, що християни повинні служити один одному у важкі часи, бути практикуючими християнами. Священник Григорій Драус – прихильник вакцинації, який переконує своїх парафіян, що вакцинація – це великий вияв любові до ближнього. Він закликає християн не легковажити цим обов’язком.

Цей медичний душпастир часто спілкується з лікарями про загрозу хвороби. Священник навчився одягати захисний костюм, який складається з багатьох елементів. І хоча костюм дуже незручний, проте Григорій Драус не зважає на труднощі і йде з таїнствами до людей, які потребують духовної підтримки. Своїм основним завданням, душпастир вважає підготовку та благословення інших священників на медичне капеланство. Зокрема, 9 листопада 2021 року, Григорій Драус благословив свого молодшого колегу, капуцина Збігнєва Савчука на медичне душпастирство. Отець Григорій сподівається на те, що кількість медичних капеланів збільшиться, а одночасно, хворі на ковід-19, отримають зцілення не тільки тіла, а й власної душі.

Про авторку: Марія Павлюх, кандидат наук із соціальних комунікацій, журналіст, громадський діяч, викладачка кафедри міжнародної інформації Національного університету «Львівська політехніка».

Стаття підготовлена в рамках конкурсу СторіМейкер-2021 “COVID-19: випробування людяності в епоху пандемії”.

Джерело


Be the first to comment on "Вони рятують не тільки тіло, а й душу"

Напишіть відгук