17 травня, 1990 рік – день, коли гомосексулаізм став прийнятною для суспісльства «гомосексуальністю»
Цього дня 1990 року гомосексуалізм виключили з переліку МКХ(Міжнародної класифікації хвороб) ВООЗ. Сьогодні даний факт використовують як аргумент на користь «гомосексуальності», неначе це нормальне і природнє явище.
Для початку оглянемо термінологію: чому ліві намагаються викорінити найменування «гомосексуаліст», натомість пропонуючи термін «гомосексуал»? Адже здавалося б, різниці у цих словах майже немає. Справа в тім, що до 1990 року в переліку МКХ девіантна поведінка з потягом до своєї ж статі чітко називалася гомосексуалізмом. Відповідно, дане слово – це медичний термін, що характеризує захворювання класу V(парафілії – розлад сексуальної поведінки, такий ж як зоофілія, педофілія, тощо). Стає зрозуміло, що неомарксистський порядок вже 30 років намагається викорінити пам’ять суспільства про ненормальність і девіантність цього явища. Адже «сексуальність» – це природня складова людської фізіології та психології, а так звану «гомосексуальність» нам представляють як один із видів цієї біологічної норми. Тим часом усіх незгодних прозвали «гомофобами». Ліві обрали закінчення «фобія», щоб у відповідь зводити традиційні сімейні цінності до розладу – ірраціонального страху. Така ось пропаганда в деталях.
Але як ж так сталося, що психічне відхилення визнали нормальною поведінкою? Невже ЛГБТ-шники все ж праві, і «гомосексуальність» з наукової точки зору є нормою?
Проголошення «гомосексуальності» некоректно розглядати в межах лиш 90х років. Боротьба за нормалізацію збочень тривала упродовж другої половини 20 століття, а найбільших обертів набрала в 1960х роках: згодом, наприкінці 6 декади ХХ століття у Франції так звана «сексуальна революція» досягне своєї апогеї під час Червоного Травня. Ким були учасники страйків за «сексуальну свободу»? Марксисти-леніністи, неомарксисти, гедоністи, анархісти, троцькісти, та інші ліві.
Марксисти намагалися перевернути всі суспільні норми з ніг на голову, а нормалізація маргінальних груп людей видавалася як «революційні здобутки на шляху до справедливого суспільства». Цей момент у світовій історії став каталізатором подальшого вимирання білих, пандемії СНІДу, занепаду сім’ї, знецінення традицій, а опісля – початку ісламізації Європи. Девіантна поведінка почала все частіше називатися «сміливою» та «оригінальною».
В 1973 році Американська психіатрична асоціація видає резолюцію, в якій міститься заклик до всіх професіоналів у галузі психічного здоров’я «взяти на себе ініціативу зі знищення стигми психічного захворювання, яке вже давно асоціюється із гомосексуальною орієнтацією». Хоч у АПА було вдосталь психіатрів-опозиціонерів, які мали вдосталь наукових напрацювань про розгляд гомосексуалізму як патології на реальному прикладі пацієнтів, боротьба з боку ЛГБТ продовжувалась і їхні голоси зігнорувались. Результат: для виключення гомосексуалізму з переліку відхилень потрібно було лиш від 200 підписів для «референдуму», всупереч тому, що більше 3х тисяч учасників Асоціації виступили проти цього рішення.
“Голосування АПА за нормалізацію гомосексуальності було продиктовано політикою, а не наукою” – Д. Сатіновер – учасник АПА, із книги “Гомосексуальність і політика правди”.
Автор стверджує, що ніяких клінічних та наукових аргументів для зміни оцінки не було і що з боку радикальних активістів-гомосексуалістів було зроблено тиск на асоціацію, які, погрожуючи заворушеннями, звинуватили психіатрів в дискримінації, але не в науковій неточності. П’ять років по тому опитування 2500 американських членів АПА виявило, що 68% від них як і раніше вважає гомосексуальність психічним порушенням.
Безперечно, резолюція ВООЗ від 17 травня 1990 року не була простим «науковим відкриттям» – це політичне рішення, якого цілеспрямовано домагались неомарксисти упродовж 20 століття. Далі ж розпочалась масова пропаганда і деформація дійсності. На паради гомохворих ходили не лише представники нездорової “культури”(якщо це можна так назвати), а й звозили дітей. До речі, почали насадження «ЛГБТ культури» із діток-сиріт, у яких не було батьків для нормального виховання. Ліва пропаганда розпочала з найслабших.
Сьогодні ж цей день прийняття жахливого рішення називають «Днем боротьби із гомоФОБІЄЮ», демонструють веселкові стяги збоченців і історично-політичних комуністів, продовжуючи розпочату ними справу з деградування людських мас.
