Новим ребежем для тих, хто хоче залишатися “чайлдфрі”, стала хірургічна стерилізація. Нині вона модна та збирає шанувальників, але водночас є відверто не людською.
Багато років існує категорія людей, яка відрізняється від інших членів суспільства, яка вже є предметом соціологічних та психологічних досліджень і визначає себе прикметником «чайлдфрі». Таким є їхній свідомо зроблений вибір, а не результат фізіологічної нездатності або обставин, які так чи інакше складаються.
Вони «вільні», тому що діти призводять до стресу, це жахливі розповсюджувачі зарази, вони відповідають за жіноче безробіття і навіть є причиною зміни клімату! Тому дорослі, хто досить розумний, щоб бути в змозі усвідомити такі очевидні істини, повинні зрозуміти, що необхідно уникати присутності дітей у піцеріях, на теплоходах, у готелях тощо. і т.п.
Чи аморально розмножуватися в епоху зміни клімату?
Народжувати дітей, до речі, – це рішення, яке в жодному разі не є морально нейтральним, як стає ясно з дедалі більш нав’язливих питань, які порушують різні американські газети: «Справа проти дітей», The New Yorker (2012); «Чи слід нам народжувати дітей в епоху зміни клімату?», NPR (2016), «Нам потрібно поговорити про етичність народження дітей у світі, що гріється», Vox (2019).
Після того, як дискусія почалася, екофеміністки – незважаючи на те, що вони самі вже є матерями – не знайшли нічого кращого, ніж мікродози психоделічних грибів, щоб підтримувати себе у тяжкості материнства. Вони, поки у них ще є час уникнути катастрофи, якщо не на планетарному, то хоча б на особистому рівні, вирішили запобігти небезпеці в зародку. А точніше, вони вибрали зробити три невеликі надрізи – два біля черевної порожнини та один прямо над пупком, – щоб хірург міг вставити камеру та видалити фалопієві труби; іншими словами, стерилізувати пацієнтку остаточно та безповоротно.
Історії звичайних каліцтв
Це не фільм жахів на Хелловін, а прості та невигадливі історії добровільно зроблених каліцтв, до яких мріють вдатися все більше молодих жінок для того, щоб отримати впевненість у бездітному житті. Гортаючи індивідуальні свідчення, ми можемо натрапити на вкрай значущі деталі: Даймонд, 31-річна тик-токерка, описує себе? як «живу рекламу стерилізації». Вона завжди «була впевнена, що не буде створювати сім’ю. […] Психотерапевт, якого вона знайшла в мережі через кілька місяців після закінчення школи, допоміг їй усвідомити, що у неї глибока травма через те, що її карали в дитинстві, і що через це вона боїться авторитетних фігур – таких, як її батько. Вона вирішила, що не хоче колись сама стати авторитетною фігурою. Ніколи, нізащо». Тому вона видалила фалопієві труби та поділилася своїм досвідом із 64 000 підписників.
Ізабель, 28 років, називає себе антинаталістом і стверджує, що це «аморально – приводити дитину до цього світу […]». Вона воліла б почекати до 31 року, щоб пройти двосторонню лапароскопічну сальпінгектомію – вимогу для стерилізації, – але «через закон про серцебиття» (Ізабель живе в Техасі), як стверджує вона, «не можна змиритися з ризиком завагітніти і не мати можливості зробити аборт». Вона вже готується до «святкування стерилізації»: вечірки з суші та алкоголем, що виражає радість щодо можливості не «витрачати» своє життя.
Подібно до неї 31-річна Дарлен Ніккелл вважає, що тридцять – це поворотний рубіж, з якихось причин значущий для рішення стати «радикальним чайлдфрі». Жінка вже десять років домагається видалення фалопієвих труб. Досягти лікарського схвалення на таку операцію виявляється не так легко через «високий відсоток тих, хто передумав».
Челсі із Сакраменто, 25 років, сказавши, що «діти її дратують», додає, що єдині ризики у зв’язку з операцією, які для неї мають значення, це можливість інфекційного зараження або перепадів настрою через анестезію. «Про що я буду шкодувати? Що буду надто щасливою? Занадто вільною?», – Запитує вона.
Софія, 19-річна студентка, яка вивчає журналістику, вважає набагато ефективнішим піти на стерилізацію, ніж думати про «тимчасову» контрацепцію: «Я один раз перенесу цю операцію, відпочину кілька днів і ніколи більше про це не думатиму». У Софії ніколи не було ані стабільних стосунків, ані сексу, але вона не турбується про можливий жаль згодом: «Немає сенсу шкодувати про те, чого ти не можеш змінити», – каже вона. Припущення, що у майбутньому у неї з’явиться партнер, який захоче дитину, вона називає неймовірним. При цьому вона сердиться, коли інтерв’юер запитує, як вона уявляє своє майбутнє: «Це тупо – питати людину, якій 19 років і яка ще не закінчила коледжу, які у неї плани на життя». Головне – це здобути впевненість у «свободі». Що вона робитиме з нею, – це проблема, якою вона займеться пізніше.
РОМАН ЛАБА: “ТРЕБА МАТИ СТІЛЬКИ ДІТЕЙ – СКІЛЬКИ ДАЄ БОГ, БО ВИКОРИСТАННЯ КОНТРАЦЕПЦІЇ ГРІХОВНЕ”
Про це священник о. Роман Лаба заявив у розмові з журналістом Олексієм Погорєловим у ефірі проєкту Nebo.On
Священник переконаний, що питання відкритості до життя – це питання зрілості у вірі.
-Католицька Церква говорить, що сексуальність – це Божий дар. І користування з цього дару Католицька Церква передбачає лише у рамках подружжя. Поза подружжям це є гріх і контрацепція це однозначно гріх.
-Католицька Церква тут нічого не вигадує, а користає з того про що йдеться у Святому Письмі. А там читаємо, що Бог є дателем життя. Життя є у владі Бога, Його руках. Тому людина не вирішує цього питання. Основна парадигма християнського життя – це переживати свою дійсність у вірі, бути відкритим на те, що дає Бог. У випадку подружжя бути відкритим на життя, якщо Бог дає у цей момент життя.
-Чи правильно я розумію, що, в принципі, все, що відбувається у світі дає Бог.
-Так, звичайно, що Бог допускає певні речі, яких Він не хотів, бо він дає людині вільну волю. Якщо хтось каже, що Бог хотів війну, то Бог цього не хотів. Але Бог створив вільну волю людини.
-А чому контрацепцію не можна поставити до факторів, яку людина вирішує відповідно до Богом даного розуму?
-Загалом хочу сказати, що, по-перше, дар життя, який Бог передбачає для подружжя це неймовірний дар, бо сам Бог приходить до людини у цьому дарі. Загалом хочу сказати декілька моментів: по-перше, дар життя, який передбачає Бог для подружжя, є дуже цінний, бо сам Бог приходить у цьому дарі. Я був свідком, коли родина отримувала величезну благодать зцілення в подружжі, коли відкривалася на нове життя. Адже спочатку наречені закохуються, пізнають себе ближче, в певний момент, починають надмірно вдивлятися у себе і у якийсь момент Господь приходить з новим життям. Це пасхальний вимір Таїнства подружжя. Бо спонукає подружжя жити не для себе. Цей вектор подружжя не є егоїстичним, але дає змогу ділитися життям назовні. Користування контрацепції є чимось гріховним. Часто природній метод планування родини люди вважають альтернативою контрацепції. Це також неправильний підхід.
-Чому не можна мати одну-дві дитини? Чому треба мати десять дітей чи вісім?
-Потрібно мати стільки дітей, скільки дає Бог.
-Фізіологія чоловіка і жінки влаштована таким чином, що нова дитина може з’являтися щороку.
-Свята Катерина Сієнська була 23-ьою в родині.
-Тоді з Вашої точки зору, абсолютно всі родини не дотягують до цього рівня.
-Насправді це такий академічний випадок. Бог дає стільки дітей, скільки потрібно.Ті хто у вірі переживають своє життя, вважають, що Бог дає те, що потрібне на цей момент. Друга річ у тому, що це не є правило, що всім подружжям Бог щороку дає дитину.
-Якщо все, що дає Бог, треба сприймати з радістю, то чому Церква ще не може сприйняти контрацептиви? Для того, щоб жінка могла бути вільною та реалізовуватися? Щоб сім’я мала стільки дітей, скільки може утримувати?
-Скажу зараз дуже немодну річ. На мою думку, найкращим способом реалізації жінки і є материнство. Вінстон Черчіль одного разу запитав: “Що легше зробити – виховати дитину чи керувати державою?”. Риторичне запитання.
-Для якоїсь жінки найкращий шлях буде бути матір’ю, а для когось найкращий варіант, то поєднати материнство з кар’єрою. Питання у тому, що жінка з контрацепцією вибір має, а жінка без контрацептиву буде безальтернативно реалізовуватися у покликанні матері.
– Контрацепція не може розглядатися як дар Бога, бо позбавляє подружжя головного дару Бога, яким є життя.
-Наприклад, жінка народила 8 дітей і померла від виснаження. Тобто життя – це дар Бога, який забирає інший дар?
-Дитина -це є дар Бога , який забирає життя матері. Навіть якщо жінка не померла, то вона втрачає своє життя заради дитини. Життя християнське полягає у тому, щоб втрачати своє життя заради інших. Тобто життя для себе є настільки жахливою річчю, що Христос помер, щоб люди жили не для себе. Життя християнина життя Пасхальне, тобто ми маємо проживати своє життя не так як ми того хочемо, а як Бог хоче.
-Чому не можна використовувати контрацепцію і водночас жити не для себе?
-Якраз контрацепція і погубила християнську цивілізацію Європи. Про це сказала колишня феміністка у своїй книзі. Здається Макс Вебер говорив про споживацьку ментальність, коли люди все мають і Бог перестає бути їм потрібен. Бог так вчинив, що жінка є плідною, окрім певних періодів. Натомість, коли подружжя вживає контрацепцію, то подружжя є неплідне, окрім випадків, коли вони самі забажають бути плідними. І повністю перевертається весь порядок природи. Контрацепція – це гріх проти першої Заповіді: “Не матимеш інших Богів, крім мене, тобто жінка і чоловік ставлять себе на місце Бога і вирішують коли будуть давати життя. Це суперечить вченню Католицької Церкви.
Індустрія смерті атакує: лобісти абортів тиснуть на японську владу
Чиниться тиск на японську владу, щоб дозволити продаж безрецептурних таблеток для переривання вагітності та вбивство немовлят, зачатих без згоди їхніх отців. Незважаючи на те, що країна невдовзі після війни узаконила цю практику під приводом збереження здоров’я та життя матері, за винятком 1950-х років, коли велася боротьба з «перенаселенням», аборти ніколи не користувалися суспільним визнанням.
Очікується, що наприкінці грудня британська компанія Linepharma звернеться до Міністерства охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення щодо отримання ліцензії на продаж безрецептурних таблеток для переривання вагітності. Уряд заявив, що розгляне це питання, і, можливо, протягом року, якщо процес перевірки буде успішним, дозволить продавати ліки без обмежень.
Засіб для переривання вагітності включає міфепристон, який пригнічує дію прогестерону, який підтримує вагітність, і мізопростол, який викликає скорочення матки. При одночасному застосуванні обидвох препаратів ці призводить до викидня.
У Японії, де домінує негативний імідж абортів, закон дозволяє вбивство дитини у разі зґвалтування, загрози життю та здоров’ю матері, а також з економічних причин. Однак, як і в десяти інших країнах світу, існує також закон, який вимагає згоди на аборт з боку батька дитини.
Протягом багатьох років рухи за аборт, а також Всесвітня організація охорони здоров’я та Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок посилили тиск на Токіо, щоб змінити правила. Влада поки на це не погоджується. Жінкам, які вбивають своїх дітей без згоди чоловіка чи партнера, наприклад, підробляючи їхній підпис або купуючи нелегальні таблетки для переривання вагітності, загрожує до одного року в’язниці.
Таблетки для переривання вагітності, вперше схвалені у Франції в 1988 році, зараз використовуються в більш ніж 70 країнах світу. За даними клінічного дослідження Linepharma, проведеного в Японії, таблетки викликали аборт протягом 24 годин у 93 відсотків із 120 жінок на 9 тижні вагітності. Шістдесят відсотків з них мали сильний біль у животі та блювоту. 40 відсотків відчували побічні ефекти.
В Японії є платні хірургічні аборти, які не покриваються страховкою. У 2020 році таким чином було вбито приблизно 140 тисяч дітей. ВООЗ переконує Токіо відмовитися від деяких методів хірургічного аборту і ввести таблетки для переривання вагітності, оскільки вони дешевші. Середня ціна препарату за кордоном становить близько 740 ієн, а вартість хірургічного аборту коливається від 100 000. до 200 тис ієн.
Захист життя в Намібії назвали апартеїдом
Існуючий у Намібії закон проти абортів висить волоску. Він є пережитком суспільства минулого, у якому цінувалося право на життя. Сьогодні це право хочуть знищити.
Республіка Намібія – малонаселена країна на Півдні Африки. Чисельність населення становить 2,7 млн. жителів або 3,3 особи на квадратний кілометр, країна знаходиться на передостанньому місці у світі за щільністю населення. Більшість площі країни займають пустелі Наміб і Калахарі.
Приріст населення в Намібії в 2020 році склав близько 2%, як і в Конго, Сенегалі, Єгипті, а також у Саудівській Аравії та Люксембурзі. Звичайно, у двох останніх країнах дохід на душу населення суттєво відрізняється. Намібія – одна з наймолодших країн африканського континенту. З 1884 по 1919 рік це була колонія Німецької імперії під назвою Німецька Південно-Західна Африка, потім, до 1961 року, – частина Південно-Африканського Союзу під управлінням британської корони, а після, до здобуття незалежності у 1990 році, – провінція Південно-Африканської Республіки.
У спадок від південноафриканської епохи Намібії дістався поки що чинний закон, який регулює аборти. Це закон № 2 від 1975 року «Про аборти та стерилізацію» (скасований у Південній Африці в 1996 році), який дозволяє переривання вагітності, якщо існує небезпека для фізичного та/або психічного здоров’я матері, ризик серйозної та незворотної інвалідності ненародженої дитини або якщо вагітність трапилася внаслідок згвалтування чи інцесту. Показань до аборту більш ніж достатньо; насправді їх навіть дуже багато.
Проте прихильникам абортів цього мало. Наприклад, у 2015–2016 роках HEARD, організація прикладних досліджень, афілійована з Університетом Квазулу-Натал (ПАР), використовуючи стандартний аргумент про ризики, пов’язані з «небезпечним абортом», поширювала дослідження та листівки зі скаргами на те, що «аборт на вимогу» є правом людини, проте недоступний у Намібії.
Наприкінці жовтня уряд Намібії провів слухання щодо Закону про аборти. На цьому наполягали у залі суду та в соціальних мережах заступник міністра охорони здоров’я та соціальних послуг, Естер Муінджанг, юрист з прав людини та особливий радник ООН у справах Африки, Бієнс Гаванас, а також організації, які виступають за аборти, такі як SheDecides («Вона вирішує ») та Voices for Choices and Rights Coalition («Коаліція голосів за вибір та права»).
Під час публічних слухань виконавчий директор Міністерства охорони здоров’я та соціальних послуг Бен Нангомбе заявив, що «на думку департаменту, чинне законодавство про аборти застаріло і потребує перегляду, і що мають бути прийняті нові закони, які враховують реалії на місцях».
Це питання докладно висвітлювалося у статті газети The Telegraph від 2 листопада, у якій також зазначалося, що «…до внесення поправок до законодавства може залишатися ще більше року. За національними дебатами відбудуться регіональні громадські слухання щодо абортів, після закінчення яких буде складено звіт для надання до парламенту».
The Telegraph, схоже, підтримує тих, хто голосно аплодував, коли у жовтні Бенін схвалив легалізацію абортів.
Більш того, британська газета погоджується з тими, хто вважає нинішній намібійський закон пережитком патріархату, релігійності та апартеїду.
Кореспондент Сара Ньюі пише: «За словами істориків, закон про аборти та стерилізації 1975 року був прийнятий, щоб запобігти перериванню вагітності білими жінками в умовах істерії, пов’язаної з побоюванням, що чорношкіре населення перевершить їх чисельністю».
Очевидно, що будь-який закон, пов’язаний із трагічною політикою расової сегрегації на шкоду всьому населенню, не лише поганий, а й огидний. Однак, сумнівним є рішення розширювати доступ до абортів, включаючи планові аборти на вимогу. Пропоновані зміни не тільки не реабілітують тих, хто справді став жертвою апартеїду, але й порушують невід’ємне, недоторкане право, яке не підлягає обговоренню; саме право на життя.
Ндіілокельва Нтенгве, співзасновник організації Voices for Choices та Rights Coalition («Коаліція голосів за вибір і права»), яка виступає за аборти, заявляє у статті The Telegraph: «Поступово ми уникаємо колоніального минулого і усуваємо залишки апартеїду з нашої Конституції… суспільства рівних можливостей всіх намібійців. […] Це означає, що нарешті ми беремося за закони, які протягом багатьох років використовувалися для придушення жінок, дівчаток-підлітків та людей, які не відповідають гендерним нормам».
“Справедливе суспільство рівних можливостей” для всіх намібійців. Для всіх, крім немовлят в утробі матері.
КАНАДА В АВАНГАРДІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СМЕРТІ: 10 РОКІВ В’ЯЗНИЦІ ЗА ОХОРОНУ ЖИТТЯ І ТВЕРДЖЕННЯ, ЩО АБОРТ Є ЗЛОМ
Захисники життя б’ють на сполох, що закон в Канаді дозволить заборонити їм усіляку діяльність на захист ненароджених дітей перед будівлями, де проводять процедури абортів.
Як стало відомо, Канадська палата громад прийняла законопроект, який передбачає до 10 років ув’язнення для кожного, хто «чинить спроби унеможливити лікарям чи медсестрам виконувати свої обов’язки або зумисно ускладнює чи втручається в легальний доступ іншої особи до абортивного осередку».
«Канада є лідером анти-пролайф позиції у світі, де навіть під час законних маніфестацій можна буде бути покараним», – зазначив пролайф активіст Яцек Котула. – «Це черговий крок в цивілізації смерті до того, щоб приглушити усілякі голоси, що прагнуть досягнути совісті осіб, які проводять т.зв. аборти. Це – скандал!».
Be the first to comment on "Жодних дітей: ані завтра, ані будь-коли"