ОСВЯЧЕННЯ СЕБЕ І СВІТУ ЧЕРЕЗ СЛУЖІННЯ

«Ми маємо віддавати – давати у світ добро, милосердя, любов…

Я бачу кожну професію як служіння.

Лікар, вчитель, письменник, робітник і навіть  політик  –

 то служіння іншим.

Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими.

Треба формувати в людях розуміння служіння»

(Блаженніший Любомир)

«Життя згідно Духа, плодом якого є освячення (Рим. 6, 22; Гал. 5, 22), викликає та вимагає від усіх та від кожного охрещеного наслідувати Ісуса Христа через прийняття Його благословення, вислухання та розважання Його слів, через свідому та активну участь у літургійному та сакраментальному житті Церкви, через особисту, сімейну і спільну молитву, прагнучи справедливості, даруючи любов в усіх життєвих обставинах та допомагаючи братам, особливо меншим, бідним і тим, які страждають» (Покликання і місія мирян. Сhristifideles laici. Післясинодальне апостольське повчання Святішого отця Івана Павла ІІ (далі – Покликання і місія мирян), ч.16).

«Миряни мають можливість і відповідальність прийняти у вірі Євангелію й проголосити її словом та ділами, сміло й відважно розкриваючи будь-які прояви зла. З’єднані з Христом, “великим пророком” (Лк. 7, 15), вони повинні дбати про те, щоб новина і сила Євангелії виявилась в їхньому щоденному житті, житті сім’ї й суспільства, як і терпляче та сміливо виражати серед протиріч теперішнього часу свою надію у майбутню славу також і через форми світського життя» (Покликання і місія мирян, ч.14). ІІ Ватиканський Собор говорячи про мирян, вже наголосив: «…Адже всі їхні діла, молитви й апостольські починання, їхнє подружнє та родинне спілкування, їхній щоденний труд і відпочинок душі й тіла, якщо вони здійснюються в Дусі, навіть життєві прикрощі, якщо їх терпляче зносити, – усі вони стають духовними жертвами, приємними Богові через Ісуса Христа (пор. 1 Пт. 2:5), що їх, разом із принесенням Господнього Тіла, побожно складають Отцеві в Євхаристійному богослужінні. Ось так і миряни – поклоняючись Богові та скрізь діючи у святості, – посвячують Богові сам світ». «Покликання мирян до святості означає заклик до життя за Духом, яке полягає у їх проникненні в сучасне життя та у активній діяльності в земних справах. Апостол ще раз нагадує: “І все, щоб ви тільки робили й говорили, – все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього” (Кол. 3, 17). Застосовуючи ці слова до мирян, Собор однозначно стверджує: “Ані сімейні турботи, ані інші світські справи не повинні залишатися поза сферою духовного життя”. А Синодальні отці говорять: “Величезне значення має єдність життя мирян як тих, які повинні прагнути до святості у звичайних умовах професійного та суспільного життя. Тому у відповіді на своє покликання вони повинні трактувати щоденні заняття як можливість для зближення з Богом, для виконання Його волі, а також для служіння іншим людям, ведучи їх до єднання з Богом у Христі» (Покликання і місія мирян, ч.17), бо «Служіння людині – першочергове завдання… в соціальній сфері. Перший крок на шляху до здійснення цього завдання – прагнення і зусилля, спрямовані на оновлення свого внутрішнього світу. Навернувшись серцем, людина починає піклуватися про іншу людину…Це допомагає зрозуміти, що ми зобов’язані оздоровлювати інститути, структури й умови життя, які суперечать людській гідності. Моральна основабудь-якої суспільної дії – це розвиток людської особи, а також визначає норми суспільної діяльності: вона повинна відповідати істинному благу людства і прагнути створити умови, що дозволятькожній людині реалізувати своє цілісне покликання» (Компендіум соціальної доктрини Церкви, п.552).

Святість вимагає досконалості, яка потребує включення сили волі на шляху зростання в чеснотах, стаючи світлом світу через добрі діла, покращуючи в такий спосіб свої відносини з Ісусом Христом та наслідуючи Його при цьому, бо без нього ніяк: «У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуватиме в мені, а я в ньому, – той плід приноситиме щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів 15:4,5) і «якщо Господь не будує дому, марно працювати муляру» (Псалом 127).

Те саме стосується приходу Царства Божого: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (Мт 7:21). «Отож, шукайте його Царства»  (Луки 12:31) спочатку в собі, а все інше вам додасться.

Маємо Ісуса за вчителя, вчення якого і приклади життя можемо і повинні наслідувати, щоб називатися його учнями. «Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, – тож і учнями моїми станете» (Ів 15:8).  Наш розум, тіло, серце, душа і наша воля мають підкорятися Йому та ставати для нас закликом до наших активних жертовних дій на шляху свого освячення, що дозволить нам «..ввійти через вузькі двері” (Луки 13:24), бо «Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем» (Луки 14:27). Таке апостольське служіння має наміром демонструвати, оголошувати і поширювати  Добру Новину про Христа, який «подолав світ» (Івана 16:33) і обіцяв завжди бути з нами: «Знайте, що я завжди з вами, аж до кінця часів» (Мт 28:20). «А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберігав заповіді мого Отця  і в любові його перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Ів 15:10, 11).

Віруючі християни «живуть християнським царством насамперед через духовну боротьбу, щоб перемогти у самих собі панування гріха (Рим. 6, 12), а також шляхом жертвування себе служінню у милосерді та справедливості самому Ісусові, присутньому у всіх своїх братах, а насамперед найменших (Мт. 25, 40), (Покликання і місія мирян, ч.14), бо Ісус не прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити   (Мр. 19:45).

«Світський світ – це місце, в якому миряни отримують своє покликання від Бога. У тому світі вони ведуть нормальне життя, вчаться, працюють, підтримують між собою різні контакти: товариські, суспільні, трудові, культурні і т. д. Вони не повинні відмовлятися від позиції, яку вони мають у світі. Навпаки, Бог довіряє їм покликання, яке належним чином стосується їхнього становища у світі. Правдиві миряни насправді покликані Богом, щоб, керуючись духом Євангелія, могли сприяти освяченню світу зсередини, як закваска» (Покликання і місія мирян, ч.15) та слухати й свідчити істину, як Ісус: «Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій» (Івана 18:37).

Галина Канафоцька, координатор Центру соціального лідерства-служіння ХСП

Be the first to comment on "ОСВЯЧЕННЯ СЕБЕ І СВІТУ ЧЕРЕЗ СЛУЖІННЯ"

Напишіть відгук