У смутку сірий колір. Наша історія про жінку, яка пізнала трагедію війни, та все ж прагне й надалі додавати до сірої буденності кольорових барв.

Героїня розповіді – Наталя Семків-Ішутіна, голова БФ «Спілка творчих людей», стриянка, в якої на війні загинув син. Народилась у селі Голобутів Стрийського району. Закінчила Самбірське педагогічне училище та Львівську академію друкарства. Працює викладачем художнього відділу Стрийської школи мистецтв.

БФ «Спілка творчих людей» – об’єднання вчителів образотворчого мистецтва художніх шкіл і художніх відділів Стрия, що зійшлися разом, аби робити місто кращим.

Ще до повномасштабної війни спільно з фондом громад «Рідня» втілювали цікаві проєкти. Найпершим був розпис стін у дитячій лікарні.

– Лікування розпочинається з емоцій, – каже Наталя Семків-Ішутіна. – Якщо вони позитивні, діти виздоровлюють швидше. Тож ми також розписали стіну в реабілітаційному центрі для дітей інвалідів.

Та позитивні емоції потрібні нам усім. Розпис стіни «Дорога до храму» та бокової стіни від військової частини до вулиці Грабовецької  цьому свідчення.

Художнє оформлення музею одного із найстаріших футбольних клубів України «Скала» – ще один із проєктів. Поява на постаменті величезного м’яча з інформацією про футбольний клуб, який є однією з візитівок міста, – його родзинка. Гості, що прямують від залізничного вокзалу до центру, не можуть пройти повз нього, не зупинившись. Це – великий плюс для промоції Стрия.

З початку повномасштабної війни у школі мистецтв самі почали шити розгрузки та плести для воїнів браслети. Фонд «Рідня» забезпечував коштами на закупівлю матеріалів. Паралельно почали займатися творчою роботою. Виготовляли сувеніри – сердечка, кружечки, брелки. Розмальовували їх, продавали і купували матеріали для пошиття тих же розгрузок.  У той час «Рідня» запустила проєкт «1+1», згідно з яким виручені на ярмарку «ОрганікФест» кошти повертали у фонд громад, де вони подвоювалися. За них знову закуповували матеріали, щоби шити ті ж розгрузки.

Паралельно співпрацювали з волонтерською організацією «Крила допомоги», якою керує Тетяна Крохмаль. Вони допомагали нам продавати сувеніри за кордоном, отримані кошти повертали, і вони знову йшли на волонтерську роботу.

А ще був проєкт «Кольоровий Стрий», до якого тепер залучили вимушено переміщених дітей та їхніх батьків. Розписали стіну біля школи мистецтв. Фонд «Рідня» знову спонсорував кошти, бо фарби для такої справи використали якісні, щоб не вигорали і трималися довго.

Цікавим був і спільний з міською радою проєкт оформлення Великодньої фотозони біля пам’ятника Великим будителям. На жаль, створені митцями великі кольорові писанки товчуть, як потовкли м’яч біля музею ФК «Скала». Це – прокол правоохоронців. Мали б працювати камери, щоб притягнути до відповідальності першого порушника. Тоді не було другого і третього.

– Продовжуємо проводити виставки – розповідає пані Наталя. – Остання – «Мій янгол». Виставляємо на продаж картини, щоби зібрати кошти на рації для наших воїнів. А на майбутнє плануємо утретє провести Всеукраїнську виставку «З любов’ю до України» для художників і майстрів декоративного мистецтва від вісімнадцяти років і більше. Такі виставки збагачують і митців, і глядачів. Мистецька Україна – багатогранна, неповторна в кожному із проявів. Цікаво об’єднуватися, спілкуватися, обмінюватися досвідом.

Життя триває, незважаючи на те, що цинічний агресор прагне зробити його для нас сіро-чорним. Історія Наталі Семків та очолюваної нею «Спілки творчих людей» переконує, що спільно ми переможемо й почнемо розфарбовувати наше життя світлими барвами. Перемога сірою не буває.