Якось мені стало цікаво, хто і з якою метою залишає графіті на кшталт «Биопаспорт 666 чип на лбу денег не будет».Ті, хто придумалиці словесні формули, по-своєму талановиті. Сумбурний набір слів зацікавлює, врізається в пам’ять, інтригує. Одначе Google виявився недружнім стосовно адептів Загадкових Написів: перша сторінка результатів пошуку була заповнена викривальними матеріалами.

Якщо вірити авторам цих матеріалів, написи залишають послідовники однієї з теорій змови, які куруються російськими спецслужбами, що прагнуть так чи інакше зашкодити Україні. Прочитавши такі пояснення, можна запалати праведним гнівом і сформувати установку бути більш пильним. Одначе існує одна суттєва обставина: матеріали, що висвітлювали тему послідовників конспірологічної теорії на службі Кремлю, самі були зразками конспірологічного мислення.

Те, у чому переконували автори, не виводилося дедуктивним чином із беззаперечних фактів. Чи не головним аргументом було твердження, що ресурси, які об’єднують адептів Загадкових Написів, є російськими. Проте з цього факту ще не випливає, що в кабінетах російських спецслужб потирають руки, коли в якомусь із українських міст хтось виводить балончиком напис «Чип на лбу денег не будет».

Чимало українців продовжує тісно взаємодіяти з російським інформаційним полем: читає російські ресурси, сприймає російські концепти, поширює російські меми. Назагал, це погано. Проте не варто  бачити спецслужби за кожним каналом трафіку російських смислів. Скажімо, висміювання «скрепов» прийшло до України з Росії, та це не означає, що російські ліберали вигадали «антискрєпний» дискурс на замовлення спецслужб спеціально для того, аби українці негативно ставилися до Церкви, рухалися дорогою подальшого морального виродження, радо приймали ідейно-культурне сміття, що йде до нас із Заходу, проводили гей-паради тощо (хоч діяльність в Україні руху ЛГБТ і справді досить вигідна з точки зору російської пропаганди).

Я аж ніяк не хочу сказати, що версія щодо Загадкових Написів, з якою я ознайомився, засадничо хибна. Але в цьому якраз і річ: не всі конспірологічні теорії є хибними; атрибутом цих теорій є не засаднича помилковість, а недостатня аргументованість. Тому не варто критикувати певну систему поглядів, просто навішуючи ярлик теорії змови. А тим паче – не варто цього робити, одночасно вдаючись до побудови власної конспірології. Тим не менше, нині ми бачимо нову хвилю антиконспірологічних теорій змови: нібито Росія через свою пропаганду та агентуру поширює в Україні антивакцинаторські настрої шляхом популяризації, відповідно, антивакцинаторських теорій змови.

Продукування власної конспірології з одночасним висміюванням інших теорій змови не є специфічно українським явищем. Зокрема, у США це явище впродовж останніх років було одним із топ-інструментів політичної боротьби.

Серед прихильників Республіканської партії і, особливо, Дональда Трампа справді трапляються послідовники тих чи інших конспірологічних теорій. Ліво-ліберальна пропаганда очікувано вхопилася за цю обставину, аби їх маргіналізувати. Та водночас теорії змови застосовувалися проти самого Трампа: російське втручання в американські вибори, особиста залежність Трампа від Москви через нібито наявність компромату і т.д. Ці теорії розглядалися на досить високих рівнях включно з рівнем офіційних розслідувань. І все, врешті-решт, лишилося або викритим, або, принаймні, недоведеним – подібно до низки інших теорій змови.

Конспірологічна теорія QAnon, згідно з якою Трамп протистояв дуже впливовій педофільській мафії, мало чим відрізняється від конспірології про те, що, перебуваючи у московському готелі, Трамп замовив у повій досить специфічні сексуальні послуги і тим самим потрапив на гачок російських спецслужб. В обох теоріях є правдоподібне ядро і є область домислів різного ступеню правдоподібності. Але ті, що висміювали теорію QAnon саме як конспірологічну (а не просто критикували її слабкі сторони), зазвичай відмовлялися застосовувати такий самий підхід стосовно теорії про Трампа і московських повій.

Для мене є очевидним, що Росія багатьма способами шкодить Україні. Водночас і з точки зору українських інтересів, і з точки зору більш універсальних світоглядних засад я вважаю шкідливою діяльність структур Джорджа Сороса (як в українському, так і в світовому масштабі). Подібним чином я критично ставлюся до Білла Ґейтса. При цьому я намагаюся уникати конспірології хоч стосовно Росії, хоч стосовно згаданих діячів глобалістського спрямування. На жаль, нині в Україні виникла ситуація, коли елементарне висловлення скепсису стосовно, наприклад, Ґейтса або спокійне озвучення власної думки щодо небезпек, пов’язаних із чипуванням, може бути дискредитованим шляхом навішування ярлика конспірології; натомість, шукаючи «руку Москви», можна плодити одну теорію змови слідом за іншою – хоч самій Москві від того здебільшого ні тепло, ні холодно.

Все це – не просто проблема подвійних стандартів. Це проблема браку раціональної дискусії, а там, де бракує такої дискусії, бракуватиме і раціональних суспільних запитів та управлінських рішень.

Джерело