Церква і світ: грані компромісу


НІМЕЦЬКІ ЄПИСКОПИ ЗАКЛИКАЛИ ЗМІНИТИ ЦЕРКОВНЕ ВЧЕННЯ ПРО ГОМОСЕКСУАЛІЗМ

В Німеччині католицькі єпископи Франц-Йозеф Овербек і Генріх Тіммереверс опублікували книгу «Католики та квір», в якій закликали до серйозних змін у вченні церкви про сексуальну мораль.

Вже давно шириться інформація про так зване ЛГБТ-лобі всередині католицької церкви. Частина духівництва, включно з найвищими ієрархами, ставить під сумнів класичне вчення Церкви про засудження одностатевих стосунків та закликає до змін, включно із вінчанням таких пар.

У цій книзі лесбіянки, геї, бісексуальні, трансгендерні, небінарні та інші люди описують свій досвід комунікації з церквою та власні духовні пошуки. Через цю книгу автори намагаються вплинути на емоції католиків, викликати глибоку емпатію, співчуття та готовність відмовитися від наявного вчення церкви про гомосексуалізм. Але публікація книги – це не лише збірка чуттєвих рефлексій, але й чіткий сигнал Ватикану, про що прямо говорить Франц-Йозеф Овербек, який є найвпливовішим католицьким діячем Німеччини.

Нова книга німецьких єпископів стала публічним оскарженням біблійних істин. Овербек пише, що відкидає «прихильність до сексуальної моралі, яка, наприклад, прагне практично позбавити людей, які люблять когось тієї ж статі, можливості успішних і повноцінних стосунків».

«Будь-яка спроба патологізувати гомосексуалізм як «неприродну» суперечить висновкам наукових досліджень про людину та її сексуальність. Просте повторення попередньої магістерської оцінки гомосексуалізму вже не може нікого переконати, а лише призведе до того, що люди відвернуться від церкви».

Ці слова мали б стати приводом до відлучення за єресь і антихристиянське вчення, проте в останнє десятиліття ми спостерігаємо цілу тенденцію до покрокової деконструкції біблійних істин. Франц-Йозеф Овербек давно відомий крайніми ліберальними позиціями, зокрема, він є активним лобістом ідеї висвячення жінок, неодноразово схвально висловлювався щодо фемінізму, глобалізму та лібералізації моралі.

Радикальні заяви німецьких єпископів свідчать про давно сформоване середовище із нездоровою теологією, що підтримується самими вірянами. Світські ідеї протиприродних практик знаходять схвалення тих духівників, які б мали різко зупиняти навіть обговорення можливих поступок. Турбуючись про гуманістичний образ і популярність в колі прогресивістів, чимало церковних діячів ідуть шляхом зради біблійного християнства.

Ці спроби «одягнути» церкву в гендерну теорію рано чи пізно матимуть наслідки. Тут або Ватикан відкине єретичні пропозиції, або піде за «осучасненим» вченням, що, в свою чергу, викличе спротив у традиційних католиків та загрожуватиме єдності вірян.

Джерело:

В англійському соборі встановили «кліматичне розп’яття»

Впродовж останніх п’ятдесяти років Католицька Церква переживає своєрідну турбулентність у сфері сакральної естетики. Чимало новітніх зразків цієї естетики мають дуже сумнівний характер. Тим не менше, і в естетиці, і в самому літургійному житті продовжують з’являтися речі, які шокують.

У кафедральному соборі англійського міста Солфорд встановили досить потворну конструкцію, яку найменували «розп’яттям». Попри офіційну назву, необхідно докласти певних зусиль, аби вгадати у конструкції хрест і фігуру Розп’ятого.

У повідомленні на сторінці собору було зазначено, що «розп’яття» виготовили з дошки піддону та річкових корчів. Встановлення конструкції приурочили до Кліматичної конференції ООН у Ґлазґо.

Ініціатори встановлення фігури заявили, що своїми діями вони хотіли підкреслити важливість низового, парафіяльного активізму на користь довкілля. Щоправда, як саме виготовлення такої конструкції може вплинути на екологію, вони не пояснили.

Сам собор св. Івана Богослова, в якому встановили дивакувате «розп’яття», є зразком тієї старої сакральної естетики, ціллю якої була прослава Бога і мобілізація людських зусиль задля здобуття життя вічного. Його збудували в середині XIX століття, орієнтуючись на традиції готики.

Це не перший випадок, коли перейнятість ідеологією екологізму серйозно позначається на естетиці та літургійному житті католицьких громад. Так, у жовтні цього року в одній із німецьких парафій провели богослужіння перед купою землі.

Джерело:

В американському католицькому університеті розмістили блюзнірську «ікону» з чоловіком, схожим на Флойда

В Католицькому університеті Америки (Варшингтон, округ Колумбія) спалахнув скандал щодо картини, яка позиціонувалася як ікона. Картина відображає сюжет оплакування Христа Пресвятою Богородицею. Одначе замість Ісуса на руках Діви Марії було зображено чоловіка, схожого на відомого рецидивіста і наркомана Джорджа Флойда, смерть якого була використана лівими силами для дестабілізації ситуації у США.

Репродукції «ікони» з’явилися в університеті ще в лютому цього року, в тому числі біля каплиці юридичного факультету. Впродовж останніх днів ситуація щодо них набула розголосу з огляду на те, що студенти почали висловлювати незадоволення блюзнірством.

Зокрема, невідомі самотужки прибрали псевдоікону біля каплиці. Та її замінили меншою копією. Також була опублікована петиція з закликом усунути скандальні зображення. Станом на ранок 25 листопада її підписали більш ніж 3000 студентів.

Впродовж століть Христа та Богоматір зображували по-різному, в тому числі адаптуючи їхній образ до расово-етнічного і культурного контексту. Їм надавали як нордичних рис, так і рис монголодної та негроїдної раси. Одначе це були зображення саме Христа і Богородиці. У випадку скандальної «ікони» справа полягає не в зображенні Ісуса та Марії людьми з темною шкірою, а в тому, що Марія тримає на руках чоловіка, схожого на Флойда. При цьому зображення цього чоловіка супроводжується звичними для візантійського іконопису атрибутами Христа.

В адміністрації факультету 24 листопада заявили, що «завжди вважали», що на картині зображено саме Ісуса.

Автором картини є «іконописець» Келлі Летімор (Latimore; у публікаціях про художника стоять чоловічі займенники).

«Ікони» цього автора надзвичайно заідеологізовані. Наприклад, сюжет Найсвятішого Сімейства художник використовує для пропаганди проміграційних настроїв.

Не цурається автор і проблематики феміністичної та ЛГБТ-спрямованості. Деякі з таких його «ікон» занадто блюзнірські, аби їх тут наводити. Зокрема, Летімор є автором картини за мотивами «Трійці» Андрія Рубльова: на ній зображено три жінки різних рас, а на столі, за яким вони сидять, знаходиться щось схоже на прапор ЛГБТ.

На цьому тлі виглядає очевидним, що поява на «іконі» чоловіка, схожого на Флойда, є невипадковою. Проте адміністрація факультету поки що намагається відстояти демонстрацію картини.

Джерело:

В головному католицькому храмі Англії вшанували… міграцію

У католицькому Вестмінстерському соборі вшанували Маленьку Амаль – гігантську ляльку, яка символізує міграцію.

Маленька Амаль уже декілька місяців кочує європейськими містами в рамках театралізованого пропагандистського проекту. Організатори акції намагаються донести думку про необхідність прийому мігрантів. Хоч в авангарді міграційних потоків із Африки та Азії знаходяться дорослі чоловіки, пропагандисти зробили ставку на образ маленької дівчинки, яка з очевидних причин викликає більше співчуття.

Лялька-маріонетка вже встигла побувати у Греції, Італії, Швейцарії, Німеччині, Бельгії та Франції. З-поміж іншого, ляльку виставляли на площі святого Петра у Ватикані.

Днями Амаль завітала до британської столиці, окремо відвідавши католицький Вестмінстерський собор.

Ляльку урочисто завели безпосередньо до храму, влаштувавши їй щирий прийом. Релігійно-політичний захід очолив архієпископ Вестмінстерський, президент Конференції католицьких єпископів Англії і Уельсу кардинал Вінсент Ніколс.

У своїй промові та коментарях для ЗМІ Ніколс спробував зобразити сприяння міграції релігійно-етичним обов’язком.

Варто зауважити, що теперішній архієпископ Вестмінстерський є «friendly» не лише стосовно мігрантів – він належить до числа католицьких ієрархів, які сприяють проникненню в Церкву ЛГБТ-ідеології. Зокрема, він засудив нещодавню ноту Конгрегаціїї доктрини віри, яка підтвердила неможливість благословення гомосексуальних пар.

Джерело:

Екорелігія: німецькі католики молилися перед купою землі 

Католицькі структури Німеччини вражають не лише радикальним відходом від учення Католицької Церкви щодо сексуальності і перейнятістю світськими доктринами, але й численними літургійними зловживаннями. Нерідко ці речі поєднуються.

Так, члени парафії Різдва Діви Марії у містечку Ашаффенбург минулої неділі, 3 жовтня, молилися перед висипаною посеред храму купою ґрунту. З цього ґрунту обладнали своєрідний вівтар.

Офіційно частина німецьких католиків святкувала в цей день Erntedankfest, тобто свято подяки Богові за врожай. Проте у згаданій парафії змістили акценти, зробивши цей день святом Землі.

Місцевий священник Маркус Краут сам опублікував відео зі спорудженням вівтаря екологічного неокатолицизму.

Під відео він залишив опис, який навряд чи узгоджується з християнським вченням про людину як вінець творіння і, зрештою, про Бога як того, хто єдиний достойний релігійного поклоніння. «Наше тіло з землі, воно живе з землі як гість на Землі», – написав «прогресивний» служитель.

Згадана парафія не вперше шокує літургійним креативом, який у багатьох католиків може викликати прагнення, аби місцевий настоятель не був справжнім священником і не міг звершувати Євхаристію.

Так, у одній із Мес брав участь клоун.

І , звісно ж, парафія веде боротьбу за впровадження в життя Церкви нової, гомосексуальної моралі.

Нагадаємо, єпископат Римсько-католицької Церкви в Україні в лютому цього року опублікував заяву щодо позиції окремих єпископів Німеччини у справі благословення гомосексуальних пар. У своєму зверненні українські ієрархи заявили, що ситуація з Церквою в Німеччини стала причиною «смутку, болю і сум’яття» багатьох вірних католиків та християн інших конфесій, а відтак закликали молитися за цю Церкву.

Як повідомлялося, один із найбільш лівих німецьких ієрархів – архієпископ Мюнхенський та Фрайзінгський кардинал Райнгард Маркс – на початку літа оголосив, що подав Папі прохання про зречення з поста ординарія архієпархії. Проте Франциск не прийняв зречення Маркса і навіть підбадьорив його.

Джерело:

Єзуїти солідаризувалися з польськими феміністками і ЛГБТ задля підтримки міграції

Соціальний центр єзуїтів, що є одним із відділів Єзуїтської служби біженців, підтримав проміграційні вуличні акції, які проходили у Польщі 20 листопада.

Про це повідомляють Vatican News.

Як і попередні акції такої спрямованості, протести 20 листопада були організовані широкою коаліцією об’єднань феміністичної і ЛГБТ-спрямованості. Ці ж об’єднання стояли за протестами з вимогою легалізації абортів.

Звіт про акцію на сторінці феміністичного проабортного руху «Ogólnopolski Strajk Kobiet»

Фактично, на підтримку заселення європейських земель мігрантами виступили ті самі люди, які вважають, що польські матері мають право вбивати власних ненароджених дітей, а також – що варто вітати поширення сексуальних відхилень, які взагалі не передбачають можливості зачаття. При цьому всьому, аби підсилити пропагандистський ефект, учасники акцій 20 листопада робили особлий наголос на тому, що серед мігрантів є діти.

Крім феміністок, у протестах брали участь вуличні ліворадикали. Зокрема, співорганізатором акції у Варшаві виступила «Koalicja Antyfaszystowska».

Одна з попередніх проміграційних акцій

Коментуючи підтримку протестів, речник польських єзуїтів о. Войцех Змудзінський послався на загальну позицію польського єпископату. Він також висловив думку, що поляки мають стати «відкритішими», відмовляючись від тих установок, які лишилися з часів боротьби за незалежність у минулому столітті. «Ми повинні нарешті почати процес зцілення, навернення, щоб бути відкритішими. І, можливо, велику роль у цьому можуть зіграти священники та монахи, а також отці-єзуїти», – сказав Змудзінський.

Учасники мітингу, що проходив 20 листопада у Варшаві

Змальована ситуація нагадує стан речей у США, де популяризація серед католиків проміграційної позиції, а також інших сумнівних засад стала дезорієнтуючим чинником: навіть не підтримуючи абортів та сексуальних відхилень на особистому рівні, католики в той же час можуть віддавати свої голоси за політиків, які просувають аборти та ЛГБТ-ідеологію, адже вони також виступають із проміграційними гаслами, гаслами турботи про довкілля тощо. Таким чином підтримка гасел, які у світлі католицької віри в кращому разі є дискусійними, ставиться вище за протистояння речам, які радикальним чином суперечать ученню Церкви і нормам природного права, а також є одним із найяскравіших проявів сучасного боговідступництва.

Джерело:

Постхристиянська країна. Чому у Великій Британії не прийнято говорити про Бога і ходити до церкви

Англіканська церква у Великій Британії не відокремлена від держави. У палаті лордів британського парламенту 26 єпископів, а королева вважається головою церкви. Багато шкіл проводять “колективне богослужіння” (act of worship) – читання молитви. Від нього звільняються лише діти на прохання батьків атеїстів чи представників інших конфесій. При цьому у Великій Британії справжня релігійна криза – люди перестають ходити до церкви і звинувачують її в невмінні відповідати сьогоднішньому дню.

Лише трохи більше одного відсотка британського населення регулярно ходять до церкви, а політики та публічні персони воліють взагалі не порушувати теми своєї віри. 

Віра у привиди

“Я вважаю, що мені дуже пощастило, якщо на службу приходять 20 людей”, – зауважує парафіяльний священик та дослідник-психолог Джонатан Йонг. У його юрисдикції – три парафіяльні церкви в селах з населенням 150 – 300 осіб. Вони знаходяться на півдні Англії у графстві Західний Сассекс.

“У Британії організована релігія у занепаді, а у молоді релігійна апатія”, – каже священик.

Однак це не означає, що британці втратили віру у надприродне.

“Багато хто вважає, що раю та пекла не існує, але ці люди вірять у духи померлих, яких вони любили”, – розповідає професор лондонського університету Голдсміт Еббі Дей.

Вона проводила дослідження віри серед британців у двох групах: серед 15-річних підлітків та людей віком близько 50 років.

“І те й інше покоління знаходять втіху у вірі у привиди рідних та близьких”, – каже Еббі Дей. Але загалом її дослідження показало, що серед молоді більше тих, хто вірить у привиди померлих родичів. “Ця віра приносить їм втіху і служить підтримкою, – розповідає дослідниця. – Для більш похилого покоління скоріше важлива віра в те, що у їхніх померлих родичів все гаразд і їхні душі не в раю чи пеклі, а десь поруч”.

Спортзал його преосвященства

Англіканська церква витратила понад 240 млн фунтів (330 млн доларів) з 2017 по 2020 рік на те, щоб зупинити падіння числа віруючих, але ці зусилля не увінчалися успіхом. Це визнав її глава архієпископ Кентерберійський Джастін Велбі.

Програма під назвою “Оновлення та реформа” спрямована на те, щоб залучити нових парафіян та потримати церкву – особливо у бідних районах Британії.

Гроші, зокрема, пішли на створення сучасних церков зі спортзалом та кафе; одна з найвідоміших таких – у будівлі колишнього нічного клубу у Бредфорді на півночі Англії. Мільйони фунтів стерлінгів церква витратила на відновлення будівель, що знаходяться в аварійному стані. Програма профінансувала переобладнання під будівлі культу колишніх залізничних майстерень та універмагів.

Однак ці заходи не призвели до зростання числа парафіян. Середня річна відвідуваність недільних церковних служб впала з 740 тисяч людей у ​​2016-му до 690 тисяч у 2019 році.

Приблизно три з половиною відсотки британського населення відвідували недільні служби наприкінці 1960-х років. Ця цифра впала до 1% у 2019 році.

Середній вік парафіян англіканської церкви в Британії зараз 61 рік, і парафії не поповнюються молодими віруючими.

Проте Деббі Клінтон, голова програми “Оновлення та реформа”, заявила, що мета церкви до 2030 року подвоїти кількість парафіян віком до 18 років.

Футбол проти церкви

З січня 1974 року у Британії почали проводити футбольні матчі в неділю. Раніше це було заборонено на основі “Акту про дотримання неділі”, який діяв ще з 1780 року. Він забороняв у цей день усі види розваг, де за вхід беруть гроші – щоби нічого не відволікало людей від молитви.

Проте англійські футбольні клуби вигадали, як обійти цей закон. Вони пускали глядачів на територію стадіону безкоштовно, але на трибуни проходили лише ті, хто купив програму матчу. Так тривало до 1980-х, потім влада скасувала частину положень старого закону, і 2003 року він перестав діяти цілком.

Так церква зіткнулася з головною британською грою та поступилася їй. Ті, хто раніше починав ранок з відвідування церкви, віддавали перевагу футбольним матчам – як професійним, так і тим, у яких грали діти парафіян.

Втім, індустрія розваг перемогла не лише релігію: у 1970-х роках скоротилося членство у будь-яких організаціях, у тому числі у всіх політичних партіях – вони також любили недільні збори.

Покоління 1970-х не передало свою релігію своїм дітям, а вони своєю чергою не передали релігійність онукам, вважає дослідниця Еббі Дей, автор книги “Релігійне життя літніх парафіянок: останнє активне покоління англікан”.

“У мусульман немає такої проблеми з передачею релігії від батьків до дітей. 90 відсотків віруючих мусульман прийняли свою віру в сім’ї”, – додає Джонатан Йонг.

Джерело:

АТЕЇСТА ОБРАНО КАПЕЛАНОМ ГАРВАРДУ

В одному з найпрестижніших університетів Америки головним капеланом став атеїст Грег Епштейн. Він називає себе «равином-гуманістом», але абсолютно не вірить в Бога.

 Історія Гарвардського університету сягає ще XVII століття і нерозривно пов’язана з християнством. Десятки тисяч студентів навчалися під гаслом «Veritas Christo et Ecclesiae» — правда для Христа і Церкви. Довго ці слова демонстрували суть навчального закладу, але духовний занепад суспільства позначився і на релігійних інституціях університетів.

Асоціація більш ніж 30  капеланів Гарварду не знайшла достойнішого лідера, ніж атеїст Епштейн. Це демонструє кризу, найперше, в середовищі віруючих людей, бо чинні капелани самі обрали атеїста, а отже більшість з них не бачать в цьому протиріччя. Очевидно, даний прецедент є симптомом значно глибшої і давнішої кризи розуміння віри, духовності і особистості Бога.

Грег Епштейн є автором книги «Добро без Бога». Він відстоює позиції атеїстичного гуманізму, можливості бути моральним/духовним/щасливим без Бога. Принципи підтримки, які розділяє і поширює Епштейн, полягають не просто у запереченні Творця (що викликало б сильний спротив), але в переосмисленні Бога. «Ми не шукаємо відповідей у ​​бога. Ми є відповідями один для одного», — заявив атеїст. 

Дискусія про духовність на Заході дедалі частіше відірвана від релігійної суті. За даними Національної соціальної мережі США, більше третини американської молоді визначає себе атеїстами чи агностиками, в той час, як серед студентів Гарварду таких майже половина. Все це створює умови для подальшої секуляризації університетів, які в свою чергу формують наступні покоління еліт.

Багато молодих людей не бажають будувати стосунки з Богом, шукати не конкретну віру в Творця, але діалоги про певні суб’єктивні переживання і «бога в собі». Так формується релятивістський, яскраво постмодерний формат духовності, який не обмежується матеріалізмом, але й не дає людині духовної конкретики. 

 Коли атеїст очолює капеланів, це викликає скепсис у християн із більш традиційною духовністю. Якщо інші духівники обрали своїм лідером безбожника, то що вони можуть запропонувати тим, хто саправді потребує християнської підтримки? Наразі розгортається дискусія не лише щодо можливості вірити/не вірити, але про провадження нового підходу у діяльність капеланів, який полягає у зменшенні чи повному витісненні конкретного релігійного змісту.

Джерело:

Єпископ Баррон коментує обрання атеїста головою капеланів Гарварду

Єпископ Роберт Баррон заявив, що капелани Гарвардського університету здійснили «повну і непристойну капітуляцію», обравши атеїста президентом своєї асоціації.

“Те, що мене турбує, -написав Баррон 31 серпня у виданні New York Post,- це повна і жалюгідна капітуляція з боку імовірно релігійних лідерів Гарварду, які обрали цю людину”.

“Якщо атеїст вважається капеланом, тобто керівником релігійних служб у каплиці, то “релігія”, очевидно, зовсім нічого не означає”, – продовжив він. Баррон є єпископом-помічником Лос-Анджелеса та засновником католицьких ЗМІ Word on Fire.

Минулого тижня New York Times оголосила, що Грег Епштейн, капелан атеїстів та гуманістів Гарвардського університету, одноголосно був обраний «головним капеланом» Гарвардських капеланів, асоціації більш ніж 40 капеланів, які обслуговують студентів Гарварду різних релігійних конфесій.

Однак католицький центр Гарварду та християнська асоціація випускників висловили сумніви щодо деяких повідомлень про нову роль Епштейна. Католицький центр Гарварду пояснив CNA цього тижня, що роль Епштейна є адміністративною і не впливає на його служіння в Гарварді: “Просто він має титул президента капеланів Гарварду і є контактною особою між капеланами та президентом Гарварду”, – заспокоює Ніко Кесада, директор з маркетингу та медіа в Католицькому центрі Гарварду.

За його словами, Епштейн також скликає всіх університетських капеланів, коли вони мають обговорити питання, і таким чином “представляє всю групу, але він не представляє власної думки”.

Католицький центр Гарварду виконує капеланське служіння для студентів-католиків університету, який базується в сусідній парафії Святого Павла в Кембриджі, штат Массачусетс. У ньому працюють три священики, які є частиною асоціації капеланів університету.

Баррон у вівторок закликав релігійних капеланів Гарварду, які обрали атеїста, трохи поважати себе:  “Бути капеланом має щось спільне з поклонінням Богу – і вам не повинно бути соромно це сказати”.

«Моя думка полягає в тому, – сказав Баррон, – що релятивізація доктрини послідовними кроками протягом двох століть призвела до сьогоднішньої ситуації в Гарварді: навіть ця найелементарніша доктрина – віра в Бога – не має значення. Очевидно, все ще можна бути абсолютно «релігійним» і без цього».

До обрання президентом Епштейн раніше працював віце-президентом асоціації університетських капеланів. Він був капеланом-гуманістом у Гарварді з 2005 року, а також служить капеланом-гуманістом у Массачусетському технологічному інституті.

Під час президентських виборів 2020 року він працював національним головою гуманістів для Байдена від імені «гуманістів, атеїстів, агностиків та інших». Він є автором книги «Добро без Бога: у що вірить мільярд нерелігійних людей».

Джерело:


Be the first to comment on "Церква і світ: грані компромісу"

Напишіть відгук