Цифровий ГУЛАГ: в Росії прийняли закон про біометрію

Подібно до України, країн Заходу та ряду інших країн, наш воєнний противник рухається шляхом розширення технологічних можливостей контролю за власними громадянами.

Різноманітні напрямки цифровізації у дечому справді можуть зробити життя більш зручним, але водночас вони сприяють тоталітарним тенденціям. Виразним доказом цього є ситуація в Китаї.

21 грудня російська Держдума остаточно прийняла закон про біометрію.

Закон створює нормативні підстави для існування єдиної бази біометричних даних.

Законопроект викликав занепокоєння багатьох мешканців РФ. Попри те, що Росію можна вважати зразком поліцейської держави, частина росіян усе ж розуміла, що механізми збору біометричних даних лише погіршать ситуацію.

Кінцева редакція закону виявилася відносно поміркованою. Зокрема, вона містить норми про заборону дискримінації тих, хто відмовився здавати біометрію. Також вона обмежує дані, які збираються, до вигляду обличчя та зразку голосу, забороняючи, натомість, збір генетичної інформації.

Тим не менше, навіть створення бази згаданих даних посилить репресивні можливості держави.

Як повідомлялося раніше, в жовтні минулого року в московському метро запустили біометричну систему оплати. Ця новинка була реалізована після попередніх успіхів систем відеонагляду у протистоянні з опозиційно налаштованими громадянами. Поки що система є добровільною, проте цілком вірогідно, що перехід до неї як до безальтернативної є питанням лічених років.

Джерело


В московському метро запустили біометричну систему оплати

Розвиток і впровадження технологій, обіцяючи більш комфортне життя, водночас звужують простір людської свободи.

У Москві на всіх станціях метро з 15 жовтня з’явилася можливість оплачувати проїзд через систему розпізнавання обличчя Face Pay. Система охопила понад 240 станцій і, як запевняють у мерії, є першою у світі з огляду на свій масштаб.

Для користування новим механізмом оплати пасажирам необхідно зареєструвати свої біометричні дані, прив’язавши їх до банківської картки.

Поки що система є добровільною, проте цілком вірогідно, що перехід до неї як до безальтернативної є питанням лічених років.

Виглядає правдоподібним і те, що біометрична системи оплати у першу чергу здобуде популярність серед молодших і більш ліберально налаштованих москвичів. Хоч якраз вони мали би бути якнайменше зацікавленими у її впровадженні, адже російські правоохоронні органи активно використовують «розумні» відеокамери для виявлення учасників опозиційних мітингів.

В цілому, використання відеостеження для контролю за дисидентами є глобальною тенденцією.

Як повідомлялося, у США уже створили систему розпізнавання облич, яка дозволяє виявляти консервативно налаштованих чи інших невигідних владі осіб. Активне використання цифрових технологій задля боротьби з інакодумцями, зокрема християнами, спостерігається в комуністичному Китаї. Також про бажання розширити систему відеонагляду заявляють і українські правоохоронці.

Джерело


Тотальне стеження: безпека чи антиутопія? Великий китайський експеримент

Питання контролю за масами людей обговорюється в Європі та Америці. Любителі прогресу обіцяють знищення злочинності внаслідок відстеження дій кримінальних елементів (для чого і потрібні камери на вулицях). Консерватори слушно побоюються неконтрольованих наслідків і технократичного рабства.

Та загалом обидві сторони виходять із моделей ймовірного, трохи фантастичного майбутнього. Тим часом, починаючи з 2014 року, систему тотального контролю (так званого «соціального кредиту») намагається запровадити Китайська Народна Республіка.

Система передбачає збір інформації про всі дії громадян (аж до рівня «доніс до урни – викинув сміття»). Відповідно надаються бали, що в теорії мають забезпечувати додаткові соціальні можливості для законослухняних та ініціативних людей. На практиці, як бачимо по локальному застосуванню (з 2017 року по окремих містах, з 2020 планувався перехід всієї КНР) забезпечується небачений раніше контроль уряду за діями людей. Особливо жорсткі прояви спостерігаються в Синцзян-уйгурському автономному районі, де фактично відбувається політика культурного етноциду уйгурів-мусульман.

З іншого боку, КНР намагається експортувати свій досвід. Під впливом породженої епідемією паніки це може стати значно простіше. Побоювання викликає не просто демографічна та економічна потуга КНР –  країни, що бореться за світове лідерство. Тривожними є аналогії з XX століттям – як і тоді, комуністична диктатура апробовує нові соціальні практики, що в подальшому (в рафінованому вигляді) експортуються на Захід. Як це було з ідеями сексуальної свободи та викоріненням впливу релігії, адже в СРСР ці ідеї розвивали вже 1920-х (хоч прихід Сталіна до влади дещо змінив ситуацію), тоді як США і Європа чекали ще чотири десятиріччя.

Західні країни критикують китайську систему, однак в погоні за цінностями безпеки все більш схильні жертвувати свободою індивіда. Тому, цілком ймовірно, після обкатки і загортання у більш витончену обгортку, ці практики перекочують до Європи.

Як це може відбуватись, бачимо на прикладі окремих держав китайської сфери впливу.

Китай завів багато «васалів». Особливо в Африці, що стала епіцентром зусиль в рамках китайської стратегії «Один пояс, один шлях», яка передбачає формування системи з приблизно 65 держав Азії, Африки та Європи (Білорусь), орієнтованих на китайські ринок та політичне домінування. Цікаво подивитись, які «досягнення» імплементують китайці.

Наприклад, в  Зімбабве після листопадового перевороту 2017 року і приходу до влади Емерсона Мнангагви відбувається посилення взаємовідносин із Китаєм. У 2018 році підписується угода з китайською корпорацією CloudWalk про розміщення камер по країні з системою розпізнавання облич і формування національної бази даних.

В CloudWalk, до речі, було інвестовано близько 300 млн дол. урядом провінції Гуанчжоу. За твердженням експертів, подібні системи можуть у тому числі (за вкладеними алгоритмами) розпізнавати окремі соціальні групи, зокрема етнічні меншини.

Звісно, і абсолютизувати китайський вплив теж не варто – на ринку технологій спостереження знаходять своє місце ліцензії технологій, імпортованих зі ЄС та США. Однак політичний приклад та ідеологічне оформлення переважно транслюються саме з Пекіна.

Загалом більшості африканських держав не вистачає технологічних ресурсів та достатнього рівня охопленості населення, аби впроваджувати китайські практики. Однак на рівні політичної філософії сама ідея поступово легітимізується.

Наприклад в Кенії висловлюються думки про китайську модель соціального кредиту як засіб боротьби з корупцією. Її просував Пітер Кагванія – директор Африканського інституту політики. Для неї навіть знаходять історичні «передумови» в африканській політичній традиції, зокрема возвеличенні Справедливості/Маат в Давньому Єгипті. Звісно, Кагванія критикує зловживання накопиченими «big data» з метою обмеження доступу дітей низькобальних громадян до шкіл чи переслідування громадських активістів. Однак дикий капіталізм та розгул корупції – інший полюс зла. Тому варто шукати золоту середину, що забезпечить «цілісність» суспільства (що в якості мети зафіксована навіть в кенійській Конституції).

На відміну від Уганди чи Зімбабве, де диктатори вже впроваджують обмежені китайські технології (зокрема розпізнавання облич на вулиці), Кенія як більш наближена до демократії не може собі цього дозволити. Але саме гуманістичне міркування про плюси та мінуси в довготерміновому вимірі значно гірше за забаганки окремих автократів. Бо продукує ті ідеї, що стануть фундаментом нових тюрем.

Китайська модель – це приклад того, як на практиці відбуватиметься діджиталізація всього соціального процесу. Що казковіша технологічна утопія, то більше зла приносить її практична реалізація. Сама ідея тотального контролю та загального збору інформації полегшує маніпулювання соціумом та позбавляє особистість залишків приватності, сприяючи демонстративно «правильній» поведінці.

Все це не може не турбувати християн.

Комуністичний Пекін лишається ворожим не тільки до мусульманської меншини уйгурів, але й до місцевих християн, передусім католиків.

Католицька Церква перебуває у КНР практично у катакомбному становищі. Звісно, останніми роками Ватикан намагається знайти консенсус із Китаєм, виявляючи певну дипломатичну підтримку у світі в обмін на обіцянки внормувати канонічну ситуацію з єпископатом. Тим часом справжнє лице Комуністичної партії Китаю демонструють нові призначення в Гонконгу. Зокрема однією із найбільш впливових осіб держави, секретарем пекінського управління у справах Гонконгу і Макао став Ся Баолун. Раніше він «прославився» у провінції Чжецзян, де знищив сотні християнських церков та хрестів.

У своїй антихристиянській політиці китайський режим має можливість використовувати високі технології спостереження за населенням. Не виключено, що у випадку перейняття китайського досвіду ці технології будуть використовуватися проти християн і на Заході.

Юрій Олійник

Джерело


У США створили систему розпізнавання, яка дозволяє виявляти дисидентів

Науковець зі Стенфордського університету розробив систему розпізнавання облич, яка дозволяє з високою ймовірністю визначати політичні погляди людини.

У процесі своєї праці Майкл Косінскі використав фото більш ніж мільйона мешканців США, Канади та Великобританії, які були розміщені на сайтах знайомств та у мережі Facebook. Прихильність до консервативних чи ліберальних поглядів визначалася згідно з анкетуванням сайтів, інформує Techcrunch.com.

Наразі точність висновків створеного Косінскі алгоритму становить 71-73%.

Раніше Майкл Косінскі розробив подібну систему визначення сексуальної орієнтації.

У виданні відзначають високу ймовірність використання запропонованих науковцем технологій представниками силових структур. Схожі технології, щоправда з прицілом на етнічну меншину уйгурів, діють у комуністичному Китаї.

Нагадаємо, впродовж останнього тижня можна було спостерігати системні зусилля компаній-лідерів цифрових послуг щодо обмеження свободи слова для осіб, які дотримуються консервативних поглядів. Зокрема, сторінки американського президента Дональда Трампа у популярних соцмережах були заблоковані або цілком видалені. Невдовзі компанії Apple і Google розпочали протидію соцмережі Parler, яка через відсутність ідеологічної цензури встигла набрати популярності серед людей консервативних поглядів. Згодом до спроб ліквідації цього вільного від цензури майданчика долучилася компанія Amazon: там відмовили Parler у хостингу. Видалення сторінок також зачепило пересічних користувачів соцмереж, які не підтримують Джо Байдена і з недовірою ставляться до ліберальних еліт загалом. Так, у Twitter, починаючи з 8 січня, видалили понад 70 тисяч акаунтів, власники яких відстоювали дисидентські погляди.

Заходи з посилення цензури в Інтернеті співпали з намірами представників Демократичної партії встановити систему ранжування американських громадян залежно від їхніх поглядів.

Зокрема, демократи продемонстрували прагнення внести учасників нещодавніх мітингів на підтримку Трампа до переліку осіб, яким заборонено користуватися авіатранспортом у зв’язку з їхньою нібито «схильністю» до тероризму.

Джерело

Be the first to comment on "Цифровий ГУЛАГ: в Росії прийняли закон про біометрію"

Напишіть відгук