Єпископат України: «Найстрашніше – коли під час війни перестаєш любити»

Послання єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні з нагоди свята Святого Сімейства, що цього року відзначається 30 грудня.

Дорогі Брати і Сестри!

Шановні подружжя, батьки! Любі діти!

Звертаємося до Вас із сердечними словами привітання у переповненому болем і горем часі війни. Один з наших військових капеланів сказав такі слова: «Війна є страшною, але найстрашніше стається тоді, коли війна краде тебе самого і ти належиш війні. Відбувається це тоді, коли перестаєш любити».

Нині відзначаємо свято Святого Сімейства з Назарету, яке має на меті оживити в нас любов. В сім’ї вчимося любити, а добрі сімейні відносини допомагають нам долати різні труднощі. Також і сьогодні для багатьох людей любов до рідних, до Вітчизни додає сили до життя. Любов штовхає численних чоловіків і жінок, забути про свою вигоду, комфорт, ситість, а йти у вир війни заради добра інших та захисту права на свободу. Вам, Дорогі Захисники і Захисниці, які залишили своє родинне вогнище і замінили його на холод і бруд окопів хочемо сказати велике спасибі. В молитві довіряємо вас опіці Діви Марії та святого Йосифа, яким Предвічний Бог довірив опіку над своїм Єдинородним Сином Ісусом.

Вражають також історії про літніх та хворих людей, які не були в змозі залишити бомбардованих міст, проте їхні рідні і близькі не покинули їх самих. А як же багато жінок, дітей, батьків опікуються воїнами, які пораненими повернулися з фронту і попри жахіття війни у них не згасла любов.

Сьогодні Господь Бог у першому читанні говорить до нас про те, наскільки важливо є поважати батьків. Напевно багато хто з нас на власному досвіді переконався що означає любити та поважати ближнього попри все, так би мовити героїчно. Є й чимало періодів у нашому житті, коли не стаємо на висоті завдання, піддаючись страху, розпачі, егоїзму. У таких випадках переживаємо внутрішній смуток і терпимо. Воєнний час це неодноразово також життєвий досвід розлуки, самотності, втрати близьких і рідних. До вас, хто переживає такі стани, хочемо звернутися словами Господа записаними у Книзі пророка Ісаї: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях…» ( Іс 49. 15-16а). На допомогу приходить до нас Бог, який став Людиною, хоче бути з нами й обдаровувати нас лікуючою рани любов’ю. Саме таку любов мав Ісус, який на хресті зазнав агресії з боку гонителів. Тепер зустрічаємося з Христом бо Він Воскрес, Його любов є сильніша за ненависть і смерть. Господь має міць дарувати людині глибоке переконання, що Він її любить та, що завдяки благодаті Божого Духа, вона теж може любити. Тому варто дозволити Господу, щоб Він проявив над нами своє милосердя. Щоденно представляймо Всеблагому Богу наші потреби, і ставаймо свідками Його чудес, особливо дару пробачати і бути пробаченими.

Бог, є добрим Батьком, дає нам також Матір, якою є Церква. Мабуть багато хто з нас переконався, яким безцінним даром є Церква. Незабутніми є переживання людей, які перебували на молитві та взаємно собі допомагали в укриттях будинків бомбардованих міст і сіл. Але легше їм було, коли з ними перебували їхні священники або сестри-монахині. Пишаємося духовенством і богопосвяченими особами та мирянами, які власним прикладом показують, якою є справжня любов і турбота Матері-Церкви. Дуже багато молитовної підтримки та гуманітарної допомоги отримуємо від членів Церкви із цілого світу. Святіший Отець від 24 лютого 2022 року не опустив нагоди, щоб кожної середи й неділі звертати увагу на Україну та просити про допомогу нашому народу. Церква на землі є святою і водночас грішною, бо складається з грішних людей. Не раз Церкву критикують, чи підважують правди віри. Терпимо з цього приводу, але не можемо втратити належної пошани до Матері-Церкви, до Святішого Отця, до духовних провідників.

Дорогі діти, дорога молоде! Дехто із вас втратив своїх батьків, які на війні віддали своє життя з любові до вас, до Батьківщини. Всі вони є вашими і нашими героями, яким належить велика честь і вдячність. Кажуть, що на першій лінії фронту немає атеїстів і можемо мати надію, що кожен наш воїн, який загинув, в останніх хвилинах свого життя звернувся до Милосердного Бога. Можливо дехто із них не встиг залишити своїм дітям останню настанову, тому в їхні вуста вкладаємо передсмертну промову відомого у Біблії Товита, який звертається до свого сина: «Як умру, то поховай мене належно. Шануй рідну матір, не покидай її ніколи, поки життя твого. Роби те, що їй любе, й не засмучуй її серця ніяким твоїм учинком. Згадай, моя дитино, про всі ті небезпеки, яких вона зазнала з-за тебе, коли ти був у її лоні» (Тов 4, 3-5а). Будучи дітьми героїв, наслідуйте своїх батьків у любові, яка не проминає і є сильнішою за смерть.

Знаємо, що багатьом людям сьогодні дуже важко на серці. Вони не бачать сенсу життя.

Переживання таких станів було знане навіть праведним і святим людям. Проте вони знали, що їхній порятунок у Господі. Звертаємося до всіх знеохочених, зламаних духом: «Не бійтеся жити! Відваги вам! Вас потребують рідні, близькі, Церква, Україна! Господь може і хоче відновити ваше життя, вилікувати душевні і тілесні рани».

В Євангелії сьогодні чуємо, що Святе Сімейство було вимушене втікати до Єгипту, бо Ірод хотів вбити новонародженого Ісуса. Боже Слово запевняє нас у тому, що Вседержитель неба і землі все мав під контролем. Дитятко Ісус було врятоване щоб урятувати людство від вічної загибелі, щоб відкрити брами неба для всіх, також для дітей і немовлят: тих, які народилися і тих, які загинули в лоні своїх матерів. Віра та досвід Божої любові дає нам силу вірити в те, що Господь відкриє брами неба і для тих дітей, які не встигли або не змогли втекти від війни і були замордовані.

Євангеліє про втечу Святого Сімейства нехай буде бальзамом на душу для тих, які втекли закордон і мають з цього приводу докори сумління. Боже Слово говорить нам про те, що є час на втечу і час на повернення. Бог дає знаки коли втікати і коли повертатися, як це бачимо в житті Марії та Йосифа. Тож, Брати і Сестри, які знаходитеся тепер за кордоном України, прислухайтеся до голосу Бога і Він вкаже вам коли і як діяти. А тепер підтримуйте відносини зі своїми рідними, моліться за Україну, по мірі своїх можливостей організовуйте гуманітарну допомогу та будьте вдячні людям, які відкрили для вас свої серця. В сьогоднішній Євангелії бачимо Марію, Божу Матір, яка втікає до Єгипту. Але прийде час і Вона стоятиме під хрестом, на якому висітиме Її розіп’ятий Син. Не нарікатиме, а любитиме все більше і більше. Для нас Господь також передбачив шлях на якому прагне вчити любити все більше і більше, аж до самопожертви, до повноти щастя.

Під час війни багато людей були чудесно врятовані і відчули Божу підтримку. Багато воїнів розповідають про надзвичайне Боже втручання у хід воєнних дій, про так би мовити дію «Божої Руки». Після Акту присвячення Росії і України Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії вороже військо відступило з-під Києва і Чернігова. Це було чудо! Щоб ми тільки не забули цієї сили молитви і Божої допомоги, щоб не вважали, що це лише власними людськими силами перемагаємо. Бог доказує нам, що Він є вірний попри наші численні гріхи. Дай Боже, щоб після перемоги ми жили силою Божої благодаті, а не повернулися до наших гріхів.

Дорогі Родини! Не дозвольте війні вкрасти у вас те, що найважливіше: взаємну любов і віру. Черпайте сили від Ісуса, який є джерелом любові й переміг усяке зло. Піклуйтеся про себе навзаєм, будьте вирозумілі та поблажливі, не спішіть ображатися та швидко пробачайте. Враховуйте те, що кожна людина по своєму реагує на війну і по своєму її переживає, часто і сама не може зрозуміти що із нею відбувається. Тому будьте довготерпеливі і лагідні, даруйте собі добро й пробачення. Дбайте про особисту та спільну родинну молитву, про участь в недільній Євхаристії, про спільно проведений час у спілкуванні і просто будьте разом.

Дорогі Подружжя, які присутні тут вдвох і які з різних причин не можете бути разом, Ісус, якого ви запросили у своє життя в таїнстві Шлюбу, є з вами у радості та горі. Будьте Йому вірні, залишаючись вірними своїй подружній присязі любові, чесності, пошани, які сьогодні відновите!

З пастирським благословенням

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні

22 грудня 2022 року
N. 61/2022

Джерело

Be the first to comment on "Єпископат України: «Найстрашніше – коли під час війни перестаєш любити»"

Напишіть відгук