Влада і Церква в Україні: пандемічні етюди

Просто факти та деякі роздуми на тему…

Головною причиною збільшення випадків захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19 на заході України, особливо у селах, є відвідування Богослужіння у храмі. Про це повідомив під час традиційної селекторної наради під головуванням Президента України Володимира Зеленського міністр охорони здоров’я Максим Степанов, передає УНН із посиланням на пресслужбу Глави держави. “Міністр охорони здоров’я Максим Степанов поінформував, що головною причиною зростання кількості хворих на заході України, особливо у селах, є богослужіння. Такі результати показали епідеміологічні розслідування”, – повідомили у пресслужбі. Зазначається, що другою основною причиною є громадський транспорт, а також переміщення людей у зв’язку з відпочинком.

З приводу заяви Степанова виникає ряд  закономірних питань: яким чином епідеміологічне розслідування встановило, що храми є небезпечнішим середовищем поширення пандемії, ніж перповнені маршрутки, супермаркети (в умовах сіл – веледлюдні ринки)? Чи може Церкви чи ВРЦІРО звернутися до МОЗ  з проханням надати копію епіодеміологічних висновків? Чи готова Церква профінансувати незалежне розслідування епідеміологів на предмет виявлення COVID-19 саме в храмах та оцініти наскільки храми є небезпчнішим середовищем, ніж вищеназвані осередки розповсюдження коронавірусу? І врешті, чи готова Церква (Церкви) кваліфікувати офіційний висновок МОЗу, якщо він не збігатиметься з висновком незалежної експертизи, таким, який дискредитує християн? Чи буде готова Церква опиратися поширенню дискредитаційних фейків, антихристиянської пропаганди?

Ординарій Києво-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні єпископ Віталій Кривицький так прокоментував цю новину: «У часі, коли люди вже не зважають на карантинні обмеження, коли є переповненими торгові центри, транспорт, місця відпочинку тощо — знову з’являється заява, що головною причиною спалаху епідемії (на Західній Україні) є богослужіння у селах. Один, напіврозумний правитель, у своєму часі проштовхував фейк, що то християни спалили Рим».

Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ ієрм. Юстин (Бойко) так відреагував на цю подію у своєму блозі: «Сьогодні в часі селекторної наради, яка відбулася у Офісі Президента України, міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив, що головною причиною зростання кількості хворих на заході України є богослужіння. Риторика та стиль висловлювання міністра не є новими, адже у перших місяцях пандемії, коли весь світ шукав способу протидіяти хворобі, цей самий міністр суголосно з цілою владною верхівкою займався пошуком винних. Церква тоді потрапила у епіцентр громадської уваги та ЗМІ, натомість «Епіцентр» спокійно продовжував працювати. Згодом вже саме українське суспільство почало розуміти абсурдність таких звинувачень міністра охорони здоров’я. Але уся ця затія не пройшла безслідно на тілі Церкви.

Часами, слухаючи прес-конференції міністра охорони здоров’я України Максима Степанова мені здавалося, що він, мабуть, уявив себе Генеральним прокурором України з особливими «ковідними» повноваженнями. Водночас, у середовищі духовенства було очікування, що у і так непростий для України час хтось зі здорово мислячих та авторитетних людей серед інтелігенції відреагує на абсурдні звинувачення влади у сторону Церкви, які лунали з уст її представника. На превеликий жаль, спільної згуртованої реакції не було. Були виступи поодиноких авторитетів, які заглушувалися представниками ЗМІ.

Сьогоднішня заява міністра охорони здоров’я Максима Степанова, хоч і є повторенням попередньої риторики, має виразно ідеологічний характер. Здається, що міністр або хтось через нього цілево формує з Церкви образ ворога. І мова тут не йде про якусь конфесію. Представники влади від самого початку приходу до влади цілеспрямовано атакують Церкву як інституцію і як спільноту віруючих людей. А деякі ЗМІ, керовані олігархами, почали у своїх репортажах ширити саркастичну фразу, що «проти коронавірусу і Боже благословення безсильне».

Коли хто пам’ятає останні роки існування Радянського Союзу, той добре пригадує собі фільм «Покаяння», що був відзнятий у 1984 році грузинським режисером Тенгізом Абуладзе. У той час, коли у головах багатьох ширився страх через можливість ядерної війни та непевність у завтрашньому дні, режисер фільму показав, що надія є завжди. І цю надію можна знайти у храмі, тобто звернувши очі до Бога.

Події фільму розвиваються у одному грузинському містечку, до якого прибуває нова влада, очевидно радянська. Її очолює комуністичний ідеолог, міський голова Варлам Аравідзе. Борячись з Церквою, він руйнує єдиний у місті храм. А дорогу, яка провадить до храму згодом називають його іменем – вулицею Варлама. Згодом він помирає. І ось наприкінці фільму, одна старенька, котра приїхала до свого рідного міста і пам’ятала його таким, яким він був до приходу радянської влади, іде вулицею і запитує перехожу:

– Скажіть, будь-ласка, ця вулиця провадить до храму ?
І у відповідь чує:
– Ні, це вулиця Варлама. Вона не провадить до храму.
В цей момент, яким і завершується фільм, старенька промовляє прості, а водночас дуже глибокі слова:
– Тоді для чого така вулиця, яка не провадить до храму?

Для радянської людини кінця 80-х років це питання з фільму стало досить близьким і рідним, адже воно допомогло багатьом, навіть великим прихильникам радянської системи, знайти дорогу до храму, а отже до Бога. Іншими словами – знайти надію!

У цей час, коли весь світ зупинився у страсі перед майбутнім, яке щораз то більше здається непевним, надзвичайно важливо показати людям надію. І ця надія не може бути примарною політичною обіцянкою. Ця надія повинна мати твердий фундамент, яким є Бог.

Особисто зауважую багато спільних рис між радянською ідеологією і риторикою сучасної української влади. Якщо радянська система «забирала» у людей Бога, закриваючи храми, то новітня ліберальна ідеологія, що її обрала за компас теперішня українська влада, намагається зробити Бога винним в усіх людських бідах. А відповідно і Церкву. Таким чином влада свідомо чи несвідомо нищить останню надію людини на краще, замінивши її незрозумілими обіцянками.

Протягом багатьох століть Україна пережила багато лихоліть. Ми століттями були позбавленими власної державності, але Церква була нашою остоєю. Саме вона, яка дбала про зв’язок людини з Богом, давала надію на те, що прийде той час, коли постане вільна і незалежна Україна. І ця віра, що була оперта на Божій обітниці, спонукала багатьох героїв жертвувати своїм життям в ім’я кращого майбутнього свого Народу.

Праведний митрополит Андрей у своєму знаменитому посланні з 1941 року під назвою «Як будувати рідну Хату» дуже детально аналізує наслідки, до яких можна дійти, коли у людини забрати віру в Бога і довіру до Церкви. Ось його слова:

«Після усунення Бога і Його закону, на що ж можна було сперти державну владу, як не на всемогутність більшості і на тих, що в імені тієї більшості говорили з тою перевагою, яку дає сила?! Тим-то із крайнього індивідуалізму відбувається перехід до всемогутності держави, яку проповідає соціалізм. В практиці також нічим необмежена свобода одиниці мусить довести до такого хаосу, з якого людей може вивести тільки автократизм всемогутньої держави. Так із лібералізму й індивідуалізму люди переходять до держави, що вважає себе за компетентну входити в усі найменші подробиці життя одиниць, хоче все нормувати, все бере в руки і одиницям не лишає вже ніякої свободи (тоталітаризм, етатизм). Ми всі були свідками в усіх європейських державах того банкруцтва крайнього індивідуалізму і лібералізму парламентарного устрою. Парламенти, зложені з представників цілого народу на підставі безпосередніх виборів, як були нежиттєздатним органом, так і були підкресленням непридатності індивідуалістичних теорій до державної організації. З них ми перейшли просто в соціалістичну державу з монархічною, аристократичною чи демократичною формою, яку приймає держава, в якій владу має диктатор і партія чи монопартія (Сталін)».

Ці слова митрополита Андрея Шептицького лунають сьогодні по-особливому як своєрідне пророцтво і велика пересторога для цілого українського суспільства. Україна переживає нелегкі часи, але вона переживала такі часи вже не один раз в історії. Та переживала вона їх з Богом, з Церквою, яка формувала жертовність, самопосвяту, мужність, віру, любов, тощо.

За умов же, коли сучасна українська влада почала негласне переслідування Церкви як такої, українська інтелігенція, представники мистецтва, науки, культури, а головно християнська молодь не можуть залишатися мовчазними. Оскільки мовчання у теперішню хвилину точно не є золотом, а навпаки – руйнівною отрутою. Мовчання інтелігенції у цей час, коли тривають напади на Церкву є негласною підтримкою руйнуючих і небезпечних для українського суспільства дій представників української влади.

Мудрість старих філософів каже, що для того, аби світ став пеклом, треба, щоби ті люди, які можуть робити добро, нічого не робили. Пам’ятаючи про це, станьмо в обороні вулиці, яка провадить до храму. У іншому випадку ця вулиця буде названа іменем диктатора, який пробує руйнувати наш храм душі. Надіюся, що віра і розум візьмуть верх за теперішніх обставин, у яких опинився Український народ».

ПС: А в цей самий час Президент України Володимир Зеленський доручив Кабінету Міністрів України розглянути питання надання державного статусу окремим релігійним святам, таким як Рамазан-Байрам, Курбан-Байрам, Песах, Рош Гашан, Ханука, Великдень християн західного обряду та іншим. Як повідомляється на сайті глави держави, відповідний указ №303/2020 президент підписав 30 липня.

Як наголошується в документі, таку пропозицію зроблено з метою забезпечення конституційних прав і свобод громадян, реалізації рівних прав і можливостей усіх віруючих, шанування історії, культури, традицій українського суспільства як багатонаціонального та багатоконфесійного. Згідно з указом, уряд має вивчити це питання і виробити пропозиції щодо взаємодії з Всеукраїнською радою церков, релігійними організаціями та Українським інститутом національної пам’яті, після чого внести на розгляд Верховної Ради відповідний законопроект.

Також в ці дні посол Туреччини в Україні Ягмур Ахмет Гюльдере зробив скандальну заяву про наміри будівництва найбільшої в Україні мечеті в Печерському районі Києва. Проект буде профінансовано Турецькою Республікою. Одночасно мечеть зможе вмістити 5000 вірян.

«Україна — це дім для значної кількості мусульман, включно, звісно, з кримськими татарами. Особливо після 2014 року ми бачимо, що багато кримських татар мали переїхати, і в Києві живе значна спільнота. До нас звернулися з проханням про співпрацю і допомогу Україні та її мусульманській спільноті побудувати мечеть у Києві. Питання землі більшою мірою вирішено. Обговорення дизайну наразі триває», — сказав Гюльдере в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».

Наразі сторони ведуть обговорення дизайну мечеті. Наступним етапом буде запуск офіційної процедури затвердження проекту. Дипломат сподіваєтья найближчим часом повідомити більше деталей про будівництво найбільшої мечеті в Україні.

Ось думка Євгена Савіська – резидента Кабінету експертів руху «Всі Разом», релігієзнавця прокоментувати політику релігійно-політичної експансії сусідньої держави в Україні. За словами експерта, Туреччина здавна мала і має виняткові власні геополітичні інтереси в чорноморському регіоні. Незалежно від того хто очолює Турецьку державу і сусідні країни. Намір перетворити храм Софії на діючу мечеть був цілком прогнозований. Варто лише було проаналізувати модель держави котру будує президент Ердоган. Надто її ставлення до релігії. І особливо до ісламу. Фактично іслам стає рушійною силою просування протурецької ідеології. Так само як православ’я стало засобом просування ідеології Кремля. Адже де-факто і Туреччина, і Російська Федерація залишились імперіями.

Будівництво мечеті в Києві було також прогнозованим. Більше того, вперше такі розмови лунали ще в 2006 році коли почалося будівництво мечеті «Серце Чечні» в Грозному. Вона багато в чому наслідує відому «Блакитну мечеть» у Стамбулі. Цілком вірогідно, що і в Києві може бути так само.

Фактично Туреччина оголосила війну, поки що ідеологічну, насамперед РФ котра підтримуює в Україні такі структури як УПЦ, ІПЦ(Р), а також США, які надають підтримку Вселенському Патріархату.

Наслідки. На фоні складних стосунків представників багатьох християнських конфесій в Україні, котрі час від часу переходять в силовий варіант, поява сучасної мечеті з підготовленим і добре забезпеченим духовенством, здатна посилити вплив мусульманської спільноти в Україні. Іслам може стати суттєвим фактором не лише конфесійного життя України, але і політичного, і економічного.

Нагадаємо, в травні в Офісі Президента обіцяли створити робочу групу, яка опікуватиметься вирішенням проблем кримських татар. Серед іншого, обговорювалося будівництво нової мечеті в Києві.

Джерела:

https://www.rodyna.org.ua/2020-7-30-2/

https://www.ukr.net/ua/#homeDetails/main/79868795/

https://vsirazom.ua/article/u-czentri-kiєva-buduvatimut-mechet-na-5000-miscz

Be the first to comment on "Влада і Церква в Україні: пандемічні етюди"

Напишіть відгук