Битва за майбутнє нації: Польща та Україна, відмінності ідентичності

Як відомо, нещодавно президент Польщі Анджей Дуда підписав «Сімейну карту», яка передбачає повний пакет підтримки й захисту інституції сім’ї у Польщі. «Як президент, я не сумніваюся, що сім’я, як справедливо зазначає польська Конституція, вимагає особливої ​​турботи від держави. «Сімейна карта», яка вказана тут, показує ті основні елементи, якими я зобов’язуюся захищати сім’ю та захищати інтереси сім’ї, а також справи її членів, особливо дітей”, — наголосив президент Анджей Дуда, підписуючи «Сімейну карту». Анджей Дуда наголосив, що сім’я будує суспільство, а без суспільства держава не існує. Найважливішою спільнотою в суспільстві є сім’я, в якій виховуються діти, які формують наступні покоління. “Це наш культурний код, це наша ідентичність. Наша особистість допомогла нам пережити найважчі часи у дітей… На той час польська родина зберігала наші цінності. Саме тому родина — це особлива цінність, яка вимагає особливої ​​турботи з боку владних структур,” — зазначив президент. “«Сімейна карта» — це мої зобов’язання, які я зараз, як Президент Республіки Польща, буду суворо дотримуватися. Це принципи, яких я буду дотримуватися при прийнятті рішень про підписання або відмову від підписання актів, прийнятих польським Парламентом або участі в інших заходах у сфері суспільного життя,” — зазначив Анджей Дуда.

Всеукраїнський Собор надає інформацію про те, що саме включає Сімейна карта:

1) Фінансова підтримка сімей: гарантія продовження сімейних виплат (500+, Хороший старт +, Мама +); впровадження нових програм підтримки, в тому числі бонус на кожну дитину в розмірі 500 злотих; особливий догляд та підтримка сімей, які виховують дітей-інвалідів.

2) Захист інституту подружжя: шлюб — це відносини між жінкою та чоловіком, як це передбачено польською Конституцією; заборона на усиновлення дітей гомосексуальними парами; створення хороших умов для виховання дітей.

3) Захист дітей від ЛГБТ-ідеології: заборона пропагувати ідеологію ЛГБТ у державних установах; право батьків вирішувати, в якому дусі вони виховуватимуть своїх дітей; в першу чергу батьки відповідають за сексуальне виховання своїх дітей; вирішальний голос батьків за формою та змістом позакласних занять у школах та дитячих садках; полегшення для батьків, які хочуть проводити домашнє навчання.

4) Підтримка літніх людей: гарантія зниження пенсійного віку; підтримання всіх соціальних програм для літніх людей, включаючи: пенсію, безкоштовні ліки для людей старше 75 років, програму догляду 75+; підтримка бабусь і дідусів, що допомагають батькам виховувати та піклуватися про дітей.

5) Допомога одиноким батькам: забезпечення правового та матеріального захисту одиноких батьків; поліпшення роботи фонду обслуговування та збільшення збору коштів.

6) Безпечна родина: відповідальність та неминучі покарання за домашнє насильство; програми боротьби з наркологічною залежністю; посилити захист дітей від порнографії.

7) Сімейний ринок праці: ринок праці в сім’ї, що має дитину, не може бути аргументом проти професійного розвитку; підтримка виконання віддалених робіт; захист та засоби для жінок, які повертаються на роботу після відпустки по догляду за дитиною; заохочення роботодавців до створення дружніх умов праці для матерів.

Декларація «Сімейної карти» є важливим кроком у президентській кампанії та покладає великі надії, особливо тих, хто бореться за право виховувати своїх дітей відповідно до своїх переконань. Ліві сили негайно атакували, проявляючи агресію та недобросовісність. Відразу видно, що «Сімейна карта» торкнулася надзвичайно важливих питань і стала на шляху досягнення своїх цілей. Як повідомляли раніше, Дуда є представником правлячої партії «Право та справедливість», яка за своєю ідеологією є консервативною. «Право та справедливість» неодноразово заявляла, що ЛГБТ-ідеологія є ворожою для Польщі та підриває споконвічні традиційні цінності, які базуються на вірі в Бога.

Нагадаємо, що нещодавно представник більшості, віце-міністр юстиції Марцін Романовський, також заявляв, що Польща планує скасувати Стамбульську конвенцію через наявність в ній гендерної розпусти та недомарксистської пропаганди. Отже сьогодні ми спостерігаємо досить дивну ситуацію: в той час як країни Європи починають відмовлятися від сумнівної Стамбульської конвенції, Україна чомусь вирішила включити турборежим у цьому питанні. Нагадаємо, що 5 червня Президент Володимир Зеленський відповів на електронну петицію, ініційовану прихильниками ЛГБТ, та підтримав ратифікацію Стамбульської конвенції, яка під видом боротьби проти насильства запроваджує гендерну ідеологію. Зеленський доручив Міністерству закордонних справ України та Міністерству соціальної політики України оперативно опрацювати підготовку закону про ратифікацію Стамбульської конвенції. Також він звернеться до Парламенту, щоб вони ратифікували цю конвенцію, але зробить це після того, як йому від МЗС надійдуть пропозиції щодо цього законопроєкту.

А от реакція на іншу петицію, ініційовану християнами щодо відкликання законопроекту 3316,  виявилася діаметрально протилежною. Президент Володимир Зеленський відповів, що не буде просити відкликати цей законопроект, який вводить покарання до 8 років за критику ЛГБТ. Відповідь Президента опублікована на сайті Петицій: “Дякую за висловлену громадянську позицію. Повідомляю, що автором законопроекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії злочинам на грунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (реєстр.№ 3316 від 09.04.2020) є народний депутат України О.Василевська-Смаглюк.

…Відповідно до частини першої статті 93 Основного Закону України народний депутат України, як і Президент України та Кабінет Міністрів України, є самостійним суб’єктом права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

….Порушення питання про відкликання законопроекту здійснюється шляхом подання заяви ініціатором внесення(депутатом) – суб’єктом права законодавчої ініціативи на ім’я Голови Верховної Ради України…”

Відомо, якщо парламент проголосує законопроект № 3316 та альтернативні 3316/2–3, то свобода вираження думки та слова, свобода віросповідання та світогляду, свобода мирних зібрань, свобода журналістської та політичної діяльності опиняться під загрозою знищення. Все це у поєднанні з ратифікацією Стамбульської конвенції і подальшим тотальним запровадженням «гендерних» норм у ключові законодавчі акти України, призведе до встановлення реальної «гомодиктатури» в нашій країні. І тоді це уже буде не образна алегорія, а реалії нашого суспільного життя. Спершу заборона на критику гейпарадів та ЛГБТ, а потім легалізація одностатевих шлюбів, усиновлення дітей ЛГБТ і т.д.

Отож ще трохи поговоримо про «гендер» – одну із найотрутніших стріл, якою сатана ататкує залищки християнської цивілізації на планеті.

Пояснення католицького експерта Олександра Бучковського на сайті Родина: «Для багатьох громадян України негативна позиція Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, прородинних рухів щодо гендерної ідеології є незрозумілою, а навіть застарілою. Дехто навіть вбачає у неприйнятті гендерних концепцій руку Москви та загрозу національній безпеці. Насправді проблема ж не у тому, що говорить Церква, а про що мовчить гендер.

Міф 1. Гендер завжди співпадає з біологічною статтю

На думку прихильників теорії гендеру існує біологічна та соціально-культурна стать або гендер. Якщо точніше, гендер – це діапазон характеристик, особистісних рис, поведінки, стереотипів і соціальних ролей, що приписуються людям за ознакою їхньої статі (як правило, однієї з двох — чоловічої чи жіночої), і засвоюються ними у процесі соціалізації. Дійсно, поведінка чоловіків і жінок у різних культурах та суспільствах відрізняється і стиль життя жінки з арабських країн буде незрозумілий для пересічної українки. Проте які би не були норми поведінки – це завжди вияв притаманної їм чоловічої чи жіночої статі, даної їм при народженні. У цьому і полягає, що «гендерна ідентичність — внутрішнє відчуття приналежності до певної статі чи гендеру, яка може збігатися чи не збігатися з бінарними категоріями чоловік/жінка». Тому чоловіки, які відчувають себе жінками і навпаки, мають дійти до гармонії з собою. Але не шляхом психологічного лікування, а зміни статі (транзишеном, або «переходом»). «Існує також низка інших категорій трансгендерів: андрогіни, агендери, «люди, третьої статі», «люди з двома душами» тощо. Деякі люди, що використовують ці терміни для опису себе, вважають традиційне, бінарне розуміння статі занадто обмеженим. Крім того виділяють ще гендерквірів, тобто гендер, яких не є «чоловічим» чи «жіночим», а перебуває десь посередині, або не є ані тим, ані іншим. Такі люди іноді просять, щоб говорячи до них, оточуючі не використовували чоловічі та жіночі форми звертання, і надають перевагу середньому роду та займеннику «воно». І тому деякі гендерквіри не вважають себе трансгендерами.

Натомість згідно гендерних концепцій люди, чиє самовідчуття, самовираження та поведінка відповідають тим, котрі вважаються нормативними для осіб відповідної статі (зазвичай чоловічої та жіночої) у різних культурах називаються цисгендери. Іншими словами на думку гендерної термінології ми всі з вами є цисгендерами.

Декілька років тому американська версія файсбуку мала 58 різних варіантів гендерних індентичностей до вибору своїм користувачам. Нещодавно їхні англійські колеги розширили цей список до 71Нещодавно натрапив на повний список гендерних індентичностей, які втім порахувати мені не вистачило терпіння (https://www.wattpad.com/341462536-complete-list-of-genders-the-complete-list-of-all). Проте як подають самі ж автори довідника, точно визначити кількість трансгендерів дуже складно, перш за все, через відсутність досліджень, які здатні точно і повністю виміряти весь діапазон гендерних ідентичностей та варіантів гендерного самовираження.

Якщо ви не вірите або вважаєте, що це все є перебільшенням і певним острахом перед новим, то ознайомтеся самі з інформаційно-освітнім виданням «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» і тоді самі вирішуйте чи вважати гендер тотожним біологічній статі.

Міф 2. Стамбульська конвенція захищає жінок від насилля.

Насильство над жінками в нашій країні існує і це незаперечний факт. Але ратифікація Стамбульської Конвенції 2011 р. не вирішить цього питання, адже цей документ взагалі ігнорує об’єктивні причини насилля. Отож, у статті 3 цієї конвенції вказано, що «насильство стосовно жінок за гендерною ознакою» означає насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно». Але марно будете шукати у тексті документу згадки, що основним джерелом насильства є алкогольна чи наркотична залежність, сексуалізація образу жінки, пропагування агресії у медіа чи руйнування моральних норм у суспільстві.

Так, на думку 77,1 % респондентів найбільший вплив на прояви домашнього насилля чинить алкоголізм або пияцтво когось із членів родини. Натомість, жодна опитана жінка не заперечила взаємозв’язок алкогольної залежності з насиллям. Так, 2,9% жінок експериментальної групи визнали, що зазнають психологічне й/або економічне насильство від чоловіків під впливом алкоголю й наркотиків, серед жінок контрольної групи цю причину насильницької поведінки партнерів назвали 20%.

Інше дослідження показує, що майже дві третини жінок, які зазнавали будь-якого насильства (61%) сказали, що чоловік чинив насильство у стані алкогольного сп’яніння. Також існує взаємозв’язок між сексуалізацією освіти і фактами насильства.

Одним з джерел сімейного насилля 22,9 % жінок називають ЗМІ. Щодо дискримінації за ознакою статі як одну з причин, то вирішальною її вважають лише 11,4 % опитаних, 22,9 % – у середньому ступені 37,1 – у меньшій мірі, і 28,6 % вважають, що це взагалі не має відношення до цієї проблеми.

Також існує взаємозв’язок між поширенням порнографії та секс культури і фактами насильства. Американське психологічне товариство зазначає, що сексуальне використання дівчат, порнографія і проституція серед них можуть триматися на тому рівні, а навіть збільшитися, якщо процес сексуалізації дівчат буде продовжуватися. Науковці стверджують незаперечний взаємов’язок між предметним показуванням жіночої сексуальності у медіа і насиллям над жінками». Думаю, що для України не будуть абослютно нерелевантними результати польських досліджень, які показують, що серед причин насильства над жінками вказують залежність від наркотиків, фобій, азартних ігор, сексу чи Інтернету».

То якщо це все є причинами насильства над жінками, то чому «Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» взагалі про них не згадує?

Міф 3. Гендер – це всього лише безневинна теорія.

Більшість вважать, що гендер – це лише філософські чи наукові теорії, які не мають жодного впливу на повсякденне життя. Навіть якщо будуть впроваджуватися у законодавстві чи школах. Але не треба забувати, що однією з цілей гендерної ідеології є нівелювати значення статі і створити бісексуальне суспільство (постгендер пішов ще далі і запропонував за допомогою біотехнологій вивести у майбутньому безстатевих представників людського роду).

Плоди гендерних концепцій видно вже сьогодні. Так, станом на 2014 р. згідно урядового рапорту у США понад 12 % молоді у віці 14–18 років мають проблеми зі своєю сексуальністю та ідентичністю. Вони декларують свої гомосексуальні, бісексуальні схильності чи невизначену орієнтацію. Ці показники зросли на 66% у відношенні до аналогічного рапорту за 2001–2009 р. Причиною змін є дії уряду Б. Обами, за президентства якого було легалізовано «одностатеві шлюби», пропагувалася гендерна ідеологія в освітніх закладах та навіть впроваджувалися статево нейтральні вбиральні.

Так, станом на 2014 р. в середньому гетеросексуалами себе визнали 88.8% студентів (в 2009 р. – 93 %) 2, % (у 2009 – 1.3%) ідентифікувало себе як геї чи лесбіянки, 6 % – бісексуалами ( було 3.7%) , а 3,2 % (раніше 2.5%) не були впевнені щодо своєї орієнтації.

Станом на 2015 р. 48% американської молоді у віці 14-18 років, мали сексуальні відносини з представниками протилежної статі. 1.7% з власною статтю, а 4.6% з представниками як чоловіків, так і жінок. І 45.7% берегли невинність. У 2009 році цей показник був наступним: секс з протилежною статтю був у 53.5% опитаних, з власною – у 2.5%, бісексуальні відносини мали 2.5% респондентів, а не мали взагалі сексуального досвіду 40.5%. (тобто цей показник у середньому зріс на 49 % від попереднього дослідженян). З тих, які мали контакти в одностатевих або бісексуальних відносинах у 2014 р. 25.0% ідентифікували себе гетеросексуалами, 61.4% геями, лесбіянками чи бісексуалами. І 13.6% не були впевнені у своїй сексуальній орієнтації. З тих, які не мали статевого контакту 90, 8 % вважало себе гетеросексуалами, 5.8% геями чи лесбіянками чи бісексуалами, 3.3% були невпевнені у своїй орієнтації. Думаю коментарі тут будуть зайвими.

Міф 4. У чоловіків жінок – однаковий мозок.

Прихильники гендерної ідеології докладають чималих зусиль, щоб довести, що не існує жодних відмінностей у будові головного мозку чоловіків і жінок. А навіть, якщо вони й існують, то є мінімальними. Вони навіть видумали термін «Нейросексизм» ( система уявлень про те, що різниця в поведінці жінок та чоловіків пояснюється виключно вродженими статевими особливостями мозку). Звідси різна статева поведінка має бути наслідком впливу культурного середовища, а отже і стереотипом, який можна змінити. Але ці теорії не витримують жодної наукової критики. Навпаки дослідники виявили, що їхня будова настільки відрізняється, «що жіночу та чоловічу стать можна практично вважати окремими видами».

На прикладі 1000 добровольців обох статей, неврологи виявили, що чоловіки, як правило, мають більше зв’язків всередині кожної півкулі, а також між передньою та задньою частинами мозку. У жінок навпаки сильніші з’єднання діють з боку в бік, між лівою та правою півкулями.

Це означає, що чоловіки сильні у координації та просторовій свідомості. Жінки ж, більш інтуїтивні, та мають кращу пам’ять для слів і облич. На основі цих результатів керівник дослідження Рагіні Верма з Університету Пенсільванії, вважає, що чоловічий мозок більше орієнтований на «поєднання сприйняття з діями», тоді як жіночий спрямований на вирішення сердечних питань і дослідження поведінки інших, з пізнішою його інтерпретацією шляхом інтуїції та аналізу. Дослідження університетів Лос-Анджелесу та Мадриду показали, що для жінок розмір мозку не має значення, бо їхній мозок працює ефективніше. Їхня високорозвинена мережа нейронів може виконувати складні завдання, які потребують менше енергії і використовують менше мозкових клітин. Науковці прийшли до висновків, що жінки краще реагують на ситуацію, яка змінюється. Чоловіки ж ліпші у орієнтації на місцевості. Наприклад, плач дитини не буде стимулювати чоловіка до активності, тоді як жінка відразу отримає команду «діяти зараз» і дитячий плач стає для неї пріоритетним. За даними німецьких психіатрів, очі – це справді вікно жіночої душі. Так, на думку Бориса Шиффера, очі залишаються найбагатшим джерелом соціальної інформації для аналізу психічних станів інших. Тоді як чоловіки можуть інтерпретувати жіночі емоції, лише наполовину. Тобто загалом призначенням чоловічого мозку в загальному є швидке і результативне виконання моторних функцій, а жіночого забезпечення соціальних зв’язків в суспільстві. Очевидно, у будові мозку існують винятки, але вони скоріше підтверджують правило, аніж його заперечують. Також не можна заперечувати, що не лише будова мозку впливає на нашу поведінку, але й навпаки наша діяльність змінює його структуру.

Загалом про ці анатомічні відмінності можна говорити ще чимало, проте не можна заперечити, що чоловік і жінка по-різному сприймають світ, а отже і діяти і мислити будуть по-різному. Тобто не існує статево нейтрального мозку, а вже від народження маємо специфічну будову мозку для кожної статі . Інша справа, чи використовуємо наш внутрішній потенціал і живемо згідно з власною природою. Це не означає, що хтось гірший чи кращий. Ми просто різні. І тут не питання, хто на який вид діяльності буде здатний, а хто його виконає краще і ефективніше. І що не менш важливо, чи принесе обрана робота йому приємність.

Міф 5. Гендер – це наука, а не ідеологія.

Філософський енциклопедичний словник вказує, що ідеологія – система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин.

Наука, на відмінну від ідеології не прагне змінити суспільні устої чи втілити у життя свої ідеї, яких раніше не було. Галузі різних науки мають на меті пізнавати об’єктивну дійсність і отримувати нові знання. Мета ж ідеологічних програм – це формування світогляду населення і маніпулювання людською поведінкою шляхом впливу на їхню свідомість.

Насправді, немає жодної помилкової ідеології на всі 100 %, адже тоді вона була би непривабливою та невірогідною для сучасників. Проте завжди ідеологія подає викривлений образ світу та шляхи його виправлення. Так, само гендер хоча і має рацію у значенні культури, занадто перебільшує цей чинник і недооцінює або взагалі не згадує біологічні чинники на поведінку чоловіка чи жінки. Крім того, як і будь-яка ідеологія, гендер має свою програму, цілі якої можуть змінюватися, щоб «нести в собі потенційні можливості змінювати структури і інститути (соціальні, політичні, економічні, культурні та інші) з тим, щоб досягнення гендерної рівності було більш успішним».

Наприкінці статті хочу процитувати відомого польського пропагандиста гендерної ідеології, колишнього домініканця Тадеуша Бартося, який каже, що церковна «ієрархія і отець Око мають свої рації… Вони знають або здогадуються, що культурні зміни розкладують суспільні зв’язки. А отже і суспільний контроль, у тому числі авторитет Церква над людськими звичаями, поведінкою тощо. А оскільки католицизм є сферою звичаїв і культури, тому зміна культури і звичаїв призведе до ліквідації католицизму». Від себе додам: і християнства також».

Всеукраїнський Собор ставить важливе запитання: Якби вам хтось сказав – підтримай чудову міжнародну конвенцію, яка позбавить твоїх дітей статі, буде з молодших класів навчати їх, що хлопчик може насправді бути дівчинкою або трансгендером і т.д. і варто пробувати різні образи, що секс хлопчика з хлопчиком та різні сексуальні експерименти це круто, заборонить батькам заважати дітям експериментувати зі своїм гендером, бо це гендерне насилля, ліквідує сім’ю, як союз чоловіка та жінки і тому подібне, то скоріше б за все більшість людей в Україні би відкинуло таку ініціативу.

Є різні види небезпек: одні видно зразу, інші – приховані, але найбільш небезпечні часто схожі на деякі міжнародні документи та закони, які під 99 % чудових ініціатив приховують щось згубне. Це як бочка меду та ложка дьогтю. (99 відсотків документу це один мед, а далі бах і дьоготь. І на початку здається – та ну, це ж так смачно має бути, але проходить трохи часу і ми розуміємо, що солоденьке стало жахливим, але вже пізно.

Так само сьогодні виглядає питання із Стамбульською конвенцією. Нас всі запевняють, що ця конвенція для боротьби з домашнім насиллям! Хороша мета? Чудова. Мають християни підтримувати боротьбу з насильством? Звичайно! Тоді подивіться, яка назва в Стамбульської конвенції – конвенції Ради Європи  “Про запобігання та протидію насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами”. Після прочитання назви у більшості рука мабуть тягнеться проголосувати за ратифікацію.

Однак, є гірка правда, яка складає може 1 % конвенції і перекреслює те добре, що там зазначено. Це ціна документу – стать ваших дітей! Бо конвенція міняє її на гендер і зобов’язує всі держави, що ратифікували її – привести своє законодавство у відповідність з нею. Конвенція вище законів України. Якщо вона ратифікована, то вона обов’язкова до виконання! Звичайно, що питання заміни статі на гендр буде відбуватись поступово, можливо протягом кількох років, щоб суспільство звикло до цієї думки.

А як же боротьба з насиллям?

А ви ще не зрозуміли? І тут нас ввели в оману. В Україні уже декілька років, як діють одні з кращих законів щодо боротьби з домашнім насилля, прийняті для виконання положень конвенції. За свідченням експертів вони регулюють питання боротьби з домашнім насиллям краще, ніж це вказано в конвенції!  Єдине, що з них видалили “ґендер”, “ґендерна ідентичність”, “ґендерна чутливість” , “сексуальна орієнтація” і т.д.

ВАЖЛИВО! На сайті Ради Європи чорним по білому написано: «Стамбульська конвенція є першою міжнародною угодою, де зазначається поняття гендеру». Тобто це перший міжнародний документ, який родоначальником гендеру та гендерної ідеології, що дала розквіт ЛГБТ руху та всьому, що з цим пов’язано.

Антисімейна ґендерна ідеологія передбачає руйнування інституту сім’ї 

Антисімейна ґендерна ідеологія передбачає руйнування інституту сім’ї, як союзу чоловіка та жінки. Основною тезою гендерної ідеології є заперечення природних статей, натомість проголошується право обирати так званий “ґендер” (їх налічують понад 40).

Зокрема, Кабінет Міністрів України 25 листопада 2015 р. затвердив “План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року”, що передбачає тотальне впровадження гендерної ідеології в освіту, ЗМІ, законодавство. Ще у 2015 році до Кодексу законів про працю України вже було додано “Положення про заборону дискримінації за ознаками сексуальної та ґендерної ідентичності”.

У січні 2018 року в Міністерстві освіти прийнято документ під назвою “Освіта: ґендерний вимір – 2021”. Завдяки спротиву церков вдалося зупинити друк мільйонів підручників з толеруванням та пропагандою гомосексуалізму. Однак грантові організації активно проводять тренінги для педагогів, змінюються навчальні програми. Легко простежити, як активно ЗМІ висвітлюють акції ЛГБТ у позитивному світлі та обливають брудом противників гендерної ідеології. Але це не безкоштовно, на ці кампанії виділяються десятки мільйонів гривень із бюджетів Європи.

Що ж насправді передбачає Стамбульська конвенція?

– Запровадження у законодавство України понять “ґендер”, “ґендерна ідентичність”, “ґендерна чутливість” та інших фальшивих антинаукових і антисуспільних термінів.

– Стаття 3 конвенції зазначає, що “ґендер” — це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків. Тобто “ґендер” підміняє собою звичне поняття біологічної статі, яка визначається згідно з первинними статевими ознаками. Натомість ґендерна ідеологія дає волю людині самій обирати собі “ґендер” та відповідну соціальну роль. На сьогодні визначається тільки на сексуальній основі більше 300! гендерів, зокрема лесбійки, ґеї, зоофіли, трансвістити, невизначені статеві ролі та інші, з кожним роком їх кількість зростає.

– Заборона дискримінації так званих “ґендерів”. До прикладу, у разі неприйняття на роботу “гомосексуаліста” роботодавець буде звинувачений у “дискримінації за “ґендерною ознакою” чи “сексуальною орієнтацією”. Так само неможливим буде звільнити з роботи лесбійку-виховательку чи гея-вчителя, що відкрито заявляють про свої “сексуальні вподобання” і калічить свідомість дітей.

– Підвищення статусу феміністичних та ЛГБТ громадських об’єднань та розширення їх можливостей координуватись із силовими органами.

– Тиск на ЗМІ  з вимогою збільшення ґендерно-толерантної пропаганди.

– Стаття 14 передбачає включення в освіту вивчення  “соціальних ролей” – “ґендерів”, руйнування “ґендерних стереотипів” (переконань, що хлопець є хлопцем, дівчина – дівчиною, а сім’я – союз чоловіка і жінки).  Запровадження “годин сексуальної просвіти” в школі, що передбачає повне сексуальне розбещення майбутнього покоління та руйнацію всіх здорових моральних норм.

– Великий акцент зроблено на створення так званих  “комітетів по оцінці побутового насильства”. Тобто, не жінка визначає несправедливість відносно до себе, а невідомі експерти. Більше того, в документі відрізняють різні види так званого насилля: “фізичне”, “економічне”, “емоційне”. Під ці критерії можна приписати все, що завгодно, навіть без згоди жінки.

Be the first to comment on "Битва за майбутнє нації: Польща та Україна, відмінності ідентичності"

Напишіть відгук