Аборт як психологічна травма
Які є психічні розлади є наслідками аборту?
Що таке «постабортий синдром»?

Про ці та інші питання поговоримо в програмі з християнським психологом Мироном Шкробутом. Психологічна Порадня на Воскресіння. Живе радіо і ЖИВЕ телебачення Zhyve.tv,
Ведучий – диякон Богдан Романов

Згідно даних Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, у світі проводиться щорічно 40-60 млн. абортів.

Відомо, що на 100 пологів в Україні припадає майже стільки ж штучних переривань вагітності. На превеликий жаль, дуже високий рівень абортів щорічно реєструється серед молодих жінок і навіть дівчат – підлітків. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає 21,1 на 1000 жінок фертильного віку; 45,8 — на 100 вагітностей, 84 — на 100 пологів.[1]. За офіційними даними в Україні робиться близько 200.000 абортів в рік.

На жаль постабортний синдром  не внесений до переліку Міжнародного Класифітора Хвороб МКХ10. Відсутній він і у DSM V. Спроби багатьох науковців говорити про цю проблему наштовхуються на опір політиків, колег, громадських рухів, які підтримую прово на аборт. Це нагадує важкий шлях до визнання посттравматичного стресового розладу ПТСР, який десятиліттями не визнавався науковим товариством, поки самі вражені цією недугою ветерани В’єтнаму не почали голосно говорити про неї.

Вперше наукове визначення постабортному синдрому ПАС розробила в 1985 р. американський психолог і сімейний терапевт, д-р Анна С. Спекгард (Anne S. Speckhard) у своїй дисертації. На даний час існує багато досліджень, котрі доводять існування ПАС та його вивчають.

Багато жінок, що зробили аборт, страждають через своє  рішення впродовж місяців, років а  іноді навіть все життя. Душевні, психічні та фізичні рани швидко не заживають.

Аборт – це завжди смерть, необоротна та непоправна.

Аборт зачіпає три основні складові самоідетифікації жінки: сексуальність, моральність і дар материнства. Крім того, переривання вагітності означає втрату дитини або, принаймні, можливості мати дитину. У будь-якому випадку цю втрату необхідно прийняти, осмислити і пережити.

Багато жінок відчувають полегшення  відразу ж після аборту, ніби зникла напружена ситуація, вирішилася певна проблема. Проте це не є гарантією того, що ускладнення не проявляться в майбутньому

Пригнічені переживання рано чи пізно дадуть про себе знати, зажадають до себе уваги, у багатьох випадках даючи поштовх до розвитку емоційних або поведінкових розладів.

Ця точка зору підтверджується спостереженнями доктора Джулиуса Фогеля, психіатра і акушера, що особисто виконав більше 20.000 абортів. Будучи довгий час переконаним прибічником аборту, доктор Фогель, проте, стверджує:

«Для кожної жінки, незалежно від її віку, виховання або сексуального здоров’я, переривання вагітності є психологічною травмою і зачіпає основу людського буття. Дитина — це частина її життя. Вбиваючи дитину, вона вбиває частину себе, що не може пройти безслідно. Жінка вступає у боротьбу з життям. І зовсім неважливо, чи вірить вона в те, що у ембріона є душа, чи ні.

Неможливо заперечувати процес створення живої істоти, що фізично відчувається… Часто травма переходить на несвідомий рівень і більше ніколи не проявляється. Але не можна вважати аборт таким нешкідливим, яким його сприймають численні прибічники цієї процедури. Здійснюючи аборт жінка ставить під загрозу свій душевний спокій: платою за аборт може бути самотність, відчуженість або притуплювання материнського інстинкту. Штучне переривання вагітності обов’язково викликає якісь зміни в глибоких шарах жіночої свідомості. Заявляю це як психиатр» [3].

1.Труднощі дослідження наслідків аборту

Спроби з наукової точки зору оцінити психологічні наслідки абортів постійно стикаються з серйозними труднощами. Ці дослідження часто відбивають миттєву політичну кон’юнктуру, нерідко їх результати представляють в спотвореному вигляді як в ЗМІ, так і для пацієнтів. Дійсно, незважаючи на те що проведене багато досліджень емоційних наслідків абортів, безперечних фактів встановлено дуже мало. Це можна пояснити самою природою аборту. Провести усеосяжне і в той же час бездоганне дослідження украй складно, а то і неможливо.

В Україні подібні дослідження проводилися Юрієм Козловським PhL спільно з Ігорем Тодорівим, кандидатом медичних наук, доцентом, викладачем Івано-Франківського Національного Медичного Університету. Але це дослідження охоплювало невелику кількість респондентів і стосувалося лише кількох питань [8,9]

Існує багато причин того, що ніхто не може точно сказати, наскільки поширеними є психологічні проблеми, повязані з абортом.

Вивчати емоційні наслідки абортів виключно важко тому, що:

  1. дуже мало бажаючих брати участь в дослідженнях цієї болючої теми – приблизно 50 % жінок, що вчинили аборт, не розповідають про це під час опитування  [3]
  2.  неможливо розглянути в одному дослідженні усі можливі розлади оскільки велика різноманітність негативних емоційних наслідків ;
  3.  з часом змінюється вираженість емоційних реакцій, і є багато жінок з відстроченими симптомами;
  4.  використання тестів, опитувачів і інших стандартних шкал може бути недостатньо для розкриття глибоких душевних травм.

Повністю усунути чинник заперечення жінками перенесених ними абортів дозволяють тільки такі дослідження, в основі яких лежить вивчення медичної документації, а не опитування жінок. На жаль, таких досліджень проведено мало. Нам відомо лише про кілька подібних досліджень.

За результатами дослідження документів, що зберігалися в архіві уряду Фінляндії був зроблений висновок про те, що частота самогубств серед жінок, що перенесли аборт, була в три рази вище, ніж серед жінок без подібної процедури в анамнезі, і в шість разів вище, ніж серед жінок, які народили дитину[3].

У рамках іншого дослідження дослідники встановили, що рівень смертності серед жінок, що перенесли аборт, залишався підвищеним протягом, принаймні, восьми років. При цьому частота самогубств і летальних результатів в результаті нещасних випадків (можливо, обумовлених суїцидальною поведінкою) серед жінок, що вчинили аборт, була відповідно на 154 % і 82 % вище, ніж в популяції жінок, що народили дитину. Найбільш висока частота самогубств спостерігалася впродовж чотирьох років після переривання вагітності” [3].

Також жінки, що перенесли аборт, мають значно більш високий ризик невдовзі опинитися в психіатричній установі, ніж жінки, що народили дитину. Дослідники встановили, що через 90 днів після аборту/пологів частота випадків госпіталізації серед жінок, що вчинили аборт, була вища, ніж серед жінок, що народили дитину, в 4,26 разів, а впродовж четвертого року після аборту/пологів — в 1,67 разів. Вказані значення були, відповідно, верхньою і нижньою меже діапазону. Іншими словами, незважаючи на стійке зниження ризику госпіталізації з приводу психічних порушень, навіть через чотири роки цей ризик для жінок, що перенесли аборт, був на 67 % вищим, ніж для жінок, що народили дитину. Жінки, що вчинили аборт, особливо часто опинялися в лікарнях з порушеннями адаптації, депресивним психозом, а також невротичними і біполярними розладами [3].

2. Захисні механізми.

Дуже часто особи, які зробили аборт, щоб позбутися болючих переживань повязаних з травмуючою подією намагаються забути про нього, відсторонитися. У них розвивається цілий ряд захисних механізмів, які так чи інакше виконують одну функцію — стимулюють заперечення, будь то заперечення небажаних емоцій або ж власних недоліків, обов’язків і помилок. Наявність використання захисних механізмів завжди свідчить про те, що  анамнезі людини присутні невирішені внутрішні конфлікти. В основі цих механізмів немає нічого патологічного, вони рятують людину від болючих і важких переживань, стають стіною, певним захистом від болю. Але з часом ці вибудувані захисні стіни стають вязницею.

Одним з основних таких механізмів часто є раціоналізація – особа намагається раціанально пояснити причини через які було зроблено аборт. Ці причини можуть видаватися надзвичайно вагомими, обгрунтованими.

Застосовуються також інші захисні механізми такі як:

  • витіснення небажаних думок, переживань
  • вибіркова амнезія – повне стирання нестерпих спогадів, думок, переживань;
  • заміщення людиною власних цінностей і думок чужими;
  • заперечення;
  • соматизація – у жінок, які пережили аборт, психосоматичні порушення найчастіше проявляються у вигляді спазмів шлунку і симптомів, пов’язаних з репродуктивною системою [3]. Наявність в арсеналі людини цього захисного механізму пояснює, чому у жінок, що робили аборт , частіше виникають проблеми із здоров’ям, чим у жінок, які ніколи не робили аборту.
  • Ізоляція – втеча від оточення, втеча від відповідальності і проблем, часто за допомогою вживання алкоголю, наркотиків

У більшості випадків людина не обмежується лише одним захисним механізмом — пригнічення, витіснення, раціоналізація, проекція і інші способи захисту можуть застосовуватися в різні моменти залежно від потреби.

Використання захисних механізмів потребує величезного об’єму фізичних і емоційних ресурсів, вони можуть спотворювати уявлення особи про дійсність, стають барєром для усіх емоцій, значно звужують діапазон емоційних реакцій. Захисні механізми лише маскують, приховують проблему, заганяють її  в глибокий підвал несвідомого. Але ця ядерна реакція болю не припиняється, лише набирає силу, час від часу зриває всі захисти  і вибухає через різні симптоми.

3.Симтоми постабортного синдрому.

З більшості  жінки, які зробили аборт, спостерігаються певні симптоми. Дуже часто ці симптоми є різними, можуть виникати в різний час від травмуючої події. Одні сиптоми можуть проявитися одразу після аборту, інші – через певний проміжок часу, деколи навіть через кілька років або й десятилітть. В деяких випадках постабортні симптоми укладаються в картину важкої реакції втрати або патологічного горя . У інших випадках у жінок спостерігаються симптоми, які потрапляють під діагностичні критерії посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Проте, згідно МКХ10 і DSM V, аборт не входить до переліку травматичних подій, які можуть бути причиною ПТСР.  Також у жінок можуть спостерігатися симптоми, які не потрапляють під наявні діагностичні критерії відомих психічних розладів.

 Можна виокремити такі симптоми:

1. Почуття провини .

Це найбільш розповсюджений симптом, який часто проявляєть одразу після аборту і триває дуже довго. Жінка, яка вчинила аборт, почнає розуміти що стала вбивцею власної дитини – та яка в природі якої є дар давати життя  стала тою хто позбавив життя. Цей внутрішній конфлікт є дуже болючим і важким. Всередині ніби постійно лунає голос, який звинувачує: «Ти погана, ти нікчема, ти зла, як ти могла таке вчинити». Часто ці слова зриваються з уст самої жінки. Якщо у подальшому життя стається якась трагічна  чи сумна подія додається ще самозвинувачення: «Це сталося через мене, я таке заслужила, це мене Бог так покарав…»

Переважна більшість подальших симпомів виникають саме тому, що жінка постійно , день у день, звинувачує себе, вважає себе нікчемною  і поганою.

2. Агресія, злість

Жінка відчуває злість і агресію, яка часто скерована на себе, а також може бути скерована на осіб причетних до аборту (батька дитини, який не допоміг, не захистив, батьків, які повинні були підтримати, друзів, лікарів). Часто ця агресія може бути скерована на дітей і на майбутніх дітей.

3. Тривога

 Жінки , які зробили аборт, часто переживають стан тривоги. Це може проявлятися в напруженості, неможливості розслабитися, дратівливості. Часто з’являються розлади сну, страх за майбутнє. Відчуваються також запаморочення, тахікардія, головний біль, мігрені, розлади шлунка, кишківника.

4. Депресія

Практично кожна жінка невдовзі після аборту починає відчувати смуток та стрес. Цей стан може тривати кілька місяців і перерости в депресію.

5. Відчуття втрати

Втрата переживається жінкою дуже важко. Оскільки часто про сам факт аборту знає лише жінка і їй не має кому розповісти про свій стан, вона залишається наодинці зі  своїм горем. Навіть якщо оточуючі знають про її проблему жінка чує байдуже «забудь, нічого страшного не сталося…»

6. Флешбеки

7. Страхітливі сни, кошмари

8. Галюцінації

9. Уникання місць і обставин, які можутьнагадувати про аборт

Багато жінок, що перенесли переривання вагітності, уникають клінік, де відбувалася процедура аборту, лікарів, які були виконавцями. Для багатьох жінок звичайний  візит до гінеколога стає проблемою – вони можуть роками не проходити жодного обстеження.Уникають також перебування поряд з вагітними жінками або дітьми, оскільки це викликає у них різні переживання з приводу аборту, з якими вони не в силах впоратися.

10.                    Реакції на річницю

Річниці травмуючих подій часто викликають у людей асоціації з перенесеною травмою. На думку учених, жінки, що вчинили аборт, частіше скаржаться на депресію, виникнення думок про самогубство, кошмари, неуважність, біль в животі, спазми, головні болі, а також складнощі у взаємовідносинах з оточенням в річницю аборту або передбачуваного дня народження дитини, ніж в решту часу [3]. Окрім річниць, джерелом асоціацій, що посилюють психологічні наслідки аборту, можуть бути свята, які пов’язані з дітьми (наприклад, День матері, Різдво). У ці дні у жінок можуть регулярно виникати хворобливі спогади про перенесений аборт.

11.                 Щомісячні реакції

Для багатьох жінок менструація стає одним з нагадувань про вчинений аборт. Місячні регулярно нагадують жінці про її здатність народжувати дітей і тому здатні викликати асоціації з травмуючими наслідками аборту. Це може призводити до підвищеної тривожності, нервозності, а також до виникнення больових відчуттів. Ця обставина вказує на необхідність ретельнішого вивчення звязку між штучним перериванням вагітності і передменструальним синдромом (ПМС), що є бичем сучасних жінок. Незважаючи на безліч чинників, що впливають на стан жінки під час місячних, емоційний розлад, напруга і стрес значною мірою можуть бути обумовлені психологічною травмою, пов’язаною з перенесеним абортом або сексуальними домаганнями.

Зруйновані стосунки

Коли жінка вирішує зробити аборт, щоб зберегти стосунки з батьком дитини. Часто саме чоловік ставить вимогу – «Це твоя проблема, позбудься цієї проблеми». Жінка погоджується, але вже навіть перебуваючи на кріслі але до останього моменту вона чекає, «що коханий чоловік увірветься в кімнату, захистить її, і зупинить цей жах». На жаль цього не трапляється і тоді стосунки руйнуються. Наукові дослідження доводять що аборт частіше  є причиною розлучення між чоловіком та жінкою ніж приводом для зміцнення стосунків.

Аборт спотворює також стосунки жінки з її дітьми – народженими до аборту і народженими після аборту. Статистичні дані, зібрані в ході численних досліджень, чітко свідчать про те, що наявність переривання вагітності в анамнезі пов’язана з більш високою вірогідністю здійснення жорстоких дій по відношенню до дітей [3]. Існування цього причинно-наслідкового зв’язку підтверджене численними випадками з клінічної практики. Професор Філіп Ней з університету Британської Колумбії (Канада) проводив  дослідження ролі аборту в розвитку таких явищ, як порушення зв’язку з дітьми від подальших вагітностей, послаблення материнських інстинктів, зниження заборони на насильство, особливо відносно дітей, спалаху гніву і люті, підвищений рівень депресії. Він прийшов до висновку, що усі ці чинники сприяють почастішанню випадків жорстокого поводження з дітьми після здійснення аборту, як відомо, дозволеного законом. [3, 7]

Часто бувають також протилежні відхилення – надмірна опіка і інфантилізація дітей.

Допомога і зцілення

Про тих, хто вже відчув на собі сумні наслідки аборту, Сьюзен Стенфорд, яка також пройшла через аборт, пише: «Я не знаю у кого із людей серця так зламані, як серця жінок після аборту. Їм необхідно лікування. Це необхідно робити з любов’ю, ніколи не засуджувати їх. Необхідно допомогти вилікувати хворобу їх душі, воскресити їх розбиті серця» [12]

Зцілення від постабортного синдрому протребує часу, вимагає великих зусиль, співпраці.

Коли приходить усвідомлення скоєного і біль стає нестерпним особі потрібно пройти такі кроки:

  1. Прийняття правди про аборт та його наслідків в житті людини.
  2. Примирення з особами причетними до аборту.
  3. Прийняття і примирення з втраченою дитиною (дітьми).
  4. Покаяння перед Богом
  5. Прощення себе
  6. Молитва за збереження зачатих дітей
  7. Повага до гідності людини від моменту зачаття

Мирон Шкробут
християнський психолог

Джерело: Домашня Церква