Бути господарем на своїй землі! Хто як не ми? Не тепер то коли?

Не можна утверджувати людську гідність, не піклуючись про родини, групи, асоціації, місцеві територіальні одиниці – одним словом, про ту сукупність економічних, суспільних, культурних, спортивних, розважальних, професійних політичних об’єднань, які спонтанно утворюють люди і які уможливлюють досягнення ефективного соціального росту396.

Компендіум соціальної доктрини Церкви, ст. 185

В рамках Християнської Соціальної Платформи ХСП, у партнерстві з Фондом громад “Рідня”, на Стрийщині діє програма “Добрий господар” покликана поширювати ідеї самоосвіти, запроваджувати у життя громад конкретні механізми і технології спрямовані на підвищення якості життя на християнських засадах самоорганізації, взаємодопомоги та колективної ініціативи.

Як бути ефективним у “традиційно” неефективному аграрному секторі, в чому полягає органічне землеробство, як вирощувати та переробляти овочі і фрукти, який є досвід вирощування квасолі яськи, які технології використовуються в органічному землеробстві, які новації у підходах до збереження та розвитку потенціалу земельної ділянки для отримання високої продуктивності та максимального доходу від землеробства в домогосподарствах? На ці запитання шукали відповіді під час навчальної подорожі по аграрних підприємствах та кооперативах Івано-Франківської, Тернопольської та Львівської областей.

26-27 листопада 2020 члени Товариства практиків економічної самоорганізації на Стрийщині відвідали підприємство з вирощування лохини “Долина-АГРО”, кооператив “Файні ябка”, ягідний кооператив “Файна поляна”, Лосятинський кооператив з вирощування полуниці, підприємство з вирощування квасолі “Ясь королівський”, молочний кооператив “Покрова”, сімейну молочну ферму в селі Угерське. В поїздці ми здолали на автомобілі 600 км, переконалися яка гарна наша земля і які чудові люди на ній живуть. Окремо хочемо подякувати Кредитній спілці “Вигода” за наданий автомобіль для мандрівки та за покриття витрат на пальне.

Тут ділимося своїми спостереженнями та отриманими знаннями. 

1. ТзОВ “Долина-АГРО” місто Долина.

На Івано-Франківщині професійно займаються вирощуванням лохини. Співпрацюють з голландцями у частині виведення сортів. Мають лабораторію, мають земельну ділянку з кущами лохини. Ягоду реалізують в Україні. Також, підприємство займається реалізацією саджанців лохини.

Від працівників підприємства ми дізналися, що перед початком вирощування лохини важливо зробити хімічний аналіз ґрунту і за результатами аналізу проконсультуватися з фахівцями. Тут повинен застосовуватися науковий підхід.

Віктор Дитинко, співзасновник підприємства: “Добрим ґрунтом для вирощування лохини є гірський ґрунт, який добре пропускає через себе вологу, має необхідні поживні речовини, які впливають на розвиток               і плодоношення куща. І якщо в такий ґрунт додатково внести відповідні поживні речовини – буде результат. Але є і негативний досвід. Підприємці, для висадки кущів лохини, вирішили розчистити гірський ґрунт від дерев. А ґрунт був прекрасний. Взялися корчувати дерева, копати траншеї. Поживний шар ґрунту підняли на гору. Пішов дощ – вимив поживний шар ґрунту. Почали підсипати опилками, торфом. Порушили баланс в ґрунті. Пішли  великі гроші поки стабілізували ґрунт”.

Для висадки лохини потрібно уникати глинистого ґрунту. В такому ґрунті дощова вода не просочується і кущі будуть стояти у воді. А лохина любить вологу, але не воду. Зайва вода згубно впливає на кущ лохини.

Базюк Олег, співзасновник підприємства: “Фермери не врахували наукових досліджень і так підготували ділянку з кущами, що коли пройшов місяць дощів то три тижні стояла вода. Поміж лохиною плавали на надувних човнах”.

Віктор Дитинко: “Доброю практикою буде попрацювати волонтером у господарстві яке вже має досвід вирощування лохини і побачити всі тонкощі цієї справи. Можемо безкоштовно поділитися своїм досвідом”.

2. Перший соціальний кооператив на Прикарпатті “Файні ябка”.

Обертин – маленьке містечко на Івано-Франківщині. В Обертині проживає близько 6 тисяч людей. Певна кількість мешканців Обертина свого часу переїхала на проживання до Франції, бо не змогли знайти достойно оплачуваної роботи вдома.

Кілька років тому 57 фізичних осіб вклали по 1000 $ у створення  Першого соціального кооперативу на Прикарпатті “Файні ябка”. Кооператив переобладнав під свої потреби приміщення старої, не діючої, пекарні.

Соціальний кооператив купує у мешканців фрукти, ягоди, овочі та гриби, виготовляє сухофрукти. Процес сушіння в сушарках контролюється автоматикою. Паливом для сушарок слугують дрова, кісточки плодів, шкарлупа.

За рахунок прибутків кооператив реалізує соціальні проєкти. До роботи в кооперативі, за виключенням керівного складу, залучено виключно мешканців Обертина.

у Обертині ми поспілкувалися з Інною, яка  3 тижні як приступила до виконання обов’язків директора.

Нам показали цех приймання сировини, обладнання для сушки. Це і заводська сушарка і сушарка, змайстрована своїми руками. Висушені і запаковані вишні, сливи, яблука, груші, помідори, шипшина, горобина, калина реалізуються в місцевому ресторані та магазинах, які є партнерами соціального кооперативу.

Цікавою є ініціатива “Мулард 20/3” від соціального кооперативу “Файні ябка”. В рамках ініціативи місцевим газдам та газдиням передано 20 каченят породи мулард. Вони відгодовують та вирощують птицю біля трьох місяців. Впродовж цього періоду господарі отримують допомогу та підтримку у вигляді доставки кормів та огляду ветеринаром качок. Люди повертають три дорослі качки, а решту птиці залишають собі. Птицю, отриману від господарів, кооператив б’є на м’ясо і заморожує для подальшої реалізації.

Інна, директор кооперативу: “Тушки качок, які вирощені в домогосподарствах наших ґаздинь, цілковито відрізняються і по вигляду і по смаку від тушок, які продають в супермаркетах”.

Також, частину птиці, яку передали кооперативу люди, відправлено у БФ “Карітас Коломия” для благодійних ініціатив.

Але є і сумна сторона цієї прекрасної ініціативи. Карантинні заходи, пов’язані з COVID19, не дають можливості реалізувати продукцію сушки в запланованих обсягах. Є труднощі з реалізацією тушок качки. Тому, ми побачили якийсь сум в очах працівників кооперативу. Їм вдалося запустити в роботу чудові ініціативи, але коли відсутній збут продукції зупиняється розвиток та масштабування. Маємо надію, що кооператив здолає ці тимчасові труднощі і зможе здійснити все ними задумане.

3. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив “Файна поляна” в селі Городище, Козівський район на Тернопільщині.

Про роботу в кооперативі “Файна поляна” ми спілкувалися з членом правління Ігорем Новосядлим.

Кооператив займається вирощуванням та заготівлею малини. Після поля ягода охолоджується, потім йде глибока заморозка при температурі -22оС. Заморожена ягода сортується і через посередників продається за кордон. Також, цього року, кооператив розпочав роботу з заготівлі обліпихи.

Кооператив вклав в обладнання біля 2 млн грн. А це сучасні морозильні камери, сортувальна лінія, сільськогосподарська техніка.

У кооперативі відчувається високий рівень організації, мотивації, баченням подальшого розвитку. Кооператив залучив до своєї роботи висококласних фахівців у своїй галузі. Без сумніву у кооперативу добре майбутнє.

Якщо для інших господарств COVID19 є перешкодою у розвитку то для кооперативу “Файна поляна” карантинні обмеження дозволили залучити до збирання врожаю місцевих селян, які не змогли попасти на роботу за кордон.

Труднощі, які виникають у кооперативу пов’язані з коливанням ціни на малину. А ціна на малину в Україні залежить від урожайності малини у сусідній Польщі.

4. Лосятинський кооператив з вирощування полуниці.

В селі Лосятин на Тернопільщині успішно функціонує кооператив з вирощування полуниці. У свій час Група компаній “Данон” запропонувала селянам зайнятися на своїй землі вирощуванням полуниці і гарантували збут.

Про успіхи та труднощі цього бізнесу ми спілкувалися з директором кооперативу Світланою та агрономом Романом. Світлана та Роман відкрито розповіли про тонкощі вирощування полуниці. На запитання, що дається найскладніше, то це відношення людей до своїх зобов’язань. Часто люди не розуміють, що будучи членом кооперативу у них виникають певні зобов’язання перед кооперативом. Також, цього річ, кооператив зіткнувся з недобросовісною конкуренцією на експортному ринку полуниці, що принесло їм певні збитки.

Великою проблемою у вирощуванні полуниці є боротьба з бур’яном. Обробка ґрунту будь-якими препаратами проти бур’янів дає зменшення врожайності на 10-20%. Особливо складною є боротьба з хвощем польовим, якого вкрай важко позбутися.

Світлана, директор кооперативу: “О, що б ви бачили, що цей хвощик робить! Це його нічого не бере. Йдеш, прополюєш, а через два тижні те саме. Ми перший рік, як посадили полуницю, поки зійшли перші листочки, то хвощ стояв у рядочок. А представниця Данону дивиться і питає: “А що це у вас йолки ростуть? Такий зелений, такий красивий! Хвощ здатен, навіть, пробити плівку і прорости”.

Роман, агроном кооперативу: “Для боротьби з хвощем треба робити суміш: чотири літри раундапу, півтори літри агрітоксу і близько пів літри дикамби і додати прилипач. Місяць оброблену ділянку не чіпати”.

Також, довідалися ми, що в господарстві можна замовити оптову партію розсади різноманітних сортів полуниці. Максимальна вартість розсади до 1,5 грн. за кущ. Для висаджування полуниці на 2 сотих земельної ділянки потрібно близько 1000 кущів.

5. ТзОВ “Ясь Королівський”

Цікавим є досвід у вирощуванні квасолі яськи від Андрія, співзасновника та директора підприємства “Ясь Королівський”, що в селі Берлин Бродівського району на Львівщині. Андрій був дуже відкритим та щирим з нами.

Квасоля яськи це багатоквіткова виткова культура, народної селекції, вимагає ручної праці у висаджуванні, обробітку та збиранні врожаю. Традиційно вирощується на дерев’яних палях 3-4 м заввишки в селянських домогосподарствах на ділянках 30-50 сотих гектара. 

Підприємство взяло у довгострокову оренду земельну ділянку 20 га, колишнє господарство з вирощування хмелю, де і вирощує цю квасолю. 20 га це найбільша у світі земельна ділянка під квасолею ясь!!!. У Польщі – 3 га, в Іспанії – 7 га. Вся вирощена квасоля йде на експорт. Продається квасоля ясь за кордон за ціною близько 3,5-4 Євро за 1кг. За твердженням пана Андрія, плекаючи квасолю яську, селянин може отримати заробітку 5 тисяч Євро з гектара.

На відміну від традиційного способу вирощування на дерев’яних палях, підприємство вирощує квасолю на шпалерах, які залишилися від хмілярства. Висота шпалерних конструкцій 7м. Така висота конструкцій, з однієї сторони, дає більшу врожайність квасолі, з іншої сторони ускладнює процес вирощування. Тому, пан Андрій буде пробувати з наступного року запроваджувати нову конструкцію підпір під квасолю – дерев’яні шатрові конструкції.

Андрій вважає проблемою – відсутність кваліфікованих фахівців з вирощування квасолі яськи. Зараз намагається співпрацювати з Білоруським науковцем. В Україні таких науковців не знайшов.

Підприємство сезонно залучає до роботи місцевих мешканців, дає їм можливість додаткового заробітку. Стебло квасолі, квасолеві стулки, квасолеве листя переробляються у паливні гранули, які використовують паливом для сушарки.

6. Молочний кооператив “Покрова”.

З роботою Молочарського кооперативу “Покрова”, що у селі Заболотівці Бродівського району на Львівщині нас познайомила Люба Клубок, голова кооперативу. Молочарський кооператив “Покрова” є показовим прикладом самоорганізації людей. Сильною стороною кооперації тут є те, що люди щоденно віддають 10 т молока, натомість отримують гарантований ринок збуту. Кооператив організовує періодичні навчання для своїх членів.

На початках, не всі члени кооперативу розуміли свої зобов’язання перед кооперативом – здавали не якісне молоко. Але роз’яснювальна робота, навчання розставили все по своїх місцях.

Люба Клубок: “Перші три місяці було дуже важко. В молоці була вода, десь була забрана сметана, десь там пес злигав, десь там банька з молоком стояла під сонцем. Але проводили багато навчальних семінарів. Я брала проби з молока. Де була вода в молоці, я не казала в якої господині. Але казала, дівчата, прекращайте, інакше списки з тею водою будуть у церкві і священник буде виголошувати на казанню на службі. Не думаю, що вам буде файно. І воно десь спрацювало”.

Для уникнення непорозумінь та відхилень у технології зберігання молока кооператив налагодив процес доїння корів прямо у полі під час випасання. Обідній та вечірній надій залишається у кооперативі, а господарям корів повертаються кошти два рази у місяць, після реалізації молока.

Сьогодні кооператив працює над будівництвом заводу з переробки молока. Для цього заручилися допомогою посольства Канади та Львівської аграрної дорадчої служби.

Має жаль пані Люба, що не виконується державна програма відшкодування витрат на утримання корів та телят. Ні минулого, ні у цьому році ніхто з членів кооперативу не отримав відшкодування. З її слів, великі ферми, які мають підставних ФОП-ів отримують дотації, а дядько, який тримає десять-дванадцять корів отримати дотацію не може. Вважає, що далі продовжується бюрократична тяганина, яка вимагає заповнення великої кількості різноманітних паперових документів у той час, коли є електронна база обліку поголів’я корів.

7. Сімейна ферма родини Ільницьких, Галини та Миколи, в селі Угерське Стрийського району на Львівщині.

У сімейній молочній фермі Галини та Миколи Ільницьких в селі Угерське Стрийського району на Львівщині утримується 8 корів. Тут ми бачили іскорки надії на краще життя в очах Галини та Миколи. Тут ми побачили віру, що в цієї сім’ї все буде добре.

Микола працював на бурових в Сибіру, в Росії. Після подій 2014 року твердо вирішив покинути ці заробітки і працювати на своїй землі. Давно мріяв про корову. А тут трапилася нагода побувати на конференції “Достаток із гектара” організованої під час Великого Карпартського ярмарку-фестивалю “СтрийОрганікФест”. Там і запізнався  із тренерами Львівської аграрної дорадчої служби, які укріпили його віру в успіх справи про яку мріяв – збудувати “правильну” сімейну молочну ферму і прибутково займатися молочарством.

Микола визнає, що помилкою було понадіятися лише на свій досвід і самостійно зайнятися будівництвом стайні для корів, без попередньої консультації з фахівцями. Вже, коли стайня була збудована, з’ясувалося що її потрібно перебудовувати.

Професійний супровід фахівців Львівської агродорадчої служби Михайла Вишньовського та Івана Паньківа дозволили усунути недоліки в конструкції стайні для худоби і налагодити процес становлення сімейної молочної ферми. Фахівці допомогли залучити кошти Канадського уряду по програмі допомоги для України у розвитку молочарства.

Сьогодні вся молочна продукція з ферми розкуповується мешканцями навколишніх сіл що називається не відходячи від корів. Середня жирність фермерського молока   4,4 – 4,6%.

Від Галини та Миколи почули непевність у завтрашньому дні: не знають яка буде ситуація з землею після створення ОТГ, чи буде де посіяти корми для худоби. Цього року витратили великі кошти для закупівлі сінажу. Та й сьогодні ще відсутнє розуміння у селян вигоди від об’єднання зусиль для вирішення спільних проблем.

Микола: “Я скликав сусідів і запропонував спільно купити електропастух щоб обгородити пасовище, окультурити його. Ніхто не схотів. Пішов я до голови сільської ради, отримав дозвіл поділити пасовище на сегменти. Купив я сам електропастух і обгородив свою частину. Нам з дружиною відкрилися очі. Я буквально п’ять хвилин часу витрачаю щоб вигнати худобу на пасовище. А інші бігають за своїми коровами”.

Be the first to comment on "Бути господарем на своїй землі! Хто як не ми? Не тепер то коли?"

Напишіть відгук