Коли бачиш, як під впливом зла герої стають гидкими створіннями, то волієш уникати гріха. А ілюстрація жертовної, епічної дружби ціною навіть власного життя — вчить вірності та відданості в стосунках. Цим ідеям та більше Джон Р.Р. Толкін присвячує свої книги, які не втрачають своєї актуальності до нашого часу. Щобільше — вони просякнуті біблійними наративами, які нам добре знайомі.

Серія книг Джона Р. Р. Толкіна є класикою світової літератури, і вже майже 70 років вона занурює читачів різних поколінь у фентезійний світ Середзем’я. Спершу не скажеш, що його книги є суто християнськими, як от концентрований опис приходу Христа-Спасителя «Хронік Нарнії» К. Льюїса. Проте в одному зі своїх листів до Роберта Мюррея Толкін пише: «Володар перснів» — це безумовно фундаментальний релігійний та католицький твір». І це пояснює чому Толкін вклав у сагу безліч біблійних символів.

Гріх знищує нас зсередини — назовні

Один з найвідоміших героїв книг «Володар перснів» — це Ґолум. Його дико розплющені очі, оголене скуте тіло, криві зуби та гнівно насуплені брови стали одним з візуальних образів саги. Але ще більше шокує історія його появи та трансформації. Він був народжений звичайним гобітом, якого звали Смеаґол. Проте, знайшовши під час риболовлі перстень Саурона, він опиняється під впливом зла, вбиває свого товариша та повертається в селище, звідки його незабаром виженуть за нестерпну поведінку. З року в рік він, не бажаючи відпустити перстень, стає все більш диким та шаленим, поки не втрачає нормальну подобу та оселяється в ущелинах. Пізніше він через свою пристрасть до перстня і загине.

Смеаґол знаходить перстень. Кадр з трилогії фільмів «Володар перснів», Пітера Джексона, 2001-2003 рр

Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. 1 Коринтян 6:12

Так само, як в цього героя був вибір не брати перстень, або викинути його, помітивши за собою шкідливі зміни, ми маємо вибір впускати, або не впускати гріх в своє життя. В образі Ґолума Толкін прослідковує зміни, які настають в житті людини, яка впустила в життя зло. Спочатку це виглядає як захват, але він швидко перетворюється на одержимість, що руйнує соціальні зв’язки, бажання, мотиви, зовнішність. Це можна порівняти з залежністю, яка зі шкідливої звички перетворюється на ціль життя і перебудовує життя людини так, щоб бути в центрі його серця. Крім того, вона формує нову людину і її зовнішність. Для прикладу, той, хто надто пристрасно любить їжу, схильний набирати вагу, а людина, залежна від алкоголю чи наркотиків зазнає суттєвих фізичних та поведінкових зовнішніх змін.

Кваліфікація героя: слабкий і немудрий

В момент, коли потрібно було вибрати героя, який знищив би перстень, зібралось багато воїнів. Серед них були професійні солдати різних рас та походжень, нащадки царів, знавці древніх таємниць, досвідчені мандрівники і… Фродо. Фродо не мав досвіду справжньої битви, не звик до брязкоту зброї, не виходив далеко з дому. Деякі толкіністи вважають, що він жив за рахунок здачі в оренду своїх земель і міг бути місцевим бухгалтером, чи писарем. Але точно не воїном, готовим протистояти армії орків, чи самому Саурону. Проте, оскільки перстень належав дядькові Більбо, а потім самому Фродо, і не вчинив їм суттєвої шкоди, це давало Фродо перевагу над іншими героями, які боялись, що в них перстень проявить найгірші речі. Зрештою, «слабкий і немудрий» поніс перстень, а могутні воїни допомогли йому у відносній безпеці дійти до вежі Саурона. І хоча в самому кінці навіть Фродо спокусився перснем, предмет зла вдалося знищити.

Братство перстня. Кадр з трилогії фільмів «Володар перснів», Пітера Джексона, 2001-2003 рр

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло. 1 до Коринтян 1:27-29

Звичайно, Біблія не заохочує нас закинути спорт та деградувати, аби стати Божими героями. Серед людей, яких Бог використав в історії було немало освічених людей, професіоналів своїх справ. Щобільше, євангеліст Лука був лікарем, цар Давид був досвідченим воїном та поетом, а Естер — царицею. Тут йдеться про готовність визнати, що твої сили та знання обмежені, тобто, саме без Бога я — немудрий та немічний. Адже, попри те, що Фродо зрештою дещо навчився захищати себе та виживати у складних умовах, він зміг виконати місію лише за допомоги друзів, героїв вищих рівнів, орлів… і суверенної сили, яка направляла його шлях.

Крім того, герої Толкіна залишалися вірними своєму покликанню, що сприяло спільній перемозі. Вірність Леголаса, Гімлі, Бороміра, Фараміра та інших своїй ролі воїнів у цій боротьбі дала можливість Фродо виконати місію. А переконання Арагорна, що він істинний король, допомогла йому не втратити себе, навіть перебуваючи у вигнанні та ведучи мандрівний спосіб життя. Також Гендальф не взяв у Фродо кільця, аби швидше виконати місію, не претендував на посаду Арагорна, не став простим солдатом, але дотримувався своєї місії істоти, яка мусить принести мир на ці землі. На противагу цим героям, були ті, хто хотів змінити правила гри — Боромір, який майже не викрав перстень, аби мати більше влади, його батько Денетор ІІ, який осліплений горюванням за сином майже не знищив команду Гендальфа, Ґолум, що захотів більше, аніж могло дати йому життя гобіта, тощо.

Наше покликання визначає те, хто ми є. І, якщо ми відходимо від цього шляху, ми зазнаємо суттєвих внутрішніх змін та не можемо досконало виконати свою роль в Божому плані.

Якщо не бережеш кордони — прийде ворог

Протягом історії ми бачимо, як формуються злі сили для руйнування Середзем’я, аби почалась «доба орків». І для героїв не є ілюзією те, що ворог в якийсь момент нападе. Гендальф присвячує левову частку своєї подорожі просто переконуючи різні королівства у необхідності миру та згуртування, нагадує про жорстокість ворога в минулих битвах та витвережує тих, хто хоче пасивно перечекати. Захист своїх королівств, сім’ї, цінностей — є одним з постійних наративів книги. Це те, що об’єднує абсолютно різних персонажів, які можливо в інший час би ворогували, в міцні альянси. Крім того, майже всі толкінівські битви відбуваються за певні стратегічні точки: вежі, міста, королівства. Він яскраво змальовує, як герої укріплюють свої позиції на баштах, практикують мистецтво володіння зброєю, вивчають тактику ворога. І в боях вони готові навіть померти за мир, за товаришів, високі цілі.

Гендальф виконує свою місію. Кадр з трилогії фільмів «Володар перснів», Пітера Джексона, 2001-2003 рр

Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха. Євреям 12:4

Активний спротив диявольським планам є також одним з головних біблійних наративів. Від моменту, як Люцифер руйнує плани Бога в едемському саду і спокушає Адама і Єву, Верховний Король, Господь, вже має стратегію боротьби. Він міг би одразу знищити все, що створював, разом з дияволом та людьми — і почати знову. Проте з любові до Свого творіння Він продумує довготривалу переможну стратегію, в якій, в партнерстві з людьми, Сам відіграє ключову роль спасіння.

В Біблії Бог закликає нас бути обачними, не піддаватись марним ідеям цього світу, не допускати гріха в думках, щоб вони не стали діями, розуміти та знати, що ворог не спить. «Рикаючий лев» Біблії та його армія духів дуже схожі на армію орків, якими керує жорстокий та злий Саурон. А фортеці Гондора — на наше серце, родину, Батьківщину, які треба активно захищати.

Милосердя краще за жертву

Якщо хтось бажає тобі зла, хіба він заслуговує на милосердя? На півшляху до Мордору до Фродо та Сема приєднується підлий Ґолум. Від самого початку він прагне вбити героїв та вкрасти перстень, проте відразу зазнає невдачі. Стратегія злодія міняється і він переконує Фродо, що Сем насправді має погані мотиви, через що друзі сваряться. Цей обман приводить Фродо в павутиння, де він ледве не став павучим обідом. Але попри всі ці вчинки вороже створіння… не вбивають! Пояснюючи в одній з розмов обуреному Сему чому Ґолум має жити, Фродо зазначає, що відчуває певний вищий сенс в тому, аби Ґолум жив. Який? Він не знає. І дійсно, про страшну роль, яку мусив відіграти цей герой, Фродо та Сем дізнались лише вкінці. Адже саме Ґолум врятує місію Фродо, який дійшовши кінця цілі, не зміг викинути перстень. Одержимий ненавистю, він нападе на героя і разом з перснем впаде у вогонь Гори Загибелі. Тобто, якби в пориві люті хтось таки вбив Ґолума раніше — перстень не був би знищений і зло перемогло.

Фродо, Сем та Ґолум спіймані Фараміром. Кадр з трилогії фільмів «Володар перснів», Пітера Джексона, 2001-2003 рр

Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! Буття 50:20

Здається дивним вважати, що Божий план, який є найліпшим для людства, передбачає участь злих людей. Адже, якби брати не продали Йосипа в Єгипет — то сім’я Якова загинула би від голоду в ханаанських землях. Вже не кажучи про те, що якби Пилат не розіп’яв Ісуса, а Юда Його перед тим не зрадив, то не були би спасенні люди. У Бога є план для кожної людини, навіть, якщо вона прийняла рішення жити без Нього. І, якщо ми дозволяємо Богові бути Богом нашого життя, то навіть злі умисли певних людей — Він перетворить на добро.

Людям треба Спаситель

Толкін умисно не вводив в сюжет героя-рятівника світу, яким був, наприклад, Аслан в книзі Льюїса. В цьому було би певне спрощення комплексного образу Бога та місії Христа на землі в межах вузького образу. Проте він надав декільком героям рис спасителя. Так, Арагорн взяв на себе місію захищати гобітів на шляху до знищення перстня і був часто готовий ціною власного життя прокладати їм шлях. Пізніше Арагорн поверне собі трон та стане істинним королем, що перегукується з пророцтвом про повернення до влади Ісуса Христа. А Гендальф, в боротьбі з демонічним створінням Балрогом, для того, аби врятувати експедицію та гобітів, падає разом з ворогом в ущелину, де помирає. Повернення Гендальфа та його новий вигляд символізують воскресіння Христа та надихають героїв на перемогу. Іншим героєм, який увібрав в собі певні риси Христа, був Сем, який вірно та жертовно допомагав Фродо нести перстень до місця знищення. І навіть, коли Фродо під впливом персня став жорстоко ставитись до Сема і вигнав його геть — Сем вчасно повернувся, аби врятувати Фродо життя.

Леґолас, Арагорн та Гендальф готуються до битви. Кадр з трилогії фільмів «Володар перснів», Пітера Джексона, 2001-2003 рр

Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля! Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! 2 Самуїлова 22:3-4

Окрім цих прикладів, в книгах Толкіна сховано ще багато біблійних наративів. Наприклад, Фарамір у своїй вірності Арагорну нагадує вірного Давиду Йонатана, а його оскаженілий від влади батько — царя Саула. Історія про те, як ельфи зрадили Добру та стали огидними орками, перегукується з тим, як Люцифер підбурив на бунт частину неба, після чого гріх зробив їх далекими від природи Бога створіннями. Вже не кажучи про сильні образи чоловіка та жінки, зображених через різних героїв толкінівських книг, їх взаємодію та біблійні ролі в стосунках.

Твори Джона Р.Р. Толкіна вкотре демонструють потужність мистецтва. Вкладені в цікаві історії біблійні істини легше сприймаються та мають потенціал міняти життя читача. Адже не одне покоління поціновувачів цієї саги виросло з бажанням боротись зі злом, як Арагорн, або бути вірним, як Сем, або бути мудрим, як Гендальф. І часто вони навіть не здогадувались, що завдячують своєму вихованню не тільки письменнику Джону Р.Р. Толкіну, але і джерелу його натхнення — Біблії.

Дарина Ребро

Джерело: Християни для України