Відьомський капелюх замість Вифлеємської зорі: цьому не бувати

У ці дні триває гучний скандал стосовно головної різдвяної ялинки на Софіївськй площі у Києві. Скандал виник навколо капелюха на верхівці ялинки, що схожий на капелюх з «Гаррі Поттера» чи капелюх відьми. Прикрашення центральної ялинки не традиційною Вифлеємською зіркою, що символізує Різдво, а капелюхом, який сприймається саме як відьмацький атрибут, є нехтуванням та образою релігійних почуттів киян та інших громадян країни. Крім цього, це відбувається на фоні Святої Софії. 

Християнська Служба Порятунку, зокрема, таким чином відреагувала на цю подію на своїй сторінці у фейсбуку: «Традиційна новорічна ялинка на Софіївській площі. Але нетрадиційно  на її верхівці не різдвяна зірка, а… капелюх. І не простий, а такий, який сильно нагадує символічний головний убір відьми… Прямо на фоні Святої Софії. Як стверджують автори дійства, це така собі творча  інсталяція в контексті загального концепту цьогорічного “різдвяного містечка” під назвою ” Казковий ліс”. Християнська країна… Різдво Ісуса Христа… Біля стін сакральної святині нації… Завіса… Хоча ні – якраз час знову згадати давню добру традицію вуличного екзорцизму. Полювання на нечисть на наших осквернених вулицях оголошується відкритим… Політаємо, Божі ангели… Для нас є робота…»

Зазначимо, що монтаж головної новорічної ялинки країни на Софійській площі у центрі Києва завершили 10 грудня. Її висота становить 31 метр, і в цьому році вона штучна. Тематикою цьогорічного свята є «Казковий ліс». Тому на ялинку повісили шишки, жолуді, білочок, грибочки, а також гірлянду у двох кольорах – холодному білому і зеленому. Урочисто запалити ялинку повинні в День Святого Миколая 19 грудня. На думку авторів дійства, капелюх, встановлений на ялинку на Софійській площі у Києві, символізує казку і є немов оберегом для лісових звірів, якими прикрашене дерево. Про це в коментарі розповів Радіо Свобода Ігор Добруцький, засновник проєкту Folk Ukraine, що виступає організатором цьогорічного святкового містечка. “Це вперше ми зробили для дітей щось. Завжди дорослі люди змагались своїми смаками, як зробити цікаву головну ялинку – і робили її в електроніці. Всі забули класику, традиції: на ялинці завжди були лісові герої, шишки, жолуді, грибочки. Зараз у цей тяжкий час якраз потрібна казка. Тому що з цим COVID-19 всі дуже перестрашені, а хочеться чогось щасливого і веселого”, – зазначив Добруцький. У рамках казкової концепції під ялинкою розміститься чарівний пеньок. Він також буде інтерактивним: матиме власний годинник і маленькі кафе, розповідає організатор. За словами Жобруцького, окрім капелюха, що його вже встановили згори на ялинку, 12 грудня почнеться монтаж другого капелюха. Він буде світлодіодним, матиме 62 метри в діаметрі та “накриє все різдвяне містечко своїми чарами”. Передбачається, що можна буде загадати бажання, і лазер напише його на ялинці або сусідніх будівлях. Зробити це можна буде онлайн, із будь-якої частини світу, як і спостерігати за всім дійством, додає організатор. Святкове містечко буде оточене восьмикутними різдвяними зірками і засвітиться, за традицією, 19 грудня о 19:00.

Однак, після скандалу навколо «казкового капелюха» його все-таки вирішили прибрати, розповів президент організації Folk Ukraine, яка організовує новорічне свято в Києві, Ігор Добруцький. «Ми вже кілька разів пояснили всім опонентам, що тематика цього нового року – казковий ліс. Але мабуть люди не розуміють цього, або не хочуть розуміти. Тому скажу коротко: за ніч до свята Святого Миколая ми знімемо казковий капелюх з ялинки і замінимо його на восьмигранну зірку», – розповів він в коментарі виданню «Сегодня».

Втім в кінцевому підсумку очікувати до ночі на Миколая організатори не стали: капелюх з верхів’я сумнозвісної ялинки був демонтований ще в неділю 13 грудня. Згідно попередніх заяв організаторів капелюх планується все ж замінити на Вифлеємську зорю.

До такого кроку організаторів в першу чергу змусила реакція християн. Так, тему головної різдвяної ялинки країни, що була прикрашена «відьомським» капелюхом, 10 грудня на своєму засіданні поміж інших питань обговорила Рада євангельських протестантських церков України. Результатом обговорення став відкритий лист до київського міського голови Віталія Кличка.

«Починаючи з Середніх віків, європейська традиція встановлення прикрашеної ялинки на Різдво, яка пізніше набула поширення і на наших теренах, мала саме релігійне і глибоко символічне значення. Так, сама ялинка, будучи вічнозеленим деревом, символізує вічне життя, дарувати яке людям і прийшов Ісус Христос. Ялинка завжди увінчувалася зіркою в пам’ять про Різдвяну зірку, яка вела мудреців на поклоніння новонародженому Христу. При цьому наголошуємо, що Різдво Ісуса Христа є історичною подією, яка святкується у всьому світі, незалежно від можливих розбіжностей у традиціях святкування. Відтак різдвяні символи і надалі мають залишатися такими, не повинні втрачати свого значення і не можуть бути замінені іншими», – йдеться у зверненні РЄПЦУ.

«З огляду на зазначене, прикрашення центральної ялинки не традиційною зіркою, а капелюхом, який сприймається саме як відьмацький атрибут, є нехтуванням та образою релігійних почуттів киян та інших громадян нашої країни, які є християнами. Особливого цинізму ситуація набуває з огляду на те, що це відбувається на Софійській площі, яка має сакральне значення для усіх християн нашої країни, і на фоні Святої Софії. Крім того, як віруючі люди, ми глибоко переконані, що такі символічні моменти мають своє відображення у духовному світі, ми бажаємо, щоб Господнє благословення і надалі перебувало над Києвом, а тому категорично заперечуємо проти заміни різдвяних символів іншими, окультними, наслідком чого може стати втрата Божого благословення, що є однозначно немудрим і неправильним», – наголошують протестантські лідери.

Водночас у РЄПЦУ готові допустити, що автори саме такої концепції зовнішнього вигляду центральної ялинки припустилися цього через незнання її символічного різдвяного значення і не мали на увазі образити релігійні почуття віруючих громадян. «У такому випадку доречною була би зміна концепції і увінчування ялинки саме зіркою, а не капелюхом», – додають автори звернення.

На ситуацію відреагували і в Православній Церкві України. Спершу скандальну ялинку прокоментував архієпископ Євстратій Зоря.

«Питання не в “художній цінності” капелюхів на ялинках, встановлених на Софійській площі. У мережі вже повно порівнянь із різноманітними речами, яким точно не місце на святковому майдані. Питання в тому, що сама цьогорічна концепція оформлення СВІДОМО замислена так, щоби якнайменше було асоціацій з Різдвом Христовим», – йдеться у дописі ієрарха на особистій сторінці.

«Чи від цього для християн свято буде меншим? Аж ніяк. Зрештою, на Софіївський площі навіть спеціальні антирелігійні карнавали проводили та “святкування Червоної пасхи”. І це пережили. Бо Різдво Христове, на відміну від казок і їхніх персонажів, як і від байок про комунізм і “світле майбутнє” – справжнє. А справжнє завжди перемагає. Однак тоді треба тим, хто створював концепцію та хто її схвалював, просто чесно визнати: “в час відзначень Різдва Христового ми організовуємо святкування “казкових подій”, які жодного стосунку до Різдва Христового не мають”. А не сором‘язливо ховатися за “концептуальність”», – зазначив архієпископ.

За декілька годин подібний коментар з’явився і на офіційній сторінці ПЦУ.

«Різдво Христове святкується у світі впродовж багатьох віків. Змінюються покоління, влада, політичні режими, але сенс цієї Події для християнського світу та пов’язані з нею символи живуть до сьогодні. Попри неодноразові намагання переінакшити, поставити під сумнів, знівелювати смисли, підмінити поняття більш споживацьким, абстрактним, комерційним розумінням свята – Різдво Христове жило і житиме у серцях вірних. У ХХІ столітті Україна нарешті, здавалося б, лишила у минулому антирелігійні, безбожницькі ідеології комунізму, «світлого майбутнього», повернула святкування Різдва Христового, шанування святого Миколая замість вигаданого Діда Мороза… Однак прикро спостерігати, як минуле знову намагається подолати вічне», – говориться на початку заяви.

«Історичне осердя Києва вже переживало перед святою Софією і антирелігійні карнавали, і «святкування Червоної Пасхи», й інші прояви «свободи від Бога і віри». Але щонайменше здивування викликає те, чому сьогодні, у незалежній демократичній країні, всупереч традиційному розумінню, очікуванням, змістовному наповненню різдвяних свят, без обговорення з громадськістю та релігійною спільнотою визначається дивна концепція вигляду головної ялинки країни, яка витісняє християнську символіку і замінює її на «казково-абстрактну». Ми не можемо не звернути на це увагу. Різдвяну зірку традиційно встановлювали на верхівках ялинок як символ Христа, Який народжується, приходить у цей світ. Адже саме Різдвяна зірка осяювала темне небо і сповіщала про народження Сина Божого. А який сенс Різдва має втілювати цьогорічний головний новорічний та різдвяний атрибут країни з капелюхом на верхівці?», – йдеться у офіційному тексті.

«До величного свята Різдва Христового ще є час, тож ми віримо і сподіваємося, що міська влада перегляне концепцію різдвяного прикрашання головного атрибуту новорічно-різдвяних свят, враховуючи його місце розташування і особливе значення Святої Софії Київської для всіх українців», – наголошують у ПЦУ.

Після того, як через масштабну хвилю обурення було прийняте і реалізоване рішення позбавити ялинку на Софіївській площі кітчевої «прикраси», окремі люди, що претендують на статус «лідерів громадської думки» у блогосфері, здійняли власну хвилю обурення. Цього разу тим, що українці «відсталі», не розуміють новітньої естетики і знаходяться під упливом «релігійних пережитків».

Так, виразну репліку такого характеру залишив колишній міністр розвитку економіки Тимофій Милованов. «Це дуже красиво. І дуже жаль, що капелюх знімуть з ялинки в Києві, бо він не сподобався людям. Складно очікувати інновацій в країні, де людям навіть не подобається така проста інновація як капелюх. Але “дорогу осіліт ідущій”. Так що колись все з і новаціями буде добре», – патетично написав Мілованов за кілька годин до демонтажу «прикраси».

Позиції подібних «інноваторів» висміяв уже зцитований вище Євстратій Зоря. Архієпископ вказав на безглуздість захоплення новинками лише тому, що це новинки, і пожартував над прихильниками усього західного.

«Карго-культ. Цікаво, чи всі ті, хто з придиханням і вогнем в очах говорив, що поява в Києві сервісу “Uber” – це ознака “прориву в цивілізований світ”, зараз задоволені тим сервісом і справді залишилися при своєму захопленні? Приблизно та сама історія була навколо Ryanair. А хто трохи старший – то мабуть ще не забули Yupi – “самий радасний вкус” та Invite – “проста дабафь вади”», – з дотепом написав Євстратій Зоря.

«Мабуть якби Михайло Старицький жив би зараз, то його Свирид Петрович говорив би про “інноваційні кейси та модерні девайси”. Минуло 140 років, а у екстатичному захопленні “цивілізацією” здається нічого не змінилося, і сучасні “голохвастови” знов і знов милують “новомодними огнями” сучасних “пронь прокопівн”», – пожартував про «інноваторів-західників» ієрарх.

Комічність позицій захисників «ялинкового капелюха» помітив не лише Євстратій Зоря.

«Виявляється тут заміна капелюха на ялинці назад на Вифлеємську зорю спровокувала цілий шквал емоцій наших горе-реформаторів… Мілованов і ще ціла вузька плеяда широковідомих інтелектуалів) спродукували хвилю обурення про інновації, про те, який відсталий український народ, і що треба взагалі скасувати релігійні свята, бо як ні, то МВФ нам грошей не дасть і Фукуяма з Лі-Кван-Ю на нас образяться», – іронізує над ситуацією викладач Українського католицького університету Тарас Тимо.

«Скажу одне, дорогі інноватори-реформатори: не треба великого розуму, щоб спохабити цілісний символ, за яким стоять пару тисяч років релігійного досвіду людства. Вистачить насадити на нього капелюх, нічний горшок чи діряве відро. На вашому рівні це може і смішно, але насправді не дуже. Якщо вже ви такі великі інноватори, то винайдіть свою систему символів, але так щоб від А до Я, і протиставте її традиційній. Чому ж ви берете усталені християнські традиції і намагаєтеся перетворити їх на карикатуру з образливим підтекстом? Винайдіть свої, ви ж такі розумні, успішні і інноваційні. І для чого вам взагалі наше Різдво? Святкуйте день народження Докінза або день заснування 95 кварталу», – додав Тимо.

ПС: В цьому році треш з різдвяними ялинками щось ніяк не завершиться. Як кажуть старші люди на селі, “як пороблено”. Хоча у цьому випадку лапки схоже таки зайві. Отже тепер у нашому хіт-параді Черкаси. Тут на площі Соборній вже встановили і прикрасили головну ялинку міста. Але прикраси для різдвяної красуні вибрали доволі оригінальні — амулети-обереги, які мають назву “око диявола” або “куряче око”. Такі амулети, які мають захищати від вроків, дуже популярні у східних країнах, зокрема, Туреччині. Однак, самі ж ісламські богослови переконані, що він аж ніяк не захищає, а навпаки – шкодить своєму власнику. Вочевидь, міська влада вирішила, що це зможе допомогти захиститися від руйнівного впливу “зачарованого” 2020 року. 18-метрову ялинку, на верхівку якої встановлять 20-конечну зірку, мають запалити у День святого Миколая — 19 грудня. Отож прийшла черга духовно повоювати за Черкаси…

ППС: А от ще цікава інформація на «ялинкову» тему від Валерія Пекаря, оприлюднена ним на власній сторінці в соцмережах:

«Щоб поставити крапку в питанні про ялинку, треба все ж таки, як кажуть, «вчити матчастину». Тому виношу з коментарів і розширюю свої пояснення.

Зимова яскраво прикрашена ялинка історично має три абсолютно несумісні сенси та складну траєкторію поширення.

1. Язичницька традиція зимового кривавого жертвоприношення існувала у Північній Європі з давніх давен, особливо у фінських народів. Спочатку жертви були людьми, потім тваринами. Нутрощі та кишки на честь поганських демонів розвішувалися на дереві, де вони красиво блищали у морозному світлі. Продовжувати не буду, але там ще чимало огидних деталей.

2. Християнська церква мудро боролася з язичницькими традиціями, не викорінюючи їх, а повністю міняючи сенс. Так зимова ялинка стала Різдвяним символом, до неї згодом додався Санта-Клаус, а нагорі засяяла Віфлеємська зірка. Таким чином кривавий язичницький ритуал перетворився на символ любові, чистоти, надії та сімейної злагоди. Замість кривавого непотребу на ялинці засяяли прикраси, гірлянди та ласощі, а діти стали шукати під ялинкою різдвяних подарунків.

3. Радянська влада боролася з християнською вірою таким же способом — не викорінюючи, а повністю міняючи сенс. Різдво опинилося під фактичною забороною, натомість з’явилося свято Нового року — зі святково прикрашеною ялинкою. Віфлеємська зоря перетворилася на комуністичну п’ятикутну зірку, Санта-Клаус (Святий Миколай) на Діда Мороза [одного з поганських демонів, викоріненого Церквою], а ще невідомо звідки вигулькнула Снігуронька (відомо звідки — з керівних брошур комуністичної партії).

Таким чином, історично ялинка пов’язана з трьома абсолютно несумісними сенсами. Тепер давайте розберемося з траєкторією.

Церкві не було потреби замінювати сенс ялинки з язичницького на різдвяний там, де язичницької ялинки ніколи не бувало, — у Південній Європі, наприклад. Але красива різдвяна традиція поступово поширювалася за межі первинного ареалу, адже спиралася тепер на головні християнські цінності, які поділяли по всій Європі. На терени Російської імперії ялинку привіз зі своїх європейських подорожей Петро І, але петровські новації рідко виходили за межі Санкт-Петербурга та Москви. Питомий український різдвяний набір жодної ялинки не включав, тож до Києва ялинка потрапила вже досить пізно як відгомін імперської столичної моди. На інші українські землі, що були під іншими імперіями, ялинка потрапила так само пізно через інші імперські столиці.

Водночас масове поширення ялинки на наших теренах відбулося не в епоху Петра І чи Франца-Йосифа, а саме в радянський час, коли комуністи всіма силами намагалися витіснити християнські символи та свята. Насадження ялинки відбулося у 1920-і роки з усією силою радянського апарату пропаганди, примусу і покарання.

Таким чином, різним українцям та українкам ялинка несе різні традиції та символіку.

1. Є багато українців, для яких ялинка — це християнська традиція, символ різдвяної радості, надії та сімейного єднання. Таку ялинку вінчає Віфлеємська зоря, сходження якої провіщає настання нової доби. Тепло вдягнений старий, що роздає подарунки та ласощі, — це, безумовно, Святий Миколай.

2. Є багато українців, для яких ялинка — це улюблена радянська традиція, символ їхньої колишньої молодості та енергії. Таку ялинку вінчає зірка, символ великої могутньої радянської держави, а тепло вдягнений старий, що роздає подарунки та ласощі, — це, безумовно, Дід Мороз. А значить, десь поруч має бути і Снігуронька (у Святого Миколая, як відомо, подруги не було).

3. Є багато українців, для яких ялинка — символ ненависного совка, з його подвійною мораллю, брехнею та антицерковною пропагандою. Для них при погляді на ялинку з зірочкою, Діда Мороза та Снігуроньку одразу згадуються огидні радянські новорічні анекдоти, гіркий сміх яких допомагав вижити у гнітючій атмосфері пізнього совка.

4. Нарешті, для переважної більшості українців ялинка — це новорічне свято без будь-якого релігійного чи ідеологічного забарвлення. Їм все одно, що там на ялинці, аби було святково. Зірочка нагорі або щось інше, яскраві прикраси, ліхтарики та гірлянди створюють новорічний настрій очікування дива, адже малі діти не переймаються символікою та сенсами. Дід Мороз, Санта-Клаус, Святий Миколай — ці троє зливаються докупи, адже вони всі на одне обличчя. Цей узагальнений тепло вдягнений стариган підхоплений святковим вихором разом із Снігуронькою (якої ніколи не було в Європі), оленями (яких привезли з Європи лише в останні 20 років, коли українці почали подорожувати), всілякими голівудськими пінгвінами і, звичайно, вуличною їжею, що є найголовнішою народною розвагою по всій планеті, незалежно від віросповідання та ідеології.

Бачите, як все складно?

Тому люди, які ставлять ялинку (не плутати з йолкою) на площі столиці, мають поставити собі запитання: які цінності ми хочемо просувати, а також хто наша цільова авдиторія? І лише після того ретельно відбирати символіку. Можна піти шляхом свідомого відтворення та посилення християнської традиції. Можна піти шляхом модерністського ствердження свободи від традицій совка. Можна піти шляхом постмодерністського поєднання різних стилів та ідей, намішати всякого різного потрошку, щоб кожен і кожна знайшли своє. В будь-якому випадку, це мусить бути свідоме рішення про продовження традиції, започаткування нової або зміну старої. Символи, свята і ритуали — це такі штуки, з якими треба бути дуже обережним, бо всі деталі мають значення, адже вони стверджують, відтворюють і передають цінності».

Джерела:

https://politteo.online/novyny/jalynka-bilia-sofiji-1212/

https://sobor.com.ua/news/kapelyukh-z-golovnoyi-yalinki

https://zaxid.net/kapelyuh_z_golovnoyi_yalinki_krayini_zaminyat_na_vifleyemsku_zirku_n1511830

https://prm.ua/kapeliukh-i-charivnyy-penok-orhanizator-sviata-poiasnyv-oformlennia-ialynky-na-sofiivskiy-ploshchi-u-kyievi/

https://politteo.online/novyny/iyerarh-pczu-vysmiyav-pozycziyi-zahysnykiv-yalynkovogo-kapelyuha/

Be the first to comment on "Відьомський капелюх замість Вифлеємської зорі: цьому не бувати"

Напишіть відгук