Всього лише за тиждень, 8 березня, у Києві відбудеться масштабна хода прихильників феміністичних ідей.

Як уже повідомлялося, однією з основних вимог маршу стане ратифікації Стамбульської конвенції. Також одна з організацій, які офіційно візьмуть участь у акції, буде вимагати легалізації проституції.

Оргкомітет феміністичного маршу оприлюднив повний перелік основних вимог заходу та вимог співорганізаторів.

Змальовуючи проблеми, на вирішення яких нібито спрямовані їхні вимоги, організатори скаржаться, зокрема, на діяльність в Україні «ультраправих консерваторів» і їхнє «насильство». При цьому вони вважають, що такому насильству посприяли обставини карантину, коли феміністкам як решті людей доводилося перебувати вдома.

«Рівень радикального та ультраправого насильства зростає. Цьому сприяло фактичне “закриття” жінок вдома, нас намагаються повернути в часи, коли ми мали сидіти вдома та народжувати дітей, без права голосу та вибору. Ці тези постійно лунають від українських ультраправих консерваторів, а також деяких політичних та релігійних діячів, які прагнуть обмежити місце жінки та забрати ті права, за які роками боролися активістки за права жінок», – йдеться в офіційному тексті. У зв’язку з цим феміністки вимагають «справедливого розслідування випадків насилля з боку ультраправих організацій». Крім того в організації «Інсайт», що є одним із основних ініціаторів акції, вимагають заборонити структури, які займаються військово-патріотичним вихованням української молоді.

З плакатом – член ГО «Інсайт», що називає себе «Інна Іріскіна»

Також організатори нарікають, що «багато жінок залишилися без роботи». У цьому контексті вони звертають особливу увагу на тему міграції. «Серед таких жінок багато мігранток, які опиняються без будь-яких ресурсів для існування», – вважають активісти феміністичних організацій.

Значна частина вимог пов’язана з проблемою трансгендерності. Ця проблема наявна вже в основній вимозі маршу – ратифікації Стамбульської конвенції.

Крім того феміністки відверто зізнаються, що використовують термін «жінки» лише умовно. В офіційному тексті цей термін фігурує як «жінки*». Феміністки пояснюють: «Під загальним терміном “жінки” ми розуміємо багатоманітність жіночих досвідів, ідентичностей та соціалізації, що знаходяться на перетинах раси, класу, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності тощо».

У феміністичній ході візьме участь окрема «транс-колона». Вочевидь, колона буде сформована насамперед із чоловіків, які вважають себе жінками. Серед оприлюднених прихильниками трансгендерності вимог – згадана ратифікація Стамбульської конвенції, «включення ознаки гендерної ідентичности до загального антидискримінаційного законодавства», а також налагодження механізмів пропаганди думки про «нормальність» розладів статевої ідентичності («впровадження просвітницьких заходів з питань трансгендерности», які, ймовірно, мають здійснюватися за державні кошти).

Учасник «Маршу жінок*» 2019 року

Ба більше, трансгендери вимагають ЛГБТ-шлюбів та доступу до усиновлення дітей і штучного запліднення. «Не повинно бути жодних обмежень за трансстатусом на укладання та збереження шлюбів, на родительські права, на можливості удочеріння/усиновлення дітей та на доступ до допоміжних репродуктивних технологій», – йдеться в оприлюднених вимогах.

«Транс-жінки – це жінки! Фемінізм – це і наша повістка. Патріархат має піти на звалище історії, а гендерна рівність – охоплювати всіх без винятку. Тому 8 березня ми виходимо на Марш Жінок*», – підсумовують у «транс-колоні».

Солідарність із «транс-колоною» та ЛГБТ-рухом в цілому продемонструвала згадана організація «Інсайт». Там особливо наголосили, що «поняття “гендер”, “гендерно зумовлене насильство”, “сексуальна орієнтація” невід’ємні частини Стамбульської конвенції та мають бути закріплені в інших законодавчих актах». В організації заявляють, що вийдуть 8 березня на вулиці, аби боротися проти «гомофобії, трансфобії, біфобії, квірфобій».

Крім того серед вимог маршу фігурують так звані «гендерні квоти», аборти та «репродуктивні права» (в тому числі стосовно дівчат-підлітків), теми «інклюзивності» та національних меншин тощо.

Варто зауважити, що далеко не всі феміністичні течії сучасності відзначаються прихильним ставленням до трансгендерності (подібним чином далеко не всі феміністки є прихильницями легалізації проституції). В опозиції до цього явища знаходиться течія радикального фемінізму, представниці якого, щоправда, часто є лесбійками. Проте загальна спрямованість київського маршу феміністок є досить далекою від радикального фемінізму і відповідає рисам інклюзивного фемінізму, який є особливо чутливим до трансгендерності, мігрантів і кольорових меншин, окремих елементів марксизму і т.д.

Джерело: Політична теологія